Подорож до світу маленьких казок В.О.Сухомлинського

Виховна година. 3-4 класи

 

Мета. Вчити дiтей пригадувати змiст прочитаних казок, вмiти
висловлюватись про фрагменти казки, зображений на малюнку. Розвивати
мислення, збагачувати словник, пам’ять, спостережливість, уяву.

Матеріал. Малюнки і вірші до казок В.О.Сухомлинського.

 

Хiд виховної години

 

Вчитель. Дiти, я знаю, що ви любите казки, захоплюєтесь їх щасливим
кінцем i благородними вчинками казкових героїв, засуджуєте тих, хто
вчиняє поганi справи. В.О.Сухомлинський написав багато маленьких казок,
якi вчать нас доброти, чуйності, працьовитості, любовi до своєї мами, до
своєї рiдної домiвки, до рідної Батьківщини.

Отже, казки В.О.Сухомлинського — це ключик до глибокої мудростi, знань,
умінь, до всього прекрасного, що оточує нас.

Учень.

Ми поїдемо до казки,

Щоб в оцю чудову мить

Зрозумiти, як прекрасно

Нам на свiтi бiлiм жить.

Хай лине дитинство наше —

У маєвi лiт,

Не забудеться нiколи

Казки дивосвiт.

Вчитель. Подивiться, дiти, на оцей малюнок (показує малюнок до казки
«Деркач і Кріт»).

Діти. Це казка «Деркач i Кріт».

Вчитель. Який епiзод з казки тут зображено?

Учень. На малюнку зображено зустрiч Крота i Деркача.

Вчитель. Пригадайте, дiти, що сказав Крiт Деркачу?

Учень. «Чого ти не поселишся на тiй теплiй Землi й не живеш там завжди?
Чого мандруєш тисячi кiломеiрiв? Ти ж до кровi поранив ноги. Що примушує
поневiрятися?

— Батъкiвщина, — вiдповiв Деркач».

 Вчитель. Послухайте вiрш про казку «Деркач i Кріт».

Деркач на батькiвщину прилетiв,

Крилъця i лапки важко натрудив.

Дорога з Африки на пiвнiч розстелилась,

Для птаха пiвнiч рiдкою землею звалась.

(Учень читає вiрш до казки «Лялька з відбитою ручкою»).

Лялька Зоя дуже зажурилась,

Ручка в неї вiдломилась.

— Не журись, моя любима,

Зав’яжу її бинтом,

Будеш ти здорова знов.

 

Тепер в мене лялька Лiна

В розкiшному бiлому вбраннi,

Очi відкриває й закриває,

Ласкаво посмiхається менi.

 

Забута Зоя тихо плаче,

Повернута лицем до бiлої стiни.

Самотність, кривду відчуває,

Що нiби дiвчинка образила її.

 

— Не плач, моя хороша Зоя,

Люблю тебе i Ліночку люблю,

Ідiть скорiше ви до мене,

Обох вас щиро пригорну.

 

Дiти. Це казка «Лялька з вiдбитою ручкою».

Вчитель. А тепер подивiться на малюнок. Що на ньому зображено? Який
епiзод з казки?

Учень. На малюнку зображена лялька Зоя, в якої вiдбита рука, i вона
лежить, повернута до стiни. А в цей час дiвчинка милується новою лялькою
Лiною.

Вчитель. Так, дiти, ви розповiли про епiзод, зображений на малюнку до
казки «Лялька з вiдбитою ручкою».

Подивiться уважно на малюнок (показує малюнок до казки «Соловей i
Ґавеня»). Якщо дiти не здогадуються, що це за двi пташки, тодi
пропонується послухати вiрш:

Гарний спiв у Солов’я,

Та в матiнки гарніший.

Хоч вона кричить «кра-кра»,

Менi вiн наймилiший.

Вчитель. Ви всi здогадалися, дiти, що це казка «Соловей i Ґавеня»? Який
епiзод зображено на малюнку?

Учень. Соловей прилетiв утішати своїм спiвом Ґавеня.

Вчитель. Чи утiшив Соловей Ґавеня?

Учень. Нi, не утiшив, бо це не був спiв його рiдної матiнки.

Вчитель. А яку казку В.О. Сухомлинського ви знаєте, де розповiдається
про допитливого Горобчика?

Учень. Це казка «Горобчик i Вогонь».

Вчитель. Який епiзод зображено на малюнку?

Учень. Горобчик зiбрався летiти до сонця. Мама Горобчика стурбована,
вона не хоче, щоб Горобчик летiв.

(Учень читає вiрш до казки «Горобчик і Вогонь»).

Жив малесенький Горобчик,

Був допитливий вiн хлопчик.

Маму вiн про все питав:

Про траву, дерева, став,

Про водицю, землю, пташку

І малесеньку комашку.

Мама Горобця навчала,

Про усе розповiдала.

— А це що? — побачив сонце. —

Ясно свiтить у віконце?

— Це – Вогонь, — сказала мати —

Та навiщо тобi знати?

— Хочу знати все, матусю,

Полечу i подивлюся.

Не послухав маму, полетiв.

Свої крила обпалив,

Злякавсь i повернувсь до мами,

Що чекала біля брами.

— Знаю, що Iтаке Вогонь!

Та не вiзьмеш його до долонь,

Правду можеш лиш тодi пiзнати,

Якщо її самому шукати.

Вчитель. Отже, мандруємо далi стежкою до казок В.О. Сухомлинського.

Що нагадує вам, дiти, оцей малюнок? (Показує ілюстрацію до казки «Сьома
дочка»).

Учень. Дитина подає мамі миску з водою, щоб мама помила ноги. Мама
сидить, вона дуже втомлена.

Вчитель. Як зустрiли маму iнші дiти?

Учень. Дiти говорили мамi ласкавi слова про те, як вони скучали за нею.

Вчитель. Хто виявив найбiльшу любов до Мами?

Учень. Сьома дочка.

Вчитель. Що можна сказати про iнших дiтей?

Учень. Можна сказати те, що любов до мами виявляється не на словах, а у
пiклуваннi.

Вчитель. Послухайте вiрш

Сьома дочка

Ось приїхала вже ненъка,

Не було її довгенько.

Дочки радо її вітаютъ,

Гарнi слова промовляють.

Ну а сьома дочка не вiтає,

Лише мамi допомагає:

— Натомилася, бідненька,

Відпочинь, моя рідненька,

Зніму з ніг взуття,

Принесу у мясці

Теплої водицi,

Нехай ненька вмиє ручки,

Бiле личко, щiчки,

Та нехай ще i помиє

Натомленi нiжки.

 

Фізкультхвилинка.

L

<Вчитель. Ми також всi натрудились І вже трiшечки втомилисъ, Треба всiм нам дружно встать, Фiзкультуру розпочать. Головою покрутили, Влiво-вправо нахилили, Поплескали всi руками І потопали ногами. На носочки пiднялись, Яблуко зiрвали, Ще i ще раз піднялись; В кошики поклали. Ручки в боки всi взяли, Трішки пострибали, Сіли тихо за столи, Працювати стали. Вчитель. Отже, наступна казка наша от така (показує iлюстрацiї до казки). Чи здогадались, дiти, що це за казка? Вчитель. Так, це казка В.О. Сухомлинського «Камiнь». Що ви бачите на цiй ілюстрації? Учень. Хлопчик-пустун кидає камiнь у криницю. - А ще послухайте вірш до цiєї казки. Опустiла навколо земля, Вже не чути пiснi солов’я, І засохла над криницею вербиця, Джерельце в криницi перестало битись, І вона тепер вже без води. Хто ж такої наробив бiди? Вчитель. Пригадайте, дiти, зміст казки. (Розповiдь казки учнями). Вчитель. До чого закликає казка? Учень. Казка закликає любити природу, не завдавати їй шкоди. Вчитель. А зараз, дiти, відгадайте, який музичний iнструмент звучить? (Вмикає запис на касетi. Звучання пiанiно, баяна, скрипки. Діти відгадують, якi музичнi інструменти звучать). Вчитель. А тепер скажiть, яка казка В.О.Сухомлинського розповiдає про музичний iнструмент? Так. Вiрно. Це казка «Скрипка i Мiсячний Промінь». Що ви бачите на малюнку? Учень. Скрипка лежить нерухомо на столi, у вiкно свiтить Мiсячний Промiнь. Вчитель. Чи знав Мiсячний Промiнь, що музику творить Людина? Учень. Ні, не знав. Вчитель. Отже, музику творить Людина. Без Людини музичний iнструмент - це лише мертвий предмет. Людина спочатку повинна навчитися, а потім грати на інструменті. Послухайте вiрш до казки «Скрипка i Мiсячний Промінь». — В Скрипки нiжний голосок, - Промiнь промовляє, - — А чому ж вона лежить І зовсiм не грає? Скоро прийде музикант, Вiзьме Скрипку в руки, І полине музика на поля, на луки. Почують ту музику. Веселiї дiти, І почнуть малими нiжками Дрiбно тупотіти. Вчитель. Діти! Вiдгадайте загадку: Хто так рано-пораненьку Тьохкає, спiває? Що за пташечка маленька сонце зустрiчає? Дiти. Так, це Соловейко. Вчитель. А чи подобається вам пісня Жука? Дiти. Так, подобається, але спiв Солов’я красивiший, нiжнiший, веселiший. Вчитель. Ось подивiться на цей малюнок. Діти. На малюнку ми бачимо життєрадісну дiвчинку, яка тримає в однiй руцi Солов’я, а в другiй - Жука. Вчитель. Чи правий був Соловей, який сказав, що спiв Жука нiкому не потрiбний? А втім, послухайте вiрш до казки «Соловей i Жук». Соловейко весело в садочку На калини все співав піснi, Тут Жук рогатий прилетів й подумав: «А чи не заспівать й мені?» І загудiв щосили: жу-жу-жу. Тут Соловейко перестав співати І став таке йому казати: - Твiй спiв нiкому не потрібний! АЖук: «Жу-жу! Про це я Дівчинці скажу». А дiвчинка була кмітлива І дуже вiрно розсудила: - Хай буде пісня Солов’я, Але нехай i Жук співа, Як же нам можна без Жука! Отже, як Соловей, так і Жук потрiбнi людинi, природi. Жукiв не можна знищувати, вони корисні для природи. Вони розпушують землю, щоб туди краще проходило повiтря та вода, збирають рештки iз землі, щоб вона була родючою, знищують шкідникiв рослин. Соловей знищує шкiдливих комах, вiн - окраса й охорона садiв. Вчитель. Давайте, дiти, пригадаємо казку, про яку ми вже говорили, де розповідається про любов до своєї батькiвщини. Дiти. Це казка «Крiт та Деркач». Вчитель. Так. А тепер уважно подивiться на iлюстрацiю до казки i скажiть, що зображено на нiй? Дiти. Тут зображена осiнь, пташка залишає своє гніздо i летить у вирiй. Вчитель. Як називається ця казка? Діти. Казка називається «Верба - моя дiвчина золотоока» . Вчитель. Послухайте про цю казку вiрш. Не сумуй, вербичко, Що я вiдлiтаю, Тебе й гніздечко покидаю. В соїм ріднiм краю Зима лютая пройде, Засяє сонце золоте, Із домiвок вийдуть дiти Весні порадiти, І пташечка прилетить До верби своєї, І гнiздечко знов зiв’є, Заспiва для неї. Вчитель. Як у казцi «Деркач i Кріт», так i в казцi «Верба — моя дiвчина золотоока» розповiдається про любов до рiдної землi, прагнення повернутись на батькiвщину. Закiнчується наша подорож до свiту маленьких казок. Хоч цi казки i маленькi, але в них багато повчального: мудростi, добра, чуйностi, справедливостi, високих почуттiв любовi до рiдної природи, Батькiвщини. Цi казки написанi мудрою людиною з щирим серцем, вiдданим дiтям - такою людиною був Василь Олександрович Сухомлинський.

Похожие записи