Ольга Перепада

Діяльність волонтерів психологічної служби як чинник запобігання
конфліктності в закладі

Людське життя суперечливе, у ньому кожний індивід так чи iнакшe
самовизначається й самостверджується в процесі конфлiктологічної
взаємодії. Протягом свого існування людина пізнавала світ, розвивалася,
творила завдяки тому, що завжди стояла перед вибором і проблемних
ситуаціях. У цьому закладено великі потенції її життя та суспільного
саморозвитку. Основним стрижнем розвитку людини та суспільства стали
проблеми, що вимагали розв’язання через тверезе осмислення, гумaннi дії
та розумне передбачення, спрямовані на уникнення конфлiктiв.

Перехідний період, який ми нині переживаємо, супроводжується
конфліктними ситуаціями. Викликанi вони соцiальними недугами, якi
охопили eкономіку, полiтику, культуру, освіту, мораль. У суспiльствi
змінюються цiннiснi орiєнтацiї, комунiкативнi структури, утверджується
iдеологiчний плюралізм та iн. Уci цi змiни позначаються на системi
людських вiдносин досить складно й проблемно. Подолання проблем слід
розуміти як перехід від існуючої до іншої якісної реальності. Формуючи
фiлософiю нового свiтосприйняття, ми створюємо умови для кожного
індивіда, що стосуються його самореалiзацiї у проблемному, але
небезконфлiктному життi. Так iсторично розвивалося суспiльство, тaкi
нашi реалiї сьогоднi, так завжди розвиватиметься суспiльний процес, у
якому людина постає i самобутньою цiннicтю, i творцем.

Підлітковий період – це період, коли відбуваються бурхливі фізіологічні
та психологічні зміни в організмі. Зміна чи розширення соціального
середовища та соціальних вимог до підростаючої особистості часто
провокують емоційні та нервово-психічні сплески.

Підлітковий вік вважається перехідним не лише у фізіологічному, але і в
соціо-психологічному відношенні. Саме на цей період припадає формування
характеру. Цей вік не випадково називають „важким”. Підліток – не тільки
і не скільки об’єкт соціально-педагогічної дії, він, у першу чергу, —
активний суб’єкт взаємодії з оточуючим світом, батьками, учителями,
ровесниками.

У підлітковому періоді виникає найбільше конфліктів. Часто самим його
учасникам не під силу знайти вихід із ситуації, що складається, за
допомогою до дорослих звернутися не дозволяє впертість, а думка
однолітків є такою важливою. Постають питання самоствердження,
самореалізації, самопізнання… І чомусь саме у класних колективах
розгорається безліч конфліктів, які заважають навчатися, забирають
енергію, знижують самооцінку.

Чому так відбувається? Можна допустити, що значної кількості конфліктних
ситуацій можна було б уникнути, якби підлітки володіли елементарними
навичками спілкування, володіли різними способами реагування у
конфлікті, враховували унікальність ситуації.

На мою думку, в школах бракує достатньої інформації з означеного
питання, багато вчителів, не говорячи вже про учнів, на достатньому
рівні не знають про способи реагування в конфлікті.

Ідея дослідження реального стану обізнаності старшокласників із цього
питання виникла ще в 2006 році. Ми, психологічна служба міста Ватутіне,
розробили власну анкету, розраховуючи саме на підліткову вікову
категорію та намагалися встановити, наскільки підлітки володіють
інформацією про конфлікти, як реагують в них (за основу взято
класифікацію К.Томаса), які відчуття володіють ними після конфлікту, чи
робляться певні висновки.

Анкетування проводилося в трьох старших класах однієї із шкіл
м.Ватутіного. В анкетуванні прийняло участь 58 учнів. З отриманих
результатів стало очевидно, що третина підлітків погано розуміють саму
сутність поняття «конфлікт». Найчастіше серед причин, що призводять до
виникнення конфліктів, старшокласники називають непорозуміння,
неспівпадіння точок зору, глузування, вживання нецензурних слів, образи.

Лише третина респондентів беруть на себе відповідальність за виникнення
конфліктів, решта (більше 70%) перекладають провину на однокласників.

Із власних способів вирішення конфліктів найчастіше обирають компроміс
61% та суперництво 54%. На другому місці називають співпрацю 23%. Інших
способів не назвав ніхто, тож можна припустити, що вони залишаються
невідомими.

Про позитивну роль конфліктів знають лише 34% старшокласників, для
більшості конфлікт проходить без розуміння причини його виникнення.
Визнають свою безпорадність в навичках регулювання сили та частоти
конфліктів 90% опитаних та наголошують на важливості допомоги з боку
друзів чи однолітків і лише 16% погоджуються на отримання допомоги від
дорослих (учителів, батьків, психолога).

hA

h

hA

h

hA

hA

_H

h

_H

h

hA

_H

h

tERHs h

h

gdA

gdA

gd

P

h

~

?

?

A

ue

? ‚ ’ ? E e

,

8

L

T

?

A

O

h

_H

h

hA

RHo_H

_H

h

hA

_H

hA

_H

h

_H

h

hA

_H

h

hA

h

hA

h

hA

hA

_H

_H

hA

h3

h

hA

_H

h

_H

h

hA

_H

h3

_H

_H

h

hA

_H

h?

_H

_H

_H

h?

h

h

hA

4, ідуть на компроміс, або до кінця відстоюють власну точку зору, часто
не зважаючи на думку оточуючих. Позитивні наслідки від конфлікту здатна
вбачати лише незначна кількість підлітків. Тож і висновки, як правило,
роблять лише вони, а для більшості конфлікт є неприємною миттю у їхньому
житті, яка, промайнувши, щезає без засвоєння досвіду.

Сама по собі напрошується відповідна гіпотеза: якщо надати підліткам
достатньо інформації та навчити їх взаємодіяти, навчити навичок
спілкування, то кількість конфліктів зменшиться або вони будуть
проявлятися у конструктивній формі.

Необхідно залучати волонтерів психологічної служби, навчивши їх
проводити групи зустрічей серед однолітків або взагалі серед підлітків,
де вони будуть спілкуватися та навчатися навичок безконфліктного
спілкування. Тобто створити спілку старшокласників чи просто навчити
волонтерів здійснювати профілактику виникнення конфліктів в учнівському
середовищі. Але школярі мають самі приймати певні рішення, самі
вирішувати проблеми, тобто навчання та спілкування мають проходити при
мінімальному контролі з боку вчителів, соціального педагога чи
психолога. Можна називати це по-різному: волонтерство, шкільна медіація,
діяльність органів шкільного самоврядування тощо.

Вертаючись до точки зору Мелібруди „За психосоматичними захворюваннями
завжди стоять нерозв’язані внутрішні конфлікти, почуття провини,
невиконані бажання і почуття, яким не був даний вихід”, можна погодитися
із актуальною на даний момент тенденцією як в медицині так і в
психології, що будь-який невирішений конфлікт у всякому випадку проявить
себе, неважливо, будь-то через захворювання, посилення почуття
меншовартості, роздратованість, неуважність, перенесення негативних
почуттів у ту сферу, де людина має змогу себе проявити.

До того ж, підлітки не відчувають в собі сили впливати на конфлікт. І
допомогу вони готові прийняти здебільшого лише від друзів, однолітків.

А якщо надати їм таку можливість? Якщо самі старшокласники, нехай то
будуть волонтери психолога чи соціального педагога, створять свою
спілку/організацію, де в тренінговій формі (як то роблять волонтери за
програмами „рівний-рівному”, „Молодь на роздоріжжі”, „Діалог”), будуть
навчати підлітків навичкам безконфліктного спілкування, дадуть достатньо
інформації для роздумів, навчать конструктивно вирішувати конфлікти.

Ми маємо прийняти як належне наступне.

Конфлікти – невід’ємна частина людського буття, і не можна говорити про
те, що вони не приносять користі і є патологічними. Виникають конфлікти
через несхожість людей, через те, що уявлення, почуття у кожного з нас
не одні і ті ж, і часом приходять у зіткнення одне з одним. Слід
враховувати, що люди мають різний професійний рівень, життєвий досвід,
індивідуальні риси характеру і темпераменту, різну стать. Можна зробити
висновок, що конфлікти охоплюють всі види й рівні відносин людини з
самою собою і оточуючою дійсністю. Вони вічні і завжди актуальні. І ніж
витрачати енергію на пошук засобів уникнення конфліктів, краще
замислитись, чи існує якась можливість конструктивної й успішної
поведінки у випадках конфліктів. Варто пам’ятати, що на всі випадки
життя рецептів немає. Будь-який висновок, схема щодо побудови людських
відносин потребують не механічного виконання, а творчого переосмислення
в кожному окремому випадку.

На нашу думку, ідея створення юнацької спілки заслуговує на увагу.
Підготовка волонтерів із числа старшокласників та проведення подібних
груп зустрічей серед підлітків значно зменшить рівень конфліктності в
учнівському середовищі.

Список використаних джерел

Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М: ЮНИТИ, 1999.

Берн Э. Игры, в которые играют люди, и люди, которые играют в игры. –

М.: Лист – Нью, 1997.

Кошечко Н.В. «Тренінг „Молодь вибирає конструктивний конфлікт” //
Практична психологія і соціальна робота. — 2005. — №7, №8, №9, №11.

Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – Л.:
Прогресс, 1983.

Мелибруда Е. Я, ты, мы. – Новосибирск: Наука, 1989.

Тернопільська В.І. Психологія для старшокласників. – Київ, 2004.

Фопель К. Психологические группы. Рабочие материалы для ведущего. – М.:
«Генезис», 2005.

Відомості про автора: Перепада Ольга Михайлівна, методист-психолог
навчально-методичного центру практичної психології та соціальної роботи
методичного кабінету відділу освіти Ватутінського міськвиконкому
Черкаської області. E-mail: HYPERLINK «mailto:[email protected]»
[email protected]

PAGE

PAGE 1

Похожие записи