Реферат на тему:

Підготовка фахівців у галузі менеджменту соціокультурної діяльності:
нові завдання в умовах інформатизації суспільства

 

Стрімке розширення інформаційно-технологічної сфери суспільства,
впровадження засобів інформатизації у всі сфери життєдіяльності веде
до усвідомлення того, що діяльність з інформатизації потребує поєднання
завдань і цілей науково-технічного прогресу із гуманістичними
цінностями.

Нові виклики інформаційного суспільства, суперечності розвитку, почасти
навіть загрози сталому розвитку суспільства і безпечній життєдіяльності
особистості, а також безліч прикладів нераціонального, а інколи
і навмисно руйнівного застосування сучасних інформаційних систем,
спонукають і науковців, і практиків до висновку, що процеси
інформатизації не можуть і надалі розвиватись у руслі технократичних
установок. Сьогодні актуальним є підхід до інформатизації, який виходить
за межі суто технічного і технологічного розвитку, акцентуючи увагу
на соціально-культурному контексті з орієнтацією на розвиток людини.

Означених проблеми актуалізують підготовку фахівців з кваліфікацією
«менеджер комп’ютерно-інформаційних систем» за спеціальністю «Менеджмент
соціокультурної діяльності», яка є прикладом унікального синтезу
соціокультурної та інформаційно-управлінської діяльності із забезпечення
соціально-інформаційних процесів у суспільстві, спрямована
на забезпечення широкого спектру духовних, культурних, освітніх
інформаційних потреб людини із використанням сучасних інформаційних
технологій.

Проблеми взаємовпливу трьох макросистем: особистість — культура —
суспільство у нових інформаційно-технологічних умовах потребують пошуку
шляхів розв’язання виниклих суперечностей на основі парадигми
гуманізації освіти. Відбувається теоретична і методологічна рефлексія
проблеми гуманізації всіх рівнів і ланок освіти в умовах інформатизації
суспільства. Не маючи змоги здійснити аналіз праць усіх науковців, чиї
публікації присвячені означеним питанням, звернемо увагу
на ті, що стосуються гуманізації напрямів освіти, полярних за змістом
і спрямованістю майбутньої діяльності фахівців. Найбільш рельєфно
проблеми соціально-культурної спрямованості підготовки майбутнього
фахівця постають у працях, присвячених:

теоретичному аналізу дегуманізації інженерної діяльності та інженерної
освіти, відчуження наукового і технічного прогресу від культурних
цінностей (В.І.  Шубін, Ф.Е.  Пашков [1]);

розвиткові бібліотеки і бібліотечної професії в умовах комп’ютеризації
бібліотек, аналізу змін у бібліотеці крізь призму співвідношення
її базових цінностей і сучасних технологічних пропозицій, питанням
бібліотечної професіології (А.С.  Чачко, [2]).

Аналізуючи розвиток цих видів діяльності в умовах інформатизації,
фахівці роблять такі висновки:

відбувається відчуження науково-технічного прогресу від культурних
цінностей, відставання морального розвитку людини від технологічного
розвитку суспільства, отже, необхідний відхід від принципів
індустріалізму у соціальному житті, що потребує гуманітарної
трансформації технічної діяльності і технічної освіти у її нинішній
формі на іншу, яка враховує людський і екологічний імперативи;

бібліотечна діяльність і інформатизація суспільства існують для людини,
а не поза людиною, всупереч їй або проти неї, отже у бібліотечній
діяльності (і освіті) зберігається погляд на видатні технічні
і технологічні пропозиції прогресу (Інтернет, створення електронних
бібліотек, прогнози щодо перспектив розвитку бібліотечної професії
відповідно до ролі електронних технологій у майбутньому бібліотеки)
як на збільшення сутнісних можливостей бібліотеки і залишається
незмінним ставлення до читача як до центральної фігури бібліотечної
справи.

Дослідники стурбовані існуючим (інженерна освіта) і можливим (переглядом
ролі бібліотекаря у суспільстві внаслідок розповсюдження нових
технологій) відчуженням підготовки і майбутньої діяльності фахівців
(і тих, що розробляють інформаційні системи, і тих, що використовують
їх у своїй професійній діяльності) від гуманістичних цінностей.

Проблеми підготовки фахівців в галузі впровадження нових інформаційних
технологій (які, фактично, є посередниками між розробниками
і замовниками ІТ-проектів) розглядались також у наших роботах
[3,4]: було виконано побудову комплексної моделі менеджера інформаційних
систем, розглянуто доцільність його підготовки за спеціальностями
нетехнічного спрямування («Менеджмент організацій», «Документознавство
та інформаційна діяльність», «Бібліотекознавство
та бібліографознавство»). Однак, суперечності, що існують
і загострюються із розвитком інформатизації суспільства, актуалізують
підхід до підготовки фахівців у контексті розгляду діяльності
із впровадження і використання комп’ютерно-інформаційних систем,
як феномену культури, акцентуючи соціально-культурну спрямованість
інформатизації та інформаційної діяльності. Отже, необхідне дослідження
педагогічних основ підготовки менеджерів комп’ютерно-інформаційних
систем за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності»
у взаємообумовленості зв’язків у системі: суспільна потреба — зміст
професійної діяльності — зміст професійної підготовки.

Провідна у сучасній практиці інформатизації тенденція у пріоритетах
розвитку її складових — спочатку комп’ютеризація, під якою розуміється
процес вдосконалення засобів пошуку і обробки інформації і насичення
(часто безсистемне) всіх сфер соціальної практики комп’ютерами, а вже
потім — інтелектуалізація — процес розвитку знань і здатностей людей
до сприйняття і створення інформації, — реалізує не діалектичний,
а антагоністичний варіант їх взаємодії і взаємозв’язку. Комп’ютеризація
суттєво випереджає за темпами можливості людини у сприйнятті, пошуку
інформації, формуванні інформаційних потреб, що має для суспільства
відповідні соціальні наслідки — інформаційну, освітню і соціальну
нерівність, загрозу інформаційній безпеці людини. На практиці
спостерігається протиріччя людини з новим інформаційним середовищем,
обумовлене швидким зростанням потоків інформації. Серед тривожних ознак
сучасної інформаційно-технологічної реальності — проблеми інформаційної
безпеки особистості, інформаційної екології та ін. У зв’язку з цим
актуальними залишаються дослідження співіснування у сучасному
культурно-інформаційному середовищі двох культур, які істотно
відрізняються одна від одної — гуманітарної і технократичної і все
глибше відчувається такий аспект інформатизації як необхідність
формування інформаційної культури — як суспільства уцілому, так і кожної
особистості зокрема.

Об’єктивно існує низка суперечностей, пов’язаних як із процесами
інформатизації, так і з загальноцивілізаційними трансформаційними
процесами. Зокрема, можна бачити, що:

динаміка соціокультурних змін пов’язана із глибокою за змістом
і глобальною за масштабом технологічною, соціальною і культурною
трансформацією, зародженням нової культури — культури
постіндустріального, інформаційного суспільства;

відбувається зміна ціннісно-культурних орієнтацій, поширюється таке
явище як «ціннісна інверсія», тобто тип ціннісної мутації, що полягає
у розриві традицій, руйнуванні ціннісної ієрархії, яка супроводжується
кардинальною зміною комбінаторики поведінки, коли «низові цінності»
починають домінувати у культурі і відігравати роль визначальних
цінностей, а цінності справжні витісняються на культурну периферію.

амбівалентністю процесу інформатизації — поряд із безсумнівними
перевагами і широкими можливостями для розвитку і життєдіяльності людини
і суспільства виникають такі явища як «синдром інформаційної втоми»
людини, викликаний перенасиченням інформацією, «інформаційна експансія»,
яка супроводжується нівелюванням культурного ландшафту, його
стереотипізацією, і як наслідок, зниженням культурної різноманітності.

інформація стає «предметом масового споживання», забезпечується доступ
громадян до джерел інформації, відбувається вплив на масову свідомість
всіх форм масової комунікації і сучасної культури, що, відповідно,
потребує впливу у контексті формування гуманістичного світосприйняття
людини і забезпечення її інформаційної безпеки;

технократичний підхід до інформатизації суспільства спричиняє
технократичний підхід до інформатизації освіти, при якому ігнорується
формування інформаційної культури майбутнього фахівця; ставлення
професіонала в галузі соціокультурної діяльності до інформатизації
як до соціального процесу часто підміняється (або обмежується) набуттям
елементарних навичок володіння комп’ютером.

Розвиток інформаційного простору, який сьогодні є культурним середовищем
існування людини, передбачає створення інформаційно-пошукових систем,
здатних задовольняти широкий спектр інформаційних потреб особистості
як професійного, так і індивідуально-побутового характеру. Отже,
гуманізація змісту і структури навчально-виховного процесу підготовки
фахівців, діяльність яких спрямована на впровадження і використання
інформаційних систем, потребує визначення основних концептів, адекватних
предметній галузі менеджменту інформаційних систем
у соціально-культурній сфері, які відображають зміст поняття
і актуалізують його онтологічну складову.

Модель діяльності фахівців може бути представлена у вигляді
багаторівневої концептуальної схеми.

Першим рівнем є рівень сфери діяльності фахівця. Оскільки діяльність
фахівця спрямована на сприяння розвиткові особистості у процесі
виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних
цінностей у взаємообумовленості особистісних змін і змін середовища
існування, основним концептом цього рівня визначимо соціально-культурний
розвиток особистості. Діяльність фахівця спрямована
на соціально-педагогічне, психолого-педагогічне, інформаційне,
організаційно-методичне сприяння розвитку особистості у процесі
виробництва, інтерпретації, збереження і розповсюдження культурних
цінностей в умовах інформатизації, тобто основною є людинотворча
(перетворююча) функція фахівця, спрямована на задоволення
фундаментальної потреби людини — освоєння і перетворення оточуючої
дійсності.

Другий рівень — рівень предметної галузі діяльності менеджерів
інформаційних систем, на якому визначається напрям спеціалізації
фахівця.

Відповідно до сучасного стану і тенденцій інформатизації суспільства
нами було сформульовано основні концепти, які визначатимуть цілі, зміст,
форми і методи навчально-виховного процесу [5]. Такими концептами є:

соціальна інформація, її роль у суспільному розвитку;

теорія управління, її функціональний підхід до об‘єктів управління
і гуманістичні моделі управління працею;

інформаційні системи як засіб створення автоматизованої інформаційної
інфраструктури суспільства;

інформаційна культура як складова світоглядних і морально-естетичних
ідей, якими необхідно оволодіти фахівцю.

Рівень сфери діяльності і рівень предметної галузі співвідносяться між
собою на індивідуально-особистісному, соціально-груповому і суспільному
рівнях діяльності фахівця, а також взаємопов’язані на рівні виконуваних
фахівцем соціокультурних функцій з виконання завдань інформатизації
суспільства.

Визначені рівні концептуальної схеми і відповідні концепти, які
визначають ці рівні, утворюють цілісну і непротирічиву модель діяльності
майбутнього фахівця, яка слугує основою для розробки моделі підготовки.

Отже, інтегровано, функції менеджера інформаційних систем
за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» можна
представити таким чином:

культурозберігаюча функція — вивчення, збереження, відновлення
і використання культурного надбання у процесі зростання духовних потреб
і інтересів різних груп населення; забезпечення збереження національної
ідентичності у глобалізованому інформаційному суспільстві;

культуротворча функція — створення національної інформаційної
інфраструктури, наповнення інформаційного середовища суспільства (участь
у створенні центрів зберігання і розповсюдження інформації, інтеграція
національних інформаційних ресурсів до світового інформаційного
простору), творчий розвиток дітей, молоді та дорослих шляхом створення
і збереження культурних цінностей (електронізація інформаційних фондів,
створення електронних колекцій витворів мистецтва
та ін.);організація вільного часу населення через реалізацію
ІТ-проектів у галузі культури, освіти і соціальної сфери, шляхом
створення комп’ютерних клубів, центрів доступу до інформації;

соціоорганізаційна функція — створення сприятливого
культурного-інформаційного середовища для розвитку особистості
і соціуму; вирішення проблем, пов’язаних з розвитком особистості
та еволюцією соціумів у інформаційному суспільстві: формування
інформаційної культури особистості, розвиток і задоволення інформаційних
потреб суспільства, інформаційне забезпечення розвитку суспільства,
інформатизація освіти, проблеми подолання «мовного бар’єру» у світовому
інформаційному суспільстві, інформаційна свобода та інформаційна безпека
особистості в інформаційному суспільстві; сприяння розв’язанню правових,
соціальних, технологічних проблем забезпечення інформаційної свободи
та інформаційної безпеки; достатнє і необхідне втручання у формування
і функціонування соціумів у кіберпросторі, управління конфліктами
у кіберпросторі, сприяння створенню і розширенню структур додаткової
освіти (бібліотек, Інтернет-клубів, центрів доступу до інформації),
управління таими закладами і організаціями;

соціопедагогічна функція — сприяння формуванню інформаційної культури
суспільства, піднесення рівня підготовленості суспільства до ефективного
використання інформаційних ресурсів, залучення всіх верств населення
до процесу безперервної освіти, соціально-культурної творчості
і рекреативно-розважального дозвілля; соціально-культурна підтримка
людей з особливостями фізичного розвитку шляхом надання їм доступу
до світових інформаційних ресурсів через інформатизацію науки, освіти,
культури; визначення стратегії виховання особистості у інформаційному
суспільствіу широкому контексті соціокультурних проблем інформатизації ,
допомога у соціалізації особистості і адаптації до сучасної
інформаційно-технологічної ситуації.

Таким чином, розробляючи модель спеціаліста, здатного керувати процесами
впровадження і використання інформаційних систем у соціокультурної
сфері, ми маємо сконцентрувати увагу, перш за все, на нетехнічній
спрямованості підготовки спеціалістів, основними концептами
їх діяльності і підготовки визначивши застосування теорії і практики
управління стосовно потоків соціальної інформації (інформаційний
менеджмент), застосування теорії і практики управління стосовно процесів
створення автоматизованої інформаційної інфраструктури (інноваційний,
стратегічний менеджмент, менеджмент проектів) і розвиток інформаційної
культури спеціаліста як культури людини, готової до творчої роботи
в умовах технолого-інформаційної системи розвитку суспільства.
Інтегрований підхід до виконання цих завдань, без якого неможливе
ефективне впровадження і використання інформаційних систем, спонукає
до виділення поліфункціонального напряму діяльності — менеджменту
інформаційних систем.

Відтак, зміст підготовки фахівців має формуватись з дисциплін,
що презентують сферу соціокультурної діяльності, напрями інформаційної
діяльності (включаючи інформаційні ресурси суспільства), специфічний
напрям менеджменту — менеджмент інформаційних систем, циклу дисциплін
із сучасних інформаційних технологій у різних сферах соціальної практики
(освіті, культурі, бібліотечній діяльності, Інтернет-технології). Вкрай
необхідними, на нашу думку, є дисципліни: «Соціальна інформатика»,
«Інформаційний менеджмент», «Державна інформаційна політика», «Культурна
політика України», «Економіка соціокультурної діяльності»,
«Соціокультурний менеджмент», «Економіка інформаційної діяльності»,
«Організація інформаційної діяльності», «Менеджмент інформаційних
систем».

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити такі висновки:

Суперечності, що існують і загострюються із розвитком інформатизації
суспільства, актуалізують підхід до підготовки фахівців у контексті
розгляду діяльності із впровадження і використання
комп’ютерно-інформаційних систем (менеджменту інформаційних систем),
акцентуючи соціально-культурну спрямованість інформатизації
та інформаційної діяльності.

Соціально-культурна спрямованість підготовки фахівців з менеджменту
інформаційних систем акцентує увагу на виконанні ними у майбутній
професійній діяльності культурозберігаючих, культуротворчих,
соціоорганізаційних і соціопедагогічних функцій, а відтак —
і відповідного наповнення як навчальних планів підготовки фахівців, так
і кожної конкретної дисципліни, зводячи до мінімуму суто технічні
аспекти впровадження нових інформаційних технологій і акцентуючи
сприяння розвиткові особистості, задоволенню ї духовних, культурних,
інформаційних потреб в умовах інформатизації суспільства.

Подальші дослідження щодо теорії і практики підготовки фахівців
з управління впровадженням і використанням інформаційних систем
за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» потребують
виявлення і об’єктивного аналізу взаємозумовлених закономірностей і явищ
соціальної дійсності, які виникають у процесі і внаслідок
інформатизації, узагальнення існуючих підходів до гуманізації
і гуманітаризації підготовки фахівців технічного, гуманітарного
та інформаційно-управлінського профілю і на цій основі наукового
обґрунтування змісту професійної освіти менеджерів інформаційних систем,
з метою побудови комплексної моделі діяльності фахівця і моделі його
підготовки відповідно до суспільних потреб.

Література

Шубин В.И., Пашков Ф.Е.  Культура. Техника. Образование: Учебное пособие
для технических университетов.- Днепропетровск, 1999. — 240 с.

Чачко А.С.  Библиотековедение в человеческом измерении:
Монография.-М.,-К.,2000.–-168 с.

Матвієнко О.В.Педагогічні основи підготовки менеджерів інформаційних
систем: Монографія.-К.:НТУ, 2001.–259  с.

Матвієнко О.В.  Концепція менеджменту інформаційних систем в контексті
загальних проблем інформатизації суспільства//Вісник Книжкової
палати.-2002.-№10.-С.  17–20.

Матвієнко О.В.  Дидактичне прогнозування професійної підготовки
менеджерів інформаційних систем// Проблеми
освіти.-2003.-Вип.31.-С.125–138.

напрям досліджень, який визначився у Німеччині ще у другій половині
19 ст. І розглядав техніки, технічного знання і технічної діяльності,
взяті разом, як феномен культури, одержав назву «філософія техніки»

Похожие записи