Реферат на тему:

Педагогічна майстерність і творчість вчителя.

План.

1. Поняття:  «педагогічна майстерність», «педагогічна творчість».

2. Структура педагогічної майстерності.

3. Риси творчого вчителя.

4. Методи педагогічного прогнозування та рівні педагогічного
передбачення.

5. Педагогічна техніка вчителя.

6. З історії розвитку педагогічної майстерності і творчості вчителя.

7. Шляхи формування педагога-майстра.

1. Основні поняття.

Концепція національного виховання про сутність виховання на Україні, про
особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п’ятий «Критерії
ефективності виховної діяльності педагога»). Педагогічна майстерність —
комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію
високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [2,30]

     Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість
діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні
здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна
техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна
діяльність — творчий процес.

      Творчість — це процес створення чогось нового на основі
перетворення пізнаного : нового результату або оригінальних шляхів і
мета дій його одержання .

       Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна
творчість — процес створення і перетворення особистості вихованця.
Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в
творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних
завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування
педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з
учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями
вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу,
пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного
перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

     У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О.Сухомлинський
зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної
творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ.
Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила
педагогічної майстерності”[6.426].

      Рівні педагогічної творчості ( за І.П. Раченко ) : рівень
професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень
планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів
праці.

    Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче
натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність,
науково – дослідна діяльність.

      Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу ;
необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин
творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої
діяльності

Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, О.Духновича, М.Корфа, С.Русової,
А.Макаренка, В.Сухомлинського.

      2. Структура педагогічної майстерності.

      1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні
орієнтації) — спрямованість на іншу людину (дитина — центр уваги
педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм
поведінки та взаємовідносин . Це виявлення професійної ідеології
вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її
змісту, мети, засобів, суб’єктів. Ціннісні орієнтації педагога :

а) на себе — самоутвердження («Я» — справжній вчитель ); б) на вихованця
(дитина — найбільша цінність , допомогти їй бути щасливою); в) на засоби
впливу ( програма, способи впливу,  заходи); г) на мету педагогічної
діяльності (гуманізм — сприяння всебічному розвитку кожної дитини).
Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення
мети.

     2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні
погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної
культури . «Головне в житті —  не самі знання, а та гармонія, яка
виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка
визначає людину, її світогляд» (А.С.Макаренко. — Твори в 8 т. -Москва,
1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).

    3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність
(розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу),
емоційна стабільність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування (
віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку),
креактивність (творчість) тощо.

    4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент
виховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;

голосом, мімікою, пантомімікою);

б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).

Внутрішня і зовнішня техніка.

      3. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованостю),
продуктивність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин
з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів),
творчість (за змістом діяльності).

       Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.

      4.   З історії  розвитку теорії про педагогічну майстерність.

     Першим ввів поняття » майстерність вихователя” і “педагогічна
техніка” А.С.Макаренко у своїй статті » Деякі висновки з мого
педагогічного досвіду»: » Майстерність вихователя не є якимось особливим
мистецтвом… але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити
лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта».

      В.О.Сухомлинський  продовжив розвиток теорії про педагогічну
майстерність. У працях  В.О.Сухомлинського «Сто порад вчителю»,
«Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Розмова з
молодим директором школи» та багатьох інших велика увага приділяється
творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота
Батьківщини. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим,
що в житті, — з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності,
мистецтва, мудрості залежить її  громадянське й інтелектуальне обличчя,
її місце і роль у житті, її щастя» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. —
Т.2. — С.420).

      В 80-ті роки  ХХ століття творчі педагоги-новатори об’єдналися  у
творчий рух «Педагогіка співробітництва» (Див. «Учительская газета»._ 18
октября 1986 года ). Основні ідеї педагогів-новаторів:

1)            співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного
про-                     цесу;  2) навчання без примусу,  з оптимізмом,
без конфліктів;

3)     використання опори в навчанні; 4) система випередження у
навчанні;

5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання 
особистості;

7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі
представники педагогів — новаторів: Ш.О.Амоношвілі («В школу — с 6 лет»
, «Здравствуйте, дети!», «Как живёте, дети?», «Единство цели»);
С.М.Лисенкова («Когда легко учиться»); І.Б.Волков («Учим творчеству»,
«Цель одна — дорог много»); І.П.Іванов («Воспитывать коллективистов»);
Є.М.Ільїн («Шаги навстречу», «Искусство общения», «Рождение урока»,
«Путь к ученику»); О.А.Захарченко (Чубар  «Письмо в будущее»):
В.Ф.Шаталов («Куда и как исчезли тройки», «Педагогическая проза»,
«Эксперимент продолжается», «Опорные конспекты по физике — 8 класс»);

Л. і Б. Нікітіни («Мы, наши дети и внуки»). Передові вчителі Херсонщині.

      5. Шляхи формування педагогічної майстерності:

— самовиховання загальної та педагогічної культури  (потреба,
самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);

— засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;

— громадська активність;

— педагогічна практика;

— вивчення передового педагогічного досвіду;

     Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План
роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання [2.46.]

Література.

1. Актуальні  проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої
професійної діяльності: Зб. наук. праць. –К., 1993. – 240 с.

 2.   Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 ст.).-
К.,1994.-61с.

3. Концепція національного виховання // Рідна школа.-1996.- №5.

4.Концепція безперервної системи національного виховання. – К.: Освіта,
1994.

5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн та інші. — К.: Вища
школа, 1997.-  Розділи 1-3.

6. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн  и др. — Москва:
Просвещение, 1989.- Гл. 1-3.- С.126-134.

7. Макаренко А.С.Сочинения в семи томах. — Москва, 1957.

8. Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5 т.- К., 1976-1977.

9. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи. Бесіда 1.
Основні проблеми творчої праці вчителя  .// Вибр. твори в 5 т.- К.,1976.
– Т.4. – С.414-446.

10. Сухомлинський В.О. Людина неповторна. .// Вибр. твори в 5 т-
К.,1976. – Т.5. – С. 85-102.

11. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до
професійної праці //  Психолого – педагогічні проблеми професійної
освіти. – К., 1994. – С. 98- 100

12. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в
системе непрерывного педагогического образования.- К., 1997. – 153 с.

13. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть
человеком. – К., 1995. – 105 с.

14. Барбіна Є.С. Гуманізація освіти. Навчально-методичний посібник. –
Херсон, 2001. – 60 с.

15. Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной
подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон,
2001. – 70 с.

16.  Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога //
Рідна школа.-1993.- №11-12.

17.  Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість
педагога : Розкриття можливостей. – К.,1995. – С.28.

18.   Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці //
Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.

19. Бутенко В.Г.Формирование педагогического мастерства учителя. – К.,
1991. – 72 с.

20. Волинець А.Г. Сучасні педагогічні новації і школа майбутнього //
Рідна школа.-1994.- №8.

21.  Гончарова Т.И., Гончаров И.Ф. Когда учитель – властитель дум. 
Книга для учителя. – Москва: Просвещение, 1991.- 174 с.

22.  Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. – Москва: Знание,
1980.

23. Загвязинский В.И.Педагогическое творчество учителя. – Москва, 1987.

24. Кан-Калик В.А., Никандров А. С. Педагогическое творчество.- Москва:
Педагогика, 1993.

25. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – Москва,
1990.- С.63-104.

26. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. – Москва,1992. –С.83-92

27. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині
В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 1993.-  №9.- С.33-34.

28. Оконь В. Введение в общую дидактику. – Москва, 1990.

29. Проблема  особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук.
праць / За  ред. М.Б. Євтуха. – К., 1994. – 116 с.

30. Руденко Ю. Д. Національне виховання: відродження і перспективи //
Педагогіка і психологія.-1994.-№1.

31. Симонов В. Диагностика личности и профессионального мастерства
преподавателя. – Москва, 1995.

32. Сисоєва В.М. Пріоритет — науково — педагогічна творчість // Рідна
школа. — №5.-1994.

33.  Стельмахович М.Г. Педагогіка життя. – К.: Знання, 1980. – 48 с.

34. Федяєва В.Л. Принципи організації неперервної педагогічної освіти//
Матеріали міжвузівської науково- прктичної конференції з проблеми
удосконалення підготовки вчителя. – Херсон , 1995. – С.141-142.

Похожие записи