Організація моніторингово-маркетингових досліджень ефективності і якості
післядипломної педагогічної освіти

 

Пріоритетне місце у національній системі безперервної освіти займає
післядипломна освіта, яка забезпечує фахову компетентність громадян,
поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь і навичок.

Стратегія роботи системи післядипломної педагогічної освіти полягає в
тому, що провідним напрямом її діяльності є не стільки власне
функціонування, скільки розвиток системи освіти. Це передбачає зміну
ретрансляційних завдань на дослідницькі, спрямування роботи на виявлення
освітніх потреб, вивчення специфіки освітніх процесів у системі освіти,
супроводження реформування загальної середньої освіти.

Процес управління у закладі післядипломної педагогічної освіти є
невід’ємною складовою управління соціальними системами.

Кожна соціальна система складається з двох самостійних, але
взаємопов’язаних підсистем – керованої (об’єкт управління) та тієї, що
керує (суб’єкт управління). До першої з названих підсистеми належать
елементи, які забезпечують процес створення матеріальних і духовних
благ, до керуючої – елементи, які забезпечують процес управління як
цілеспрямований вплив на колектив людей, задіяних у керованій підсистемі
[13;15]. За визначенням Б.А.Гаєвського [3], чим більш розвиненою є
соціальна система, тим більш досконалим у ній є механізм зворотного
зв’язку.

Процес управління в соціальних системах – це визначення цілеспрямованого
впливу на керовану систему для її впорядкування, для забезпечення
цілеспрямованості, узгодженості функціонування та розвитку керованої
підсистеми.

Успішність управлінської діяльності певною мірою залежить від дотримання
системного принципу зворотного зв’язку інформаційних потоків, сутність
якого полягає у зв’язку між отриманим ефектом та управлінським впливом.
В.О.Новак тлумачить зворотний зв’язок як інформаційне забезпечення
управлінського процесу, що в соціальному варіанті є необхідною умовою
ефективності управлінських рішень [13, с.20]. Узагальнено зворотний
зв’язок розглядають як необхідну умову будь-якої доцільної діяльності,
незалежно від того, ким або чим вона здійснюється [8, с.174].

Таким чином, управління – це цілеспрямований вплив керуючої системи на
керовану з метою забезпечення її функціонування та розвитку на основі
дій механізмів самоуправління, ефективність та результативність якого
залежить від інформаційного забезпечення управлінського процесу.

На сьогодні механізмом інформаційного забезпечення управління в
соціально-педагогічних системах, зокрема в закладі післядипломної
педагогічної освіти, є маркетингово-моніторингові дослідження.

Метою даної статті є описання системи маркетингово-моніторингових
досліджень якості надання освітніх послуг закладом післядипломної
педагогічної освіти.

Під моніторингом у закладі післядипломної педагогічної освіти розуміємо
інформаційну систему, яка постійно змінюється завдяки безперервності
відстеження певного об’єкта за виділеними параметрами, факторами і
критеріями управління з метою прийняття оперативного управлінського
рішення щодо прогнозування подальшого розвитку цього об’єкта.

Отже, моніторинг розглядаємо як управлінську дію, яка характеризується
трьома складовими, а саме: безперервністю відстеження; виділенням
параметрів, факторів, критеріїв; прийняттям управлінського рішення.

Об’єктами моніторингу є будь-які процеси у соціально-педагогічних
системах. Об’єктами моніторингу ефективності та якості післядипломної
педагогічної освіти визначаємо напрями основної діяльності ОІППО, а
саме:

—        якість інформаційно-аналітичного забезпечення;

—        якість навчального процесу;

—        ефективність науково-методичного супроводу;

—        результативність науково-дослідної роботи.

Розкриємо сутнісні характеристики кожного об’єкта моніторингу.

Якість інформаційно-аналітичного забезпечення. Основним завданням
забезпечення якості інформаційно-аналітичного забезпечення є отримання
та оброблення інформації про стан функціонування і розвитку загальної
середньої освіти у регіоні. Показниками цього об’єкта моніторингу є
такі:

—        умови функціонування та розвитку загальної середньої освіти в
регіоні: організація системи управління, організація роботи з
педагогічними кадрами, матеріально-технічне забезпечення
навчально-виховного процесу, соціальний захист, адаптація, збереження і
зміцнення здоров’я учнів і педагогічних працівників;

—        реалізація освітнього процесу: моніторинг змісту навчання;
моніторинг навчання; моніторинг викладання;

—        результати освітнього процесу: стан загальноосвітньої
підготовки (рівень компетентності) випускників, їх соціальної адаптації.

Функціонально якість інформаційно-аналітичного забезпечення сприяє
реалізації таких завдань:

1. Збір і оброблення інформації за виділеними показниками стану
функціонування і розвитку загальної середньої освіти в регіоні.

2. Надання методичної допомоги для забезпечення належного рівня надання
освітніх послуг у регіоні.

3. Аналіз навколишнього і внутрішнього освітнього середовища.

4. Розроблення стратегічних прогнозів на основі аналізу тенденцій ринку
освітніх послуг, кон’юнктури, попиту, реакції споживача на появу нових
видів пропозицій.

5. Розробка пропозицій щодо розширення, відкриття (скорочення,
згортання) факультетів, курсів,  кружків, секцій тощо.

6. Створення інформаційно-аналітичного банку чинних стандартів, норм і
вимог до умов, рівня якості й змісту наданих освітніх послуг, що
надаються.

Якість навчального процесу. Напрямом, що забезпечує якість навчального
процесу, є модернізація змісту навчання шляхом розроблення програм
освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації на основі узгодження
державного замовлення і потреб освітянського загалу та процесу навчання:
достатність умов, ресурсів, доцільність обраних форм і методів
навчально-пізнавальної діяльності, самостійної роботи слухачів тощо.
Крім цього, вагомою складовою якості навчального процесу є забезпечення
отримання результатів: відстеження поточних результатів: навчання,
викладання, змісту; аналіз кінцевих результатів після завершення
курсового підвищення кваліфікації; проектування саморозвитку і
самооцінювання професійної компетентності та особистісного зростання
слухачів курсів у міжатестаційний період.

Ефективність науково-методичного супроводу характеризується органічним
поєднанням двох процесів: наукового дослідження явищ педагогічної
дійсності (реалізація програмно-цільових проектів у регіоні) та
науково-методичного супроводження процесів у системі загальної середньої
освіти регіону (проведення консультацій очних і в режимі
Інтернет-конференцій, організація і проведення семінарів, конференцій
різного рівня тощо).

Основними завданнями науково-методичного супроводу є визначення якості
діяльності методичних структурних підрозділів, розроблення уніфікованих
підходів до оцінювання якості всіх напрямів діяльності навчальних
закладів і методичних служб.

Результативність науково-дослідної роботи. Сутність даного об’єкта
моніторингу визначається проведенням дослідно-експериментальної
діяльності в регіоні, завданням якої є: визначення пріоритетних напрямів
модернізації (створення освітніх округів, опис їх функціоналу);
розроблення регіональних програм розвитку освіти (розроблення програми
впровадження профільного навчання у регіоні тощо); обґрунтування
необхідності зміни форм організації діяльності навчальних закладів
регіону.

Розроблена і апробована в нашому інституті система моніторингу якості
освіти виконує такі функції:

1. Координація діяльності моніторингових груп районів (міст) Харківської
області, підрозділів ХОНМІБО.

2. Агрегація і аналіз статистичних даних, фактичної інформації щодо
освітньої системи.

3. Напрацювання бази стандартизованого валідного інструментарію
моніторингових досліджень.

4. Удосконалення технології, логістики і процедур освітнього
моніторингу.

5. Підготовка кадрів у сфері освітнього моніторингу, зокрема, проведення
спецкурсів, постійно діючих семінарів, тренінгів.

6. Інформування про результати моніторингових досліджень, про стан
освітньої системи та наявні проблеми з метою обговорення і модернізації
освітньої політики.

Інструментарієм моніторингу виступає вже відомий і прийнятий у системі
адаптивного управління кваліметричний підхід. Це обумовлено тим, що
оцінювання в соціально-педагогічних системах є засобом реалізації закону
їх збереження. Так, Л.В.Ішкова [9, с.71] зазначає, що сутність
управління соціально-педагогічною системою полягає в безперервному
оцінюванні, тобто у зіставленні поточних показників цільових параметрів
з нормативними. Відхилення служать сигналом для управлінських впливів,
які повертають систему до нормального стану. У штучно створених
соціальних системах  нормативні показники цільових параметрів
установлюються свідомо на основі теоретичних і емпіричних досліджень.
Тому якість оцінки, а значить, і якість управління соціальними системами
залежить від якості визначення цих показників (стандартів).

Кваліметрія, за визначенням В.С.Черепанова, – це наукова дисципліна, яка
вивчає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості
будь-яких об’єктів – предметів, явищ або процесів [16, с.8].

Ґрунтовний опис принципів кваліметрії, її сутності і використання у
педагогіці представлено у роботах О.Л.Ануфрієвої, Г.А.Дмитренка,
Г.В.Єльникової, В.В.Олійника  та ін. [4; 5; 6].

Ученими описано технологію використання кваліметрії, яка дає можливість
виміряти стан об’єкта у будь-який час. Результатом реалізації зазначеної
технології є комплексна оцінка стану об’єкта. Процес здійснюється у два
етапи: перший – оцінка простих властивостей об’єкта, другий – оцінка
складних. Під час виконанні кожного етапу необхідно провести низку
операцій, які ґрунтуються на принципах кваліметричного підходу до
вивчення стану об’єкта. Загалом мета вимірювання полягає в одержанні
інформації не про самі об’єкти, а про їх відмінні ознаки чи властивості
[8].

Беручи за основу технологію кваліметричного підходу, нами розроблено
алгоритм створення кваліметричних моделей діяльності, який містить такі
етапи:

—        визначення факторів (напрямів) діяльності на основі
декомпозиції її загальних цілей;

—        визначення критеріїв (складових) діяльності на основі
декомпонування факторів (напрямів) діяльності;

—        визначення вагомості кожного фактора (напряму) і критерію
(складової) діяльності методом експертної оцінки;

—        створення базової моделі діяльності.

Наслідком реалізації кожного етапу є створення кваліметричних моделей
діяльності всіх структурних підрозділів інституту, які наявні в системі
моніторингу ефективності і якості післядипломної педагогічної освіти:
кафедри, відділи, центри, лабораторії. Тобто в системі моніторингу є
комплекс моделей діяльності, які в сукупності визначають
результативність роботи всього інституту.

 

?d?d?????????)?стовуємо також різні методи моніторингу: дескриптивні
(описові) та аналітичні (квадрант-аналіз, кваліметричні вимірювання,
кореляційний аналіз, дисперсний аналіз, регресивний аналіз, аналіз
варіаційних рядів тощо).

Однією зі складових моніторингу в Харківському обласному
науково-методичному інституті безперервної освіти є моніторинг якості
навчального процесу, який здійснюється за допомогою створення та аналізу
кваліметричних моделей діяльності кафедр і моніторингу результативності
курсів підвищення кваліфікації.

Результати успішності діяльності викладачів кафедр, підсумовані за
допомогою кваліметричних моделей, відображаємо у вигляді діаграми
(рис.1).

 

Рис.1. Успішність діяльності викладачів кафедри управління якістю освіти
за І квартал 2008 року

 

Як бачимо з наведеної діаграми, чотири викладачі мають різний рейтинг за
визначеними напрямами. Відповідне управлінське рішення за результатами
оцінювання окремих структурних підрозділів та працівників ураховує таке:
необхідність стимулювання за кращими результатами діяльності,
диференційоване преміювання окремих працівників; визначення найбільш
ефективних результатів діяльності окремих структурних підрозділів,
відповідне їх заохочення; розроблення програми корекційних заходів за
результатами експертизи, розроблення методичних рекомендацій.

Таким чином, можна визначити, що проведення моніторингу ефективності та
якості післядипломної педагогічної освіти забезпечило вищий рівень
культури управління, виявило рівень чіткості і злагодженості діяльності
всіх структурних компонентів загальної середньої освіти в регіоні, дало
можливість побачити зростання ефективності функціонування системи в
цілому і спрямувати її в заданому напрямі та режимі.

Окрім проведення моніторингових процедур для забезпечення успішності
діяльності навчального закладу необхідно враховувати і те, що він є
суб’єктом ринкових відносин. Освітня діяльність закладу має свої
технологічні процеси й також витримує тиск конкуренції, потребує
надійних способів просування і реалізації своєї «продукції» – товару.

У сучасній економічній теорії товаром вважається усе, що може
задовольнити будь-яку потребу людини і пропонується їй з метою
придбання, споживання, використання або привернення уваги. За
визначенням Г.Мищенко [11], товаром у вищому навчальному закладі
вважається освітня послуга, яка упредметнена у навчальних програмах,
забезпечених особистісними і матеріально-речовими факторами
кваліфікованої інтелектуальної робочої сили (викладацьким складом).
Вивчення функціонування ринку, споживчі переваги і потреби суспільства є
предметом дослідження маркетингу.

В наукових працях [2; 7; 10; 12] це поняття розглядається як основний
закон і цільна філософія, стратегія і тактика організації і управління
діяльністю господарюючого суб’єкта, що орієнтована на пріоритет найбільш
повного і якісного задоволення потреб споживача. Аналізуючи поняття
«маркетинг» з таких позицій, можна зробити висновок, що це певна
філософія діяльності організації, орієнтованої на задоволення конкретних
потреб певного сегмента споживачів і отримання прибутку для підтримки і
розвитку цієї діяльності.

Таким чином, провідною характеристикою маркетингу є орієнтація на
споживача, оскільки в умовах ринку організація тільки тоді може досягти
своїх цілей, коли найкращим чином задовольнить вимоги споживачів. Для
цього необхідно постійно вивчати ринок і споживачів продукції,
прогнозувати й керувати попитом, включаючи стимулювання, регулювання у
сфері реалізації послуг.

Маркетингова концепція господарської діяльності включає три ланки:
вивчення ринку і вимог споживачів, комплекс маркетингових заходів,
отримання прибутку. Структурними компонентами маркетингової служби в
освіті є такі: рекламна справа; внутрішні та зовнішні зв’язки зі
споживачами і співпрацівниками; організація презентацій, виставок.

Для організації маркетингової діяльності в системі післядипломної освіти
необхідно описати свою продукцію (товар),  визначити коло споживачів,
свій сегмент на ринку і знати своїх конкурентів.

Опитування керівників загальноосвітніх навчальних закладів як споживачів
освітніх послуг інституту післядипломної педагогічної освіти показало,
що більшість з них частково воліють знаннями про маркетинг, пов’язуючи
його зі сферою виробництва.

Нижче наведемо результати опитування керівників навчальних закладів, що
проводилося на курсах підвищення кваліфікації керівників
загальноосвітніх навчальних закладів у КЗ «Харківський обласний
науково-методичний інститут безперервної освіти».

На запитання дати тлумачення поняттю «маркетинг» 83% респондентів дали
приблизно правильну відповідь (вивчення ринку), 14% зазначили, що це
рекламна справа, а 3% не визначилися з відповіддю.

Цікавими, на наш погляд, виявилися відповіді щодо визначення завдань
маркетингу в освіті (див. рис. 2). На рисунку ми бачимо, що в основному
майже всі респонденти вважають основними завданнями маркетингу вивчення
попиту на випускника навчального закладу і підтримку іміджу навчального
закладу у суспільстві.

 

Рис.2. Завдання маркетингу в освіті

 

На запитання «Чи проводяться у Вашому навчальному закладі будь-які
маркетингові дослідження?» 20% респондентів зазначили «так», але на
запитання «Які саме?» відповіли, що це соціологічні опитування батьків
про відкриття профілів навчання. 80% респондентів дали відповідь, що
такі дослідження не проводяться.

Одним із запитань анкети було «Які напрями маркетингових досліджень Ви
вважаєте найперспективнішими?». Відповіді на це запитання відображено на
рисунку 2.

 

 

Рис.3. Напрями розвитку маркетингу в освіті

 

Представлена діаграма вказує, що на сьогодні маркетинг в освіті
знаходиться на стадії свого становлення. Більшість керівників не
вважають за доцільне використання маркетингу в діяльності навчального
закладу.

Аналіз наукових джерел дає підставу зробити  висновок, що провідним
завданням маркетингової служби є аналіз потреб споживача і їх
задоволення. Для цього розробляються пропозиції щодо відкриття чи
розширення, або скорочення навчальних курсів, факультетів, секцій. Це
забезпечить постійний попит на освітні послуги закладу.

У КЗ «Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної
освіти» на підставі опитування споживачів освітніх послуг було
розроблено комплекс спецкурсів (81). За даними навчального відділу
ХОНМІБО у 2007-2008 навчальному році  було проведено 25 спецкурсів за 10
тематичними напрямами, організованими на основі замовлень педагогічних
працівників (табл.1).

Таблиця 1

 

Комплекс нових спецкурсів, що викладались у ХОНМІБО у 2007-2008 н.р.

 

№ Назва спецкурсу Кількість слухачів Кількість груп

(м.Харків) Кількість груп

(на виїзді)

1. Особливості методики навчання фізики в 7 класі за новою програмою
12-річної школи 45 2  

2. Європейська та євроатлантична інтеграція України 90 4  

3. Формування громадянськості школярів засобами учнівського
самоврядування 30 1  

4. Методика проведення моніторингових досліджень якості початкової
освіти 88 5  

5. Викладання пропедевтичного курсу інформатики у початковій школі 16  
1

(м.Дергачі)

6. Основи здоров’я (ОБЖ) 137 4  

7. Методика викладання предмета «Етика» 35 1  

8. Методика викладання основ економіки 30 1  

9. БЖД 228 6  

10. Основи медико-санітарної підготовки 41 1  

Усього: 740 25 1

 

Наведений приклад презентує лише один аспект діяльності маркетингової
служби. Загалом основними напрямами її діяльності в закладі
післядипломної педагогічної освіти є такі:

—        аналіз навколишнього і внутрішнього освітнього середовища та
розроблення на цій основі стратегії розвитку навчального закладу;

—        розроблення стратегічних прогнозів на основі аналізу тенденцій
ринку освітніх послуг, кон’юнктури, попиту, реакції споживача на появу
нових пропозицій;

—        розроблення пропозицій щодо розширення, відкриття (скорочення,
згортання) факультетів, курсів, спецкурсів тощо;

—        аналіз тенденцій взаємин навчального закладу з замовниками і
споживачами, зокрема, – з виробничим сектором, фірмами тощо;

—        створення інформаційно-аналітичного банку чинних стандартів,
норм і вимог до умов, рівня якості і змісту освітніх послуг, що
надаються;

—        організація рекламно-інформаційної, презентаційної діяльності;

—        організація роботи з формування попиту і стимулювання збуту
освітніх послуг;

—        планування цінової політики закладу;

—        налагодження раціональної системи наближення освітніх послуг до
споживачів;

—        укладення договорів про взаємодію зі споживачами;

—        укладення трудових угод з персоналом навчального закладу для
встановлення меж прав і відповідальності;

—        відпрацьовування системи зворотного зв’язку зі споживачем;

—        розроблення системи моніторингу якості освіти.

Таким чином, у процесі реалізації всіх вищезазначених напрямів
діяльності маркетинг стає функцією навчального закладу, яка визначає
його політику, стиль і характер управлінської діяльності. Під час
визначення цілей і завдань цієї діяльності увага зосереджується на
ринкових можливостях закладу. Якщо маркетингова діяльність організована
належним чином, можна знайти спонсорів, інвесторів тощо, тобто
забезпечити джерела фінансування з метою розвитку закладу освіти.

Список використаної літератури

1.      Азгальдов Г.Г., Райхман Э.П. О квалиметрии. – М.: Издательство
стандартов, 1972. – 172 с.

2.      Волкова М.М., Звездова А.Б., Маркетинговые исследования в
области образовательных услуг.- HYPERLINK
«http://www.dis.ru/market/thems/arhiv/1999/6/volkova»
http://www.dis.ru/market/thems/arhiv/1999/6/volkova .

3.      Гаєвський Б.А. Основи науки управління / Навч. посібник .– К.:
МАУП, 1997.– 112 с.

4.      Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент у системі освіти: Навч.
посіб. – К., МАУП, 1999. – 176 с.

5.      Дмитренко Г.А., Олійник В.В., Ануфрієва О.Л. Цільове управління:
вимірювання результативності діяльності учнів і педагогів: Навч.-метод.
посібник. – К.: УІПКККО, 1996. – 84с.

6.      Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління: курс лекцій. – К.:
ЦІППО АПН України, 2002. – 133 с.

7.      Зиновьева И. В. Образовательный маркетинг в профессиональном
учебном заведении / Академия профессионального образования {Москва};
Журнал «Профессиональное образование». – М.: Издательский центр АПО,
2001. – 53 с.

8.      Ительсон Л.Б. Математические и кибернетические методы в
педагогике. – М.: Просвещение, 1964. – 248 с.

9.      Ишкова Л.В. Педагогическая квалиметрия в теории и практике
дополнительного профессионального образования // Школьные технологи. –
 2002. – №1. – С. 170-174.

10.  Маркетинг у сфері освітніх послуг: Автореф. дис… д-ра екон. наук:
08.06.02 / Т.Є. Оболенська / Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2002. – 33 с.
– укp.

11.  Міщенко Г. Автоматизована система інформаційно-аналітичного
забезпечення маркетингових досліджень. – К., 2000. – 60 с.

12.  Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний
досвід / Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2001. –
208с. : іл. – Бібліогр.: С. 205-206.

Похожие записи