.

Педагогічна майстерність і творчість вчителя (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 1035
Скачать документ

Педагогічна майстерність і творчість вчителя

 

1. Основні поняття.

Концепція національного виховання про сутність виховання на Україні, про
особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п’ятий “Критерії
ефективності виховної діяльності педагога”). Педагогічна майстерність —
комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію
високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [2,30]

     Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість
діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні
здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна
техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна
діяльність — творчий процес.

      Творчість – це процес створення чогось нового на основі
перетворення пізнаного : нового результату або оригінальних шляхів і
мета дій його одержання .

       Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна
творчість – процес створення і перетворення особистості вихованця.
Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в
творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних
завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування
педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з
учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями
вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу,
пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного
перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

     У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О.Сухомлинський
зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної
творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ.
Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила
педагогічної майстерності”[6.426].

      Рівні педагогічної творчості ( за І.П. Раченко ) : рівень
професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень
планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів
праці.

    Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче
натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність,
науково – дослідна діяльність.

      Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу ;
необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин
творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої
діяльності

Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, О.Духновича, М.Корфа, С.Русової,
А.Макаренка, В.Сухомлинського.

      2. Структура педагогічної майстерності.

      1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні
орієнтації) – спрямованість на іншу людину (дитина – центр уваги
педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм
поведінки та взаємовідносин . Це виявлення професійної ідеології
вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її
змісту, мети, засобів, суб’єктів. Ціннісні орієнтації педагога :

а) на себе -самоутвердження (“Я” – справжній вчитель ); б) на вихованця

( дитина —найбільша цінність , допомогти їй бути щасливою); в) на засоби
впливу ( програма, способи впливу,  заходи); г) на мету педагогічної
діяльності (гуманізм – сприяння всебічному розвитку кожної дитини).
Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення
мети.

     2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні
погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної
культури . “Головне в житті –  не самі знання, а та гармонія, яка
виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка
визначає людину, її світогляд” (А.С.Макаренко. – Твори в 8 т. -Москва,
1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).

P

R

?

?

Oe

R

?

8комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм
особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність
(саморегуляція) , оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кожній
людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.

    4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент
виховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;

голосом, мімікою, пантомімікою);

б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування
).

Внутрішня і зовнішня техніка.

      3. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованостю),
продуктивність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин
з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів
), творчість (за змістом діяльності).

       Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.

      4.   З історії  розвитку теорії про педагогічну майстерність.

     Першим ввів поняття ” майстерність вихователя” і “педагогічна
техніка” А.С.Макаренко у своїй статті ” Деякі висновки з мого
педагогічного досвіду”: ” Майстерність вихователя не є якимось особливим
мистецтвом… але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити
лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта”.

      В.О.Сухомлинський  продовжив розвиток теорії про педагогічну
майстерність. У працях  В.О.Сухомлинського “Сто порад вчителю”,
“Павлиська середня школа”, “Як виховати справжню людину”, “Розмова з
молодим директором школи” та багатьох інших велика увага приділяється
творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота
Батьківщини. “Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим,
що в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності,
мистецтва, мудрості залежить її  громадянське й інтелектуальне обличчя,
її місце і роль у житті, її щастя” (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. —
Т.2. — С.420).

      В 80-ті роки  ХХ століття творчі педагоги-новатори об’єдналися  у
творчий рух “Педагогіка співробітництва” (Див. “Учительская газета”._ 18
октября 1986 года ). Основні ідеї педагогів-новаторів:

1)            співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного
процесу;  2) навчання без примусу,  з оптимізмом, без конфліктів;

3)     використання опори в навчанні; 4) система випередження у
навчанні;

5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання 
особистості;

7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі
представники педагогів – новаторів: Ш.О.Амоношвілі (“В школу – с 6 лет”
, “Здравствуйте, дети!”, “Как живёте, дети?”, “Единство цели”);
С.М.Лисенкова (“Когда легко учиться”); І.Б.Волков (“Учим творчеству”,
“Цель одна – дорог много”); І.П.Іванов (“Воспитывать коллективистов”);
Є.М.Ільїн (“Шаги навстречу”, “Искусство общения”, “Рождение урока”,
“Путь к ученику”); О.А.Захарченко (Чубар  “Письмо в будущее”):
В.Ф.Шаталов (“Куда и как исчезли тройки”, “Педагогическая проза”,
“Эксперимент продолжается”, “Опорные конспекты по физике – 8 класс”);

      5. Шляхи формування педагогічної майстерності:

– самовиховання загальної та педагогічної культури  (потреба,
самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);

– засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;

– громадська активність;

– педагогічна практика;

– вивчення передового педагогічного досвіду;

     Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План
роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020