Онищук Катерина Іванівна,

учитель етики

Буцька ЗОШ І-ІІІ ст.

Черкаська області, Маньківський район

смт Буки -2 вул. Суворова, 25

тел 31-3-55 ( моб 0935294045)

Мораль як соціальний феномен

Если есть Свет в душе,

Будет Красота в человеке.

Если есть Красота в человеке,

Будет Гармония в доме,

Если есть Гармония в доме,

Будет спокойствие в нации

Если есть спокойствие в нации

Будет мир во всем мире!

Все начинается со Света …

Давньоіндійська мудрість

Етика – наука про мораль: її природу, сутність, специфіку, роль і місце
в розвитку людини. Вона вивчає особливу сферу людської діяльності, її
закономірності та прояви в історичній практиці людей, у моральних
поглядах, у структурі моральної свідомості.

Етика не створює моралі. Остання виникає й розвивається у співжитті
людей як спосіб між людських відносин. Особливість моральних відносин
полягає в тому, що в них суспільна сутність людини виражена в потребі
співпричетності з іншим, суспільством, реалізується безпосередньо у
ставленні до іншого як до людини, визначає мету моральних відносин і
відповідні засоби досягнення. Тому з часів Арістотеля моральні відносини
відокремлюються в їхній своєрідності як міжлюдські, визначаються як
відносини безпосередньо між людьми на відміну від виробничих.

Духовний характер моральної діяльності розкривається і в її продукті –
моральних цінностях, які не мають речового вираження і не піддаються
моделюванню, змінам іззовні. Моральні цінності охоплюють внутрішній світ
людини, виражений у суспільному житті, визначається як неписані закони,
виникають безпосередньо в моральній діяльності людей як її продукт –
справжня спільність – людяність.

Розвиваючись, моральні цінності становлять основу моральної діяльності
в її загальнолюдському змісті.

Мораль як соціальний феномен суспільства існувала завжди. Особливо
вона набирає роль феномена в умовах тотальної глобалізації сучасного
суспільства.

Глобальною проблемою першорядного значення є проблема виживання, перед
тотальним смислом якої меркнуть національні, державні, класові та
ідеологічні інтереси. Ідеться про голод, гноблення, нерівність у
світовій економіці і політиці, етнічні та релігійні конфлікти, расизм і
національну ненависть, екологічну небезпеку, виснаження природних
ресурсів.

Подібні проблеми ставлять людину перед необхідністю створення нового
бачення світу, що є неможливим без появи відповідної по потребам епохи
моральної системи, котра суттєво переосмислює традиційні моральні
цінності принципи, норми та реальні звичаї. Така система має базуватися
не на часткових підходах, а на загальному інтересі виживання людства.

Мораль як квінтесенція духовності має охоплювати всю світобудову, не
дискримінуючи як об’єкт морального відношення нікого і нічого – ні
тварин, ні рослин, ні природне середовище. Людина повинна піднестися
над власним егоїзмом споживання й зарозумілістю технічної досконалості
в ім’я гармонійної єдності з життям в усіх його багатомірних проявах.
Вона повинна піднестися до величі розумного самообмеження й відчути
себе невід’ємною частиною природи, пізнати щонайглибшу спорідненість
із світом природи.

Гармонійність зовнішніх проявів життя людини немислима без гармонії
внутрішньої. Досліджувати цю проблему почали ще на зорі нашої
цивілізації.

Перші спроби у цьому напрямку були зроблені філософами давньої Греції,
зокрема Сократом, який прагнув означити поняття «добра» і «зла» як
основних чинників онтології людини. Спираючись на принципи доцільності,
Сократ намагається розкрити співвідношення між етнічним та естетичним,
прекрасним і корисним. Учений оперує поняттям «калокагатія» — поєднання
«добрий» і «красивий». Це одне з основних понять античної етики, яке
означало гармонію зовнішнього і внутрішнього.

H

~

?

?

?

????????????арешті, починається філософське осмислення цього поняття. Ця
тенденція пов’язана з концепцією Арістотеля, який інтерпретував
«калокагатію» як гармонію зовнішнього і внутрішнього, при цьому під
внутрішнім він розумів мудрість. Остання, у свою чергу, приводить людину
до глибокого усвідомлення єдності краси і добра, естетичного і
морального. Це мало стати нормою існування людини, її ідеалом.

Отже, іншими словами, добро в людині слід виховувати, культивувати і
розвивати через явища краси і прекрасного в природі і в людині.

Доба Відродження, розвиваючи поняття «калогатії», привнесла в етику
свою концепцію розвитку людини, а саме – необхідність стимулювати
людські почуття і відчуття, розвивати почуття прекрасного, як підґрунтя
для народження добра в людині, для удосконалення її внутрішнього світу.

І, нарешті, уже у ХХ ст. французький естетик Мікель Дюфренн
інтерпретував поняття «калокагатія», виходячи з нових філософських,
соціальних, економічних, політичних та екологічних проблем сучасного
суспільства. Досягнення ідеалу, гармонії зовнішнього і внутрішнього у
людині він бачить через нищівну критику «логоса» — бездушного розуму,
який, на думку філософа, руйнує людину в людині і вбиває все живе
навколо. Основним об’єктом критики Дюфренна стає «логос» — носій
інтелекту, сила, яка принижує чуттєве, «природне» в людині. Саме
«логоцентризм» перебільшує значення пізнання дійсності і недооцінює її
переживання.

Своєрідним «носієм» переживання є мистецтво, яке, в свою чергу,
Дюфренн розглядає як серцевину етики та естетики. Проголошуючи
мистецтво найвищим типом пізнання, він вбачає в ньому практично єдиний
засіб гальмування дегуманізації людини в умовах сучасного суспільства.

Отже, виходячи з усього, викладеного вище, можна зробити висновок про
те, що давньогрецьке поняття «калокагатія», пошук ідеалу людини,
моральність як основа прекрасного в людині особливо актуальне і для
нашого сучасного суспільства. Воно є головним завданням етики як науки і
лежить в основі усього виховання людини.

Як же досягти цього на практиці, на уроках етики у звичайній
загальноосвітній сільській школі?

Насапреред, і це найголовніше, не перетворювати урок етики на
«розумовий», «інтелектуальний» урок, де учні «повинні» щось вивчити і
засвоїти. Урок етики має бути особливим, нестандартним, «зразковим»
для дітей , і на цьому слід наголошувати кожного разу. На уроці має
працювати не розум, не «логос» дитини, а «душа», розвиватися духовне
начало людини, прищіплюватися духовні, загальнолюдські, моральні
цінності. Ми маємо викликати в дитячій душі відчуття любові, доброти,
співпереживання, милосердя, усю гаму моральних цінностей з тим, щоб
відчувши і переживши красу цих відчуттів на уроці, діти захотіли і
змогли ще і ще раз відчути їх у реальному житті.

Через яскраві , глибокі відчуття, коли їх часто повторювати, в дитячу
душу приходять стійкі і сильні почуття, які при правильному вихованні і
відповідній атмосфері в сім’ї, залишаються в душі на все життя і
стають підвалинами моральності людини.

Іммануїл Кант вважав, що людство не може загинути надприродньо, бо це
говорило б про те, що Творець невдоволений своїм творінням, а для таких
висновків немає підстав. Людство не може загинути й природно, бо ніщо в
довколишньому світі не говорить про необхідність подібної загибелі.
Однак людство, за словами філософа, може загинути протиприродно, ставши
жертвою власної могутності, а точніше розриву між ступенем могутності й
ступенем моральної довершеності.

Використана література

1. Аболіна Т.Г., Єфименко В.В. «Етика» Київ. «Либідь» 1992 р.

2. Гісем О.В., Мартинюк О.О. «Етика. 5 клас» Київ. Ранок. 2006 р.

3. Каптан Т.М. «Етика. Методичний посібник» Харків «Основа». 2007 р.

4. Кир’ян Н.В., Кліпчак В.Й. «Дзвінок з минулого» Київ «Веселка» 1991р.

5. Левчук Л., Онищенко О. «Основи етики» Київ «Вища школа». 2000 р.

6. Нечволод Л.І. «Етика. 5 клас. Матеріали до уроків. Дидактичні
матеріали». Харків «Торенг плюс» 2006 р.

7. Сухомлинський В.О. «Хрестоматия по етике» Москва Педагогика 1990г.

8. Таран П.С. «500 шагов к мудрости» Донецк Сталкер 1996 г.

9. Яценківська Н.А. «Стожари» Київ Радянська школа 1991 р.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи