Педагогічні ідеї Януша Корчака

Літературна спадщина

Літературна і науково-педагогічна спадщина Корчака — вагомий внесок у
світову культуру. Весь творчий доробок Корчака, зібраний і виданий до
сьогодні, складає близько восьми томівлітературних творів та науково
педагогічних праць. Найвідоміші з них видавалися багатьма мовами світу”;
це такі, як: повісті “Коли я знову стану маленьким”, “Слава”,
“Банкрутство малого Джека”, “Кайтусь-чарівник”, ”Літо в селі”,
“Щоденник”, наукові праці “Як любити дітей”, “Право дитини на пошану”,
“Жартівлива педагогіка” та багато інших. Найбільшу популярність і у
дітей і у дорослих різних країн набули його повісті-казки “Король Матіаш
перший” та “Король Матіаш на безлюдному острові”, які стоять на одній
сходинці з творами класиків світової дитячої літератури: Дж. Свіфтом, Л.
Керроллом, А. Ліндгрен.

Рішенням ЮНЕСКО 1978 рік на відзнаку століття з дня народження Старого
лікаря (так в Польщі називали Корчака, бо багато років слухали по радіо
його бесіди) було оголошено роком Януша Корчака.

Педагогічні ідеї

Педагогічним кредо Януша Корчака було — любов до дітей, повага до
особистості дитини, тендітне ставлення до їїсерця.

Своєю основною педагогічною ідеєю він вважав — пошук прихованих зв’язків
між вихованням дітей і нашим майбутнім, між дитинством і зрілим віком.

В деякій мірі Корчак користувався роботами Калковського, Кшивицького,
Давида, Абрамовського. Він в прямому смислі застсовував діалектику у
польській педагогіці і медицині, в чому запевняє суспільна направленість
його діяльності. На це не завжди звертали увагу, і тому створювалися
різноманітні міфи про Корчака — національні, релігійні, ідеологічні, але
всі вони проходили повз головне — до чого прагнув Корчак?, кого і як він
хотів виховати?. ЗА його словами він все життя хотів виховати “добру
людину”, але ніхто конкретно не знав, що це означало.

Ставлення до Корчака його сучасників було досить таки полярним. Він був
одинаком — він знаходився на узбіччі всіх ідеологій і наукових
напрямків, які панували в Європі. Для одних він був “масон”, що підривав
авторітет церкви, “спокусник дитячих душ, його звинувачували у
буржуазній м’якотілості та відході від ідеологічної боротьби. Але для
інших він був прикладом правільного виховання дітей, і його ідеї
сприймали як ледь не єдиний спосіб виховання повноцінної особистості.
Знавці педагогічної науки звинувачували Корчака в тому. що він
відмежовував дітей від реального життя, займав їх різними іграми,
створював для дітей фантастичний світ-казку, в якій вони і жили.
Офіційну педагогіку називав диктатурою приказів і заборон.

Корчак вчив ніколи не нехтувати повсякденними дрібними справами,
незначними зусиллями волі і розуму; вчив прощати. Він відмічав три
стадії духовного розвитку: набуття віри, усвідомлення батьківщини,
виховання любові до людини — і на його думку при проходженні цих трьох
стадій кожною людиною — це є шлях до кращого суспільного ладу.

У нього взагалі все народжувалось з рефлексії, гарячого почуття
реального життя, повної радості і болю, які забезпечували йому живий
зв’язок з людьми. Теорія і практика — вільнийі постійний зв’язок науки з
поезією, творчої уяви з реальним світом.

9Dgd]5 Корчак ніколи не намагався створити закінчену теорію розвитку
дитини. Він діяв в плані здійснення виховних ідеалів, розкриваючи і
затверджуючив дітях можливості саморозвитку, закладені в них природою.

Високо цінив колектив, алеяк результат самодіяльної творчості
особистостей. Він казав “Особистості створюють колектив, а колектив
виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен
бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким.Колектив —
спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття.

Корчак не створював системи, але створював певні ідеї, які не визнавали
догм. Основний зміст йоговчення: виховання без краси, без любові є
мертвим, і при всій своїй науковості позбавлене перспектив. Він
відмовлявся ділити дітей на категорії, бо виникала стіна, яка заважала
спілкуванню. Своїми методами Корчак випередив епоху, в яку жив. Він
вважав, що соціалізм — це масовість, де кількість не переходить в
якість, не приносить користі в даному випадку. В своїх працях він рідко
використовує слово “діти”, а частіше “дитина” — підкреслюючи
індивідуальне виховання дитини. До всіх (хворих, брудних і вередливих)
підходивзі своєю педагогікою любові і співчуття. Він підмічав у дитини
найменші схильності, і дійшов висновку, щовиховання — це процес
постійного пізнання дитини і розвитку її природних здібностей.

У себе в притулку ввів дитяче самоврядування, як метод педагогічного
впливу на кожну дитину, пробудження її суспільної активності. Корчак
навчав терпінню; вчив дітей підкоряти собі свої почуття. Основа
нравственої дисципліни — сім’я, вчитель, суспільство, і кожна з них
готує до слідуючого, а результат залежить від попередніх обставин.

Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. У притулку
Корчака діти виховували дітей, вчинки оцінювалися однолітками: “Дитячий
суд — Суд без покарань”.

“ Якщо хтось провинився, і краще за все його пробачити. Якщо він винний,
то за незнанням, а коли дізнається чому винний, то не повторить такого.
А як повторить, то тому, що відразу важко виправитися.” Повчання тільки
заважає, треба терпляче чекати. Дитина те терпить примусу, у наказанні
дитини — корінь зла!

Вихователям не достає пізнавального відношення до дітей. Вважав, що у
паганої дитини є право залишитися собою. Діти довіряли Корчаку більше
ніж іншим, він вірив в їх відвертість. вчив, що щаслива людина любить
оточуючих, а нещаслива звинувачує у своїх невдачах інших.

Отож підсумовуючи все вищевикладене, можна сказати, що педагогічні ідеї
Януша Корчака і сьогодні є дуже актуальними. Його методи виховання, які
спрямовані на виховання повноцінної особистостя, на виявлення і розвиток
вроджених талантів дитини, на становлення дитини, як повноцінної,
соціально-активної одиниці, мають застосовуватися і застосовуються
сьогодні. І як же можна дійсно казати про виховання без любові додитини,
без уважного і тендітного ставлення до неї, до її душі. Потрібно також
відмітити ту увагу, яку Корчак приділяв значенню колективу у вихованні,
і також важливість самостійності дітей, яку їм допомагав виховувати
колектив, але за умови самоуправління в цьому колективі. Ідею Корчака
про створення “Суду без покарань” сьогодні ввважають досить таки
перспективною, такою, яка діе, і дає дуже гарні результати.

Похожие записи