Підготовка вчителів гуманітарного профілю до використання
інформаційно-комунікаційних технологій  навчання

           

Пріоритетними напрямами розвитку освіти є формування високого рівня
інформаційної культури кожного члена суспільства, впровадження сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес.

На сучасному етапі інформатизація освіти розглядається як система
взаємопов’язаних організаційно-правових, соціально-економічних,
навчально-методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських
процесів, спрямованих на задоволення освітніх, інформаційних,
обчислювальних і телекомунікаційних потреб учасників навчально-виховного
процесу [9; 10].

     Основою розвитку інформаційних технологій навчання є гіпертекстова
технологія (електронні посібники, довідники із навчальних предметів,
методичні розробки з тем), демонстраційні (із використанням засобів
мультимедійних технологій), контролюючі (тестові) програми у середовищах
програмування [6; 8; 9; 11], розробка та розміщення у глобальній
(локальній) мережі освітніх інформаційних (тематичних) Web-сайтів
навчальних закладів із використанням спеціальних редакторів документів
HTML.

Головною особливістю фактологічної сторони змісту освіти є наявність
комп’ютерного інформаційного середовища, а саме: баз інформації,
гіпертекстів і мультимедіа (гіпермедіа), мікросвітів, імітаційного
навчання, електронних комунікацій ( мереж), експертних систем [1].

Навчальне середовище закладу освіти включає предметно-інформаційне та
інтелектуальне підсередовища, які взаємодіють у процесі навчання і
виховання. Предметно-інформаційне підсередовище завдяки комп’ютерам
використовується інтелектуальним підсередовищем навчального закладу у
процесі здійснення навчально-виховного процесу.

Інтелектуальне середовище навчального закладу утворюють особи, які є
безпосередніми учасниками навчально-виховного процесу, і ті працівники,
які забезпечують його успішне здійснення.

Предметно-інформаційне підсередовище навчального середовища закладу
освіти поєднує предметно-інформаційні ресурси, що розміщені на
електронних носіях інформації, та засоби взаємодії і використання цих
ресурсів, тобто предметно-інформаційне підсередовище є системою
інформаційних і матеріальних об’єктів, яку утворюють комп’ютерні
програми навчального призначення на електронних носіях інформації й
апаратні засоби ІКТ (комп’ютери, засоби і технології комп’ютерних
мереж).

Мережеві електронні ресурси навчального призначення входять до складу
єдиного інформаційного освітнього простору і використовуються
інтелектуальним підсередовищем навчального середовища закладу освіти
завдяки програмно-апаратним засобам ІКТ [2].

Навчальне середовище, в якому повноцінно використовуються інформаційні
технології навчання, створюється у результаті поєднання таких передумов:

— спільного розуміння процесу інтеграції інформаційних технологій у
педагогічних працівників і партнерів за умови сприяння та підтримки зі
сторони управління системою освіти;

— наявності певного досвіду вчителів щодо використання інформаційних
технологій навчання;

— знань положень Державних стандартів та наявності
предметно-інформаційних ресурсів для вивчення навчальних предметів;

— володіння технологією особистісно орієнтованого навчання;

— оцінювання ефективності застосування інформаційних технологій у
навчальному процесі;

— доступу до сучасних інформаційних технологій, зокрема до програмного
забезпечення та телекомунікаційних мереж;

— наявності технічної допомоги й обслуговування під час використання
технологічних ресурсів;

— підтримки зі сторони партнерів (громадських установ);

— наявності фінансової підтримки системного використання інформаційних
технологій навчання;

— наявності освітньої політики і стандартів, що підтримують новітні
навчальні середовища [7, с.23].

Сучасні уявлення про засоби навчання та системи засобів навчання, їх
об’єктивний розвиток, нові функції, які мають виконувати засоби навчання
в новітніх педагогічних системах, зокрема, в навчальному середовищі
систем відкритої освіти, результати моделювання педагогічних і
методичних систем та навчального середовища вимагають модифікувати
відомі підходи щодо класифікації засобів навчання, ввести нові
класифікаційні ознаки.

В.Ю. Биков, Ю.О.Жук пропонують сучасну класифікацію методів навчання за
72 критеріями [2, с.39-60]. Зупинимося на окремій групі даної
класифікації, що максимально пов’язана з використанням комп’ютерно
орієнтованих  засобів навчання у процесі вивчення української мови і
літератури, зокрема на класифікації предметно-інформаційних ресурсів.

            Предметно-інформаційні ресурси навчального призначення (ПІР)
– частина засобів навчання, яка є спеціальним чином закодованою
структурованою та впорядкованою множиною інформаційних об’єктів, що
задана мовою конкретної цифрової обчислювальної машини (комп’ютера,
цифрового програмного апарату) чи їх класу (програмно сумісного класу)
і/або відповідає протоколу засобів і технологій комп’ютерних мереж.

            Сучасні предметно-інформаційні ресурси існують у формі
 комп’ютерних  програм і  мережевих  електронних ресурсів.

            Множину комп’ютерно орієнтованих інформаційних об’єктів
називають комп’ютерною  програмою, якщо ця множина задана мовою
комп’ютера, або мережевим  електронним ресурсом, якщо ця множина задані
мовою засобів і технологій комп’ютерних мереж.

            Комп’ютерна  програма – заданий мовою комп’ютера закодований
опис завдання, який включає закодований опис формувальної частини
навчального завдання: даних (числа, тексти, таблиці, графіка, звук,
фото, відео тощо), способів (алгоритмів) розв’язування завдань,
спеціальної додаткової інформації, адрес мережених електронних ресурсів,
типу пристрою (пристроїв), з якого (яких) можуть вводитися
(отримуватися) і на який (які) можуть передаватися результати завдання.

Комп’ютерну програму, яка за допомогою комп’ютера забезпечує виконання
дидактичного завдання або його фрагмента, називають комп’ютерною   
програмою навчального призначення (КПНП) [2].

Мережеві електронні ресурси – заданий на мові засобів і технологій
комп’ютерних мереж (локальних і глобальних) закодований опис
упорядкованої множини електронних об’єктів, що існують і зберігаються у
комп’ютерних мережах, а також електронної адреси доступу до цієї множини
за допомогою комп’ютера [2].

Мережеві електронні ресурси, які за допомогою комп’ютера забезпечують
виконання дидактичного завдання або його фрагмента, називають мережевим
електронним ресурсом навчального призначення (МРНП) [2].

Посилання на МРНП вводяться в навчально-методичні матеріали у вигляді їх
електронних адрес (наприклад, електронних адрес локальних комп’ютерних
мереж і/або Інтернет-адрес), за якими може бути здійснений доступ до
відповідних предметно-інформаційних ресурсів (наприклад, до тих, що
існують екстериторіально, тобто у відкритому електронному освітньому
просторі).

Мережеві електронні ресурси навчального призначення можуть мати
комп’ютерні    програми навчального призначення (КПНП). Комп’ютерні   
програми навчального призначення (КПНП) можуть включати адреси мережевих
електронних ресурсів навчального призначення (МРНП). Сукупність
комп’ютерних    програм навчального призначення (КПНП) і мережевих
електронних ресурсів навчального призначення (МРНП) утворює
 предметно-інформаційні ресурси навчального середовища сучасних
педагогічних систем, які зберігаються на локальних електронних носіях
інформації і/або на відповідних засобах відкритого електронного
освітнього простору  [2].

Для підвищення дидактичної ефективності застосування ПІР ці засоби
навчання використовуються у навчально-виховному процесі спільно з іншими
навчально-методичними матеріалами (наприклад, методичними рекомендаціями
для вчителів, учнів), утворюючи комп’ютерно орієнтовані
програмно-методичні комплекси  [2].

Склад обладнання ІКТ утворює сукупність комп’ютерно орієнтованих засобів
навчання, для яких застосовують термін е-засіб навчання   (e-teaching
aids, e-resources of learning) – матеріально-технічна складова
навчального середовища, яка принципово базується і переважно
використовує ІКТ [2].

            Навчально-виховні цілі, оптимізація навчального середовища,
підвищення психолого-педагогічної та економічної ефективності створення 
і використання окремих засобів навчання передбачають утворення систем
засобів навчання, які характеризуються новими функціональними і
технологічними властивостями [2].

            Застосування комп’ютерно орієнтованих засобів навчання
забезпечує реалізацію діяльнісного підходу в процесі вивчення мови,
оскільки навчально-пізнавальна діяльність учнів спрямована на формування
способу дії.

Процес навчання української мови розглядають як процес управління
навчальною діяльністю школярів під час вивчення мови. Управління
сукупністю взаємопов’язаних та взаємозумовлених способів опанування
мовними одиницями як основи пізнання і формування концептуальної та
мовної картини світу з метою отримання у вигляді певного результату
створення образу світу в уяві кожної людини є бажаним механізмом
навчання мови [13].

            Поєднання можливостей телекомунікаційних і комп’ютерних
технологій, зокрема і мультимедійних, сприяло створенню значної
кількості  комп’ютерних програм навчального призначення, у яких
застосовуються демонстрації, моделювання, тестування, діагностика знань
й умінь, спрямованих на підвищення мовної компетентності особистості.

            Реалізація діяльнісного підходу в процесі навчання мови з
використанням комп’ютерно орієнтованих засобів навчання передбачає низку
дидактичних особливостей, а саме:

· побудова моделей курсу навчання української мови, зокрема моделей
помилок, які можуть виникати як у спілкуванні, так і на письмі;

· оформлення мотиваційного етапу, тобто активізації розумової діяльності
учня;

· навчальна спрямованість діалогу;

· забезпечення пояснень завдань стосовно користувачів з різним ступенем
підготовки [13].

Забезпечення діалогової взаємодії того, хто навчається, і комп’ютера
сприяє зростанню  ефективності використання комп’ютерно орієнтованих
засобів навчання. Діалогова навчальна система має реалізувати зовнішній
і внутрішній діалог учня із самим собою у процесі виконання навчального
завдання. Важливою характеристикою діалогу є його композиція.
Розташування  основних компонентів  діалогу  має забезпечувати найбільш
точне передавання змісту. Для навчальних систем, на нашу думку, найбільш
оптимальною є  композиція, яку побудовано за заздалегідь сформованим
сценарієм. Основою проектування сценарію навчальної системи є дидактична
блок-схема системи.

            Завдання блок-схеми поділяється на підзавдання, визначається
їх тип і послідовність виконання, кількість і тип пояснень до завдань і
активних пояснень, інша службова інформація, малюнки і схеми. Текти
оформлюються у предметний фрейм текстової інформації, малюнки і схеми –
у фрейми графічних бібліотек.

            Центральним елементом блок-схеми є блок завдання для
вирішення підзавдання теми.  У блоці завдань мають місце три можливих
варіанти дії учня: правильна відповідь, помилкова відповідь, звернення
до підказки. Під час аналізу помилкової відповіді необхідно з’ясувати,
яка помилка допущена та яка причина помилки. Модель помилок або
імітаційна модель як предметна модель того, хто навчається, створюється
у результаті передбачення всіх можливих помилок . У такий спосіб
забезпечується проблемний характер навчання.

            Дослідники виділили три основні види слотів,  які
створюються у розробленні навчального курсу, що ґрунтується на
використанні інформаційного наповнення системи: отримання інформації;
обробка інформації; вивід інформації.

Розрізняють такі види фреймів:

1. Фрейм знайомства – служить для внесення учня до журналу.

2. Інформаційний фрейм. Основним видом такого фрейму є слот виводу
текстової або графічної інформації.

3. Фрейм допомоги. Управління цьому фрейму передається під час звернення
учня до нього.

4. Фрейм активної допомоги. У ньому вміщуються один або кілька слотів
одержання інформації, значенням яких є слово, яке пропущене у тексті
інформаційного вікна. Користувач повинен ввести це слово.

5. Фрейм відповідності є важливим на установчо-мотиваційному етапі.
Ґрунтується на тестовому завданні на відповідність.

6. Фрейм вибору – забезпечує роботу з тестовими завданнями закритого
типу з альтернативними відповідями.

7. Фрейм “меню”. Через цей фрейм здійснює зв’язок з усіма активними
фреймами системи.

8. Фрейм завдання пропонує завдання, перевіряє відповіді, визначає тип
помилки і характер подальших дій учня.

9. Фрейм дії складається зі слоту обробки службової інформації, який
запускає деяку зовнішню процедуру, призначену для полегшення роботи
(наприклад, виклик вбудованого словника).

10. Фрейм фінального контролю одержує та обробляє дані з відповідних
активних фреймів. Цей фрейм будує поточну модель учня. Після завершення
роботи із системою заключний слот виводить інформацію про результати
виконання завдання для подальшого самоаналізу або аналізу педагогом
діяльності того, хто навчається.

Створення комп’ютерно орієнтованих засобів навчання передбачає такі
етапи:

— аналіз змісту й мети курсу, логіки вивчення навчального матеріалу;

— детальний аналіз можливих мовленнєвих помилок відповідно до кожного
окремого блоку курсу;

— визначення обсягу й особливостей знань, які мають засвоїти учні
(уявлення, факти, закони, гіпотези);

— відбір і аналіз аудіовізуальних та інших дидактичних засобів;
визначення їх відповідності змісту і меті курсу, дидактичного
призначення окремих складових і комплексу в цілому;

— визначення попереднього пізнавального досвіду, на основі якого
здійснюватиметься вивчення кожного запитання теми;

— визначення методів і прийомів забезпечення активної пізнавальної
діяльності учнів, міцного засвоєння знань, удосконалення вмінь і навичок
[13].

        Науковці виділяють такі моделі організації навчального процесу:

— традиційна форма реалізації навчального процесу;

— традиційна форма реалізації  навчального процесу з використанням
технічних засобів навчання;

— використання локальної  комп’ютерної мережі для подання навчальної
інформації;

— використання локальної  комп’ютерної мережі та ресурсів мережі
Інтернет для подання навчальної інформації;

— використання ресурсів мережі Інтернет для подання навчальної
інформації;

— самостійне використання учнем ресурсів мережі Інтернет безпосередньо
на уроці;

— використання учнем ресурсів мережі Інтернет у процесі самостійної
навчальної діяльності;

— використання учнем спеціально створеного учителем освітнього
Інтернет-сайту  і ресурсів мережі Інтернет у процесі самостійної
навчальної діяльності [5].

Характерні ознаки структури комп’ютерно орієнтованого навчального
середовища представлено у таблиці 1. Проаналізуємо особливості різних
форм організації навчального процесу.

Таблиця 1

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ СТРУКТУРИ

КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

(за Жуком Ю.О., Соколюк О.М. )

 

N

P

Z

P

?

?Організація і управління навчально-виховним процесом у реальному часі
Збіднення навчально-виховного процесу якісною аудіо- та
відеоінформацією;

Безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу

Можливість  контекстної декомпозиції навчально-виховного процесу в
реальному часі

Обмеження інформаційного простору навчально-виховного процесу

Усі учасники навчально-виховного процесу беруть участь у всіх подіях,
що відбуваються в навчальному середовищі

2. ТРАДИЦІЙНА ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ  НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ
ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Класно-урочна Інформаційна замкненість навчального середовища
Організація і управління навчально-виховним процесом у реальному часі
Обмеження інформаційного простору навчально-виховного процесу

Безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу;  

Усі учасники навчально-виховного процесу беруть участь у всіх подіях, що
відбуваються в навчальному середовищі

Наявність можливості презентації якісної різноманітної навчальної
інформації

3. ВИКОРИСТАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ  КОМП’ЮТЕРНОЇ МЕРЕЖІ ДЛЯ ПОДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ
ІНФОРМАЦІЇ

Класно-урочна Інформаційна замкненість навчального середовища
Організація і управління навчально-виховним процесом у реальному часі  

Безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу Управління локальною комп’ютерною мережею

Можливість  контекстної декомпозиції навчально-виховного процесу в
реальному часі Управління інформаційними потоками з банку навчальної
інформації

Усі учасники навчально-виховного процесу беруть участь у всіх подіях, що
відбуваються в навчальному середовищі (за потребою)

Можливість презентації якісної різноманітної навчальної інформації

Можливість індивідуальної роботи учня з навчальною інформацією (за
потребою)

4. ВИКОРИСТАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ  КОМП’ЮТЕРНОЇ МЕРЕЖІ ТА РЕСУРСІВ МЕРЕЖІ
ІНТЕРНЕТ ДЛЯ ПОДАВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

5. ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ДЛЯ ПОДАВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ
ІНФОРМАЦІЇ

6. САМОСТІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ УЧНЕМ РЕСУРСІВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ БЕЗПОСЕРЕДНЬО
НА УРОЦІ

Класно-урочна Квазіінформаційна замкненість навчального середовища
(частка навчальної інформації може бути запозичена з ресурсів мережі
Інтернет) Організація і управління навчально-виховним процесом у
реальному часі Слабка керованість  учителем потоками інформації з мережі
Інтернет

Безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу (за потребою) Управління локальною
комп’ютерною мережею

Можливість  контекстної декомпозиції навчально-виховного процесу в
реальному часі Управління інформаційними потоками з мережі Інтернет
Неможливість реалізації за відсутності можливості використання мережі
Інтернет

Усі учасники навчально-виховного процесу беруть участь у всіх подіях,
що відбуваються в навчальному середовищі (за потребою)

Можливість апаратних, програмних і мережевих збоїв ІКТ

Можливість презентації якісної різноманітної навчальної інформації

Можливість індивідуальної роботи учня з навчальною інформацією (за
потребою)

можливість індивідуального спілкування учителя з учнем  (за потребою)

7. ВИКОРИСТАННЯ УЧНЕМ РЕСУРСІВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ У ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Комбінована Три основних етапи такого навчального процесу:

· підготовчий етап – завдання для  самостійної роботи учня;

· самостійний навчальний процес – використання учнем ресурсів мережі
Інтернет відповідно до завдання;

· заключний – аналіз результатів самостійної навчальної діяльності учня
Організація і управління навчально-виховним процесом у реальному часі на
першому та третьому етапах Неможливість контролю з боку вчителя за
інформаційними потоками з Інтернет

Для першого і третього етапів: Організація навчання учнів основ
навігації в Інтернет-середовищі Гетерохронність набуття учнями навичок
самостійної навчальної діяльності в інформаційному просторі мережі
Інтернет

інформаційна замкненість навчального середовища

безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу

можливість  контекстної декомпозиції навчально-виховного процесу в
реальному часі

усі учасники навчально-виховного процесу беруть участь у всіх подіях,
що відбуваються в навчальному середовищі

Для другого етапу:

Можливість апаратних, програмних і мережевих збоїв ІКТ

відкрите навчальне середовище

різноманітність форм презентації навчальної інформації

можливість набуття учнем навичок навігації в Інтернет-середовищі

у процесі самостійної навчальної діяльності учень має можливість
сформувати власний «інформаційний простір», спрямований на виконання
навчальних завдань

8. ВИКОРИСТАННЯ УЧНЕМ СПЕЦІАЛЬНО СТВОРЕНОГО УЧИТЕЛЕМ ОСВІТНЬОГО
ІНТЕРНЕТ-САЙТУ  І РЕСУРСІВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ У ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОЇ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Комбінована Три основних етапи такого навчального процесу:

перший і третій етапи реалізуються в умовах замкненого навчального
середовища Організація й управління навчально-виховним процесом у
реальному часі на першому та третьому етапах Неможливість контролю з
боку вчителя за інформаційними потоками з Інтернет

Другий етап реалізується в умовах відкритого навчального середовища
Створення, оновлення та підтримка в актуальному стані власного сайту
навчального призначення Гетерохронність набуття учнями навичок
самостійної навчальної діяльності в інформаційному просторі мережі
Інтернет

Формування учнем власного інформаційного простору спирається на сайт
навчального спрямування, створений учителем

Складність підготовки навчального матеріалу і розміщення його в
електронному просторі

Неможливість реалізації за відсутності можливості використання мережі
Інтернет

Можливість апаратних, програмних і мережевих збоїв ІКТ

 

Основною формою навчання у перших шести моделях організації навчального
процесу є класно-урочна. Сьома і восьма моделі передбачають комбіновану
форму навчання, яка поєднує класно-урочну та самостійну навчальну
діяльність. Разом з тим класно-урочна форма навчання у різних моделях
відрізняється низкою особливостей, а саме:

— інформаційна замкненість навчального середовища (для першої і другої
моделей);

— безпосередній особистісний контакт між усіма учасниками
навчально-виховного процесу, їх участь у всіх подіях, що відбуваються в
навчальному середовищі (для  першої – шостої моделей);

— можливість  контекстної декомпозиції навчально-виховного процесу в
реальному часі (для першої, третьої – сьомої моделей);

— наявність можливості презентації якісної різноманітної навчальної
інформації ( для другої – шостої моделей);

— можливість індивідуальної роботи учня з навчальною інформацією (за
потребою) (для другої, четвертої – шостої моделей);

— квазіінформаційна замкненість навчального середовища, тобто частка
навчальної інформації може бути запозичена з ресурсів мережі Інтернет
(для  четвертої – шостої моделей);

— для сьомої і восьмої моделей характерні три основних етапи навчального
процесу:

підготовчий етап – завдання для  самостійної роботи учня;

самостійний навчальний процес – використання учнем ресурсів мережі
Інтернет відповідно до завдання;

заключний – аналіз результатів самостійної навчальної діяльності учня;

—          перший і третій етапи реалізуються в умовах замкненого
навчального середовища, другий етап реалізується в умовах відкритого
навчального середовища;

— специфічними особливостями другого етапу є відкрите навчальне
середовище, можливість набуття учнем навичок навігації в
Інтернет-середовищі, можливість формування учнем  власного
«інформаційного простору», спрямованого на виконання навчальних завдань
у процесі самостійної навчальної діяльності;

— особливістю восьмої моделі є  формування учнем власного інформаційного
простору  на основі сайту  навчального спрямування, створеного вчителем.

Основна діяльність учителя має такі різновиди:

— організація та управління навчально-виховним процесом у реальному часі
– у всіх моделях;

— управління локальною комп’ютерною мережею – у другій — шостій моделях;

— управління інформаційними потоками з банку навчальної інформації – у
третій моделі;

— управління інформаційними потоками з мережі Інтернет – у четвертій —
шостій моделях;

— організація навчання учнів основ навігації в Інтернет-середовищі – у
сьомій моделі;

— створення, оновлення та підтримка в актуальному стані власного сайту
навчального призначення – у восьмій моделі.

Основними недоліками окремих моделей є:

— збіднення навчально-виховного процесу якісною аудіо- та
відеоінформацією – у першій моделі;

— обмеження інформаційного простору навчально-виховного процесу – у
першій і другій моделях;

— слабка керованість  учителем потоками інформації з мережі Інтернет – у
четвертій — шостій моделях;

— неможливість реалізації за умови відсутності можливості використання
мережі Інтернет; можливість апаратних, програмних і мережевих збоїв ІКТ
– у четвертій — восьмій моделях;

— неможливість контролю з боку вчителя за інформаційними потоками з
Інтернет; гетерохронність набуття учнями навичок самостійної навчальної
діяльності в інформаційному просторі мережі Інтернет – у сьомій і
восьмій моделях;

— складність підготовки навчального матеріалу і розміщення його в
електронному просторі – у восьмій моделі.

Таким чином, діяльність учителя у відкритому навчальному середовищі за
четвертою – восьмою моделями потребує формування у педагога
інформаційно-технологічних компетенцій, що пов’язані з удосконаленням
умінь використання інформаційно-комунікаційних технологій у
навчально-виховному процесі з предмета, а також внесення змін у методику
навчання української мови і літератури, яка використовується вчителем
традиційних.

Використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій потребує
внесення змін у структуру процесу навчання, зокрема:

— визначення педагогічного завдання;

— визначення наявності засобів ІКТ;

— вибір методу розв’язання педагогічного завдання;

— адаптація обраного методу до конкретного педагогічного завдання;

— вибір моделі навчання з використанням засобів ІКТ;

— розроблення структурного плану навчального процесу;

— практична реалізація структурного плану навчального процесу;

— оцінювання (аналіз) практичної реалізації планів;

— оптимізація (корекція) планів [4].

До інформаційно-технологічних компетенцій педагога відносимо:

— оволодіння вчителем умінням працювати з комп’ютерною технікою, зокрема
здатності працювати в різних програмах, користуватися електронною
поштою, здійснювати пошук матеріалів в мережі Інтернет тощо;

— засвоєння поняттєвого апарату, ознайомлення з переліком інформаційних
ресурсів для використання у навчально-виховному процесі та самоосвітній
діяльності, адресами Інтернет-ресурсів та інформаційних ресурсів
центральних наукових бібліотек України;

— розроблення змісту та методик використання предметно-інформаційних
ресурсів у навчально-виховному процесі з предмета, зокрема і для
проведення тестування учнів (додаток 1);

— використання прикладних програмних продуктів та електронних
підручників, мультимедійних презентацій, Інтернет-ресурсів у освітньому
процесі;

— розроблення і використання інформаційно-тематичних публікацій,
презентацій, Web-сайтів.

Важливими напрямами формування інформаційно-технологічних компетенцій
вчителів гуманітарного профілю є:

— підготовка до проведення навчальних занять у кабінеті
інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

— вивчення можливостей електронних засобів загального і навчального
призначення, які проходять апробацію у загальноосвітніх навчальних
закладах;

— організація самостійної навчальної діяльності учнів з використанням
Інтернет-ресурсів;

— підготовка до олімпіад з навчальних предметів, творчих конкурсів,
конкурсів-захистів робіт учнів, членів МАН України;

— позакласна робота з навчальних предметів;

— позашкільна робота (підготовка та проведення виховних заходів);

— поповнення фонду повнотекстових баз даних підручників та художніх
творів;

— поповнення фонду шкільної медіатеки.

Ураховуючи зазначене вище, завданнями системи підвищення кваліфікації
визначено формування  інформаційно-технологічних компетенцій педагогів,
зокрема вчителів гуманітарного профілю, з метою забезпечення якості
освіти, конкурентноспроможності педагогічних працівників і випускників
загальноосвітніх навчальних закладів.

 

Додаток 1

 

 

 

Список використаної літератури

1. Биков В.Ю. Теоретико-методологічні засади моделювання навчального
середовища сучасних педагогічних систем // Інформаційні технології і
засоби навчання: Зб. наук. праць /За ред.. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука /
Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2005. — С. 5-15.

2. Биков В.Ю., Жук Ю.О. Класифікація засобів навчання // Інформаційні
технології і засоби навчання: Зб. наук. праць /За ред.. В.Ю.Бикова,
Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2005.
—          С. 39-60.

3. Жук Ю.О. Організація навчальної діяльності у комп’ютерно
орієнтованому навчальному середовищі // Інформаційне забезпечення
навчального процесу: інноваційні засоби і технології: Колективна
монографія. – К.: Атіка, 2005. – С. 195-204.

4. Жук Ю.О., Соколюк О.М. Планування навчальної діяльності з урахуванням
використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій //
Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць /За ред..
В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.:
Атіка, 2005. — С. 96-99.

5. Жук Ю.О., Соколюк О.М. Характерні ознаки структури комп’ютерно
орієнтованого навчального середовища // Інформаційні технології і засоби
навчання: Зб. наук. праць /За ред.. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут
засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2005. — С. 100-108.

6. Інформаційне забезпечення навчального процесу: інноваційні засоби і
технології: Колективна монографія. – К.: Атіка, 2005. – 252с.

7. Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група BHV, 2006.
– 240с.

8. Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць /За ред..
В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.:
Атіка, 2005. — 272 с.

9. Обрізан К.М. Програмні засоби навчального призначення //
Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід,
перспективи. / За ред. В.М.Мадзігона, Ю.О.Дорошенка. – К.: Педагогічна
думка, 2003. – С.156-165.

10. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. /  Пєхота О.М., Кіктенко
А.З., Любарська О.М. та ін. / За заг.ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К.,
2001. – 256с.

11. Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для
вчителів / Авт.кол. за ред. Ю.І. Машбиця, — К.: ІЗМН, 1997. – 362 с.

12. Салівон Т.Л. Підготовка педагогів до розробки навчальних занять із
мультимедійним супроводом у класі інформаційно-комунікаційних технологій
// Організація діяльності наукових лабораторій інституту:
Науково-методичний посібник / За ред. Н.І.Клокар, О.В.Чубарук. – Біла
Церква, 2005. – С.64-69.

Похожие записи