Реферат на тему:

Педагогічні умови формування творчості в образотворчій діяльності дітей
середнього дошкільного віку

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами образотворчого
мистецтва та образотворчої діяльності передбачає уявлення дитини про
довкілля, формування в неї емоційно-оцінного ставлення до дійсності, яку
вона сприймає, й прагнення до творчого відтворення своїх вражень у
різних видах образотворчої діяльності. У вітчизняній літературі дитяча
творчість визначається як явище художньої культури, а вивчення
особливостей її проявів та умов формування – як важлива проблема
психолого-педагогічної науки.

Розкриваючи роль творчої діяльності у вихованні, навчанні та розвитку
дитини, дослідники (Є.Фльоріна, Г.Лабунська, Н.Сакуліна, В.Мухіна,
Л.Виготський) водночас зазначають, що між дитячою та професійною
творчістю певної відповідності не існує, хоча суспільно-педагогічна
цінність її очевидна. У творчій діяльності дитина відкриває для себе
щось нове, виявляє своє розуміння й ставлення до оточуючої дійсності, що
дозволяє дорослим вивчати внутрішній світ. Така оцінка дитячої творчості
дає підстави говорити про правомірність розповсюдження поняття
“творчість” на діяльність дітей, водночас обмежуючи її терміном “дитяча”
й наголошуючи при цьому на умовному характері його вживання.

Одним із важливих положень сучасної педагогіки творчості є утвердження
думки, що дитяча творчість – “всеосяжне надбання” (Т.Рібо), умова
існування дитини в повсякденному житті (Л.Виготський), що дає підставу
залучити до творчої діяльності всіх дітей без спеціального добору.

Щодо об’єктивної природи художньої творчості дитини, то сучасна наука
вважає, що первісною формою її прояву є синкретична творчість, тобто
така, в якій окремі види мистецтва ще не відокремлені й
неспеціалізовані. Цей факт указує на спільний корінь, із якого
виокремилися всі види дитячого мистецтва. На думку дослідників
(П.Блонський, Л.Виготський, О.Леонтьєв, Н.Ветлугіна), цим спільним
коренем виступає дитяча гра, яка служить підготовчим етапом для
наступної творчої діяльності.

Основи творчого процесу складають утворення з пережитих вражень нової
дійсності, яка відповідає потребам самої дитини, іншими словами –
“комбінування старого в новому поєднанні” (Л.Виготський) [1]. У зв’язку
з цим, уважає він, якщо ми хочемо створити міцні основи для творчої
діяльності дитини, необхідно поширювати її досвід.

Розкриття психологічної готовності дитини до творчого процесу
розглядається в літературі з різних щодо розв’язання цього питання
сторін. Але дослідники (Л.Виготський, Н.Ветлугіна, Н.Сакуліна,
Т.Комарова, В.Котляр) переважно сходяться в тому, що основу цієї
готовності складають: морально-естетична позиція дитини; уявлення
репродуктивне та творче; сукупність спеціальних здібностей, знань, умінь
та навичок щодо образотворчої діяльності.

Морально-естетична позиція дитини дошкільного віку знаходиться на стадії
становлення. Разом із тим, як зазначає В.Мухіна, діти своїми малюнками
без будь-якого спеціального наміру відображують ідеологічну та культурну
спрямованість суспільства, вчаться оцінювати дійсність, наслідуючи
оцінки дорослих. Шлях розвитку кожної культури своєрідний, тому поряд із
системами загальнолюдських цінностей дитина, розвиваючись, привласнює
цінності, властиві тій країні, тому суспільству, в якому вона живе.
Засвоюючи орієнтації оточуючих її людей, дитина виробляє власну позицію,
свої ідеали [5].

Прояви безпосередніх чуттєвих вражень являють собою найціннішу якість,
яка сприяє формуванню в дітей активної морально-естетичної позиції.

Діяльність уяви, яка забезпечує в творчому процесі зародження художнього
образу, в період дошкільного дитинства має специфічні особливості.
Виникнувши на межі раннього дошкільного віку, уява дитини згодом значно
змінюється. Так, поряд з подальшим розвитком мимовільної уяви,
з’являється якісно новий тип уяви – довільна. Образам уяви дошкільників
притаманна особлива яскравість, наочність, рухомість і незмінність. Діти
намагаються відтворити привабливі, на їх думку, образи.

Уява старшого дошкільника частіше за все носить репродуктивний характер,
при якому образ створюється на підставі словесного опису тієї чи іншої
події, епізоду, персонажа або сприйняття відповідної графічної моделі
тощо. Разом з тим на цьому етапі в дитини закладаються основи творчої
уяви, яка дає змогу створювати нові, оригінальні образи.

Реалізація творчого задуму залежить від рівня розвиненості професійних
здібностей, знань, умінь та навичок. О.Леонтьєв визначає здібності як
специфічні для людини прижиттєві утворення, умовою формування яких є
діяльність, що потребує наявності саме цих конкретних здібностей [4].

До комплексу спеціальних здібностей щодо образотворчої діяльності
включають: якість сприйняття форми, чуття кольору, величини, простору,
ритму, рівноваги тощо, тобто ті утворення, які дають можливість
багатогранно та якісно орієнтуватися в зовнішніх властивостях предмета
чи явища, які підлягають обстеженню.

Основу професійних знань складають усвідомлення дитиною елементів
образотворчої мови, поняття про різноманітні матеріали для фарбування,
їх зображально-виражальні можливості та технічні прийоми роботи з ними,
про раціональні підходи щодо організації діяльності. До зображальних
умінь та навичок належать координування дій ока й руки, розвиненість
руки, що надає можливості виконувати зображальні дії відповідної
складності; володіння технікою роботи певними матеріалами для
фарбування. Перелік визначених компонентів готовності узгоджується із
необхідністю розв’язання тих завдань, що виникають на кожному етапі
творчого пошуку: нагромадження первісних уявлень – виникнення задуму –
його реалізація.

У визначенні умов формування в дітей творчої діяльності вихідним є
положення про соціальне успадкування психічних властивостей та
здібностей, привласнення індивідом матеріальної та духовної культури,
створеної людством (С.Рубінштейн, О.Запорожець, О.Леонтьєв, Л.Венгер).

За даними психологів, психічна регуляція творчої діяльності здійснюється
за допомогою психічних дій, властивих людині, які не виникають природним
шляхом, а мають бути привласнені дитиною. Якщо відсутнє цілеспрямоване
навчання, таке привласнення може відбуватися стихійно. У зв’язку з цим
особливу значущість мають дослідження Є.Фльоріної, Н.Сакуліної,
В.Котляра, Г.Підкурганної, пов’язані з розробкою змісту, форм і методів
передачі дітям норм реалістичного образотворчого мистецтва, навчання їх
творчого відтворення довкілля. Успішності розв’язання зазначених завдань
сприяють як об’єктивні, так і суб’єктивні умови.

Об’єктивні умови полягають у створенні творчої атмосфери в групі
дитячого закладу, що знаходить своє вираження в доброзичливому й
уважному ставленні однолітків та дорослих до творчих проявів дитини;
наявності матеріальної бази, яка дає можливість дітям практично
реалізувати творчі завдання відповідно до їх задуму тощо.

t

????????????>?До суб’єктивних умов відносять перш за все психологічну
готовність дитини до творчого процесу, тобто сформованість системи
психічних процесів і утворень, які в своїй сукупності забезпечують їй
можливість у більшій чи меншій мірі вирішувати ті завдання, що виникають
на кожному етапі зазначеної діяльності.

Навчання як цілеспрямований, науково обґрунтований і методично
забезпечений процес, метою якого є формування готовності дитини до
відповідної діяльності, розглядається як універсальна умова, що поєднує
в собі об’єктивні та суб’єктивні умови.

Основною формою організації навчального процесу є заняття зі складною
структурою та регламентом, що залежить від вікових особливостей дітей.
Крім заняття, в разі необхідності розв’язання тих чи інших творчих
завдань використовуються цільові прогулянки, екскурсії, заняття-бесіди з
естетичного сприйняття спеціально дібраних творів образотворчого
мистецтва, сприйняття літературних та музичних творів, лялькових,
телевізійних вистав тощо.

У ході ознайомлення дітей з особливостями творчого пошуку і втілення
задуму використовуються такі методи: дослідницький, що спрямований на
формування в дитини здібностей до образотворчої діяльності; метод
засвоєння слів-понять, що означають еталонні ознаки як предметів та
явищ, так і деякі зрозумілі дітям засоби дій, пов’язані з образотворчою
діяльністю; демонстрація раціональних прийомів виконання поставленого
образотворчого завдання; усна інструкція; бесіда; розповідь, яка
супроводжується відповідним ілюстративним матеріалом. На відміну від
навчального малювання, зазначені методи передбачають ознайомлення дітей
із способами розв’язання суто творчих завдань.

Серед прийомів навчання, спрямованих на створення емоційного комфорту,
активізацію уваги тощо, важливе місце займає порада вихователя, що
поєднує в собі як стимулюючий уплив на дитину, так і певні пропозиції
щодо можливостей знаходження раціональних способів виконання того чи
іншого творчого завдання. Особливість використання поради полягає в
тому, що вона висловлюється в доброзичливій і ненав’язливій формі.

Найбільш сприятливий вік для початку систематичного та послідовного
ознайомлення дітей з особливостями творчого пошуку є 5-й рік життя. Це
зумовлено тим, що на зазначеному етапі розвитку дитини основні психічні
процеси й утворення набувають довільного характеру. Крім того,
оволодіння різноманітними видами малювання (предметним, сюжетним,
декоративним) і передбаченим у них програмним навчальним змістом служить
підставою для вирішення нескладних творчих задач.

Особливість творчих завдань, які пропонуються дітям на початковому етапі
оволодіння зазначеною діяльністю, полягає в тому, що підготовчий період
щодо виникнення й реалізації задуму ще не носить розгорнутого характеру,
їм створюють таку ситуацію, при якій можливість виникнення творчого
задуму та визначення способів його втілення здійснюється завдяки
досвіду, накопиченому в навчальному процесі.

Зміст творчих завдань може бути найрізноманітнішим. Так, дітям
прополнується оздобити запропонований об’єкт побуту (який відтворюється
з натури) будь-яким елементом, обраним на свій смак (квіткою, ягідкою,
візерунком тощо); заповнити, на свій розсуд, вазу відомими раніше
квітами, кошик – фруктами, ягодами або овочами; “піднести подарунок” до
дня народження ляльковому персонажеві (ведмедику, зайчику тощо);
доповнити композицію одним із персонажів відомого літературного тексту.

Розробка змісту конкретних творчих завдань будується на матеріалі
відповідних розділів навчального малювання. Зміст навчальних
образотворчих завдань за ступенем складності умовно можна поділити на
чотири групи.

Завдання першої групи складності об’єднують предмети, форма яких у своїй
основі містить обрис геометричних фігур, але з незначною зміною. До
другої групи складності належать об’єкти, форми яких у своїй основі, хоч
і нагадують дітям раніше засвоєні фігури, але разом з тим із значно
більшою індивідуальною різницею, аніж об’єкти попередньої групи.
Виконання навчальних завдань перших двох етапів створює можливість
виконувати творчі завдання, спрямовані на доповнення дитиною об’єктів
деталями у вигляді прикрас.

Третю групу складності завдань утворюють об’єкти, конструкція яких
складається з кількох деталей. Ними можуть бути різноманітні натюрморти,
архітектурні споруди, види транспорту, риб, птахів, тварин, людина. Цей
етап навчального малювання створює умови для ускладнення творчих
завдань, пов’язаних із доповненням об’єктів атрибутами (улюблена страва,
іграшка, вид діяльності тощо).

Зміст завдань четвертої групи складності становлять предмети, обрисові
яких притаманна аморфність, тобто вони не мають постійної визначеної
форми, їх можна відрізняти лише на основі найбільш типових
характеристик, які належать певному виду об’єктів (хмари, дерева тощо).
Дані об’єкти та зміст попередніх етапів навчання дають можливість
залучити дітей до вирішення творчих задач, які містять нескладні
композиції.

На кожному занятті, де виконуються завдання з елементами творчості,
необхідно створювати такі ситуації, в яких дитина могла б свідомо
підійти до вибору оптимального варіанту творчого рішення, спираючись на
власний життєвий досвід, ставлення до того чи іншого предмета або явища,
виникнення бажання поділитися своїми враженнями із дорослими та
однолітками.

У контексті виконання запропонованих завдань починають формуватися й
закріплюватися психічні процеси й утворення, що складають основу
готовності до творчої діяльності. Успішність їх формування залежить від
спрямованості дібраних вихователем методів та прийомів керівництва
творчою діяльністю дітей. Стимулюючи пізнавальну й оцінювальну
діяльність дітей, спонукаючи до творчого пошуку системою методів,
демонструванням раціональних способів утілення задуму, безпосереднім
керівництвом і співробітництвом з дітьми, вихователь надає цьому процесу
ту спрямованість, яка в кінцевому результаті притаманна творчості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.:
Просвещение, 1967.

2. Комарова Т.С. Изобразительное творчество в детском саду. – М.:
Педагогика, 1990.

3. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва
образотворчою діяльністю дітей. – Запоріжжя: Канон, 2001.

4. Леонтьев А.Н. Психологическая теория деятельности. – М.: Педагогика,
1983.

5. Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребёнка как форма усвоения
социального опыта. – М.: Педагогика, 1981.

6. Сакулина Н.П. Рисование в дошкольном детстве. – М.: Просвещение,
1965.

Похожие записи