Основи сучасних технологій навчання (інтерактивне навчання)
У національній доктрині розвитку освіти (2002 р.) вказується на
необхідність забезпечення прискореного, випереджального розвитку освіти,
а також створення умов для розвитку, самоствердження та самореалізації
особистості впродовж життя [1; с.4].
Головна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити таку систему
навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного учня відповідно до
його нахилів, інтересів та можливостей.
Для досягнення цієї мети необхідно кардинально змінити парадигму
навчального процесу.
Педагогічна парадигма – це основоположні ідеї, принципи, які теоретично
аргументовані та експериментально підтверджені вченими і практиками.
На сьогоднішній день виділяють такі освітні парадигми:
– науково-технократична (раціональна);
– синергетична;
– езотерична.
Раціональну парадигму навчання характеризує:
– орієнтація на досягнення якнайшвидших результатів (оцінки та рейтинги
є самоціллю, не використовується для прогнозування і передбачення
навчальних досягнень);
– учня розглядають як об’єкт зовнішнього впливу;
– централізований контроль над ресурсами (навчальні плани, програми,
методика навчання);
– авторитарний тип мислення.
Традиційна система освіти, яка спирається на принципи класичної науки,
не може ефективно відігравати роль засобу освоєння людиною світу. Звідси
виникає необхідність розробки нової парадигми освіти – синергетичної.
Характерні принципи якої є:
– визнання першорядності процесу пізнання (знаходження кожним істини),
залучення учня до процесу пошуку (індивідуальна);
– співпраця на уроці, діалог;
– орієнтація на процес навчання (не тільки результати, а і процес
досягнення);
– рівність і довіра до всіх дітей, пізнавальна можливість кожної дитини.
У зв’язку з цим сучасний освітній простір характеризується переходом від
консервативно-просвітительської, традиційної, предметної парадигми до
суб’єктної парадигми, основними рисами якої є відмова від принципів
маніпулятивної педагогіки й утвердження принципів вільного
самовираження.
Зараз навчальний процес у масовій школі зберігає невирішеними протиріччя
між фронтальними формами навчання та індивідуальним темпом
навчально-пізнавальної діяльності кожного учня; між переважним у школі
пояснювально-ілюстративним способом викладання й діяльнісним характером
вчення, яке б сприяло розвитку здібностей та інтересів учня. На сьогодні
ми маємо ряд дидактичних підходів, кожен із яких націлений на зняття
окремих протиріч.
Метою даної статі є розкриття сутності, змісту та досвіду запровадження
інтерактивних технологій навчання, що сприяють вирішенню вищезазначених
питань.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної
діяльності, яка має конкретну, передбачену мету: створити комфортні
умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,
інтелектуальну спроможність [4; с.9].
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес
відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це –
співнавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і
вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих
ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на
основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
O
??
ти, приймати продумані рішення. Інтерактивне навчання дозволяє різко
збільшити відсоток засвоєння матеріалу. Результати досліджень, які
проводились Національним тренінговим центром США, штат Меріленд,
показують:
– лекції дають 5% засвоєння матеріалу;
– читання – 10%;
– використання відео, аудіо – 10%;
– демонстрація – 30%;
– дискусійні групи – 50%;
– практично через дію – 75%.
Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних психологів. Чим
зумовлені такі результати? Для цього пригадаємо, як працює наш мозок.
Упродовж дня концентрація уваги не однакова – вона є циклічною. У кожної
людини є свої власні цикли, тривалість яких від 90 до 110 хвилин.
Наприкінці кожного циклу мозок має потребу в короткому відпочинку, щоб
закріпити і переробити отриманий досвід та відновити свою
працездатність. Тому пропонується для відновлення повної працездатності
мозку влаштовувати спеціальні паузи.
Час, потрібний учням для внутрішньої переробки нової інформації,
залежить як від складності матеріалу, так і від його індивідуальних
особливостей. Якщо фаза концентрованого навчання триває від 10 до 15
хвилин, то переробка матеріалу займе від 2 до 5 хвилин. Сам цей період
може бути організований по-різному: обговорення партнерами навчального
досвіду в малих групах; заповнення спеціального щоденника; вони можуть
зовсім відволіктися від навчання, беручи участь у спеціально
організованій діяльності, що сприяє новому балансу розуму.
Тривалість інтенсивних занять стають: для дітей 5-8 років – 5-7 хвилин,
дітей 9-13 років – 8-12 хвилин, 14-18 років – 12-15 хвилин. Після цього
має бути пауза. Паузи релаксації потрібні не тільки учням, але й
вчителям.
Отже, мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Для
ефективної обробки інформації необхідно задіювати зовнішні і внутрішні
чинники. Наш мозок працює набагато краще, коли ми обговорюємо проблеми з
іншими, ставимо запитання.
Слід зазначити, що ефективно застосовувати інтерактивні технології
спроможний лише той вчитель, який створює в класі атмосферу відкритості,
щирості, доброзичливості, здатний до співпраці.
Дієвим засобом формування суб’єктності учня, його причетності до всього,
що з ним відбувається, готовності до активних дій, спрямованих на
пізнавальну активність, є інтерактивні технології.
Стверджуючи це, ми виходимо з таких позицій:
– усвідомлення учнем необхідності виявлення своєї особистісної позиції
стимулює розвиток пізнавальних інтересів, здатність оцінювати різні
явища оточуючого, співвідносити їх з оцінками ровесників, дорослого,
формувати і виявляти власну думку;
– взаємообмін Я-повідомленнями, творча співпраця сприяє взаємопізнанню,
розвитку інтересу до внутрішнього світу однолітків і дорослих.
Вивчення досвіду роботи з визначеної проблеми дозволяє зробити висновки
про те, що найефективнішими технологіями навчання є:
– проективні технології, що забезпечують інтеграцію різнопредметних
знань і вмінь з різних видів діяльності;
– ігрові технології, що формують уміння розв’язувати творчі завдання на
основі вибору альтернативних варіантів;
– тренінгові технології, спрямовані на розвиток творчого мислення,
комунікативної, психологічної компетентності учнів.
Зазначені технології ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця
чужої волі.
Впроваджуючи інтерактивні технології у навчально-виховну роботу,
необхідно враховувати вікові особливості школярів.
У молодшому шкільному віці такі новоутворення як рефлексія,
самоконтроль, довільність та внутрішній план дій робить можливим
формування потреби в учнів у самопізнанні, умінь самопізнанню дитини.
Підлітковий вік є сприятливим для засвоєння дітьми морально-етичних
орієнтирів, формування потреби у здоровому способі життя.
Особливо важливі багаторазові чергування між звичайними та незвичними
діями. Новизна приносить радість, ефект несподіванки, знімає напругу.
Таким чином, впровадження інтерактивних технологій сприяє розвитку
пізнавальної активності учнів, інтересу до свого внутрішнього світу,
спонукає до пошуку форм, самоствердження, формує позицію суб’єкта
власного життя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
