Реферат на тему:

Особливості організації праці педагога-організатора. Планування та облік
роботи у літніх оздоровчих таборах (ЛОТ)

План

1. Особливості роботи педагога-організатора в умовах табірного літа.

2. Вимоги, що висуваються до особистості педагога-організатора ЛОТ та
його роботи.

3. Поняття про робочий план-мережу.

4. Особистий план роботи педагога-організатора.

5. План-щоденник як одна з форм особистого плану педагога-організатора;
їх різновиди.

6. Оптимальні умови для забезпечення ефективності планування роботи
педагога-організатора.

7. Створення стабільних та тимчасових органів учнівського керівництва в
умовах табірного літа.

8. Форми залучення дітей до планування виховної роботи у таборі.

1. Особливості роботи педагога-організатора в умовах табірного літа.

Організація праці педагога-організатора — це оволодіння прогресивними
засобами й прийомами праці, організація діяльності дитячого об’єднання.

Вона включає в себе:

— раціональне використання вільного часу, професійних і педагогічних
якостей;

— знання особливостей дитячого об’єднання, урахування їх у роботі;

— відбір оптимальних методів виховання і організаторської діяльності.

В умовах табірного літа працю педагога-організатора потрібно розглядати
в трьох аспектах:

1. Осмислена методична підготовка педагога-організатора до зміни.

2. Вміле педагогічне керівництво роботою загону протягом зміни.

3. Об’єктивний аналіз роботи за зміну.

2. Вимоги, що висуваються до особистості педагога-організатора ЛОТ та
його роботи.

Починаючи роботу, педагогові-організаторові, насамперед, потрібно уявити
і знати умови, у яких йому доведеться працювати. Умови роботи в загоні —
це обов’язкове врахування:

— специфіки зміни, її характеру, спрямованості, визначення подій;

— особливостей роботи даного табору;

— матеріально-технічної бази табору на даний період;

— традиційне доручення загону (профіль);

— особистої зацікавленості, захоплення самого педагога-організатора;

— можливостей взаємодіючих сил.

3. Поняття про робочий план-мережу.

Важливим моментом у організації праці педагога-організатора є складання
ним робочого плану-мережі, який повинен бути спрямований на
організаційне і методичне забезпечення виховного процесу. В ньому
знаходить своє відображення і педагогічне керівництво дитячим
самоврядуванням, і участь педагога-організатора в творчих групах, і план
його самоосвіти.

4. Особистий план роботи педагога-організатора.

Особисті плани роботи повинні бути у всіх членів педагогічного
колективу: в начальника табору, старшого педагога-організатора,
загонових педагогів-організаторів та вихователів, у вчителя фізичного
виховання, музичного керівника, лікаря, керівників гуртків.

Особистий план педагога-організатора — це не план роботи табору загалом
і не відтворення загонового плану. В особистому плані
педагога-організатора передбачаються форми і методи проведення тієї чи
іншої справи, кінцевий результат і послідовність роботи із загоном, з
групою дітей чи окремо з кимось із членів загону. Передбачається все те,
що потрібно зробити, щоб забезпечити виконання плану-мережі, щоб життя
дітей під час літньої зміни було яскравим, змістовним і повчальним.
Відмічається в особистому плані педагога-організатора й те, до чого
готується загін, яку літературу чи гру рекомендуємо дітям, з ким
плануємо поговорити, що перевірити і кому допомогти.

Фрагменти планів роботи педагогів-організаторів

Фрагмент 1

Для організаційного періоду зміни необхідно створити: “Штаб зустрічі” (з
табличками для швидкого розподілу на загони); “Кабінет Айболита” — збір
медичних довідок, медогляд; “Довідкове бюро” — відповіді на різноманітні
запитання, плакати з адресою табору, маршрутами до нього, звернення до
батьків, дітей з порадами, жартівливими побажаннями; “Радіовузол” —
веселі програми на адресу батьків і дітей, оголошення, інформація: “Бюро
добрих послуг” — де у випадку необхідності можна взяти голку, нитку,
олівці, фарби, папір тощо.

Розпорядок дня

8.00 — підйом. 8.10— ранкова гімнастика. 8.30 — ранковий туалет. 9.00 —
сніданок. 9.30 — прибирання кімнат і території. 10.00-12.00 — загонові
справи: вибір активу, пісні, назви загону, емблеми, проведення
колективної розвідки добрих справ, накреслення загонового плану,
готуються пропозиції до загальнотабірного плану. 12.00 — екскурсія до
лісу. Бесіда “Що ви знаєте про лікарські рослини?”. 14.00 — обід. 14.30
— сон. 15.30 — випуск першого номера загонової стіннівки. 16.30 —
підвечірок. 17.00 — підготовка до відкриття табірної зміни (шикування,
форма, рапорт). 19.00 — обговорення і прийняття норм і правил життя
колективу (“Закон точності”, “Закон кордону”, “Закон друга”, “Закон
моря, річки”). 20.00 — вечеря. 20.30 — вечір знайомств “Пізнай мене”.
21.30 — підготовка до сну. 22.00 — відбій.

Фрагмент 2

8.00 — підйом. 8.10-8.30 — ходіння по росі, обтирання вологим рушником,
ранкова зарядка. 8.30 — ранковий туалет. Полоскання горла холодною
водою, елементарне знайомство з методом П.К.Іванова). 9.00 — сніданок.
9.30 — прибирання території.

10.00-12.00 — ерудит-лото (роздати учасникам по 10 запитань з історії
козацтва. На кожну відповідь підготувати по 4 варіанти.

Мета : перевірити знання, розвивати кмітливість, тренувати пам’ять,
мислення).

1. Коли в історії вперше згадуються українські козаки? (в XI ст.; в
1654р.; в XIV ст.; у 1918р.?)

2. Кого в Україні величали козаком? (розбійника-волоцюгу; кріпака;
вільного чоловіка, безстрашного лицаря; багатого вельможу?)

3. Де знаходилася козацька Січ? (за дніпровськими порогами; в
причорноморських степах; на Дунаї; на Кримському півострові?)

4. Як називалося місце, де жили козаки? (мазанка, намет, землянка,
курінь?)

5. Хто був першим козацьким гетьманом? (Б.Хмельницький,
Д.Байда-Вишневецький; І.Мазепа; П. Сагайдачний?)

6. Кого на Січі називали джурою? (слугу; вартового; помічника, учня,
майбутнього козака; кінного воїна?)

7. Чому на Січі не було жінок? (на Січі все підпорядковувалося вимогам
війни; вважалося поганою прикметою; козакам заборонялося одружуватися;
традиція не дозволяла жінкам брати зброю до рук?)

8. Що таке “козацькі маяки”? (кращі козацькі лицарі; грамота; світловий
телеграф; козацький роз’їзд?)

9. Як називалися козацькі судна? (галери; чайки; пироги; фрегати).

10. Хто зруйнував Січ?

12.00-14.00 — пісенно-фольклорна спартакіада. (Мета: познайомитися з
піснями рідного краю, провести конкурс на “кращого виконавця”, “кращого
байкаря”, “кращого вигадника”, “кращого знавця текстів”, розповісти про
жанровий поділ пісень (гайдамацькі, стрілецькі)).

14.00 — обід. 14.30 — сон. 15.30-16.30 — операція “Квітник” — посадка
квітів на території загону. 16.30 — підвечірок.

19.00-20.00 — “Козацька естафета” (На I-му етапі кожен отримує надуту
кульку, яку на тарілочці потрібно донести до другого етапу; II-й етап —
отримує карту з умовними позначеннями, розібравшись в якій, дійде до
III-го етапу; III-й — проходження певної дистанції в мішку; IV-й —
одержаний м’яч підбивають головою, доходячи до певного позначення; V-й —
півострів “Казковий” — ваші дії, думки, побажання, вміння; VI-й — етап
силових вправ: гиря, линва…; VII-й — смачний етап).

20.00 — вечеря. 20.30 — дискотека. 21.30 — підготовка до сну — вечірній
туалет: зуби, полоскання горла, миття ніг. 22.00 — відбій.

5. План-щоденник як одна з форм особистого плану педагога-організатора;
їх різновиди.

Особисті плани, за бажанням, можуть бути планами-щоденниками, де, крім
плану роботи на день, можуть бути зроблені записи спостережень, аналіз
роботи, успіхів і невдач. Використовуючи метод спостереження,
педагог-організатор помічає всі етапи організації, проведення справи:
від задуму (розподіл завдань, обов’язків, підготовка справи, початок,
хід, завершення, аналіз) до практичного втілення, водночас фіксуючи
позицію кожного учасника справи — вихователя, школярів інших загонів,
працівників табору, що залучалися до проведення спільної справи.
Результати спостереження можна подати в таблиці:

Етапи підготовки справи Позиція учнів Позиція педагога, вихователя,
інших

Задум активно включилися в роботу А., К., М.;

не вмішуються В., З. симулюють активність, ініціативу тощо

Для педагога-організатора важливим є й методично правильно спостерігати
і фіксувати прояви ставлення учнів один до одною. Засобом такої фіксації
й слугує щоденник.

“Хороший вихователь повинен обов’язково вести щоденник своєї роботи, в
якому записувати окремі спостереження за вихованцями, випадки, які
характеризують ту чи іншу особу, бесіди з нею, рух вихованця вперед,
аналізувати явища кризи або перелому, які бувають у всіх дітей в різному
віці…” (А.С.Макаренко. Методика организации воспитательного процесса
// Соч. в 8т. — Л., 1988. — Т.1. — С. 320-321). Це допомагає вчасно
втрутитися на тому чи іншому етапі процесу підготовки чи проведення
заходу, здійснити корекцію самої діяльності чи стосунків учасників
заходу, або допомогти вихованцям усвідомити окремі норми чи реалізувати
свої здібності з максимальною користю для колективу. Таким чином,
педагогічний щоденник — це результат творчості і майстерності, це
роздуми, творчий звіт. Він вчить не лише організовувати час, а й
міркувати, аналізувати. Щоденник — це ще й робочий документ, у якому
педагог-організатор планує свою організаторську і педагогічну
діяльність, діяльність свого загону, розкриває суть зроблених справ,
проводить аналіз кожного дня, робить висновки, накреслює перспективи.

Контроль за веденням щоденника педагогом-організатором здійснюють
старший педагог-організатор і методист; вони ж надають
педагогові-організаторові необхідну допомогу.

Фрагменти щоденника педагога-організатора Міжнародного Дитячого Центру
“Артек”

Дата: Черговий по загону…

Година Діяльність педагога Аналіз дня

7.00 8.00 8.30

Підпис педагога…

Підпис лікаря…

Зауваження до ведення щоденника…

Щоденник — це своєрідна скринька майстерності, заглядати в яку необхідно
кожного дня, щоб, працюючи, міркуючи, занотовуючи щось важливе, плекати
завтрашню перемогу.

Щоденник педагога-організатора може складатися з таких розділів:

1. Список членів загону за формою: прізвище, ім’я, дата народження,
клас, № школи, хобі, доручення в школі, відомості про сім’ю, домашня
адреса.

2. Виховні завдання загону на зміну, де враховується специфіка зміни, її
особливості, вік, індивідуальні особливості дітей.

3. План-мережа роботи на зміну.

4. План роботи загону за формою:

План роботи на день Діяльність педагога-організатора Аналіз, висновки

5. Психолого-педагогічна характеристика загону (необхідно відмітити ті
зміни, що відбулися в загоні, як пройшла робота з набуття учнями
навичок, умінь).

6. Звіт про роботу за зміну (дати оцінку діяльності за зміну
відобразити, що особливо турбувало в житті загону, чи вдалося вирішити
накреслені на зміну завдання. /Якщо так, то яким чином; якщо ні, то
чому?/).

Детальніше зупинимося на 1-му розділі щоденника педагога організатора.
Необхідно розписати по годинах конкретно детальний план роботи загону на
день; намітити роботу творчих груп (об’єднань), роботу гуртків (якщо є),
як іде підготовка до загальнотабірних чи загонових справ тощо.

В розділі “Діяльність педагога-організатора” планується вся діяльність
педагога-організатора по годинах: що і як буде робитися сьогодні, над
чим поміркувати, що проводити, з ким провести бесіду, куди піти, що
перечитати, а також записуються більш деталізовані питання, справи, які
вимагають термінового вирішення.

У розділі третьому — слід аналізувати накреслені завдання та ступінь їх
виконання (чи співпадали результати і намічені цілі, чи відповідали
форми і методи завданням). Тут же педагогові-організаторові необхідно
визначити свої наступні кроки у роботі з загоном і дати оцінку своєї
діяльності.

6. Оптимальні умови для забезпечення ефективності планування роботи
педагога-організатора.

Важливим моментом у організації праці педагога-організатора є аналіз
діяльності, який дозволяє найбільш оптимально визначити ефективність
виконаної роботи.

Одним з видів такого аналізу є співбесіда з педагогом-організатором
перед зміною та після її закінчення. Педагог-організатор повинен вміло
проаналізувати хід виконання педагогічних завдань, детально
діагностувати рівень зростання дитячого об’єднання, яким він керував,
ріст своєї педагогічної майстерності.

Наступною формою аналізу є п’ятихвилинки, які поділяються на тематичні й
оперативні. Тематичні п’ятихвилинки розглядають питання удосконалення
методики роботи органів учнівського самоврядування, аналізують
проведення і підготовку спільних творчих справ з точки зору вирішення
виховних завдань, певних рекомендацій. Готуючись до п’ятихвилинки,
педагог-організатор може скористатися записами в робочому плані,
щоденником, провести аналіз роботи зі своїм загоном, органами
самоврядування, творчими групами; матеріалами для звіту можуть бути
також відвідування спільних творчих справ, вечірніх вогників тощо.

Важливою є й освіта педагога-організатора. Окрім названих форм, що
суттєво впливають на ріст педагогічної майстерності працівника літнього
табору, потрібно виділити:

— методичні заняття;

— самоосвіту;

— взаємовідвідування загонових і табірних заходів.

Всі вищеперераховані ланки і складають систему організації праці
педагога-організатора.

7. Створення стабільних та тимчасових органів учнівського керівництва в
умовах табірного літа.

У таборі поряд зі стабільним органами учнівського керівництва
педагог-організатор повинен створювати тимчасові, яких до життя покликає
конкретна справа. Їх структура, взаємозалежність, зв’язок із
самодіяльними політичними організаціями залежать від складності,
об’єкту, тривалості дії, напряму роботи загону, табору на певний період.
Тимчасові органи учнівського управління є домінуючими на період спільної
творчої справи і таким чином допомагають визначити і встановити стосунки
між дітьми в цей період.

Підпорядкованість одній конкретній меті робить виховну роботу
результативною, цільною; а коли в організації різноманітної діяльності
кожен учень несе відповідальність за виконання маленької частини від
загального наміченого, то це сприяє прискоренню процесу формування у
дітей товариськості, співучасті. Сама позиція педагога-організатора в
конкретній спільній творчій справі допомагає формувати певні традиції в
таборі, зміні, загоні; вчить наставника бути виконавцем, спільно творити
з дітьми.

Педагог-організатор не просто планує виховну роботу з дітьми на певний
період, а повинен прагнути залучити школярів до спільної цікавої
взаємопошукової роботи, яка сприяла б і відпочинку, і загартуванню, і
оздоровленню, і мала б також навчальну мету. Ця робота має певні етапи,
які повинні бути обов’язково виконаними. Етапи можуть бути пов’язані з
початком, кінцем зміни, датами національного календаря, релігійними
святами, традиціями, реальними подіями сьогодення, а також включати в
себе всі елементи виховної роботи.

Класичними видами колективно-формуючої діяльності є: трудова, пошукова,
краєзнавча робота, туризм. Сприяють доброму згуртуванню школярів і
культурно-масові заходи.

Життя загону визначається націленістю і реалізацією змісту роботи, що
відповідає інтересам більшості дітей. Планування її, пошук шляхів
виконання, відбір змінних організаторів, визначення виконавців,
періодична звітність про результати, аналіз діяльності та внеску кожного
учня у виконання спільної творчої справи, формування громадської думки —
ось база для створення учнівського самоуправління в таборі. Відповідно
до обставин, діти є одночасно і організаторами, і виконавцями.

Для досягнення проміжного чи поетапного результату, педагог-організатор
може запропонувати тимчасові творчі групи, об’єднання з різною кількістю
учасників. Різнобічна за змістом колективна діяльність забезпечує
збагачення досвіду діяльності школяра, значно впливає на їх поведінку.
Такий підхід допомагає позитивно вирішити ряд педагогічних завдань: діти
вчаться самостійно планувати роботу, знаходити діяльність, що відповідає
їх інтересам, нахилам, здібностям, можливостям тощо (зауважимо, що ця
діяльність обов’язково повинна мати громадський характер, конкретну
спрямованість). Таким чином, відбувається демократизація стосунків, йде
реальний зв’язок слова і діла, організації, керівництва і виконання.

8. Форми залучення дітей до планування виховної роботи у таборі.

Формами залучення дітей до планування виховної роботи в таборі можуть
бути:

— конкурс “Краща пропозиція”;

— проведення опитування “Ваша думка”, “Що я можу зробити?”;

— анкетування “Хочу, щоб було так”;

— розвідка цікавих справ.

Найцікавіші пропозиції дітей знаходять своє відображення в плані роботи
на зміну. План роботи затверджується на зборі загону відкритим
голосуванням. Планування роботи педагога-організатора буде ефективним
лише в тому випадку, коли він дотримуватиметься ряду вимог щодо
планування виховної роботи загалом та конкретних методичних порад:

— забезпечуватиме на практиці єдність мети і завдань, змісту і форм
виховної діяльності колективу;

— враховуватиме своєрідність роботи загонів, табору;

— підтримуватиме ініціативу школярів.

У деяких таборах практикується ведення щоденника табору, в якому школярі
відображають основні вісті в житті загону: трудові справи, спортивні
досягнення, участь у конкурсах тощо. За ведення табірної чи загонової
сторінки в такому щоденнику відповідає літописець, який залучає
школярів: художників, дописувачів, фотокореспондентів.

Крім загонового, табірного щоденника, члени загону за бажанням та
існуючими традиціями, враховуючи матеріальну базу табору, дружини,
можуть видавати стіннівки; бажаним є оформлення загонового кутка. Зміст
загонового кутка включає:

— назву загону,

— девіз,

— емблему,

— план роботи загону за зміну,

— загонову пісню,

— змінні рубрики: “Сьогодні в загоні”, “Рада табору (загону) вирішила”,
“Наші маяки”, “Дякуємо батькам за виховання”, “Пишаємося” і т.п.

Виховний вплив стіннівки на школярів не повинен обмежуватись лише
змістом чи формою викладу матеріалу. Вона, як “лакмусовий папірець”,
реагує, виявляє і формує думку в тимчасово створеному осередку школярів.
Їй належить виховувати вже самим фактом залучення учнів до роботи над
газетою. Найоптимальніша періодичність виходу стіннівки за зміну: 4-5
разів; кількість матеріалів також не повинна перевищувати 4-5. Для цього
можливо скористатись змінним (двох-трьох) редакційним складом колегій
(кореспондентів, фотографів, художників, редакторів).

Вимоги до створення стіннівки:

— естетична привабливість, тобто газета повинна привертати увагу до
себе, збирати читачів, користуватися попитом серед дітей;

— статті та ілюстрації повинні подаватися у відповідності з вимогою:
актуальний, важливий матеріал розміщується лівіше, що зумовлено
особливістю нашого методу читання;

— передова стаття — невелика за розміром, але довільної форми: коротка
замітка, лист-звернення, кореспонденція, репортаж, звіт, інтерв’ю;

— вдале фото, ілюстрації, шаржі — доповнюють мовні засоби опису
ситуацій;

— критичні замітки слід писати, дотримуючись максимальної об’єктивності;
жанри подання матеріалу можуть бути різними: гуморески, фейлетони,
шаржі, казки, загадки, карикатури, фотозвинувачення;

— назва стіннівки повинна бути чіткою, одночасно лаконічною й
оригінальною, вміщувати її слід у лівому кутку, під назвою газети
зазначається, чиїм органом вона є, вказується її номер, дата і
періодичність виходу. В правому кутку подається список тих, хто готував
газету до випуску, членів редколегії; можливе подання інформації про
зміст наступного номера.

Таким чином, в умовах табірного літа педагогові-організаторові,
вихователеві необхідно вміти володіти технологією планування виховної
роботи, щоб забезпечити налагодження радісного взаємного спілкування й
пізнання.

Література:

Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. — М.. 1991.

Берн Е. Ігри, в які грають люди. — М., 1988.

Вишневський О.І. Гуманізація шкільного життя. // Рад. школа. — 1990. —
№1.

Волинець А.Г. Сучасні педагогічні інновації і школа майбутнього // Рідна
школа. — 1993. — №8.

Воробьев Г.Г. Школа будущего начинается сегодня. — М., 1991.

Голубев Н.К., Битинас Б.П. Введение в диагностику воспитания. — М.,
1989.

Гришин Д.М., Колдунов Я.И. Руководство самовоспитанием школьников. — М.,
1973.

Гуревич К.М. Индивидуально-психологические особенности школьников. — М.,
1988.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: навч. посібник. — К., 1997.

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

Концепція позакласної виховної роботи загальноосвітньої школи // Рад.
школа. — 1991, № 6.

Сухомлинський В.О. Сто порад учителю. — К., 1981.

Сухомлинський В.О.Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості.
//Вибр. твори: В 5 т. — К., 1977. — Т 5.

Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу. — К., 1971.

Турбовский Я.С. Средства и методы педагогического воздействия. — М.,
1980.

Похожие записи