Ознайомлення з українським національним посудом

Урок з народознавства

Програмовий зміст. Продовжувати знайомити дітей з творами національного
мистецтва — посудом: глечик, макітра, макогін, дерев’яна ложка, миска,
горщик, горнятко, діжа. Виховувати бережне ставлення до народних
традицій.

Словник: горщик, глечик, макітра, макогін, дерев’яна ложка, миска,
горнятко, діжа.

Матеріал: вищезгадані твори національного мистецтва.

Хід заняття

Організація дітей до заняття. Повідомлення теми. Показ ілюстрацій до
казки «Лисиця і журавель».

— Діти, що ви бачите на цій картині?

— Правильно. Лисичка прийшла в гості до журавля і хоче пригоститися.

— А з чого вона хоче пригоститися?

— Так, з глечика.

— Діти, у мене на столі стоїть глечик. Хто з вас піде, візьме глечик і
розкаже, де його можна використати. (Діти розповідають).

Вчитель робить опис глечика, використавши ще фрагмент української
народної казки «Лисичка і глечик».

Хтось стукає. Заходить ведмедик, говорить, що дуже любить їсти мед.

— В що ми йому покладемо меду?

— Так, в миску.

— Ось яка вона. Подивіться, діти. З чого вона зроблена?

— Так, з глини.

— Якої вона форми?

— Правильно, круглої. З такої миски їли наші дідусі і бабусі.

— А чому ж не їсть наш ведмедик?

— Так, бо ж ми не дали йому ложки. (Вихователь пропонує дитині взяти
ложку. Запитує з чого вона зроблена).

— Так, це дерев’яна ложка. Дай ведмедикові, хай ласує медом.

Колись давно, коли ще не було фабрик і заводів, і миски, і ложки люди
виготовляли вручну, оздоблювали їх гарним візерунком. Бачите, які вони
гарні. (Показ ілюстрації до української народної казки «Колобок»).

— А ось подивіться на цей малюнок. Кого ви бачите?

— Так, це півник сидить за столом. А біля нього що?

— Так, макітра. А з чого вона зроблена?

— Так, теж з глини. Вона круглої форми, глибока. В ній можна тримати
варення, вареники, пиріжки. І вареники, і пиріжки довго залишатимуться
теплими і смачними. А ще в макітрі можна товкти часник з салом, щоб
заправити борщ. І тоді він буде дуже смачним. А товкти часник в макітрі
можна макогоном. А ще макогоном можна терти мак. Тому він і називається
макогоном. Ось подивіться, який він продовгуватий, схожий на качалку.

— Діти, а що роблять качалкою?

— Так, качають тісто.

Наталко-Полтавко,

Бери-но качалку!

Вранці покачай,

Вареники мамі дай.

— То чим, діти, тісто на вареники качають? Правильно. Качалкою. Ось яка
вона. Дерев’яна, без неї і зараз не може обійтися жодна господиня.

— А в чому ж можна місити тісто?

R

j

N

r

— Гляньте-но на цей малюнок. Він вам допоможе пригадати, в чому колись
наші бабусі тісто місили. Діти, подивіться на цей малюнок. Кого ви тут
бачите? Так, Сороку-ворону, яка діжу місила, дітям кашу варила. Ви чули,
діти? Є пісні про Сороку-ворону говориться про діжу, в якій місять
тісто. Ось у нас є іграшкова діжа. Вона глибока, дерев’яна, у ній місять
тісто, з якого печуть хліб. Хто з вас знає загадку про хліб. (Діти
загадують).

— Молодці, ви всі любите хліб, а тому знаєте про

нього багато загадок. Ось послухайте, що я вам розкажу, діточки.

Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику

В глиняному горщику.

Діти, про що я вам розказала потішку? Який посуд у ній згадується?

— Так, про горщик. А який він, хто покаже? (Діти показують,
розповідають).

— А ось послухайте ще одну потішку. (Розповідає в повільному темпі).

Варила мамочка кашу, варила,

Одному дала до горнятка.

Варила мамочка кашу, варила,

Другому до мисочки,

Третьому до кайстроника,

Четвертому до ложки.

— То в що мати насипала дітям кашу?

— А хто з вас піде, покаже, яке горнятко?

— Так, воно схоже на чашку. Мисочку і ложку. Ми вже з вами дивилися. А
от про кайстроник я вам розкажу наступного разу.

— А зараз, діти, пограєм з вами у гру на уважність. Я вам буду
починати розповідати віршика-потішку. Ви ж, хто знає, будете
продовжувати, а після розповіді покажете той предмет, про який
розповідалося.

Киця мура, де ти була?

У бабусі. Що робила?

(Діти продовжують).

Миски била диби-диби (4 рази).

Ішла баба по гриби,

А дід по опеньки

В неділю раненько.

(Діти продовжують).

Нарвали опеньки, зварили опеньки,

Поклали опеньки в макітру гарненько.

Печу-печу хлібчик, дітям на обідчик.

Люлі-люлечку,

Звари, мамо, кулішку.

(Діти продовжують).

У маленькому горняті,

Маленькому дитяті.

(Пропонується дітям ще розказати потішки, загадки про дані предмети.
Вихователь підводить підсумок заняття). Отже, діти, сьогодні ми з вами
говорили про український національний посуд, згадали про нього пісні
потішки, загадки, казки. Все це надбання нашого українського народу, яке
ми повинні шанувати.

В ході заняття вчитель може активізувати дітей за допомогою ведмедика,
тобто, щоб діти розповідали ведмедикові про всі свої предмети.

Похожие записи