Опенько Наталія Василівна,

вчитель початкових класів,

Хижинський НВК

«дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів»

ім.Є.К.Тищика

Лисянської районної ради

Етичне виховання молодших школярів

Як відомо, етична культура – це упорядкованість думок, почуттів
і вчинків, розуміння себе та інших, знання основних закономірностей
життя, людських стосунків. Культура неминуче виявляється в поведінці, у
прийнятті норм і правил спілкування, що сформувалися в суспільстві.

Етичне виховання молодших школярів невіддільне від морального
становлення особистості і передбачає організацію засвоєння норм
гуманістичної моралі та культури відносин.

У структурі морального становлення особистості виділяється моральна
свідомість, моральні вчинки і моральна спрямованість. Природно, що в
основі поведінки завжди мають лежати знання про те, що є правильним, а
що неправильним, тобто в людини мають бути сформовані певні поняття і
уявлення про моральні норми, а також ставлення до них. Важлива також
емоційно забарвлена оцінка цих норм, переконаність у необхідності їх
дотримання.

Вступаючи до школи, діти вже мають деякий позитивний моральний досвід,
отриманий ними в дошкільному віці. У початковій школі триває накопичення
такого досвіду, він характеризується як досвід пережитих моральних
почуттів. Водночас у молодшого школяра складаються свої уявлення про те,
що добре і що погано. Вплив дорослих наштовхується на зростаюче
прагнення дитини самостійно у всьому розібратись. Проте діти у цьому
віці ще не мають стійких моральних переконань. Моральні почуття і
судження молодших школярів, на думку ряду дослідників, відзначаються
аморфністю, випадковістю ознак, носять ситуативний характер.

Культура поведінки – це складне і багатозначне явище, що ґрунтуєтьcя на
наслідках морального виховання і містить правильне розуміння етичних
понять, знання норм і правил поведінки та переконаність у необхідності
їх дотримання, вміння й навички, що допомагають в організації своєї
життєдіяльності та дотриманні громадського порядку.

В основі формування етичної культури в молодших школярів лежать моральні
знання. Вони значною мірою отримуються молодшими школярами стихійно – в
процесі сприйняття реальних взаємостосунків, починаючи з сім’ї,
найближчого оточення, а також спілкування з людьми та спостереження за
їхньою поведінкою поза школою. В школі джерелом моральних знань є
навчально-виховний процес. Знання про мораль, одержані під час вивчення
навчальних предметів, доповнюються і поглиблюються під час позаурочної
виховної діяльності.

i

* 2

O

?

4 f h ® a

2

?

!Спеціальні методи, зокрема, методи репродукованого пояснення (етичні
бесіди, розповіді на етичні теми, роз’яснення етичних понять і норм,
навчання, використання творів літератури та мистецтва) покликані
допомогти дітям у виробленні, уточненні, узагальненні моральних уявлень
і суджень. Молодший школяр, уточнюючи звернену до нього моральну вимогу,
з довірою сприймає її роз’яснення, якщо воно побудоване на прикладах з
життя чи втілюється в художню форму. До речі, він і сам може зробити
моральний висновок із відповідної ситуації, що дається в оповіданні чи
описі.

Етика мовленнєвої поведінки передбачає виховання звички звертатися до
старших і незнайомих людей на «Ви», використовуючи народні та
загальнолюдські форми ввічливості, не припускатися грубих і образливих
слів, користуватися словами ввічливості, вимовляти їх правильно, з
відповідними інтонаціями, жестами, мімікою, манерами.

Народна педагогіка має чіткі правила мовленнєвого етикету. Хто з
ким, коли і як має вітатися першим: молодший перший вітається з людиною
старшого віку, чоловік – з жінкою ( чи юнак з дівчиною). А в приміщенні
першим вітається той, хто заходить. Гарна традиція в селі, де всі
вітаються з односельцями і навіть з незнайомими.

Основна вимога мовленнєвого етикету – ввічливість, уважність і чемність
співрозмовників. Справді вихована людина поштиво розмовляє завжди і з
усіма.

Словесні форми вираження ввічливості відомі дітям з дошкільного віку.
Але поширеною помилкою у дітей є вживання « ввічливих слів» без
усвідомлення самої суті ввічливої поведінки. На це слід постійно
звертати увагу під час проведення етичних бесід.

Етична бесіда – традиційний метод морально-етичної освіти. Існує кілька
класифікацій етичних бесід на основі різних підходів (колективні,
групові, індивідуальні; планові та епізодичні тощо). Наводимо наш
коментар та зразки допоміжного матеріалу щодо проведення таких бесід.
Зробимо це на прикладі одного з важливих напрямів етичного виховання –
етики мовленнєвої поведінки, а саме: зовнішнього, словесного прояву
таких позитивних моральних якостей як ввічливість і чемність.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи