Олійник Т.М.,

керівник гуртка образотворчого мистецтва,

Христинівська спеціалізована школа

І-ІІІ ступенів №1 ім. О.Є.Корнійчука

Робота гуртка образотворчого мистецтва «Пензлик»

І . ВСТУПНА ЧАСТИНА

Образотворче, зображувальне мистецтво – одна з важливих галузей
художньої культури народу. Воно виникло в процесі трудової діяльності
людини і нерозривно пов’язане з її життям і побутом. Вивчення учнями
образотворчого мистецтва має велике пізнавальне, виховне і практичне
значення. Для молодшого школяра мистецький твір – найперше джерело
пізнання світу. Увагу дітей привертають жанрові сцени, зображення подій
повсякденного життя, об’єктів природи.

Основні задачі гуртка – формувати творчу активність школярів,
ознайомити з основами грамоти образотворчого мистецтва, з
найдоступнішими художніми техніками і матеріалами, які розкриють перед
учнями можливості художнього відображення дійсності;

— сприяти розумовому розвитку, удосконаленню політехнічних уявлень про
особливості й різноманітності технологічних прийомів роботи з
матеріалами й інструментами;

— розвивати інтерес до одного або кількох видів мистецтва, допомогти
вибрати для вирішення практичного завдання техніку, що відповідає
індивідуальним особливостям і потребам учнів, зумовленими вродженими
задатками;

— подати основні мистецтвознавчі терміни і поняття. Формувати повагу до
власної культури, культури інших народів.

Головне завдання школи в умовах гуманізації освіти – виховання творчої,
гармонійно розвиненої особистості. Особливо це питання актуальне тепер.
Адже недарма творчий потенціал нації порівнюють іноді з відновлювальним
ресурсом, від якого залежить її виживання в умовах вичерпання природних
ресурсів. Багато вчених – психологів наголошують, що для формування і
розвитку творчості потрібні сприятливі умови, творчий компетентний
педагог, зміст, методи, форми організаційної діяльності. Все це важливо,
однак, воно не активізує дитячу творчість без відповідного врахування
вікових особливостей та педагогічного впливу, що залежить від творчої
компетентності вчителя.

У наш час з’являються нові освітні технології, техніки, течії в
мистецтві. Це відкриває шлях до самовираження. Адже кожна людина
індивідуальна, і кожна має свої певні особливості , лише їй притаманні
певні задатки. І завдання вчителя ,і бажання майже кожної дитини –
відшукати ті особливості, розкрити і розвинути їх. Діти повинні знати ,
що навколо них відбувається, але просто вчити їх цього замало. Треба
завжди пам’ятати про їхнє власне «Я», про духовні запити, про розвиток
здібностей і давати можливість творити – неповторно, по-своєму.

Діти прагнуть до самовираження, але не знають, як це зробити, та з
часом у своїх діях і у вираженні думок та почуттів вони набувають
впевненості, сміливості. Така впевненість, свій власний, хоча ще
несформований, почерк спостерігається і в їхніх роботах. Адже кожна
дитина має свої улюблені кольори, відтінки, елементи.

Дитина засвоює мову зображувальних засобів, ускладнених тематичних
завдань, теорію мистецтва і разом з тим переступає у нову, невідому
галузь культури, що називається мистецтвом у загальному розумінні цього
слова.

Одне з основних завдань естетичного виховання – допомогти учням
реалізувати свої творчі задатки. Формування культури та творчих
здібностей у співпраці учня і вчителя перебувають у прямій залежності
від того, як вона організована. Чим більше творчої свободи в діях
вчителя, тим ширше коло фантазії і творчих самостійних пошуків у його
учнів.

Ефективним методом навчання є, безумовно, проблемний. Під час занять
дуже важливо вміти спонукати дітей мислити, а здійснити це можна,
створюючи проблемну ситуацію, під час розв’язання якої розвивається
уява, розширюється фантазія, створюється красива, естетична форма,
дається порівняльна характеристика новому та старому. Діти вчаться
співпрацювати, співставляти та аналізувати, знаходити спільну тему
заради створення нових ідей.

Для розвитку творчих здібностей учнів нічим незамінна здібність саме
образотворчого мистецтва. Адже мистецтво – це самопізнання людини в
різних сенсах її буття: соціально політичному, соціальному,
національному, психологічному, тощо. Кожен народ пізнає себе через
мистецтво, людство і історію мистецтв.

Гегель справедливо вважав, що цінність мистецтва полягає у вираженні
«глибинних інтересів, всеоб’ємних істин духу. У твори мистецтва народи
вклали свої найзмістовніші внутрішні споглядання і уявлення. Мистецтво
часто служить ключем , а у деяких народів, єдиним ключем для розуміння
їхньої мудрості.»

Діти дуже люблять малювати. Малювання, яким вони так рано оволодівають,
впливає на формування різних сторін їхньої особистості, воно тісно
пов’язане з пізнавальним процесом, адже процес зображення включає
пригадування зорового сприйняття образу предмета. Дуже велике значення
має малювання для естетичного виховання, розвитку в дитини
художньо-творчих здібностей .Крім того, процес створення малюнка
передбачає оволодіння матеріалами та інструментами і в багатьох випадках
набуває характеру трудового процесу.

Суспільна спрямованість змісту і самого процесу малювання має велике
значення для морального виховання.

Проте малювання відіграватиме важливу роль у розвитку дитини тільки в
тому разі, коли буде правильно організоване дорослими. Вчити пізнавати –
вчити творити.

Важливим завданням якісної освіти є виявлення обдарованих, творчих,
здібних дітей на початку їх становлення. Василь Сухомлинський описав
багато шляхів розвитку художньо – творчої обдарованості дітей.

gd“?

gd“?

gd/Ji

QlQ?Q¦QTHQ$RpR/e/eeaUUaaIC»??????

&

gdCq¶

gd ^8

gd“? ацю та стати творцем у ній , творцем краси і справедливості. Коло
дитячої творчості неосяжне. Скільки дитячих сердець, стільки й
своєрідних творінь . Один учень передає побачену, відчуту красу чи
гармонію через зображувальне мистецтво, інший – через ліплення, вишивку,
витинанку, декоративно – прикладне мистецтво.

Важливо відчути той росточок в душі дитини, і, щоб з нього виросло
міцне дерево творчо – розвиненої особистості, допомогти вчасно порадою,
вдалим прикладом, наочністю.

Потрібно сказати дитині: « Пам’ятай, у тобі є більше, ніж ти думаєш !» І
це стосується не лише учнів, а й нас, учителів.

ІІ. ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ

ЗАВДАНЬ В РІЗНИХ ТЕХНІКАХ

Графічна робота в техніці « Гратографія»

Для виконання такого завдання потрібний шматочок воскової свічки, чорна
туш чи гуаш, акварель, гострий предмет для продряпування ( голка або
шило).

Перш за все , треба виконати малюнок акварельними фарбами. Там, де
потрібно, колір повинен бути світлим, підсвічуючим, в окремих місцях –
яскраво зафарбованим. Коли малюнок підготовлено у кольорі, потрібно
старанно протерти його шматочком парафінової свічки так, щоб перекрити
всю площину листа. Це дуже важливо, тому що там, де поверхня не
перекрита парафіном, робота буде зіпсована. Легенько помиливши воскову
поверхню, наносимо суміш чорної туші та гуашевої фарби ( 1/3 гуаші, 2/3
туші). Роботі треба дати підсохнути, а потім можна приступати до
виконання малюнка. Гострим предметом продряпується малюнок. Штрихи
накладаються відповідно до форми кожного предмета. Бажано не забути про
техніку безпеки, працюючи з гострими інструментами.

Робота в техніці «Аплікація» з кольорового паперу та «Паперова пластика»

Аплікація з паперу – найпоширеніший вид художньої діяльності. Зображення
твориться шляхом наклеювання на листок основу вирізаних із паперу
шматочків різної форми, образу. Головна ознака аплікації – плоске
контурно-силуетне або абрисне трактування форми образу. Нескладність та
чіткість контурів, силуетів та лаконічність кольору паперу роблять
аплікацію особливо зрозумілою для сприйняття. Техніка розподіляється на
предметні зображення, сюжетні, декоративні, шрифтові. Робота по
аплікації повинна бути послідовна.

Робота практикується за таким алгоритмом:

вибір сюжету;

вибір розміру;

графічне зображення ескізу;

колірна характеристика композиції;

вирізання фігур по контуру чи абрису;

наклеювання тла;

наклеювання дрібних деталей.

Звернути увагу дітей на декоративне трактування графічного зображення,
ясність, чіткість малюнка, композиційне розміщення.

Даний варіант завдання розкриває перед дітьми великий світ фантазії та
творчих задумок .

Ліплення із солоного тіста

Солоне тісто – вдячний матеріал. З ним легко працювати дітям і
дорослим, новачкам і тим, хто знайомий з технікою ліплення. Оптимальним
рецептом приготування солоного тіста є такий : 2 частини муки, 2 частини
мілкої солі (найкраще використовувати сіль «Екстра») і 1 частина води.
Ця рецептура є екологічно чистою (що особливо важливо при роботі з
дітьми, так як вони завжди пробують матеріал «на зуб») і завжди
доступною.

Існує кілька основних прийомів ліплення. В основі виготовлення практично
всіх виробів є кулька і ковбаска.

Коли фігурки із тіста готові, їх необхідно висушити. Існує два варіанти
сушки : звичайна газова або електрична духовка (але тільки під контролем
дорослих ) і повітряна сушка , яку зручніше використовувати в теплу пору
року.

Готові вироби можливо розфарбувати частково або повністю. Якщо при цьому
використовуються гуашеві фарби, то в них потрібно добавити трішки клею
ПВА.

Необхідно відмітити, що вироби із тіста доволі важкі на вагу, що не
дозволяє створювати композиції великих розмірів.

Виставка робіт вихованців гуртка «Пензлик»

Виявляється, що творити можна з будь – яких матеріалів, що є під рукою :
туалетний папір, ґудзики, стеклярус, порожня паперова та пластикова
тара, мішковина, різне насіння та макаронні вироби (які мають великий
асортимент у продажі). Рекомендовані вправи та завдання можуть
доповнюватись учителем у відповідності з навчальною метою. Не треба
побоюватись, що вони будуть стомлювати дітей. Якщо вчитель проводить
заняття емоційно, з чітко поставленим завданням, то вправи будуть і
цікавими, і корисними для дітей. Адже завдання кожного вчителя – зробити
свої заняття різноманітними і інколи навіть несподіваними. Щоб вони
могли захопити, запалити, викликати активність у всіх учнів.

Список використаної літератури

1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів, Світ, 1992

2. Глинская И. П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 4-6
классах. Радянська школа, 1981

3. Гарлева Н. А. Перші кроки в світі мистецтва. Москва. Просвещение,
1991

4. Маркова А. К. Психологічні критерії та ступені професіоналізму
вчителя // Педагогіка. – 1995. — №6. с55-63

5. Початкова освіта. Методичний порадник. Випуск 15 №36 вересень

6. У сім’ї росте дитина. – Київ: Освіта, 1995

7. Чепіль О. М. Вправи на уроках образотворчого мистецтва. Методичний
посібник. Володарка. 2007р

8. В. А. Хоменко. Солоне тісто. – Харків : Книжний Клуб « Клуб сімейного
дозвілля», 2007.

9. Світло. Науково-методичний освітянський часопис 1(24) – 2003 . с72-
74

10. Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Образотворче мистецтво,
Тернопіль, 2001

Похожие записи