Реферат на тему:

Основний етап розвивальної методики формування пізнавальної активності
старших дошкільників засобами творчих завдань

Другий (основний) етап названої розвивальної методики передбачав
вирішення творчих завдань в умовах взаємодії дитини з дорослим та групою
однолітків. На підставі динаміки розвитку пізнавальної активності дітей
на першому (підготовчому) етапі [1] стало можливим забезпечення
дошкільників засобами (предмети, посібники, символічні засоби, іграшки,
технічні засоби навчання; відповідне мікросередовище) та способами
(інверсія, збільшення або зменшення об’єкта, прискорення чи уповільнення
рухів, комбінування, аналогія, заміна та ін.) вирішення творчих завдань
у різних видах діяльності. Особливу увагу приділяли стимулюванню проявів
пізнавальної активності кожної дитини в умовах підгрупи (4-7 осіб).
Дітей об’єднували у підгрупи залежно від пізнавальної активності,
особливостей пізнавальної діяльності, самооцінки, статусу в групі
однолітків.

Оскільки прояв дітьми пізнавальної активності залежить від особливостей
їх спілкування і соціального статусу серед однолітків (Д.Б.Годовікова,
М.І.Лісіна, О.В.Проскура та ін.), то на другому етапі формуючого
експерименту окремим завданням було допомогти кожній дитині зайняти
сприятливу для розвитку її пізнавальної активності позицію у колективі
однолітків (знайти друзів, об’єднати дітей на підставі спільності
пізнавальних та ігрових інтересів або схильності до відповідної
діяльності: малювання, конструювання, читання, ручна праця та ін.). У
зв’язку з цим організовувалось педагогічне середовище (предметно-ігрове,
матеріальне, комунікативне), що перш за все передбачало створення
позитивного мікроклімату у групах дошкільників.

Метою формування пізнавальної активності дошкільників на другому етапі
формуючого експерименту стало становлення навичок активного пізнання в
умовах взаємодії дитини з дорослим і групою однолітків. Організація
пізнання на цьому етапі передбачала створення відповідних умов для
пізнавальної взаємодії дитини з дорослим та групою однолітків
(зацікавлення дітей їх минулим і майбутнім, емоційними станами;
формування уміння усвідомлювати зв’язок між настроєм дорослих і
поведінкою дітей, їх успіхами; уміння обирати правильну лінію поведінки,
виражати гуманне ставлення як до дітей, так і до дорослих) при вирішенні
різноманітних творчих завдань. Ці завдання включались у нетривалі
заняття пізнавального циклу з природознавства та математики, підготовки
дітей до засвоєння грамоти, з розвитку рідної мови,
художньо-продуктивної діяльності та музично-ритмічних здібностей.

У організації пізнавального середовища дошкільників на другому етапі
було використано засоби, серед яких: матеріали для різних видів
діяльності (малювання, ліплення, аплікації, ручної праці,
експериментування, праці в природі, театральної та ін.); розвивальні
ігри та іграшки, технічні іграшки, різні види конструкторів,
трансформери; пізнавальна книга, ілюстрації з цікавим змістом,
фотографії, технічні засоби.

Діяльність вихователя на другому етапі мала на меті зближення дітей між
собою, забезпечення засобами та способами вирішення творчих завдань
дитячою підгрупою у різних видах діяльності з метою розвитку пізнання
дітей. Враховуючи мету, вихователь вирішував завдання визначення
перспектив кожної дитини у позитивному зростанні пізнавальної активності
через вирішення творчих завдань:

?        вплив на пізнавальну діяльність дітей (розширення кола спільних
пізнавальних інтересів; збагачення образних форм пізнання світу новими
способами; закріплення самостійного використання різних способів
пізнання);

?        педагогічне стимулювання активного самостійного вирішення
творчих завдань кожною дитиною, прояву нею ініціативи, неповторності,
оригінальності в умовах дитячої підгрупи;

?        вплив на соціальний статус окремих дітей у групі однолітків та
сім’ї;

?        здійснення педагогічної рефлексії.

Діяльність батьків в умовах взаємодії з вихователем передбачала
створення вдома позитивного емоційного клімату, надання можливостей
застосування різних засобів (енциклопедій, пізнавальної літератури,
конструювання, малювання, технічних засобів та ін.) з метою стимулювання
пізнавальної активності дошкільників. Для цього батькам надавались
відповідні консультації, поради, пропонувалася педагогічна література.

Діяльність дітей передбачала вирішення творчих завдань у дитячій
підгрупі, метою яких є: розвиток пізнавальної діяльності дошкільників
(уміння думати, розмірковувати, порівнювати, робити висновки,
встановлювати зв’язки та ін.); активізація пізнання через зближення
дітей у підгрупі (розпізнавання, партнерство, співробітництво);
накопичення досвіду пізнання, умінь і навичок самостійної роботи у
підгрупі; закріплення адекватної самооцінки.

Оцінка дорослим пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку
на другому етапі дослідження здійснювалась, зважаючи на: 1) виявлення
дітьми стійкого інтересу до пізнання навколишнього середовища разом з
дорослими та однолітками; розширення кола пізнавальних інтересів та
пізнавальної орієнтації дошкільників; 2) опанування різними способами та
засобами вирішення різноманітних завдань в умовах дитячої підгрупи; 3)
прояв дітьми активного самостійного пошуку при вирішенні творчих
завдань, а також ініціативи, оригінальності, індивідуального стилю; 4)
виявлення дітьми задоволення від спільної пізнавальної діяльності та
власної участі в ній; 5) закріплення адекватної самооцінки дітей.

Зважаючи на вже сформований у дітей мінімум знань, визначених у Базовому
компоненті дошкільної освіти [2], дорослий будував свою роботу в
залежності від особливостей вихованців у напрямі розширення їх
пізнавальної орієнтації та опанування навичками вирішення різноманітних
творчих завдань. Спочатку нами використовувалися підготовчі ігри-вправи,
що сприяли зближенню дітей один з одним через впізнавання,
розпізнавання, співробітництво, партнерство. Така робота дала змогу
підняти дітей на нову сходинку ігрового партнерства i співробітництва.
Так, змінився характер ігрових дій – у більшості дітей вони збагатилися
елементами творчості. Між усіма учасниками ігор встановився тісний
зв’язок, який ґрунтувався на спільній участі у емоційно забарвленій
діяльності з елементами творчого співробітництва – кожна дитина тепер
робила свій внесок у здійснення спільного задуму. Діти стали цікавитися
один одним, виявляти інтерес до захоплень однолітків. Це в подальшому
дозволило сформувати у дітей уміння спокійно виражати власні бажання і
почуття, звертатися з проханням, співчувати одноліткам, використовувати
мирні способи вирішення конфліктів, стримувати негативні і агресивні
прояви. З окремими дітьми в умовах підгрупи, виходячи з результатів
першого етапу, було продовжено роботу з розвитку пізнавальної
діяльності.

Дошкільникам також пропонувалися різні види творчих завдань. Вони, з
одного боку, допомагали постійно тримати у полі зору показники розвитку
пізнавальної діяльності дошкільників, психічних пізнавальних процесів,
а, з іншого, – вправляти дітей у вирішенні творчих завдань колективного
характеру. Постійна увага з боку педагога як до всього колективу в
цілому, так і до кожної окремої дитини створювала комфортні умови для
прояву індивідуального стилю, вираження дитиною власної думки,
генерування оригінальних ідей.

У моделі розвивальної методики формування пізнавальної активності дітей
старшого дошкільного віку [3] на другому етапі одним із важливих
чинників були відповідні дії дорослих (вихователя та батьків) для
стимулювання творчої діяльності старших дошкільників: розширення кола
пізнавальних інтересів, закріплення самостійного застосування різних
способів і прийомів пізнання; педагогічне стимулювання активного і
самостійного вирішення творчих завдань. Логічним продовженням
педагогічної взаємодії дитини і дорослого були завдання на активізацію
творчості у пізнанні. Продовжуючи роботу з дітьми, ми показували як
емоційну, так і пізнавальну цінність спільного вирішення творчих
завдань, де кожен учасник вносив щось своє, оригінальне, яке робило
результат таким, що відрізнявся від інших. У роботі з дітьми постійно
створювалися ситуації, що спонукали їх до активного застосування знань і
умінь.

Застосовані у роботі творчі завдання не тільки зближували дітей, але й
допомагали їм виражати свої особистісні риси через ігровий персонаж.
Дошкільники прагнули до самостійного визначення теми творчої діяльності,
планували розвиток сюжету, за яким вона проходитиме. У своїх діях діти
відображали як враження від реального життя, так і образи фантазії, що
виникли під впливом казок, мультфільмів, власної уяви; почали передавати
не тільки систему ігрових дій і взаємин, а й настрій, характери
персонажів. У дошкільників явно розширився пізнавальний досвід, про що
свідчили напрями їх захоплень: земля і космос, явища природи,
різноманітні ігри, світ мистецтва, товаришування з однолітками, родинні
стосунки. Дошкільникам надавалась можливість самостійно застосовувати
різноманітні матеріали для ігор та експериментування (як ті, що
використовувалися дорослим у роботі з дітьми під час індивідуальних та
під групових міні-занять, так і нові, з якими дошкільники ще не
стикалися). Сформоване уміння співпереживати, прислуховуватися один до
одного допомогло виявити спiльнi пізнавальні інтереси дітей, враховуючи
особливості кожної дитячої індивідуальності.

До роботи вихователя з формування пізнавальної активності дітей
підключалися і батьки. Окрім надання дітям можливості задовольняти свої
пізнавальні інтереси вдома (читання пізнавальної літератури, перегляд
енциклопедій, малювання, опанування способами користування домашньою
технікою та інше) батьки включалися у організацію пізнавального процесу
в дитячому садку. Постійна підтримка, позитивна оцінка з боку дорослих
проявів пізнавальної активності та самостійності дозволила покращити
емоційний клімат у дитячому колективі, а також певною мірою впливати на
їх самооцінку, статус кожної дитини у групі однолітків, пізнавальну
сферу (особливо пам’ять, увагу та уяву). Це стало яскраво проявлятися
під час занять дітей, їх ігор, інших видів діяльності. Як наслідок –
підвищення пізнавальної активності дітей у різних видах діяльності,
розширення кола пізнавальних інтересів, прояв дітьми самостійності,
ініціативи, власної думки.

Для переводу кожної дитини на якісно новий рівень розвитку пізнавальної
активності нами було застосовано зрізове творче завдання «Казка-гра».
Під час проведення цього зрізу, спілкуючись одночасно з дитячими
підгрупами, склад яких діти визначали самостійно, спостерігали
особливості взаємодії кожної окремої дитини з іншими членами дитячої
групи; слідкували за особливостями прояву пізнавальної активності
дошкільників під час виконання завдання.

Показниками переведення на вищий рівень розвитку пізнавальної активності
при виконанні цього завдання стали наступні особливості його виконання:
більшість дошкільників (98%) виявили інтерес до завдання, слухали
уважно, емоційно реагували; окремі діти (24%) демонстрували дотепність,
почуття гумору у відповідях на запитання дорослого і складанні варіантів
розвитку подій; деякі діти (17%) виявили оригінальність при поясненні
змісту сюжету і характерних рис персонажів казки; дошкільники включались
у колективне обговорення почутого, давали оцінку окремим діям героїв
казки; відповіді дітей мали характер самостійно зроблених умовиводів,
здогадок, дошкільники виявляли ініціативу у формулюванні передбачень та
гіпотез.

Таким чином, результати виконання дітьми експериментальних груп цього
завдання демонструють позитивну динаміку пізнавальної активності дітей
старшого дошкільного віку.

Література:

Суржанська В.А. Підготовчий етап розвивальної методики формування
пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань //
Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного
університету (Педагогічні науки). – № 2. – Бердянськ: БДПУ, 2005. – С.
27-33.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. –
1999. – № 1. – С. 6-19.

Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної
активності старших дошкільників: Дис. … канд.. пед. наук. – К., 2004. –
С. 54.

Похожие записи