Реферат на тему:

Педагогічні інновації

в дошкільній освіті

Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні, зокрема дошкільної,
характерна широка наявність у ньому інноваційних процесів.

Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає
“нововведення”, “новаторство”. Філософське розуміння змісту інновації
полягає у створенні нового, суспільно значущого продукту діяльності
людини, який узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням
явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.

У сучасній педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають
певне нововведення, що стосується того чи того аспекту
освітньо-виховного процесу. Кінцевим результатом (прямим продуктом)
творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї,
форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому
нове у педагогіці – то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні
методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі
елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу
ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням
цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної
спадщини минулого – вітчизняної та зарубіжної.

До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів,
творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного
напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній
літературі. Ці системи грунтуються на ідеях відомих педагогів і на
власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по
крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал,
вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає
підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність
підходів до здійснення поставлених завдань.

Поява інноваційних процесів зумовлюється рядом суперечностей, які мають
різне джерело, предметне походження і різну складність. Головна
суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів
навчання, виховання та розвитку дітей новим умовам життя; друга –
суперечність між масою нових відомостей і рамками навчально-виховного
процесу; третя – суперечність старого і нового (мається на увазі
становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів).
Потреба вихователя в оновленні психолого-педагогічних знань, інтерес до
передового педагогічного досвіду, з одного боку, й усталені стандарти
змісту, форм і методів освітньо-виховного процесу, з іншого, викликаючи
суперечність між можливостями особистості й реальною дійсністю, також
живлять педагогічні інновації.

Зважаючи на означені суперечності і тенденції, дослідники цього явища
сформулювали такі закони перебігу інноваційних процесів.

Закон незворотної стабілізації педагогічного середовища.

Сутність його полягає у тому, що кожне новаторство зумовлює незворотні
зміни у педагогічному середовищі. Існуюча цілісна система починає
руйнуватися, і мине певний час, доки елементи нового не витворять нову
систему або не асимілюються.

Закон обов’язкової реалізації інноваційного процесу.

Будь-яка інновація, що містить у собі педагогічне відкриття, раніше або
пізніше, стихійно або свідомо має реалізуватися. Зважмо на досвід
відомих педагогів – давніх і сучасних.

Закон стереотипізації педагогічних інновацій.

Усе новаторське поступово перетворюється у звичайні поняття і дії, а
отже, приречене стати стереотипом. Цей закон яскраво проглядає на
становленні дошкільних закладів “нового типу”, які нині посіли своє
місце в системі дошкільної освіти, а сам термін уже відійшов у минуле.

Похожие записи