Реферат на тему:
Підготовка керівників ЗНЗ до дослідницької діяльності
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими
науковими чи практичними завданнями. Реалізація нової освітньої
парадигми в Україні, що спирається на ідеї відкритості та неперервності
не лише змінила уявлення про професійну компетентність керівників ЗНЗ,
але й відкрила нові можливості для підготовки фахівців, здатних
вирішувати професійні проблеми методами наукових досліджень. Адже
отримати достовірну інформацію про результативність освітніх технологій,
кількісні та якісні зміни в інтелектуальній та духовній сфері учнів
можна лише на науковій основі. Тому оволодіння технологіями
дослідницької діяльності стає потребою і вимогою компетентного
керівництва загальноосвітнім навчальним закладом.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим
присвячується означена стаття. Проте творчо працюючі керівники ЗНЗ
залишаються без необхідної допомоги з боку педагогічної науки.
Недослідженими залишається низка актуальних питань, пов’язаних із
побудовою процесу формування дослідницьких умінь у керівників ЗНЗ: не
здійснено теоретичний аналіз дослідницької діяльності як компоненту
професійної культури сучасного управлінця, специфіки дослідницької
діяльності керівника-практика; не визначено склад і структуру
дослідницьких умінь, принципи побудови процесу з їх формування з опорою
на інтеграційну взаємодію навчальних дисциплін; адекватні специфіці
управлінської підготовки зміст, дидактичні засоби тощо.
Вивчення рівня готовності керівників шкіл до проведення
науково-педагогічного дослідження у школі та знань особливостей
інноваційного процесу у школах України показало, що близько половини
керівників не вміють виділити об’єкт і предмет дослідження, сформулювати
гіпотезу, спрогнозувати очікувані результати і часто навіть не
допускають думки про будь-які негативні наслідки. Крім того, опитувані
досить поверхово здатні охарактеризувати сутність своїх новаторських
пошуків, не знають сутності нових дидактичних і виховних концепцій, не
спираються у своїй роботі на будь-які чітко окреслені педагогічні ідеї.
На основі самооцінки ми виявили, що лише 4,2% слухачів володіють
дослідницькими уміннями на високому рівні, 8,8% – на достатньому, 14,3%
– на недостатньому, а 72,7 – на низькому рівні.
Проведений аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновок про низький
рівень сформованості дослідницьких умінь у керівників ЗНЗ та
недостатньому використанні інтегруючих факторів психолого-педагогічної і
спеціальної підготовки керівників ЗНЗ.
Цей факт, на нашу думку, можна пояснити підвищенням вимог стрімко
змінюваного суспільства до комплексу знань і вмінь керівників ЗНЗ;
недостатньою розробленістю та орієнтацією інтегрованих програм
(спецкурсів) на дослідницьку діяльність; відсутністю програм
(спецкурсів) підготовки до дослідницької діяльності керівників ЗНЗ.
Разом з тим, аналіз отриманих анкетних даних дав можливість побачити
значні резерви підвищення ефективності управлінської діяльності
керівників ЗНЗ, які містяться в дослідницькій діяльності та усвідомити
зростаючу потребу керівників ЗНЗ у дослідницьких знаннях і вміннях.
Підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників ЗНЗ
здійснюється в ЦІППО АПН України та обласних інститутах післядипломної
педагогічної освіти на основі типових навчальних планів і програм
розроблених дослідницьким колективом ЦІППО під керівництвом Л.І.
Даниленко та базового стандарту професійної діяльності директора
(керівника) школи, рекомендованих МОН України для використання в
навчальному процесі системи післядипломної педагогічної освіти.
Структура навчальних планів є модульною і складається з трьох модулів,
які містять, на думку розробників, практично всі дисципліни, що
необхідні для формування загальної управлінської культури керівника ЗНЗ
[7]. Між тим, змістова характеристика цього блоку є однаковою для
керівників всіх кваліфікаційних категорій (незалежно від стажу, досвіду
роботи, наукового ступеня чи звання). Крім того, професійний модуль
нараховує 22 дисципліни. За такого підходу, на нашу думку, ідея
інтегративності освітнього менеджменту як науки, практики і навчального
комплексу втрачає свою значущість. Ізольованість отриманих знань
особливо чітко проявляється під час створення дослідницьких проектів. Їх
аналіз показує, що маючи високу оцінку, наприклад з менеджменту
інновацій, керівник не може співвіднести наявні знання з можливістю їх
використання у власній діяльності. Замість кропіткої дослідницької
роботи, більше 70% керівників спрямовують свої зусилля на пошуки
універсального рецепту, з наявністю якого вони пов’язують успіх в
управлінській і дослідницькій діяльності. Крім того, в предметний блок
не включено такі дисципліни, як: «Методологія і методика
психолого-педагогічного дослідження», «Педагогічна діагностика», які
якраз і спрямовані на формування вмінь та навичок дослідницької роботи в
ЗНЗ. У переліку спецкурсів за вибором слухачів-керівників шкіл
рекомендовано лише один «Організація дослідно-експериментальної роботи в
загальноосвітньому навчальному закладі». Але, як показує практика,
непідготовлений керівник не здатен здійснювати й організувати
дослідно-експериментальну роботу в навчальному закладі на належному
рівні.
Аналіз діяльності обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти
України, планів роботи і звітів за 2001–2007рр. дають підставу
стверджувати, що викладачі і методисти приділяють велику увагу
підвищенню професійної майстерності керівників ЗНЗ як на курсах
підвищення кваліфікації, так і у міжкурсовий період. З цією метою
проводяться постійнодіючі науково-методичні семінари, семінари-тренінги
лабораторій управління, семінари-практикуми, школи педагогічної
майстерності, школи резерву керівників ЗНЗ, засідання творчих груп,
круглих столів, методичні фестивалі, науково-практичні конференції, на
яких розглядаються питання модернізації освіти за різними напрямками,
визначаються перспективні шляхи оновлення змісту, форм і методів
підвищеня професійної майстерності керівних кадрів.
У більшості обласних ІППО керівникам ЗНЗ, за їх вибором, пропонується
широкий вибір спецкурсів та факультативів, але серед них фактично
відсутні ті, що призначені для формування дослідницьких умінь. Отже,
виникає потреба, доповнити перелік спецкурсів та факультативів за
вибором слухачів такими, що призначені для формування дослідницьких
умінь.
Проведений нами аналіз цілей, змісту навчальних планів і програм,
навчальних підручників та посібників, організації, методів підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації дозволяє зробити висновок, що
головна причина низької готовності керівників ЗНЗ до дослідницької
діяльності – відсутність адекватної системи підготовки до неї. Це
полягає, насамперед, в такому:
вимоги до підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації
керівників ЗНЗ не відображають специфіки дослідницьких завдань, які має
розв’язувати керівник в навчальному закладі;
не виокремлено сфери дослідницької діяльності;
мета, зміст, організаційні форми та методи навчання не спрямовані на
підготовку керівника як суб’єкта дослідницької діяльності;
формування необхідних компонентів готовності не закладено у навчальні
плани і програми;
у процесі навчання не моделюється дослідницька діяльність керівника ЗНЗ;
у ході управлінської практики слухачу курсів підвищення кваліфікації не
надається можливість зайняти позицію суб’єкта дослідницької діяльності;
підручники і навчальні посібники, що використовуються у навчальному
процесі системи ППО, не містять необхідної для оволодіння дослідницькою
діяльністю інформації.
Вирішення вказаних проблем потребує наукового переосмислення змісту
підготовки керівників ЗНЗ, а також розширення її меж від
рецептурно-наслідувальної до рівня дослідницької, розуміння її не як
«елітної», а як професійно і особисто-значущої складової професійної
компетентності керівника сучасного ЗНЗ.
Ми підтримуємо думку Л.Я. Набоки та М.І. Скрипник про те, що рівень
підготовки керівника як фахівця-дослідника в умовах системи
післядипломної педагогічної освіти підвищиться, якщо методично
забезпечено:
розробку теоретичної моделі й програми підготовки керівника, як
фахівця-дослідника;
відбір оптимальної сукупності форм і методів організації педагогічної
діяльності, що позитивно впливає на його підготовку;
послідовну реалізацію відібраної сукупності форм і методів;
постійне коригування засвоєних компонентів дослідницької культури [6,
с. 63].
Вважаємо за доцільне здійснювати таку підготовку керівників ЗНЗ у
системі післядипломної педагогічної освіти на основі розробленої нами
моделі, впровадження у навчальний процес програм спецкурсів «Технологія
науково-педагогічного дослідження у школі» і «Дослідницька діяльність
керівника ЗНЗ: теорія та практика» та методичних рекомендацій щодо
формування дослідницьких умінь.
Модель структурних складових процесу формування дослідницьких умінь
керівників ЗНЗ в установах і закладах системи післядипломної
педагогічної освіти включає: мету та її концептуальне обґрунтування;
принципи формування дослідницьких умінь керівників ЗНЗ; наукові засади
та складові головних блоків структури змісту дослідницької діяльності
керівників ЗНЗ; суб’єкти формування дослідницьких умінь керівників ЗНЗ;
процес формування. В основу моделі закладено структуру підготовки
керівників ЗНЗ до дослідницької діяльності, як сукупність наступних
компонентів: мета, зміст, методи, форми, засоби, контроль і оцінка
результатів, та етапів: діагностика та аналіз; проектування та
планування; організація та регулювання процесу формування дослідницьких
умінь керівників ЗНЗ; оцінка результативності). У структурі моделі
відображені суб’єкти, види та форми організаційно-педагогічної
діяльності щодо забезпечення оптимальної підготовки керівників ЗНЗ до
дослідницької діяльності.
Дослідницька робота керівника ЗНЗ розглядається нами як засіб для
досягнення бажаних результатів освіти й удосконалення педагогічної та
управлінської діяльності. Тому, спираючись на аналіз наукової
літератури, готовність керівника ЗНЗ до дослідницької діяльності ми
визначаємо як цілісну систему структурованих і узагальнених
професійно-особистісних якостей та вмінь, що виявляються через позитивне
й свідоме ставлення до дослідницької діяльності як компонент професійної
компетентності та включає системні теоретико-методологічні знання,
дослідницькі вміння й активну особистісну позицію в процесі розв’язання
дослідницьких завдань.
??{?Визначаючи компоненти готовності до дослідницької діяльності у
нашому дослідженні, ми вважаємо за потрібне спертися на концепцію В.С.
Лазарєва і Н.М. Ставринової [4], які визначили чотири групи таких
взаємопов’язаних компонентів, а саме: когнітивний, мотиваційний,
орієнтувальний та операційний, адже будь-яка людина, що оволодіває
певною діяльністю, стикається з трьома аспектами: психологічним,
науково-теоретичним та практичним (технологічним).
Сформовану готовність керівника ЗНЗ до дослідницької діяльності ми
визначаємо як єдність таких критеріїв: наявність потреб, мотивації,
позитивного ставлення до дослідницької діяльності; володіння
методологією й методами педагогічного дослідження, володіння
спеціальними дослідницькими вміннями та знання особливостей
дослідницької діяльності в ЗНЗ. Структура готовності керівника ЗНЗ
складається із сукупності мотиваційного, когнітивного, орієнтувального
та операційного компонентів.
Розвиток мотиваційної, змістової та процесуальної готовності керівників
ЗНЗ до дослідницької діяльності необхідно здійснювати за допомогою як
традиційних видів роботи (мінілекції, практичні заняття, виконання
мініпроектів), так і їх поєднання з тренінгами, рольовими іграми,
тестами, вправами, аналізом управлінських і педагогічних ситуацій,
продуктів діяльності педагогів та учнів, управлінською практикою,
груповою, парною та індивідуальною формами організації навчання.
З метою оцінки показників компонентів готовності можна застосовувати
різні методи: анкетування, тестування, бесіду, спостереження, експертні
оцінки, самооцінку, розв’язання дослідницьких завдань різних типів і
рівнів складності, відвідування навчальних занять, аналіз випускних
творчих робіт слухачів курсів підвищення кваліфікації тощо.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному
напрямку. Новий етап розвитку освіти в нашій країні характеризується
поширенням інноваційної та експериментальної діяльності в
загальноосвітніх навчальних закладах, залученням до наукової діяльності
всіх категорій педагогічних працівників, що обумовлює необхідність
підготовки керівників ЗНЗ до дослідницької діяльності. Тому важливою
науково-теоретичною і практичною проблемою є формування дослідницьких
умінь керівників ЗНЗ в системі післядипломної педагогічної освіти.
Констатувальний експеримент виявив низький рівень володіння
дослідницькими уміннями більшою кількістю слухачів-керівників ЗНЗ. Більш
половини (55,02%) з них продемонстрували суперечливе ставлення до
здійснення наукових досліджень у школі. Самооцінка володіння
дослідницькими уміннями продемонструвала, що 72,7% слухачів визначили
свій рівень як низький, решта – 27, 3% як достатній і високий.
Встановлено, що необхідність розв’язувати нові завдання науковими
методами гальмується низьким рівнем підготовки багатьох керівників до
дослідницької діяльності, яка є дуже складним, напруженим,
високоінтелектуальним видом діяльності й потребує ґрунтовної
методологічної та методичної підготовки. Головними причинами, які
гальмують формування зазначених умінь, є такі: не визначено зміст
дослідницької діяльності керівників ЗНЗ, її напрями та структуру;
науково не обґрунтовано теоретичну модель формування дослідницьких
умінь; не розроблено програму підготовки, навчально-тематичний план,
провідні модулі; не визначено склад дослідницьких умінь керівників ЗНЗ;
не визначено критерії, рівні сформованості, педагогічні умови та засоби
їх формування; відсутні об’єктивна оцінка рівнів сформованості
дослідницьких умінь та методика їх формування.
Проведений нами аналіз цілей, змісту навчальних планів і програм,
навчальних підручників та посібників, організації навчального процесу,
методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дозволяє
зробити висновок, що головна причина низької готовності керівників ЗНЗ
до дослідницької діяльності – відсутність адекватної системи підготовки
до неї, а саме: мета, зміст, організаційні форми та методи навчання не
спрямовані на підготовку керівника як суб’єкта дослідницької діяльності;
формування необхідних компонентів готовності не закладено у навчальні
плани і програми; не розроблено також теоретико-методичне забезпечення
побудови такої системи. Проте керівника-дослідника, на нашу думку,
характеризує не лише висока майстерність, новаторство і творчість, а й
володіння дослідницькими вміннями, навичками педагогічного аналізу,
прогнозування і моделювання педагогічного процесу, високий рівень
педагогічного мислення та педагогічної ерудиції.
Аналіз типового навчального і модернізованого навчального планів
підвищення кваліфікації керівників шкіл, які використовуються в системі
післядипломної педагогічної освіти показав, що їх зміст спрямовано у бік
функціональної підготовки, а дисципліни, що забезпечують формування
дослідницьких умінь до предметного блоку не включено. Широкий вибір
спецкурсів і факультативів, які пропонують своїм слухачам обласні
інститути післядипломної педагогічної освіти, також не включає такі, що
призначені для формування дослідницьких умінь керівників ЗНЗ. У
результаті стримується творчий розвиток педагогів і керівників та
гальмується підвищення якості освіти школярів.
Спостереження за навчальним процесом, співбесіди зі слухачами курсів
підвищення кваліфікації та теоретичний аналіз дав можливість виявити
низку протиріч, які, на нашу думку, є між абстрактним предметом
навчальної діяльності слухача курсів і конкретним, реальним предметом
дослідницької діяльності керівника в навчальному закладі; опорою в
традиційному навчанні, головним чином на процеси уваги, пам’яті слухача
та залученням в його управлінській й дослідницькій діяльності,
насамперед, розуміння, мислення, включення всієї особистості в цю
діяльність; трансляційною, репродуктивною позицією слухача і принципово
іншою – ініціативною, дослідницькою, конструктивною (у предметному і
соціальному смислі) позицією спеціаліста в професійній діяльності. Таким
чином, однією з причин недостатньої готовності керівників ЗНЗ до
дослідницької роботи у школі є те, що дослідницька спрямованість
управлінської діяльності керівника ЗНЗ не відповідає його позиції у
навчальному процесі.
Проведений аналіз наукових джерел дав змогу встановити, що дослідницька
діяльність розглядається як певна система, що має певний зміст, складну
структуру і включає взаємозалежні та взаємопов’язані компоненти та
елементи: мотиваційний (потреби, мотиви, ціннісні орієнтації),
когнітивний (сукупність необхідних знань і понять), орієнтувальний
(виявлення потреби у розв’язанні дослідницьких завдань, постановка мети,
планування її досягнення, підбір методів виконання дослідницьких дій,
оцінка результатів) та операційний (уміння, навички застосовувати
дослідницькі методи). Але така структура забезпечує лише загальний
розгляд дослідницької діяльності, без конкретизації ознак, що складають
специфіку дослідницької діяльності керівника ЗНЗ.
На основі аналізу методологічної, психолого-педагогічної літератури та
наукових праць з питань управління школою та менеджменту встановлено, що
дослідницька діяльність керівника є цілеспрямованим видом діяльності,
зміст якої полягає в отриманні об’єктивної, науково обґрунтованої,
достовірної інформації для створення умов і застосування ефективних
способів вирішення управлінських, педагогічних та інших проблем, що
виникають в процесі функціонування та розвитку загальноосвітнього
навчального закладу.
Розроблено та науково обґрунтовано модель структурних складових процесу
формування дослідницьких умінь керівників ЗНЗ в установах і закладах
системи післядипломної педагогічної освіти, яка включає: мету та її
концептуальне обґрунтування; принципи формування дослідницьких умінь
керівників ЗНЗ; наукові засади та складові головних блоків структури
змісту дослідницької діяльності керівників ЗНЗ; суб’єкти формування
дослідницьких умінь керівників ЗНЗ; процес формування. В основу моделі
закладено структуру підготовки керівників ЗНЗ до дослідницької
діяльності, як сукупність таких компонентів: мета, зміст, методи, форми,
засоби, контроль й оцінка результатів, та етапів: діагностика та аналіз;
проектування та планування; організація та регулювання процесу
формування дослідницьких умінь керівників ЗНЗ; оцінка результативності.
У структурі моделі відображені суб’єкти, види та форми
організаційно-педагогічної діяльності щодо забезпечення оптимальної
підготовки керівників ЗНЗ до дослідницької діяльності.
Упровадження у навчальний процес програм спецкурсів «Технологія
науково-педагогічного дослідження у школі» та «Дослідницька діяльність
керівника ЗНЗ: теорія та практика», методичних рекомендацій щодо
формування дослідницьких умінь дало змогу здійснити апробацію
спроектованої і науково обґрунтованої моделі та реалізувати технологію
управління формуванням дослідницьких умінь керівників ЗНЗ, яка
представлена послідовно здійснюваними, взаємопов’язаними етапами:
аналітико-підготовчим, пошуково-проектувальним, змістовно-розвивальним
та результативно-оцінним.
У результаті апробації розробленої моделі згідно з визначеними
критеріями сформованості дослідницьких умінь керівників ЗНЗ з’ясовано,
що керівники успішно засвоїли певний обсяг теоретичних знань та
оволоділи комплексом дослідницьких умінь.
Список джерел:
Даниленко Л.І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської
діяльності директора загальноосвітньої школи. Монографія. – К.: Логос,
1998. – 140 с.
Клокар Н.І. Вплив глобалізаційних процесів на зміст і завдання
післядипломної педагогічної освіти регіону. Вісник післядипломної
освіти: Збірник наукових праць. Випуск 3 /Ред. кол.: В.В. Олійник (гол.
ред.) та ін. – К.: Міленіум, 2006. – С. 17–27.
Лазарев В.С. Системное развитие школы. – М.: Педагогическое общество
России, 2002. – 304 с.
Лазарев В.С., Ставринова Н.Н. Критерии и уровни готовности будущего
педагога к исследовательской деятельности.// Педагогика. – 2006. – № 2.
– С. 51–59.
Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного повышения
квалификации руководителей школ. – К.: ЦИУУ, 1990. – 258 с.
Набока Л.Я., Скрипник М.І. Методи забезпечення педагога-дослідника //
Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – № 2. – С. 61–66.
7 .Типові навчальні плани та анотовані програми підвищення кваліфікації
педагогічних працівників системи загальної середньої освіти (методичні
рекомендації для інститутів післядипломної педагогічної освіти) / За
заг. редакцією Л.І. Даниленко – К.: Логос, 2005. – 60 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
