Реферат на тему:

Оптимізація індивідуально-професійного розвитку майбутнього практичного
психолога в процесі навчання у ВНЗ

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства важливою
є проблема професійної підготовки майбутнього практичного психолога, що
передбачає формування його як активного суб’єкта діяльності, як зрілу
особистість з розвинутими професійно-важливими якостями. Суспільна
практика потребує великої кількості висококваліфікованих практичних
психологів, що можуть здійснювати просвітницький, діагностичний,
корекційний, розвиваючий, консультативний види роботи. Це потребує,
по-перше, належного рівня підготовки, по-друге, високої відповідальності
за результати своєї професійної діяльності. Становлення особистості
практичного психолога здійснюється в процесі його професіоналізації і
визначається правами, обов’язками та етичними нормами, які знаходять
своє віддзеркалення у властивостях і якостях зрілої особистості, що
здатна цілеспрямовано перетворювати внутрішній і зовнішній світ за
своїми власними законами. У процесі професійної підготовки майбутній
практичний психолог повинен сформуватися як активний суб’єкт діяльності,
як зріла особистість з розвинутими професійно-важливими якостями
(В.Панок, Н.Чепелєва, О.Бондаренко).

Ця сторона професійної підготовки активно вивчається дослідниками.
Результати цих досліджень на сьогоднішній день виступають основою для
оптимізації особистісно-професійного розвитку майбутнього практичного
психолога в процесі навчання у ВНЗ. У цілісній системі готовності до
професійної діяльності, спираючись на роботи М.Дьяченко, Л.Кандибович,
В.Моляка, виділяють дві підсистеми: довготривалу, яка є стійкою системою
особистісних, суб’єктних та індивідних професійно-важливих якостей, та
динамічну, яка є ситуативним особистісним утворенням [2, с.169].
Т.Кудрявцев виділив такі етапи професійного становлення майбутнього
вчителя: 1) формування професійних намірів; 2) професійне навчання;
3) професійна адаптація; часткова чи повна реалізація особистості в
професійній праці [4].

Аналізуючи процес підготовки практикуючих психологів, можна виділити три
умовних блоки: 1) теоретико-експериментальна підготовка (вивчення
класичних психологічних дисциплін); 2) опанування теоретичних засад
практичної психології, що здійснюється через участь студентів у активних
формах навчальної роботи; 3) оволодіння практичними психологічними
технологіями, методиками й методами формування навичок роботи, що
здійснюється у практичній роботі під час участі в семінарах-практикумах
[5].

Б.Ананьєв, П.Іванова, Є.Климов, А.Колесова., Б.Федоришин уважають процес
професійного становлення довготривалим, багатоплановим та динамічним.

Г.Ковальчук передбачає досягнення вершин професіоналізму через
проходження крізь низку етапів, кожний з яких означає здобуття чергової
межі професійної компетентності. Він виокремлює 5 рівнів
професіоналізму: репродуктивний, адаптивний, локально-моделюючий,
системно-моделюючий та творчий. Зазначені рівні професійної
компетентності є моделлю для оцінювання й дозволяють відстежувати
еволюцію професійного росту, виявляти її тенденції і додавати
професійній діяльності оптимального характеру відповідно до її
призначення і власної стратегії досягнення [3, с.204].

А.Бодальов, К.Абульханова-Славька, Б.Ананьєв, А.Деркач та інші
дослідники визначили основні умови вільного володіння професійною
діяльністю, які можуть бути представлені трьома групами показників:
змістовні – знання теоретичної психології, відношення, установки і
ціннісної орієнтації; емоційні – припускають уміння відображати,
аналізувати, співпереживати ситуацію з позицій професійної діяльності;
діяльнісні – відображають функціональну сторону розвитку професійної
культури практичного психолога [6].

Між тим питання оптимізації процесу навчання та вдосконалення
професійної підготовки майбутнього практичного психолога можуть бути
вирішені з урахуванням особистісних характеристик та особливостей його
професійної діяльності. Професіоналізм при цьому визначається за двома
критеріями: об’єктивним та суб’єктивним. За об’єктивним критерієм можна
оцінювати рівень успішності в оволодінні професією. Суб’єктивний
свідчить про рівень задоволеності процесом навчання, визначається
особистими поглядами, інтересами та смаками суб’єкта [1].

Сучасний погляд на цю проблему полягає в наступному: професійна
придатність формується безпосередньо в трудовій діяльності. Тому
сутність професіоналізації майбутнього практичного психолога
визначається в розвитку його як члена професійної спільноти, в
забезпеченні його професійно-особистісного становлення як суб’єкта
професійної діяльності.

Мета роботи полягає у визначенні шляхів оптимізації
особистісно-професійного росту практичних психологів в процесі навчання
у ВНЗ.

?неність у собі, соціальні умови проживання, вплив оточуючих людей,
відсутність перспектив, надмірне навчальне навантаження, нестаток
самоконтролю та саморегуляції, стан здоров’я, небажання працювати за
обраною спеціальністю. Для студентів ІV курсу важливими факторами в
професійному становленні вважаються: психологічна практика в школі –
18%, інтерес до предметів – 16%, літня педагогічна практика – 16%.
Згадуються також любов до дітей, бажання отримати вищу освіту, виховання
та самовиховання – 2%. Фактори, що заважають процесу професіоналізації,
відсутність необхідної літератури – 41%, неможливість практикуватися в
інших ВНЗ і обмінюватися досвідом – 18%, нестаток часу – 8%. Згадуються
також друга зміна навчання, непотрібні предмети, байдужість викладачів,
відсутність батьків, небажання працювати за спеціальністю в майбутньому
– 3% (Табл. 1).

Таблиця 1

Фактори, що сприяють та перешкоджають процесу професійного становлення
особистості практичного психолога

з/п III курс, спеціальність

“Практична психологія” IV курс, спеціальність

“Практична психологія”

Фактори, що сприяють особистісно-професійному росту Фактори, що
перешкоджають особистісно-професійному росту Фактори, що сприяють
особистісно-професійному росту Фактори, що перешкоджають
особистісно-професійному росту

1. Особистісні якості Лінощі Практика в школі Відсутність необхідної
літератури

2. Зацікавленість предметом вивчення Нестаток часу Інтерес до предметів
Відсутність можливості обміну досвідом (зв’язок з інш. ВНЗ)

3. Бажання досягти високих результатів Нестаток літератури Літня
педагогічна практика Нестаток часу

4. Процес навчання Нестаток матеріальних коштів Величезне прагнення до
професійного спілкування Недосконала методика викладання

5. Підтримка близьких людей (батьків, рідних, друзів) Проблема
працевлаштування Упевненість у власних силах Небажання працювати за
спеціальністю

Що стосується реальних дій із самозмінення, то студенти віддають
перевагу самоосвіті – читанню художньої і науково-популярної літератури
з психології, що свідчить про своєрідність просвітницького характеру
самовиховання студентів, яке є внутрішнім чинником розвитку особистості.
Але стабільність та ефективність процесу самовдосконалення,
самовиховання в процесі навчання у ВНЗ залежить не стільки від
освітнього рівня, скільки від індивідуальних особливостей особистості
студента, його активності, характеру виховної діяльності.

У цілому можна сказати, що програма цільової спрямованості має
забезпечувати повноцінне суб’єктне включення до навчально-професійної
діяльності за трьома основними напрямами: теоретична підготовка,
практика оволодіння спеціальними технологіями професійної діяльності,
особистісний розвиток, саморозвиток, самопізнання та самовдосконалення.

Таким чином, оптимізація особистісно-професійного розвитку практичних
психологів може бути забезпечена шляхом реалізації комплексної
інтегрованої системи як фундаментальної, теоретичної підготовки, так і
за допомогою формування практичних умінь, навичок у різних напрямах, що
сприяють психологічному оздоровленню, саморозвитку, самовдосконаленню й
самопізнанню майбутніх фахівців. При цьому розвиток професійних умінь,
навичок, ціннісних орієнтирів і професійно важливих якостей відбувається
успішніше при дотриманні та врахуванні комплексу психологічних та
соціально-психологічних умов.

Серед практичних рекомендацій, виконання яких сприяє оптимізації
особистісно-професійного розвитку майбутнього практичного психолога,
доцільно виділити такі: 1) теоретична підготовленість майбутніх
практичних психологів; 2) формування й розвиток практичних умінь і
навичок; 3) підвищення ефективності зв’язку підготовки та професійної
діяльності (взаємозв’язок теорії і практики); 4) розвиток практичного
психолога в цілісності, унікальності як природно-соціальної і
культурно-професійної індивідуальності; 5) розвиток особистості
практичного психолога як активного, творчого суб’єкта діяльності;
6) розвиток здібності до широкого і глибокого соціально-педагогічного
мислення і творчості; 7) розвиток здатності управляти своїм психічним і
фізичним станами; 8) свідоме здійснення практичним психологом на себе
виховного впливу, управління своєю поведінкою; 9) прогноз перспектив
особистісно-професійного росту; 10) спрямованість на продуктивність і
ефективність майбутньої професійної діяльності; 11) аналіз ступеня
сформованості професійно важливих якостей; 12) визнання практичного
психолога суб’єктом безперервного процесу розвитку (саморозвитку),
пізнання (самопізнання), професійного функціонування (самореалізації),
особистісно-професійного вдосконалення (самовдосконалення).

ЛІТЕРАТУРА

1. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов
н/Д, 1996. – 512 с.

2. Коробка Л.М., Данильченко Н.О. Самопізнання та саморозвиток майбутніх
соціальних педагогів у процесі формування психологічної готовності до
професійної діяльності // Вісник Харківського Національного Університету
ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – №599. – С.169.

3. Крыжко В.В., Павлютенков Е.М. Психология в практике менеджера
образования. – СПб.: КАРО, 2001. – 304 с.

4. Кудрявцев Т.В. Учебное пособие по курсу “Психология”. Психология
профессионального обучения и воспитания / Под ред. Ю.Ф.Пущина. – М.:
МЭИ, 1986.

5. Панок В.Г. Основні напрями професійного становлення особистості
практичного психолога у вищій школі // Практична психологія та соціальна
робота. – 2003. – №4. – С.14.

6. Рабочая книга практического психолога: Пособие для спец-тов,
работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалева, А.А.Деркача,
Л.Г.Лаптева. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. – 640 с.

Похожие записи