Реферат на тему:

ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ

ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інноваційні процеси в галузі освіти виникали в різні історичні періоди
і визначали її розвиток. Найбільш широкого масштабу вони досягли в кінці
XIX -початку XX ст. в Росії, Німеччині, Франції і США, які відрізнялися
яскраво вираженою творчою спрямованістю і нестандартністю підходів до
навчання і виховання. Цей досвід висвітленний в роботах С.Т.Шацького,
А.І.Пискунова, З.І. Равкіна і інш. Педагогічні ідеї того часу були
сприйняті і розвинені в школах Росії 20-30-х років (школах-комунах
Наркомпроса, школах-лабораторіях та ін.). Вже тоді виникла проблема
управління такого типу навчальними закладами. Але вона не була вирішена
через наростаючий консерватизм в управлінській діяльності.

Новий етап створення інноваційних шкіл пов’язаний з політикою
демократизації українського суспільства і, отже, вищої, зокрема,
військової школи як його складової частини. Реформування військової
освіти в 90-х роках сколихнуло ініціативу професорсько-викладацького
складу, пробудило інтерес до педагогів-новаторів. Оскільки педагогічні
інновації виконують безліч функцій в розвитку освітньої системи і стають
масовим явищем, управління творчими пошуками професорсько-викладацького
складу, також, набуває характеру системного процесу. Для створення
цілісної системи підготовки викладача до інноваційної діяльності
необхідно виявити загальні механізми цієї підготовки.

Розглядаючи поставлене завдання в двох підсистемах безперервної
педагогічної освіти: вузівської і поствузівської та виділяючи її
особливості, слід відмітити, що на вузівському етапі мета полягає у
визначенні можливостей використання інноваційного механізму при вивченні
різних предметів, в аналізі роботи в різних частинах навчальної програми
педагогічного вузу. Іншими словами, розгляд цільової, змістовної,
методичної (управлінської і мотиваційно-стимулюючої) сторін
інноваційного навчання дозволить показати в єдності еволюційний момент,
закладений в ньому. Виявлення ж умов інноваційного навчання дозволяє
розкрити механізм і розробити технологію процесів, що забезпечили високу
ефективність результатів навчальної діяльності.

Дуже важливо, що інноваційне навчання забезпечується не застосуванням
окремих способів навчання, а пов’язане з переглядом процесу придбання
знань, розробкою нового стилю навчання. Цей перегляд передбачає рішення
системи мети і завдань: аналіз змістовної сторони навчального процесу і
розробку технології представлення матеріалу і вивчення технології його
обробки, вибір і застосування методів, прийомів, засобів і форм
навчання.

Інноваційне навчання -це такий динамічний процес, який забезпечує
включення емоційних сфер психіки того, хто навчається, активне
функціонування його інтелектуальних і вольових сфер, сприяє формуванню
стійкого інтересу до предмета, ведучого до самоосвіти, і формуванню
активної, творчої, гармонічно розвиненої особистості. Дослідження
показали, що інноваційні процеси -важливий шлях подолання формалізму в
навчанні. Відмітною особливістю навчально-пізнавальної діяльності при
інноваційному навчанні є тип оволодіння знаннями, створення умов
включення тих, хто навчається, не просто в діяльність, а в діяльність
творчу (творчу, самостійну), зумовлену:

-видом навчальної діяльності (спостереження і практична дія переважають
над слуханням або супроводять його);

-логікою пізнавального процесу (індукція переважає над дедукцією);

-психологією пізнавального процесу (аналіз через синтез, асоціативний і
евристичний механізми, зв’язок інтуїтивного і логічного);

-джерелом знання (опора на образ, на наглядність). 

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати: інноваційне навчання може і
повинно зробити свій внесок в організацію процесу навчання, у
вдосконалення навчання. Такий тип освітнього процесу пов’язаний з
творчим пошуком на підставі досвіду, що є і його відповідним
збагаченням. Виникає проблема готовності викладача до використання
нововведень в навчальному процесі не тільки в значенні здатності
усвідомити нове дидактичне завдання, проаналізувати можливості нових
видів навчально-пізнавальної діяльності, але передусім в значенні
наявності у нього відповідного особистісного досвіду, широти розуміння
проблеми інноваційної діяльності і осмислення власної готовності взяти
участь в цьому процесі.

Для створення оптимального функціонування сучасної освітньої системи
необхідний інноваційний підхід до тих, хто навчається, не тільки у вищій
військовій школі, але і в ланці підготовки викладачів для цієї школи.
Тому до числа першочергових завдань модернізації вищої педагогічної
освіти відноситься створення передумов для інноваційного навчання
педагога, який займе в школі лідируючу, але не домінуючу позицію; буде
виконувати функції режисера, але не розпорядника; буде грати роль не
тільки організатора, але і співучасника такого навчального процесу, який
будується як діалог тих, хто навчається, з пізнавальною реальністю, з
іншими людьми, ведучого до збагачення їх особистісного досвіду.

Похожие записи