Тема . Педагогічне спілкування як творчий процес.
План.
1. Концепція національного виховання про завдання реорганізації школи.
2. Поняття “педагогічне спілкування”, “культура педагогічного
спілкування”.
3. Функції педагогічного спілкування.
4. Педагогічний такт і стиль спілкування.
5. Розвиток комунікативних здібностей.
6. Шляхи вдосконалення культури спілкування.
Короткий зміст.
1. У Концепції національного виховання розглядаються основні
завдання, принципи роботи школи України, вимоги до організації виховної
роботи в системі освіти ( Україна XXI ст. ).
2. Основні поняття.
Педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя
з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на
створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і
навчання.
Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру
людини, психолого-педагогічні знання, вміння та навички, відповідний
емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність.
Стадії педагогічного спілкування: моделювання майбутнього
спілкування; початок взаємодії; корекція і уточнення прийомів впливу,
вербальне та невербальне спілкування; керування спілкуванням і корекція;
аналіз здійсненої системи спілкування; моделювання майбутньої
діяльності. Видатні педагоги А.Макаренко, В.Сухомлинський та інші
про мудру владу педагога в спілкуванні. “Мистецтво і майстерність
виховання полягають у тому, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, в
тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо з
маленької дитини” (Сухомлинський В О.- Вибрані твори.-Т.2.-С.559).
3. Функції педагогічного спілкування:
1) Інформаційно-комунікативні;
2) Регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);
3) Афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини).
Прояв функцій спілкування на різних етапах навчально-виховного
процесу.
Приклади з практики роботи вчителів.
4. Педагогічний такт і стиль спілкування.
Стиль педагогічного спілкування – прояв педагогічної техніки
(методики) у взаєминах. Залежить від особистих якостей людини, загальної
культури, професійної компетенції, педагогічної інтуїції.
Класифікація: демократичний, авторитарний, ліберальний, змішаний
стилі. Інша класифікація: активно-позитивний, ситуативний,
пасивно-позитивний, пасивно-негативний, активно – негативний.
Характеристика стилів.
Такт (доторкання) — норма прояву моральності в спілкуванні.
Педагогічний такт – форма функціонування педагогічної етики, норма
моральної поведінки вчителя.
Вимоги педагогічного такту: максимум інформації про педагогічну
ситуацію; вміння оцінювати ситуацію; врахування характеру взаємодій,
особливостей учнів, об’єктивні і суб’єктивні обставини тощо; передбачати
ефективність результату, наслідки впливу; особлива чуйність до “важких”
дітей; витримка, об’єктивність, гуманізм, педагогічний оптимізм; вміння
“піднятися до рівня дитини” (Я.Корчак). “Ми, вчителі, повинні
розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику,
стверджувати гуманний початок у вихованні як найважливішу рису
педагогічної культури кожного вчителя” (В.Сухомлинський). Приклади
культури поведінки вчителів.
Вимоги до культури педагогічного спілкування:
– виправдовувати довіру держави, суспільства;
– дотримуватися педагогічної етики;
– поважати людей;
– бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації;
– розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру
спілкування. Правила спілкування:
1) єдність слова і справи;
2) вимогливість до себе та інших;
3) зібраність у справах, вчинках, словах;
4) чесність, обов’язок, педагогічна і громадська відповідальність;
5) увага, чуйність, терпіння, наполегливість;
6) самоаналіз ефективності педагогічного впливу;
7) самокритичність, вміння виправляти власні помилки;
8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада
над вихованцями.
5. Розвиток комунікативних здібностей:
– соціальної перцепції (розуміння стану людини);
– мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним
станом;
– ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака,
створення умов позитивного спілкування);
– застосування прийомів вербального впливу ( тональність, темп,
емоційність, виразність, образність);
– використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести,
пантоміміка);
– вміння “подати” себе в спілкуванні;
– організації і творчого розвитку спілкування;
– мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.
6. Шляхи вдосконалення культури спілкування: ознайомлення з
психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи,
постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних,
комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної
культури. Заповіді педагогічного спілкування:
1. Відносини з дітьми – фундамент діяльності педагога.
2. У спілкуванні виходити з мети, завдань виховання, інтересів дитини.
3. Орієнтуватись на співрозмовника.
4. Не обмежуватися інформацією, аналізувати мотиви.
5. Усвідомлювати психологічну атмосферу (співпереживати).
6. Самокритичність. Не жалітися на учнів.
7. Вміти слухати і поважати співрозмовника.
8. Тактовність. Взаємність у спілкуванні.
9. Динаміка, розвиток, ініціативність у спілкуванні.
10. Уникати моралізму та негативних установок спілкування.
11. Виключати “голу” критику. Вчасно похвалити чи пожурити. “Не бійтесь
бути ласкавими” (В.Сухомлинський). Частіше посміхатись, схвалювати,
заохочувати.
12. Розвивати комунікативну пам’ять, уяву, увагу, загальну культуру.
Література
1. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна.— Москва,
1989.— Раздел III.
2. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.- К., 1997.- Розділ 7.
3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – Москва:
Просвещение,1987.
4. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения .-
Москва,1987.
5. Велітченко Л.К. Психолого – педагогічний практикум у системі
підготовки до педагогічної взаємодії // Педагогіка і психологія.-1997.-
№4.
6. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя.- Москва, 1987
7. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя.—Москва, 1985
8. Мачуська Г.М. Формування культури спілкування суб’єктів
навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія .- 1997.- №3.
9 . Поташник М.М. Как развивать педагогическое творчество. – Москва,
1987.
10. Сеульский Р.П. Учиться быть учителем.-Москва,1986.
11.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. Сто порад вчителю //
Вибр.твори в 5т.-К.,1997.-Т.2.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
