КОНСПЕКТ УРОКУ

З літератури рідного краю

Поезії Марій ки Підгірянки

Тема. Література рідного краю.

Марійка Підгіянка. Поезії.

Мета. Ознайомити учнів у літературною довідкою про письменницю Марію
Омелянівну Домбровську та її поетичну творчість. Розвивати в них уміння
сприймати поетичні картини рідної природи через поезію. Виховувати любов
до рідної землі, захоплення її красою та неповторністю.

Обладнання. Портрет Марійки Підгіянки. Картини-пейзажі.

Хід уроку.

Додому стежичка в’ється

Вся в квіті

Милішої, кращої не знайду

В світі.

Краса всюди є на світі,

Та щастя – лиш дома є!

Краю милішого, ріднішого

Як Україна –

В світі нема.

Служби чеснішої, вірнішої

Як для України –

В світі нема.

Жертви чистішої, святішої

Як для Вкраїни –

В світі нема!

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вступне слово про письменницю.

У передгір’ї Карпат, недалеко від ріки Прут, розкинулося мальовниче село
Білі Ослави. Наприкінці села під лісом у чепурній хатині жив лісничий
державних лісів Омелян Ленерт.

День 29 березня 1881 року був радісним для нього – молода дружина
подарувала йому первістка – дівчинку, яку охрестили Марійкою.

Усе дитинство Марійки пройшло в мальовничих та чарівних Карпатах. Тут
вона прислухалася до смерекової мови старого лісу, пильно читала таємні
книги, писані та мережані стрімкими горами бурхливими ріками,
захоплювалася народною піснею, входила у духовний світ свого народу.

“Самоук, несміливе дитя Підгір’я”, — говорила вона пізніше про себе, бо
освіту їй довелося здобувати самотужки. Українська школа і українські
вчителі не були тоді в пошані у цісарсько-королівської влади. Та і
батько не мав достатньо коштів, щоб дати вищу освіту всім своїм дітям.

Марійка ж закінчила двокласну школу с. Уторопи, куди переїхали її
батьки. Та і по навчанню.

Однак допитливу й розумну дівчину аж ніяк не влаштовувала доля
домогосподарки.

Однак допитливу й розумну дівчинку аж ніяк не влаштовувала доля
домогосподарки.

Гостюючи у свого дідуся по матері священика Миколи Волошина в с.
Заріччя, дівчина користувалася його багатством – великою бібліотекою
класичної літератури. Тут вона прочитала твори Т.Шевченка, Ю.Федьковича,
О.Пушкіна, Л.Толстого, А.Міцкевича.

Наполеглива гуцулка самотужки склала екстерном іспит за восьмикласну
жіночу школу в Коломиї, а потім також екстерном – а жіночу вчительську
семінарію – і стала вчителькою.

ІІІ. Вчителювання.

Сорок довгих учительських років…

Сорок літ з не терпінням чекала вона першого дзвоника. Сорок разів
тривожно прислухалася до літнього останнього дзвоника. Сорок років
наполегливо боролася з неписьменністю українського народу, щиро,
безкорисливо служила йому.

Тернистим був шлях Марії Омелянівни Домбровської, цієї подвижниці
народної освіти і невтомної громадської діячки у колишній Галичині.
Скільки роботи перероблено нею, скільки сили та енергії віддано дітям,
для яких вона була щирим другом і порадницею, а її вірші вони могли
зустріти у читальнях у букварях.

“Безконечні казки”

“Діти й ластівка”

Марія Омелянівна працювала сільською вчителькою у найбільш віддалених
гірських та передгірських місцевостях. Вона не тільки навчала дітей, а
йшла під селянські стріхи і учила матерів-господарок правильно доглядати
за немовлятами, готувати смачні страви, підтримувати затишок в оселі.
Була для них вчителькою і порадницею.

Ця жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що прислужився їй під
час навчання і виховання діточок.

Щирі мелодійні вірі Марійки Підгорянки допомагали дітям запам’ятати
букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати різноманітні явища природи.

А почала писати Марія ще в юності. Тоді і обрала собі літературний
псевдонім Марійка Підгорянка – в знак любові та пошани дорідного
прикарпатського краю.

Творчість Марійки Підгірянки.

Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 роках, на сторінках
газети “Діло”, журналу “Літературно-науковий вісник”.

1908 року вийшла її перша поетична збірка “Відгуки душі”. До неї увійшли
кращі твори письменниці.

Та життєва доля не тільки дарувала радість. Влада була незадоволена
діяльністю вчителів-просвітителів і перекидала волоків в село Ворона
(Коломийський р-н), розлучивши з дружиною. Лише через два роки дали
дозвіл і Марійці переїхати до чоловіка.

Вона веде активну громадську роботу, допомагає А.Домбровському
налагодити діяльність товариства “Взаємна Поміч Українського
вчительства”.

Перша світова війна.

Не оминула родину війна. Августин в армії, Марійка з чотирма дітьми з
прифронтової зони депортована в барак для українських біженців і
виселенців у Австрії.

Та в цій життєвій бурі М.Підгіянка не губиться працює з дітьми
українських виселенців, виконуючи свій учительський обов’язок.

“Поетка зробила на мене враження людина великої духом, сильної
індивідуальності і жіночої лагідності”.

(згадувала Осипа Заклинська).

Всі дивувалися тому, що М.Підгірянка була точною і обов’язковою. Скрізь,
де вона працювала, шкільні власті, товариств і прості люди відносилися
до неї з великим призначенням і повагою.

Перебуваючи на чужині, тужила за рідним краєм. Слідкувала за боротьбою
українських січових стрільців. Там народилася її нова збірка “на
чужині”, яка загубилася в редакції “Волі” у Відні.

Будучи надзвичайно талановитою і обдарованою поетеса мало дбала про
дальшу долю своїх віршів.

Рукопис четвертої збірки своїх поезій забула у поїзді.

Закарпаття.

Після ліквідації таборів М.Підгірянка переїжджає на Закарпаття.
Вчителює, багато працює, займається громадською діяльністю.

Знаючи німецьку, чеську, польську мови, письменниця багато перекладала
та більшість її перекладів, як і її творів загинули в пожежі на початку
війни.

Літературна діяльність.

Марійка Підгірянка недаремно знайшла себе у віршах.

Духовну наснагу їй дав для творчості наш рідний край “Верховина” і
рідної України.

“Тут, де ми живемо”

Письменниця закликає і вчить дітей любити рідний край, милувати його
красою, вчить доброти і милосердя.

“Калина”, “Діти й ластівка”, “Білині горішки”.

Все, що пов’язане з історією українського визвольного руху відчувала
особливо її найвище святе кохання – Україна. Складаємо присягу “Україно,
Тобі”.

Вперше в Коломиї видатна українська дитяча поетеса Марійка Підгорянка
побувала ще у дитячому віці.

Трохи пізніше, коли у Коломиї гастролював Львівський український
мандрівний театр “Реська бесіда”, вона дивилася у залі Народного дому,
виставу “Ой не ходи, Грицю…”, яка дуже її схвилювала”.

А у червні-липні 1896 р. Марійка складала у Коломиї випускний іспит за
восьмикласну жіночу школу. Тоді вона вперше прочитала “Кобзар”
Т.Шевченка і однотомну “Історію України”.

За місяць перебування у Коломиї вона майже двічі або й тричі прочитала
ці книжки і вони дуже вплинули на формування її світогляду.

Марійка Домбровська тоді ж познайомилася з сім’єю вчителя Вітвицького,
яка заохотила її до подальшого навчання в учительській семінарії.

Подружжя Домбровських працює в с. Ворона на Коломийщині, допомагають
селянам позбутися різних негараздів. У 1911 р. минуло 50 років з дня
смерті Т.Шевченка. З цього приводу вирішили влаштувати в Фотинії
концерт. Найважче було з організацією хору. Крім учителів Фотинії
довелося запросити ще хористок зі Станіславського і коломийського
“Бояна”.

Марійка Підгірянка сама виступала на святкуванні з доповіддю про
Т.Шевченка, ілюструючи зміст уривками з творів Шевченка, бо знала майже
всі його поеми напам’ять.

Сценка “В чужому пір’ю”.

— М. Підгорянка і Коломия.

Підсумок.

Жінка, мати, вчителька, поетеса. Було б дуже дивно якби вона не писала
про дітей і для дітей. До останніх днів життя Марійка Підгорянка
віддавала все свої уміння, весь свій талант рідному народові, коханій
Україні.

Вчительку-поетесу не забували колишні її учні. Її було прийнято до
Спілки письменників України.

Похожие записи