Підготовка вчителя до уроку
Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така
підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.
Попередня підготовка до уроку
Передбачає вивчення навчальної програми; її пояснювальної записки,
змісту самої програми, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни
в цілому та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться
з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і
методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує
власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в
попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення
міжпредметних зв’язків треба орієнтуватися в змісті суміжних навчальних
дисциплін.
Перед початком навчального року вчитель розподіляє час на вивчення всіх
тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням
кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і
розкладом занять. Розподілена таким чином навчальна програма є
календарним планом роботи вчителя з предмета.
До початку вивчення розділу або великої теми він планує систему уроків
(тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу,
формування вмінь і навичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми,
вчитель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові
ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі
вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід
використати, щоб учні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до
системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто
повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з’ясувати їх; які
практичні роботи учнів внести до плану і як пов’язати теорію з
практикою, які передбачити екскурсії; як встановити зв’язки з іншими
навчальними предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які
учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи
запропонувати учням; як контролювати роботу й організувати самоконтроль
учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких
частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання
школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні
повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули
відповідних умінь та навичок.
Під час попередньої підготовки до уроку вчитель повинен ознайомитися не
лише з підручниками і посібниками, а й переглянути навчальні діафільми
та кінофільми, прослухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід
звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять.
За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.
Важливе питання попередньої підготовки до навчального процесу в
конкретному класі — вивчення стилю викладання у ньому інших вчителів,
ознайомлення з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, до
навчальних предметів і до вчителів, що допомагає швидше орієнтуватися в
обстановці, знаходити правильні виходи з можливих ситуацій.
Така загальна підготовленість дає змогу вчителю продуктивніше готуватися
до безпосереднього конкретного уроку. Недарма В. Сухомлинський зазначав,
що вчитель до уроку готується все своє життя.
Безпосередня підготовка до уроку
Потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і
може відбуватися в такій послідовності:
gd(iL
моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра,
вихованню колективу класу.
Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму,
підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і
практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та
міжпредметні зв’язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми
новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал,
сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і
здібності учнів.
Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати
над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її
елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної,
групової, парної та індивідуальної роботи.
Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи
використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання,
взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності
учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до
предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння
навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання
домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість
учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні
можливості кожного.
Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або
технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.
Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг
домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів.
Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання.
Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя
до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під
час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його
тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання
навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце
навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для
проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Учителі математики,
фізики, хімії записують до плану розв’язки задач, які будуть
запропоновані на уроці.
Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння
змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід
обов’язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і
способи їх подолання.
Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному
його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.
Для успішного щоденного і перспективного планування необхідно:
1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з
окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення
доступнішої для учнів інформації;
2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до
оволодіння програмою курсу;
3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв’язків явищ, що
вивчаються;
4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів
світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність;
5) пошук і систематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для
учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;
6) продумування системи використання наочних посібників і додаткової
інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних робіт
згідно з вимогами навчальних програм;
7) визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям
для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату
для осмислення та розв’язання практичних завдань);
8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий,
середній та сильний учні.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
