Реферат на тему:

Особливості самоактуалізації в процесі соціалізації молодого покоління

Згідно з положеннями, запропонованими А.Маслоу і К.Роджерсом, процес
самоактуалізації особистості в юнацькому віці відбувається досить
інтенсивно. Цей процес настільки багатоплановий, що й дотепер не
отримана повна характеристика умов, у яких він протікає, й особливостей,
якими він відрізняється. Так, недостатньо розроблено питання про те,
яким чином життєві настанови особистості впливають на процес її
самоактуалізації в юнацькому віці.

Дослідженню проблем саморозвитку, самоактуалізації і самореалізації
особистості присвячені роботи представників гуманістичної психології –
А.Маслоу [2; 3], К.Роджерса [8; 9], В.Франкла [10], Г.Олпорта [1]. У
центрі уваги гуманістичних психологів стоїть здорова творча особистість,
метою якої є самоактуалізація (самореалізація). Сучасні теоретичні та
прикладні аспекти проблеми самоактуалізації особистості тісно пов’язані
з проблемами, що розглядаються в концепціях Л.Коростильової, Е.Рибалко,
Н.Бітянової, В.Козлова, К.Абульханової-Славської, Н.Ануфрієвої, І.Беха,
Л.Сохань, Т.Титаренко та ін.) [7].

За результатами досліджень П.Юровського, Л.Божович, Л.Марковця та інших
було доведено, що вплив найближчого соціального оточення юнака (до якого
входять батьки, рідні, однокласники, вчителі, друзі та ін.) на
формування його життєвої позиції, основних життєвих настанов,
спрямованості його особистості є вирішальним.

У зв’язку з вищесказаним проблематика нашої роботи лежить у річищі
прикладної вікової та педагогічної психології. Ми вважаємо, що існує
чіткий взаємозв’язок між тим, які саме настанови були сформовані у
людини в сім’ї та школі, і тим, як відбувається процес самоактуалізації
її особистості. Так, наприклад, життєвий сценарій, який визначається у
людини ще в дитинстві, передбачає: 1) батьківські вказівки; 2) певний
особистісний розвиток; 3) рішення в дитячому віці; 4) дійсну включеність
у щось реальне, конкретне. Результатом цього є вибір людиною певного
шляху реалізації своїх особистісних потенціалів, самоактуалізації
особистості. Ми вважаємо, що вивчення процесу становлення особистості в
юнацькому віці має розглядатися як двоєдиний процес соціалізації –
самоактуалізації.

Мета роботи полягає у визначенні структури психотипу самоактуалізуючої
особистості в галузі педагогіки.

Наше експериментальне дослідження проводилося на базі Мелітопольського
державного педагогічного університету. Репрезентативна вибірка склала
150 студентів 1, 3, 5 курсів віком 17-23 роки. Для проведення
емпіричного дослідження нами був підготовлений комплексний
інструментарій, який поєднав декілька методик.

Методика “Кольоровий тест ставлень” (КТС) є оригінальною розробкою
А.Еткінда, що дозволяє вивчати емоційні компоненти ставлень людини до
значущих для неї об’єктів. Як стимульний матеріал нами були використані
таблиці кольорових виборів Люшера.

За результатами теоретичного аналізу літератури з проблеми дослідження
нами були виділені 22 основних поняття, що мали безпосереднє відношення
до умов і факторів процесу самоактуалізації особистості, які і склали
вербальний ряд значень. Студентам пропонувались поняття: адаптивність,
прийняття інших, внутрішній контроль, домінування, відхід від проблем,
мати, навчання, моє майбутнє, самореалізація, відповідальність,
особистість, прийняття себе, емоційний комфорт, зовнішній контроль,
підпорядкування, батько, університет, творчість, робота, самостійність,
цілеспрямованість, друзі. Досліджувані повинні були визначити, якому з
понять вербального ряду відповідає певний колір із невербального ряду, а
потім провести ранжирування всіх 8 кольорів за ступенем їх привабливості
для себе особисто.

Результати кореляційного аналізу за Пірсоном, отримані за даною
методикою, свідчать про найбільший ступінь залежності між такими
значеннями понять, як “батько” й “мати” (0,430). На думку студентів,
родина є найбільшою цінністю. На формування установок особистості
майбутніх педагогів упливає найближче оточення. Причому своє майбутнє
студенти пов’язують саме з батьком (0,253). Очевидно, що це відбувається
тому, що у свідомості представників різних культур, як західних, так і
східних, чоловік (батько) розглядається як активний, культурний початок.
Він сприймається і оцінюється за своїм соціальним статусом, родом
занять, професійними досягненнями, хоча на сьогодні, як відомо, уже не
існує чіткого розмежування між чоловічими й жіночими професіями.

За результатами аналізу, молодь орієнтована на здобуття освіти (навчання
– університет (0,258)), на досягнення успіхів у майбутній професійній
діяльності. Отже, ми можемо говорити про тяжіння нового покоління стати
компетентними спеціалістами в обраній галузі. Для досягнення певних
вершин у майбутньому студентам знадобляться цілеспрямованість (0,239) і
підтримка не тільки родини, близьких родичів, але й друзів (0,236). Із
поняттям “друзі” корелює поняття “відповідальність” (0,267) і “прийняття
інших” (0,234). Внутрішній контроль дозволяє студентам стати
цілеспрямованими (0,289) та більш приймати себе (0,282). У той же час ми
спостерігаємо невисокий, але реально існуючий ступінь залежності між
прийняттям себе й цілеспрямованістю (0,241), особистістю і самостійністю
(0,242). А для досягнення самостійності, волі, незалежності людині
необхідно реалізувати себе в трудовій діяльності (самостійність – робота
(0,23)).

У стані емоційного комфорту студентам легше адаптуватися в різних
життєвих ситуаціях (адаптивність – емоційний комфорт (0,276)). Досягти
душевної рівноваги, впевненості, стабільності, повного прийняття себе,
на думку юнаків, стає можливим через пригнічення, домінування над іншими
людьми (прийняття себе – домінування (0,23)).

Дослідження самооцінки студентів у річищі проблеми самоактуалізації
особистості базувалося на результатах теоретичних висновків, які мають
місце в роботах А.Маслоу [2; 3]. Зокрема, на виділених ним 20 основних
якостей самоактуалізованих людей. Досліджуваним пропонувалось оцінити
наявність у них нижченаведених якостей та рівень їх вираження за
10-бальною шкалою (від 0 – повна відсутність якості, до 10 – якість
виражена максимально): активне сприйняття реальності, інтуїція і глибина
відчуттів, прийняття себе, контактність, прийняття інших, демократичні
риси характеру, прийняття природних законів, відчуття гумору,
спонтанність, творчість, орієнтація на проблему, задачу, адаптивність,
потреба в самоті, здатність до любові, усвідомлення індивідуальних
особливостей, справедливість, автономія і незалежність, доброта,
відвертість і сприйнятливість, чесність.

За результатами кореляційного аналізу диференційованої самооцінки
особистості ми бачимо різний ступінь залежності між паралельними рядами
значень запропонованих якостей особистості студентів. Так, відзначаємо
високий ступінь кореляції чесності зі справедливістю (0,57), добротою
(0,514) та здатністю до любові (0,366). Тобто для майбутніх педагогів
достатньо значущою якістю їх особистості є чесність, загострене почуття
справедливості, тяжіння до виявлення доброти та здатності до любові, що
дає можливість відчути, пережити на своєму власному досвіді “вершинні”
або “містичні” переживання (за А.Маслоу). “Вершинні” переживання
стимулюють внутрішню активність особистості, а це спрямовує особистість
до продуктивності тому, що існує закон “перетворення внутрішнього у
зовнішнє”. Саме в продуктивній активності відбувається реалізація
людиною її потенційних можливостей. Але, незважаючи на це, при контакті
з іншими людьми студенти бояться бути чесними (чесність і контактність
(0,004)) та вести себе спонтанно, невимушено. У їх поведінці
спостерігається певна шаблонність, стереотипність (чесність –
спонтанність (0,005)), яка не завжди відповідає внутрішньому стану
студентів (чесність – творчість (0,228)).

Аналіз паралельних рядів значень якостей самоактуалізуючої особистості
вказує на високий ступінь залежності таких показників, як: доброта і
справедливість (0,468), доброта і здатність до любові (0,371), доброта і
демократичні риси характеру (0,302), почуття гумору і контактність
(0,428), справедливість і демократичні риси характеру (0,340),
справедливість і здатність до любові (0,337). Отримані результати
показали, що адаптованість корелює з творчістю (0,391). Таким чином,
незвичайний, нестандартний, оригінальний, творчий тип мислення дозволяє
юнакам більш ефективно пристосуватися до будь-якої ситуації, в тому
числі і до професійної. Успішність проходження професійної адаптації
молодого спеціаліста до нових умов праці, колективу, особливостей своєї
спеціальності забезпечують такі якості, як прийняття себе (0,303) й
орієнтація на проблему, задачу (0,371).

Невисокий, але реально існуючий ступінь кореляції показують такі ряди
якостей: орієнтація на проблему, задачу і прийняття природних законів
(0,247), інтуїція та глибина почуттів і орієнтація на проблему, задачу
(0,242), творчість і орієнтація на проблему, задачу (0,244), творчість і
усвідомлення індивідуальних особливостей (0,263). Більш високий
коефіцієнт кореляції прослідковується в паралельних рядах таких значень,
як прийняття інших – активне сприйняття реальності (0,305) і прийняття
інших – прийняття себе (0,397). Таким чином, ми бачимо практичне
підтвердження теорії К.Роджерса про те, що “актуалізація власних
можливостей і здібностей призводить до розвитку повноцінно функціонуючої
людини. Така людина рухається до повного знання себе і свого
внутрішнього досвіду” [8]. Чим більше студенти приймають себе, тим
більше приймають інших людей і більш активно сприймають реальність
(0,291) у цілому. Також активне сприйняття реальності корелює з
прийняттям природних законів (0,285), орієнтацією на проблему, задачу
(0,259), контактністю (0,318).

Контактність у юнацькому віці пов’язана з прийняттям інших людей
(0,309). Отже, проводячи тренінгові заняття зі студентами з розвитку їх
комунікативних здібностей, ми можемо відпрацювати навички та вміння
спілкування з різними групами людей, розуміння їх внутрішнього духовного
світу, закріпити стиль довірливого спілкування та звичку постійного
самоаналізу, саморозкриття й усвідомлення сильних сторін своєї
особистості [5; 6]. Окрім повного й точного уявлення про себе як
індивідуальність, вкрай важливо навчитися жити серед людей, спілкуватися
з ними із задоволенням, а не уникати їх, використовувати будь-яку
можливість контакту з людиною для того, щоб зрозуміти людей і себе.
Здатність до любові у студентів корелює з глибиною почуттів (0,282),
справедливість – з усвідомленням індивідуальних особливостей (0,277), а
творчість – з почуттям гумору (0,277). За результатами кореляційного
аналізу прослідковується взаємозв’язок між контактністю студентів та їх
потребою в самоті (0,292). Сучасне суспільство вступило у фазу свого
інформаційного розвитку. Кількість інформації, якою володіє суспільство,
подвоюється кожні 2,5 роки [4]. Таке інформаційне нагромадження ззовні
призводить юнаків до бажання побути на самоті з собою, своїми почуттями,
переживаннями, думками. Потреба в самоті дає можливість усвідомити
індивідуальні особливості (0,260) особистості, тобто такі якості,
навички, вміння, які людина приймає й цінує, які дають відчуття
внутрішньої стійкості й довіри до самої себе. Демократичні риси
характеру студентів корелюють з усвідомленням індивідуальних
особливостей (0,321), які в свою чергу допомагають приймати природні
закони (0,260).

Більш високий ступінь залежності ми спостерігаємо в паралельних рядах
значень відкритість та сприйнятливість і прийняття природних законів
(0,308); орієнтація на проблему, задачу і прийняття інших (0,303);
почуття гумору і прийняття інших (0,270). Високий ступінь значущої
залежності може бути відмічений між паралельними рядами значень таких
показників, як чесність та справедливість (0,570), доброта та
справедливість (0,468), чесність та доброта (0,514), доброта та
здатність до любові (0,371), справедливість та здатність до любові
(0,337). Тобто джерелом саморозвитку особистості студентів є рівень їх
духовності, який проявляється в думках, почуттях, емоціях, діяльності,
навчанні. Освіта виступає способом оволодіння не тільки професійними
знаннями, вміннями та навичками, а й способом оволодіння культурою,
освоєння духовних і матеріальних цінностей.

Отримані результати дослідження показали, що в реальному стані є
передумови формування в майбутніх педагогів особливого психотипу
самоактуалізуючої особистості. Дещо невеликі, але реально існуючі
зв’язки між паралельними рядами значень якостей особистості студентів
можуть бути пояснені стихійним процесом формування особливостей
самоактуалізуючої особистості. Тому подальша робота має будуватися на
поєднанні концепції самоактуалізації особистості з основними настановами
навчально-виховного процесу вищої школи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Леонтьев Д.А. Гордон Олпорт – архитектор психологии личности //
Психол. журнал. – 2002. – Т.23. – №3. – С.23-30.

2. Леонтьев Д.А. Развитие идеи самоактуализации в работах А.Маслоу //
Вопросы психологии. – 1987. – №3. – С.150-158.

3. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / Пер. с англ.,
предисл. Г.А.Балла. – Киев-Донецк, 1994. – 52 с.

4. Марковец Л.Н. Познавательная активность будущих педагогов как
личностная ценность. Взгляд на проблему с точки зрения евроинтеграции
системы образования Украины // Вісник Харківського національного
університету. – Вип. 33. Серія: Психологія / Ред. О.Ф.Іванова. – Харків,
2005. – С.92-96.

5. Прутченков А.С. Познавая себя. Методические разработки и сценарии
занятий // Прикладная психология и психоанализ. – 2001. – №2. – С.67-78.

Похожие записи