Реферат на тему:

Педагогічні проблеми формування професійної компетентності майбутніх
вчителів

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх
систем, пов’язаних з визнанням значимості знань як рушія суспільного
добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх
стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту
навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання.
Так, у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти
підкреслюється, що зміст базової і повної загальної середньої освіти
створює передумови для індивідуалізації навчання, запровадження
особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної,
комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів [7, 5].

Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язане з
особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною
культурою, без яких неможливе вирішення наявних проблем навчання та
виховання відповідно до нових освітніх парадигм [11, 115].

Сучасному учителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення,
вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за
умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених
професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній
програмі «Освіта», де наголошується, що один з головних шляхів
реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації
педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного
рівня» [6, 8].

У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність
розв’язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну
відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне
зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей.

В Україні у 2000 році опубліковано збірник наукових праць, до заголовку
яких винесено поняття «компетентність» [10]. У цьому збірнику розглянуті
проблеми життєвої компетентності [3; 18; 20; 21; 25], життєвої
компетентності дітей з особливими потребами [8], соціально-психологічної
компетенції [12], соціальної компетентності [16; 22], комунікативної
компетентності [23] тощо.

Значна кількість робіт у галузі психології та педагогіки присвячена
проблемі професійної компетентності вчителя: Д.А.Алферова [1],
А.К.Маркова [15], В.А.Мижерикова і М.Н.Єрмоленко [13], Н.А.Разіна [19],
Є.Є. Шишова [26] та ін. У вітчизняній літературі ця проблема
аналізувалася С.Бондарь [2], Н.В.Глинянюк [5], Є.М.Павлютенковим [17],
С.П.Тищенко [24] та іншими.

Таким чином, маємо підстави стверджувати, що існуючий вітчизняний та
зарубіжний досвід розвитку педагогічної думки свідчить про актуальність
потреби у розробці теоретичних основ і практичних шляхів формування
професійної компетентності майбутнього вчителя загальноосвітньої школи.

Шкільний учитель має надзвичайні потенційні можливості впливати на
формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і
моралі підростаючого покоління. Але реалізація цих можливостей залежить
в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога; реальну роль
відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього,
височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить
від тієї системи суспільних відносин, у якій живе і працює вчитель.

Це добре розуміли в усі часи. Найбільш далекоглядні та розумні державні
діячі завжди намагались використовувати вчителів у своїх політичних
цілях. Ще Ю.Цезар, наприклад, надав усім учителям Римської імперії права
громадянства. Пруський учитель, зазначав Бісмарк, розбив Францію у війні
1870 р. Американські політичні діячі відверто говорили, що запуск
першого супутника Землі відбувся завдяки успіхам насамперед радянської
школи. У Японії повага до вчителя піднесена до рангу культу. На жаль, у
60-80 рр. відбулося різне зниження престижу вчительської професії,
причому в нашій країні він уже значно нижчий, ніж в інших країнах. Така
ситуація пояснюється об’єктивними умовами, в яких живуть і працюють
шкільні педагоги.

В Україні в освітянській галузі працює понад 1,7 млн. осіб, що становить
більше 7% зайнятих у сфері економічної діяльності. Загальна кількість
безпосередніх учасників освітянського процесу складає майже 11 млн. осіб
або близько 22% всього населення країни.

Завдяки науковим розробкам з’ясовано, що близько третини учителів мають
низький рівень професійної компетентності, більше половини – середній, і
лише 10-15% – високий. Це і є категорія педагогів, здатних до реалізації
інноваційних освітньої політики.

Основними причинами кризи є:

невідповідність між швидкими змінами суспільної свідомості, зміною
цінностей і пріоритетів суспільного життя та тяжінням професійної
свідомості педагогів (у своїй більшості) до настанов. З одного боку, ми
можемо спостерігати достатньо динамічне становлення в суспільній
свідомості таких понять, як планетарне мислення, ринок, соціальна і
професійна успішність, індивідуалізація мислення і діяльності,
адаптивність поведінки, діалог і прагнення до заключення конвенції тощо.
Однак, з іншого боку, наріжним каменем педагогічної традиції продовжує
залишатися пріоритет колективного над індивідуальним, прийняття ідей
професійної конкуренції, егалітаризму, авторитаризму, невизнання
особистої відповідальності, що, у свою чергу, призводить до збереження
верховенства репродуктивно-монологічних методів навчання і виховання, до
відторгнення учнями особистості педагога;

ізоляція педагогічної громадськості від кращих зразків світового
педагогічного досвіду що до цього часу продовжується. У крайньому разі
педагоги знайомі з педагогічним досвідом на рівні теоретичних
відомостей, що не дозволяє говорити про інтеграцію на практичному рівні,
про можливість реально використовувати досягнення світової
громадськості;

інерційність традиційної системи педагогічного освіти: зміни, що
відбуваються в ній останнім часом, або мають характер “зміни вивісок”,
або ж спрямовані на зміну змісту освіти за принципом відновлення
навчальної інформації. Цей шлях традиційний і вже тому –
малопродуктивний. Нова навчальна інформація, враховуючи динамізм
соціальних процесів, застаріває, як правило, на рівні розробки
навчальних програм.

На рис.1 наочно подані проблеми сучасної професійної освіти та способи
їх вирішення.

Підсумовуючи викладене, відзначимо, що сфера освіти, починаючи з Я.А.
Коменського, базувалась на таких основних категоріях, як знання, вміння
і навички. Професійна сфера сьогодні повинна працювати з іншими
категоріями – компетенціями. У цьому розумінні професія дає відповідь на
те, якою компетентністю повинна володіти людина, або яка ж сфера її
компетенції. Тому професійна сфера оперує компетенціями, а освіта –
знаннями, вміннями, навичками. Коли ж педагогічний процес не задіює
своїх суб’єктів у продуктивній діяльності, то вони стають просто
споживачами.

ЛІТЕРАТУРА

Алферова А.Д. Опыт и проблемы повышения психологгической компетентности
учителя //Вопросы психологии. – № 5. – 1988. – С. 116-120.

Бондар С. Компетентність особистості — інтегрований компонент навчальних
досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – №2. – С. 8-9.

Василишин О. Школа життєвої компетентності //Кроки до компетентності та
інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Наук. ред.
І.Єрмаков. – К.: Контекст, 2000. – С. 216-218.

Ганелин Ш.И., Талант Э.Я. История педагогики. – М: Учпедгиз, 1940. – 407
с.

Глинянюк Н.В. Півищення психологічної компетентності педагогів у системі
післядиштомної освіти //Тенденції розвитку методичної роботи в системі
післядишюмної освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції. – Івано-Франківськ: ОІППО. – 2003. – С. 60-64.

Державна національна програма «Освіта»: Україна XXI століття. -К.: ІСД,
1997.-6І с.

Протиріччя

Проблема

Способи вирішення

Між об’ємом необхідної ін формації та часом, відведеним на її засвоєння

Оптимізація процесу навчання у ВНЗ

Вибір оптимальних засобів навчання технологій

Між рівнем підготовки абітурієнтів і вимогами до випускників
професійного навчального закладу

Навчання майбутніх учителів на основі оптимальних технологій

Між вимогами до викладача ВНЗ та умов його роботи

Озброєння викладачів ВНЗ новими технологіями навчання студентів

Рис.1. Проблеми сучасної професійної освіти

Похожие записи