Омаровська Ніна Павлівна,

методист методичного кабінету

Корсунь-Шевченківського

районного відділу освіти

Розвиток компетенцій вихованців ГПД під час прогулянки

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на
цінності компетентнісно орієнтованої освіти.

Компетентність – це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в
себе результати попереднього психічного розвитку, знання, уміння,
навички; має здатність до творчого вирішення завдань, ініціативності,
самостійності, самооцінки, самоконтролю; це сформованість
інтелектуальних операцій, спрямованість у діяльності, усвідомленість і
мотиваційна насиченість.

Модель випускника І ступеня у світлі компететнісно орієнтованого підходу
має такий вигляд.

Соціальна компетентність:

уміння працювати в колективі;

уміння вести діалог на основі ілюстрації, малюнків, життєвих ситуацій;

уміння вести спостереження за природними явищами, дбайливо ставитися до
довкілля;

володіння прийомами та навичками ефективного міжособистісного
спілкування з однолітками;

уміння самостійно розв’язувати конфлікти мирним шляхом.

Самоосвітня компетентність:

високий рівень активності та самостійності в навчальній роботі;

здатність самостійно спланувати, здійснити та проконтролювати результати
певних навчальних дій;

уміння зосереджуватись та підтримувати увагу;

уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою;

володіння основними засобами самоконтролю;

уміння переносити набуті знання в нестандартну ситуацію для розв’язання
проблеми.

Пізнавальна компетентність:

освітній рівень відповідає Державному стандарту початкової загальної
освіти;

уміння визначити суттєві властивості та виховувати позитивне ставлення
до предметів навколишнього світу;

здатність до висновків на основі наявних даних;

використання мови як інструмента мислення;

уміння зберігати задовільну працездатність протягом усього навчального
року;

уміти визначати навчальне завдання й перетворювати його на мету
діяльності;

сформованість внутрішнього плану розумових дій;

спроможність до узагальнення.

Особистісна компетентність:

активність і самостійність у пізнавальній та соціальній діяльності;

уміння слухати та аналізувати;

бажання та вміння працювати над розвитком індивідуальних здібностей під
керівництвом учителя, батьків;

уміння реалізувати свої думки та дії;

розуміння змісту понять.

Компетентне ставлення до свого здоров’я :

знання та виконання порад учителя щодо режиму дня, харчування, гігієни;

знання наслідків шкідливих звичок;

рухова активність і регулювання поведінки в навчальних та позашкільних
ситуаціях;

уміння стримувати негативні емоції та бажання;

здатність до відповідальної поведінки;

емоційно – позитивне ставлення до навчання;

уміння адекватно оцінювати себе;

володіння основними вміннями загартовування організму;

прагнення до фізичної розвиненості.

На кожному віковому етапі компетентність має орієнтовні показники
розвитку особистості ,тобто різні види компетенції.

Компетенція – це те, що породжує вміння, дії, її можна розглядати як
можливість встановлення зв’язків між знаннями та ситуацією.

Навчання – основна форма розвитку компетенцій. З одного боку під час
навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширяють їхній
світогляд, а з другого боку – у процесі активної пізнавальної діяльності
розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно
і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові,
задовольняючи свої потреби в пізнанні. Група продовженого дня має
можливості, які надає режим подовженого дня, у збільшенні ефективності
навчально-виховної роботи. Саме таку можливість і носить такий режимний
момент як прогулянка.

Прогулянка – це одна з найдавніших форм активного відпочинку. За
характером рухливого змісту прогулянки не слід змішувати з рухливими
іграми на свіжому повітрі. Прогулянка – це хода за певними маршрутами з
метою задоволення потреби організму в русі. Обов’язковою вимогою є
додержання встановлених на початку прогулянки правил, згідно з якими
діти повинні перебувати в колі зору вихователя, не забігати поперед
направляючого, не відставати від замикаючого. В залежності від погоди й
настрою групи вона може перериватися для проведення розважальних ігор
або просто короткочасного спокійного відпочинку.

Щоденні прогулянки у групі продовженого дня можуть бути змістовними і
цікавими, якщо враховувати потреби дитини у фізичному, інтелектуальному
та духовному розвитку.

Педагогічна цінність прогулянки не вичерпується руховим змістом. У ході
її проведення відбувається інтенсивне збагачення школярів новими
знаннями. Учні одночасно знайомляться з навколишнім світом за допомогою
безпосередніх спостережень і набувають нових знань, спілкуючись з
товаришами і вихователем.

Існує багато видів прогулянок, що дає можливість урізноманітнювати їх
протягом року.

«Пішохідний перехід» — такий вид прогулянки доцільний особливо в
міжсезоння, коли бракує місць для ігор та спортивних занять. Їхні
маршрути заздалегідь підготовлені, із врахуванням дальності,
навантаження дітей, пізнавальної і виховної мети, правил безпеки.
Довжина такого «переходу» до 2км. Обираючи маршрут прогулянки,
вихователю доцільно провести школярів повз об’єкти , які привертають
увагу дітей і залишають у їх пам’яті яскраві образи. Хто-небудь з учнів
у таких випадках намагається поділитися враженнями і залучає до бесіди
своїх товаришів. Обмін думками поглиблює знання дітей.

Під час «пішохідних переходів» школярі ведуть спостереження, побічно
знайомляться з різними об’єктами, збирають природний матеріал для
поробок, грають у рухливі ігри.

Цільова прогулянка – прогулянка (орієнтована довжина маршруту -2,5км) до
якогось об’єкта , щоб знайти відповідь на конкретне питання (наприклад,
до парку: яких птахів там можна побачити; яких дерев там більше; які
ростуть первоцвіти тощо).

Цільова прогулянка передбачає підготовчу роботу: вихователь відвідує
обраний об’єкт, готує учнів до сприйняття матеріалу, нагадує відповідні
правила поведінки.

Екскурсія. Великого значення екскурсіям надавав В.О.Сухомлинський,
вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів,
моралі.

Екскурсійні заняття в групах продовженого дня мають оздоровчо — виховні
цілі. Цим вони відрізняються від навчальних екскурсій, зміст яких
визначений навчальними програмами. Їх треба розглядати як одну з форм
відпочинку, тому велике значення приділяється довжині маршруту з метою
збільшення фізичного навантаження під час ходи та розваг, застосовувати
на них методи й засоби організації дозвілля, вихователь завжди може
відійти від запланованої теми, засвоєння знань носить довільний
характер, крім того, заняття може перериватися іграми розважального
характеру.

Вихователь групи продовженого дня має закласти фундамент бережного
ставлення дітей до довкілля, виховувати емоційно позитивне сприйняття
природи і нетерпимість до бездушного ставлення до неї. Тому перед
екскурсією діти під керівництвом вихователя виробляють правила поведінки
на природі. Вони можуть бути такими:

Будь обережним та уважним.

Пам’ятай! Людина – частина природи.

Не ламай гілки дерев та кущів.

Не пошкоджуй кору дерев.

Не руйнуй мурашників та гнізд.

Не лови диких тварин і не намагайся їх приручити чи одомашнити.

Не рви без потреби рослин.

Взявши у природи – компенсуй.

Зірвав квітку – посади три.

Не збирай лікарські рослини без дорослих.

Пам’ятай! У хворій природі не можна залишатися здоровим.

Знай! Природа – краса оточуючого світу. Лише милуватися нею – цього
недостатньо, потрібно активно її охороняти.

R

d

l

a

a

oe

?

¬

®

a

a

h_A

h_A

h_A

o ®

a

a

ae

h_A

hc

hc

??&?

??????????????????????A? потрібно нагадати про правила техніки безпеки,
яких слід дотримуватись під час пересування по маршруту на місці
проведення екскурсій. Одним з важливих організаційних моментів є
дисципліна, неухильне виконання учнями всіх вказівок вихователя.

Обробка зібраних матеріалів включає групові та індивідуальні заняття.
Підсумки екскурсій можна оформити у вигляді творчих звітів, альбомів,
зошитів спостережень, малюнків, творів, оповідань, панно тощо.

За тематикою екскурсії в основному поділяються на:

екскурсії в природу — в ліс, на луки, до водойми, до парку, скверу,
ботанічного саду, тобто відвідування природних і штучних природних
угрупувань, метою яких є ознайомлення із різноманітністю навколишньої
природи, показати значення природи для життя людей, необхідність берегти
і множити природні багатства;

екскурсії на сільськогосподарські об’єкти – в поле, на птахоферму,
тваринницьку, молочну ферму, завод, до саду, на город, в оранжерею, з
метою показати суспільний розподіл праці, розкрити специфіку професій,
висвітлити традиції народу .

Найдоступнішою для учнів початкових класів є місцева природа, тому в
основу проведення екскурсій треба покласти краєзнавчий принцип, який
орієнтує вихователя на ознайомлення учнів з природними об’єктами своєї
місцевості.

Педагогічний досвід показує, що 1-1,5 годинні екскурсійні заняття
достатньо повно задовольняють потребу організму дитини у відпочинку,
благодійно впливають на формування такої важливої для навчальної роботи
навички, як спостережливість, збагачують учнів новими уявленнями і
поняттями про навколишній світ.

Перші ази науки школярі здобувають на уроках мислення серед природи,
гортаючи сторінку за сторінкою книгу рідної землі. Подив перед красою,
власна сила фантазії розковує духовні сили дитини. Інтелектуальне життя
сповнюється радісними переживаннями, яскравими картинами. І думка,
підкріплена образами рідної землі, стає зрозумілою. Запам’ятовування
відбувається якнайінтенсивніше.

Дайте дітям можливість частіше перебувати на природі, навчіть їх
помічати тиху, чудову красу навколо. Спілкування з природою – це не
втрата часу. В житті школярів спеціально повинен відводитися час для
спілкування з природою, достатнього для того, щоб вона встигла
подарувати їм свою життєву силу.

Уроки милування – допомагають вихователеві групи продовженого дня,
по-перше, урізноманітнити форми прогулянок, по-друге, забезпечити
належний рівень емоційно – духовного розвитку вихованців, бо саме любов
до природи – сильний потік доброти, радостей життя, високих почуттів.

За технологією проведення вони значно відрізняються від звичайних
шкільних уроків або навчальних екскурсій і потребують високої
педагогічної культури вихователя, що зокрема не дозволить перетворити їх
на чергові щоденні вправляння, внаслідок яких дитячі оцінки неминуче
втратять свіжість, природність і будуть приречені на силувану
пишномовність, що зрештою призведе до фальшу, нудьги і байдужості.

Уроки милування в системі щоденних прогулянок бажано проводити не
частіше, ніж раз на місяць. При визначенні їх тривалості варто
враховувати вікові можливості дитячого сприймання – 15-20 хвилин для
1-2-х класів; 25-30 хвилин для 3-4-х класів. Щоб милування не стало
«нав’язливим» для дітей, слід його пов’язувати із своєрідним станом
природи, як – от: листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, льодохід,
перші струмочки, веселка тощо.

Орієнтовна тематика уроків милування:

Осінь:

Золото осені. Осінні дарунки. Осінь – плакса. Карнавал осінніх барв. Чим
пахне осінь. Зажурена квітка. Вклонися калині. Танок осіннього
листопаду. Прощальна пісня осені. Осінній сум.

Зима:

Якого кольору зима. В гості до ялинки. Казка зимового лісу. Срібні
дерева. Свято снігопаду. Зимові вишиванки. Сніжинки – балеринки. Зима –
скульптор. Кришталевий дзвін зими. Царство сну.

Весна:

Перша зелень весни. Здрастуй, пролісок! Зелений шум. Вернісаж весняних
кольорів. Вигадливі візерунки весни. Чим пахне весна. Свято весняних
квітів. Весняна симфонія. Біле марево садків.

Літо:

Лісові сюрпризи. Диво — райдуга. Барви лугу. Дзвінка пісня джерела.
Хоровод літніх квітів.

Спілкування з природою являється найпродуктивнішим джерелом, яке надихає
дітей на щирі почуття та захоплені висловлювання своєї думки,
позбавлення багатьох комплексів, зростання активності у розмові,
оперування потрібними словами і мовленнєвими зворотами. Особливо
відчутний результат досягається тоді, коли дитина не тільки споглядає
природу , а пов’язує споглядання з поетичним словом: чує і бачить слово,
відчуває, розуміє його значення, знає, коли і як це слово необхідно
вживати. Тому вихователю потрібно вносити поетичне слово в уроки
милування природою.

У результаті естетичного розвитку у школяра формується почуття
прекрасного, яке в свою чергу, формує правильну поведінку, ставлення до
людей, до праці, до життя в цілому. В естетично розвиненої людини
формується поетичне бачення світу.

Нестандартність таких занять потребує і ретельної підготовки. Вихователь
має насамперед осмислити естетичну своєрідність природного явища, яке
споглядатиме з дітьми, заздалегідь знайти відповіді на такі запитання:
що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації? Що
зумовлює естетичну виразність і своєрідність конкретної пори року?

Не менш важливе завдання вихователя – піднести дитяче сприймання на
належний емоційно — образний рівень та організувати оцінну діяльність
учнів. Тому зарані потрібно підготувати питання оцінного характеру,
творчі завдання, яскравий літературно — художній матеріал: поезію,
пісні, загадки тощо.

Не можна обминути і те, що викликати в дітей адекватну
емоційно-естетичну реакцію на красу природи повинен саме вихователь.
Вирішальне значення в цьому належить його яскравому, емоційному слову та
виразності пантомімічних реакцій. Таким чином, педагог повинен повсякчас
дбати про належний розвиток власної педагогічної техніки та підвищення
рівня своєї емоційно-естетичної культури. Тільки духовно багата людина з
широким діапазоном естетичного досвіду зможе підвести дітей до розуміння
краси навколишнього світу як його найвищої цінності.

Практика показує, що саме на прогулянках перерахованих видів ,
розвиваються такі компетенції дітей як :

працювати в колективі;

вести спостереження, складати розповідь-міркування;

володіти прийомами та навичками ефективного міжособистісного спілкування
з однолітками;

бути активним;

зосереджуватись та підтримувати увагу;

переносити набуті знання в нестандартну ситуацію для розв’язання
проблеми;

робити висновки на основі наявних даних;

слухати та аналізувати;

виховувати відповідальність, дисциплінованість.

Використана література

1. Абетка вихователя ГПД., Київ, «Редакція загальнопедагогічних
газет»,2005 р.

2. Робоча книга вихователя групи продовженого
дня.,Тернопіль,«Астон»,2004р.

3. О.Л. Співак, упорядкування. Навчально-виховні заняття в ГПД., «Ранок
— НТ»,2007 р.

4. З.В.Морозова.Методичний посібник для вихователя. Група продовженого
дня.,Харків, Торсінг Плюс, 2007 р.

5.І.В.Бабаніна.Естетичне виховання молодших школярів//«Початкове
навчання», № 27, вересень, 2008 р.

6. Раїса Охрімчук. Дитина у ГПД: бути чи відбути?//«Початкова освіта»,
№33, вересень, 2005 р.

7. Ірина Костенко. Модель випускника у світлі компетентнісно
орієнтованого підходу.,г-та «Завуч»,№20-21, липень, 2009 р.

8.Ольга Портнова. Організація.Планування.Контроль . (методичні
рекомендації) // «Сільська школа України», №5, лютий, 2004 р.

9.Валентина Запора. Який же світ кругом чудовий. (Прогулянки у
природу)., // « Сільська школа України», №5, лютий, 2004 р.

Похожие записи