Пізнавальна активність і самостійність учнів
Образ сучасної особистості пов’язується, з одного боку, з отриманням
загальної культури, що дозволяє: розуміти зміст речей у цілому; розуміти
сутність окремих елементів, творче ставлення, інтерпретацію; уміти
оцінювати та приймати рішення. Другий напрям має своєю метою формування
здатності працювати та самостійне здійснення діяльності
Це припускає в освітньому процесі прийняття нової культури навчання, при
якій знання й уміння здобуваються в діяльності та розв’язанні проблем в
умовах активної позиції учня й урахування його індивідуальних
особливостей. Основи цієї сучасної грамотності треба закладати ще в
початковій школі. Технологічне навчання особливо підходить для
здійснення пізнавальної активності та самостійності завдяки своєму
практичному прикладному характеру та можливості інноваційних
інтерпретацій у змістовному аспекті, а методика викладання навчального
предмета містить потенційні можливості для застосування продуктивних
стратегій навчання, серед яких важливе місце посідають
проблемно-пошукова, експериментально-дослідницька стратегія, а також
робота за проектом і темою. Не на останньому місці специфіка психічних
особливостей цієї вікової групи учнів, котрі стають сприятливою основою
для успішної роботи в розглянутому напрямі, особливому прагненні дітей
до особистісних виступів.
Дієва діагностика призначена встановлювати результати застосованої
викладачем методики для здійснення навчального процесу із пріоритетним
стимулюванням пізнавальної активності та самостійності учнів у процесі
технологічного навчання на початковому шкільному ступені.
Щоби спланувати й організувати такий варіант цілеспрямованої
навчально-пізнавальної діяльності в умовах технологічного навчання,
необхідна серйозна теоретична та методична підготовка вчителя. Створення
умов для реалізації пізнавальної активності та самостійності в
навчальному процесі з дисципліни «Домашній побут і техніка», при якому
очікується формування більшого ступеня активності й ефективної
продуктивності в роботі учнів, припускає:
– Ознайомлення викладача зі станом проблеми в чинній навчальній
документації. Зовсім недостатньо, щоби пізнання вчителя в цій галузі
ґрунтувались виключно на навчальних програмах. Більш повне уявлення про
актуальні виміри й тенденції проблеми активної позиції та самостійності
учня в навчальному процесі в цілому й конкретно в галузі технологічного
навчання можуть дати державні освітні вимоги створених навчальних
програм. У цих документах з’ясовується сутність нової культури навчання,
при якій важливе місце приділяється базовим компетентностям самостійного
навчання, самооцінки та прогресу (учень повинен учитись на основі свого
розвитку). Тут виділяється й нова роль викладача, який повинен шукати та
застосовувати новітні технології навчання, спрямовані на формування в
учнів умінь пошуку, збору, аналізу інформації та вирішення проблем.
Учитель є організатором і консультантом, який заохочує та сприяє
самостійній діяльності учня.
– Дослідження та з’ясування теоретичних аспектів проблеми сутності
пізнавальної активності та самостійності у психологічному та
педагогічному аспектах, як і можливостей їх реалізації в освітньому
процесі. У зв’язку з цим інтерес представляють програми «Уміння для
життя». Основне місце в них відведене превенції цілеспрямованих зусиль
на подолання реальних, небезпечних і ризикових ситуацій, а школа
утверджується як місце для особистісного та соціального розвитку
підлітків.
Реалізація освітнього підходу вимагає:
– подолання традиційного інформаційного підходу в навчанні та реалізацію
інтерактивного процесу викладання й навчання;
– акцент на збагаченні досвіду та проблемах молодих людей;
– пошук балансу між компонентами знань, цінностей, настрою й уміння як
ефективної стратегії розвитку поведінки, що ґрунтується на широкому
спектрі особистісних і соціальних умінь;
– включення шкільного життя як посередника у процес навчання з метою
оволодіння особистісними та соціальними вміннями.
Акцент роблять на стимулюванні активності та відповідальності учнів за
їх власний розвиток.
Конкретні напрями реалізації пізнавальної активності та самостійності
учнів у процесі технологічного навчання І-ІV класів можна знайти й у
спеціалізованих наукових журналах. Стало зрозумілим, що можливості
прояву пізнавальної активності та самостійності в технологічному
навчанні можна здійснити у процесі засвоєння нової інформації, у процесі
підготовки практичної задачі на реалізацію (при організаційному та
технологічному плануванні), під час самостійної роботи (при формуванні
графічної культури, переконструюванні та конструюванні технічних
об’єктів, навіть при роботі із шаблонами чи готовими елементами).
Основним засобом формування пізнавальної самостійності є системне
рішення учнями проблем і проблемних задач, що мають у якості свого
обов’язкового компонента як проблемну ситуацію, так і роботу над
проектом;
– одержання уявлення про інструментарій і процедури реалізації та звіту
про дидактичний експеримент. Важливим моментом у роботі вчителя, який
шукає й експериментує, є створення системи критеріїв і показників для
одержання ефективності реалізованого цілеспрямованого технологічного
навчання, в якому створюються умови для пізнавальної активності та
самостійності учнів. За їх допомогою визначається реальна можливість
здійснення внеску викладача у створення сучасної, постмодерної освіти.
З метою з’ясування проблеми необхідно, щоб учні були включені у
спеціально організовану вчителем навчальну діяльність, засновану на
системі пізнавальних задач, насичену інтерактивними методами навчання.
По закінченні навчання отримані інтелектуальні та практичні вміння учнів
можна оцінити за допомогою такої системи критеріїв і показників.
вцями з різних галузей. При наданих учителем можливостях учень активний
у своєму виборі й керується своїми вміннями та зацікавленістю працювати
з певним видом джерела інформації. Це й можливість розширити спектр
умінь роботи з різними інформаційними базами, і пов’язані з цим технічні
вміння. У процесі пошуку певної відповіді чи рішення проблеми
розвиваються вміння вибирати найважливіше, найбільш цікаве в морі фактів
для розміщення й обробки інформації.
Учні, які не користувались додатковим джерелом інформації, а тільки
підручником, одержують 1 очко (низький ступінь); ті, котрі користувались
одним інформаційним джерелом, одержують 2 очка (середній ступінь); усі,
хто користувався більш ніж одним джерелом інформації – Інтернетом,
енциклопедіями й ін., одержують 3 очка, і можна вказувати на високий
ступінь стосовно цієї їхньої здатності. У зв’язку із забезпеченням
позитивних результатів із другого показника треба відзначити, що
створення навчальних проблемних ситуацій під час навчання можна
використовувати в усіх частинах уроку. При оволодіванні новим матеріалом
учитель може використовувати задачі проблемного характеру, щоб отримана
інформація усталилась або щоб остання застосовувалась при розв’язанні
даної проблеми. Зміцнення знань, незалежно від того, в якій частині
уроку воно використовується, бажано здійснювати в умовах їх варіативного
застосування, куди включаються задачі проблемного характеру. Планування
реалізації практичної задачі також містить можливості для здійснення
проблемного навчання. Самий тип діяльності припускає наявність проблеми
й вимагає прояву пізнавальної активності та самостійності.
Учні знову оцінюються за ступенями – низьким, середнім і високим,
одержуючи відповідно 1, 2 або 3 очка.
За допомогою третього показника досліджується здатність учнів вносити
зміни в дану конструкцію чи композицію з метою вдосконалення. Задачі,
пов’язані з формуванням цих умінь під час навчального експерименту,
зазвичай містять проблему, що вимагає творчого мислення й нестандартних
рішень у напрямі вдосконалення або просто внесення зміни в даний виріб,
проект чи конструкцію.
Учні, які не внесли змін у модель, оцінюються 1 очком (низький ступінь).
Учні, які внесли незначні зміни в модель, оцінюються 2 очками (середній
ступінь). Учні, які показали уяву та внесли значні зміни, оцінюються 3
очками (високий ступінь).
Задачі, пов’язані із забезпеченням результативної роботи з четвертого
показника, спрямовані на розвиток спостережливості й логічного мислення
в учнів, які демонструють багатство ідей і характер творчих рішень.
Ті, хто не пропонує рішення, одержують 1 очко (низький ступінь). Ті, хто
запропонував інше рішення, не особливо раціональне чи оригінальне,
одержують 2 очка (середній ступінь). Учні з найоригінальнішими рішеннями
оцінюються 3 очками (високий ступінь). На цьому етапі інтерес
представляють ідеї у сфері формоутворення.
Попередня робота з п’ятого показника пов’язується з рішенням задач на
розвиток творчого мислення й уяви, тобто діяльність має інноваційний
характер. Створення нового об’єкта припускає активну мисленнєву
діяльність, особисте ставлення та прояв уяви, що характерні для
пізнавальної активності й самостійності. Нормально тут очікувати кращі
результати від старших учнів. Ті, хто не встигає виконати задачу,
оцінюються 1 очком (низький ступінь). Учні, які не можуть довести
виконання задачі до кінця, одержують 2 очка (середній ступінь). Ті, хто
встигає конструювати виріб чи хоча би проектувати його, оцінюються вище
за всіх – 3 очками (високий рівень).
Щоб отримати вартості, що відповідають середньому й високому ступеню,
очікується, що вчитель періодично буде ставити своїх учнів у ситуації,
які вимагають їх активної участі при засвоєнні нових знань – чи то при
роботі з підручником чи шляхом перегляду додаткової популярної або
спеціалізованої літератури, дитячих енциклопедій, Інтернету тощо. Якщо в
завданні на вихідний рівень учень встигає при подібних умовах самостійно
й успішно впоратися з виконанням поставленої задачі, він оцінюється 3
очками, що показує високий ступінь його інтелектуального потенціалу в
цій сфері. Успішною вважається робота вчителя і тоді, коли учні зовсім
не встигають самі впоратися із задачею й одержали додаткову допомогу від
учителя. Їх результати оцінюються відповідно 2 очками, що відповідає
середньому ступеню із цього показника. Низький ступінь пов’язується з
невмінням дітей справитися з таким типом задачі та показує, що вчитель
повинен шукати інші підходи в навчальному процесі.
Другий показник пов’язується з умінням учня самостійно виконувати
практичну задачу. Сюди входять його знання й уміння планування
майбутнього завдання чи роботи за інструкцією (у тому числі графічною),
які треба читати та яких треба дотримуватись, створення підходящої
організації й технологічне виконання. У залежності від ступеня
самостійності знову використовується триступенева шкала оцінки.
За третім показником визначається кількість чітко виражених
композиційних рішень. За відсутність наданих пропозицій учневі дається 1
очко (низький ступінь). За наявністю одного зрозумілого композиційного
рішення – 2 очка (середній ступінь). Якщо учень пред’являє більш ніж
одне рішення композиційного завдання, йому дається 3 очка (високий
ступінь).
Уважаю, що неможливо створити суворо фіксовані шаблони в роботі
викладача, за допомогою яких можна було б досягти позитивних результатів
у сфері пізнавальної активності й самостійності учнів, і не тільки у
процесі технологічного навчання. У цій сфері можна лише дати
рекомендації та намітити деякі шляхи.
Кожний учитель, який хоче використовувати свій педагогічний досвід і має
бажання вдосконалюватись, може спробувати зробити свій внесок у
формування особистостей, які не тільки вміють, а й мислять. А це
неминуче відносить учителя до активних учасників реалізації ідеї
створення сучасної ефективної освіти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
