Реферат на тему:

Оцінювання в системі сертифікації професійної компетентності

Визначимо місце, яке оцінювання займає в системі професійної освіти і
роль яку воно відіграє в освітньо-професійній діяльності.

Узагальнена модель взаємодії системи професійної освіти (СПО) і
оточуючого її середовища наведена на рис.1. Тут позначено: зовнішнє
середовище – всі елементи об’єктивного світу, що не входять до СПО;
оточуюче середовище – частина зовнішнього середовища, з елементами якого
СПО може взаємодіяти. Оточуюче середовище задає для СПО цілі діяльності
і вимоги відносно якісних і кількісних властивостей кінцевого продукту
СПО, передає СПО ресурси діяльності і формує обмеження щодо правил і
характеру діяльності СПО.

Соціально-економічні потреби оточуючого середовища виступають як вимоги
до системи освіти і, в головному, полягають у створенні
освітньо-виховних умов для забезпечення:

гармонійного становлення і розвитку особистості як індивіда і члена
суспільства;

професійної освіти, що передбачає формування у особистості відповідних
ринкових властивостей щодо можливості її активної участі в
соціально-економічній діяльності суспільства.

Загальна мета професійної освіти включає такі основні підцілі:

забезпечення всебічної соціалізації та ефективної адаптації тих, хто
навчається, в соціально-економічних умовах суспільства, що розвивається;

формування і розвиток професійно значущих якостей, конкурентоспроможної
професійної ;компетентності

формування і розвиток цінностей особистісного розвитку,
рефлексивно-гуманістичного менталітету майбутнього спеціаліста.

Таким чином, в межах ресурсів, що виділяються, та інших обмежень, що
накладаються на діяльність системи освіти, ця система повинна досягати
поставлених цілей і своїм кінцевим продуктом задовольняти відповідні
потреби оточуючого середовища в якісному і кількісному відношенні. Про
ступень цього досягнення судять завдяки оцінюванню.

Методологія оцінювання базується на системному підході і методах
кваліметрії. Оцінювання – це багатовимірна категорія і тому має
багатогранні відбитки. Сформулюємо деякі з них.

По-перше, оцінювання – це процес, який передбачає віднесення множин
результатів педагогічних вимірювань (наприклад, тестів) до відповідного
класифікаційного класу (класів) і отримання в межах цього класу (класів)
відповідних ознак і/або значень (в кількісних і/або якісних (рангових)
шкалах) – оцінок, щодо їх подальшого використання з певною метою.

Тобто, кінцевим продуктом процесу оцінювання, його результатом є
відповідні оцінки. Ці оцінки, наприклад, при професійному оцінюванні, є
підставою для визначення професійної компетентності тих, хто оцінюється,
на основі стандартизованих методів, засобів і технологій оцінювання, а
також системи параметрів і завдань, які визначаються базовою сукупністю
професійних вимог. В цьому випадку, оцінювання відбиває зовнішні
відносно системи освіти цілі оточуючого середовища і спрямовано на
забезпечення формування суджень відносно ступеня задоволення відповідних
соціально-економічних вимог оточуючого середовища. Для забезпечення
відносної сталості і порівняльності цих вимог вони уніфікуються завдяки
реалізації процесу формування уніфікованих вимог. Цей процес включає
процедури формалізації вимог, їх класифікації і стандартизації (рис. 2).

Відповідна стандартизація повинна бути проведена і в СПО, кінцевий
продукт якої як раз і повинен задовольняти стандартизовані вимоги
оточуючого її середовища. Тобто з іншого боку, з позиції системи освіти
ці вимоги відбиваються в освітніх і освітньо-професійних стандартах. В
цих стандартах закладаються результати процесу формування відповідного
змісту навчання і інформаційно-оцінюючого середовища, а сам цей процес
включає процедури структуризації і синтезу змісту навчання,
освітньо-структурної параметризації, нормалізації і стандартизації
навчально-виховного процесу і формування системи оцінювання його
результатів (рис.3).

В свою чергу, структуризація і синтез змісту навчання передбачає
“накладання і просіювання” стандартизованих професійних вимог через
структуру існуючих навчальних дисциплін, які вже використовувались в
освітній практиці, і/або доопрацювання існуючих і створення нових
навчальних курсів і програм.

Оцінювання є обов’язковою складовою освітнього процесу, відбиває і
забезпечує внутрішні цілі системи освіти. Тому, освітні і
освітньо-професійні стандарти включають до свого складу опис методів,
засобів і технологій оцінювання результатів навчально-виховного процесу

Таким чином, по-друге, оцінювання – це система, яка включає методи,
засоби і технології отримання і використання результатів об’єктивних
педагогічних вимірювань освітніх досягнень тих, хто навчається, на
певних етапах навчально-виховного процесу (включаючи апріорне оцінювання
до його початку) та при визначені професійної компетентності
претендентів на професійну посаду і тих, хто працює.

hEqq

° °

?оцінювання, завдяки процедурам педагогічних вимірювань, отримують
відповідні оцінки, і шкал, завдяки яким ці оцінки набувають відповідних
ознак (наприклад, в рангових шкалах) або значень (в кількісних шкалах).
В освітніх і освітньо-професійних стандартах міри оцінювання існують у
вигляді освітньо-кваліфікаційних характеристик з тої чи іншої
спеціальності.

По-третє, оцінювання в загальній системі “вимоги – результат” передбачає
створення і використання ланцюга зворотного зв’язку між відповідними
сукупностями стандартизованих параметрів, що відбивають вимоги
оточуючого середовища і кінцевий продукт системи освіти – результати
навчально-виховної діяльності (рис.4).

Спираючись на теорію зворотного зв’язку, можна стверджувати, що ця
особливість структурної позиції оцінювання в системі “вимоги –
результат” теоретично робить її визначальним чинником як досягнення
максимального зближення вимог і результатів, так і точності цього
досягнення. За тих же причин, оцінювання суттєво впливає на характер
процесу цього досягнення в часі, тобто багато в чому задає динаміку
реакції освітньої системи на результати оцінювання. Як раз ця
особливість, в основному, і визначає коректність постановки теоретичної
і практичної проблеми “оцінювання і якість освіти”. Ось чому така увага
повинна приділятися оцінюванню, дослідженням, проектуванню і
застосуванню мір, методів, засобів, технологій і середовища оцінювання.

На будь-якому етапі (фазі) освітнього процесу або процесу оцінювання
компетентності фахівців чи керівників здійснюється оцінювання
співвідношення стандартизованих вимог оточуючого середовища –
стандартизованим результатам навчально-виховної діяльності. Так як
вимоги і результат відбиваються завдяки параметрам (через параметри)
кінцевого продукту навчально-виховної діяльності, то кажуть, що
оцінювання здійснюється на рівні параметрів кінцевого продукту, чи
просто – на рівні кінцевого продукту (рис.5.).

Точність, за якою досягається зближення “вимоги – результат”, конкретні
оцінки цього досягнення, окрім іншого, залежать від точності відтворення
міри оцінювання, від того, що обрано для утворення фундаменту цієї міри.
Розглянемо це питання.

Серед багатьох ознак сучасного стану і тенденцій розвитку ринку праці
виділимо ті дві з них, які є суттєвими в контексті даного розгляду. Це
швидке старіння професійних знань, що обумовлено швидкими змінами
техніки і оновленням технологій, і конкуренція на професійних ринках
праці, що є типовою ознакою ринкової економіки. Ці ознаки, передусім,
повинні визначати стратегію і тактику діяльності СПО, відслідковуючи і
забезпечуючи соціально-економічні потреби суспільства, що розвивається.

Перш за все, постає питання – хто формує професійні вимоги, виражає
державні, галузеві, регіональні професійні кадрові потреби, інтереси і
стратегії? Багато років це були, переважно, галузі народного
господарства в особі вищих державних органів галузевого управління, а
також, частково, місцеві державні органи влади. Міністерство праці і
соціальної політики і сьогодні спирається переважно на цю практику.

Але сьогодні, в умовах занепаду національної економіки, невизначеності
державної галузевої і регіональної політики, і кадрової політики
зокрема, поступового перетікання визначної питомої ваги державної
власності до колективної і приватної ця практика є хибною. Сьогодні, і
це підтверджує передовий закордонний досвід, ці вимоги найбільш
адекватно виражають професійні асоціації, позбавлені ознак форм
власності і державної приналежності. Переважна кількість професійних
асоціацій формує свою кадрову політику. В цій ролі часто виступають
великі транснаціональні корпорації, які, практично, визначають і
реалізують науково-технічну політику у відповідних секторах галузей
економіки, забезпечують основні досягнення в цих секторах, формують і
переважно задовольняють відповідні потреби суспільства в тих чи інших
товарах або послугах.

Професійні асоціації критичних галузей світової економіки, де
реалізуються наукомісткі прогресивні високі технології, мають свої
системи післядипломної освіти (перепідготовки і підвищення
кваліфікації), свої системи ліцензування і атестації, свої системи
оцінювання рівнів компетентності кадрового корпусу фахівців і
керівників, вони розробляють, запроваджують і використовують сучасні
освітні технології і системи освіти.

Галузь професійної освіти національної економіки повинна враховувати ці
тенденції і знаходити гармонійні шляхи взаємодії із споживачами її
кінцевого продукту, в першу чергу, змістовно узгоджуючи вимоги ринку
праці, які відбивають професійні асоціації, і властивості результатів
освітнього процесу. Це означає, що зміст розділу освітньо-професійних
стандартів, який вміщує освітньо-кваліфікаційні характеристики, тобто
вимоги до кінцевого продукту освітньої діяльності, повинен бути
максимально наближеним до стандартизованих професійних вимог професійних
асоціацій (стандартів професійних асоціацій).

Водночас, міри, методи, засоби, технології і середовище оцінювання,
які, багато в чому, відбиваються в освітньо-професійних стандартах,
також повинні бути максимально наближені (приведені у відповідність) до
тих, які використовуються професійними асоціаціями в їх системах освіти
і професійної сертифікації (рис. 6).

PAGE

PAGE 7

Похожие записи