УРОК

Образ «святої землі» у сказанні Катерини Козицької «Я — Херсонеситка»

Тема: Образ «святої землі» у сказанні Катерини Козицької «Я —
Херсонеситка»

Мета: познайомити учнів з творчістю К.Козицької, допомогти відчути
ліризм та високу художню образність поезії, розвивати вміння сприймати
і розуміти художньо-поетичне слово, осмислювати прочитане, розширювати
кругозір учнів, створити умови для заохочення до розумової діяльності,
розвивати культуру мовлення учнів, навчати працювати у групі, творче
застосовувати матеріал, формувати критичне ставлення до поставленої
проблеми, розвивати мислення, уяву, виховувати любов, повагу до рідного
краю, до свого величного минулого.

Основні завдання:

творче застосування знань у нових умовах; проведення захистів проектів
учнів; заповнення «листа успішності» кожним учнем; розвиток творчого,
логічного і критичного мислення; виховання в учнів любові до рідної
землі;

формування здатності відчувати прекрасне й вербальними засобами
відтворювати його.

Тип уроку: урок вивчення літератури рідного краю.

Обладнання: тексти твору, фотографія К.Козицької, епіграф, фотографії
Володимирського собору, Херсонесу, аудіоматеріал.

ХІД УРОКУ:

1.Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

Учитель декламує уривок із «сказання»

…Скотилось сонце яснолице

На обрій.

Сутінки густі

Вже підступили до дзвіниці.

Але ж хрести ще золоті!

У Віри довгий шлях тернистий.

А нам — пильнуй, не помились,

-Перед спокусами ти вистій,

На шлях ступивши променистий,

Призупинись.

І помолись.

Звершилося!

Як серце б’ється, —

Із праху Божий храм воскрес!

І сонне радісно сміється

На куполі цілує Хрест.

Учитель: Севастополь — надзвичайне місто, кожна вуличка, кожна будівля
має печатку історії, зберігає якусь таємницю.

Шукаю те, що тут цвіло,

У Херсонесі, серед глиб,

Де чую голос свій давно,

Де думка лине-плине вглиб.

Херсонес, для кожного з нас мас особливе значення, ми
захоплюємось його красою.

Ступаючи на землю Херсонесу, нас вражає дух історії, дух величі цього
міста. Катерина Козицька, людина найчутливішої душі, оспівує Херсонес ,
шанує його історію.

У сказанні «Я -Херсонеситка» йдеться про добу Київської Русі та
заснування християнства. Катерина Козицька прагнула відобразити цю епоху
через особисте сприйняття тих далеких подій. І все у творі пов’язане з
сучасним життям, тому так цікаво опинитися у художньому світі Катерини
Козицької.

І сьогодні ми відкриємо цей світ для себе.

На уроці ми попрацюємо з «листами успіхів», крок за кроком
під час аналізу твору ми заповнимо лист та кожен з вас отримає за цю
роботу оцінку.

Бажаю вам успіхів!

2. Цілевизначення.

Учитель. Поміркуймо, що треба знати для вираження свого
ставлення до міста, де ми мешкаємо?(відомості з історії, культури,
традицій…)

Яких умінь ви маєте набути в результаті виконаної на уроці роботи?

(працювати в групах над проектом, збирати інформацію, формулювати
висновки, зіставляти…)

Отже, визначаємо цілі нашого уроку…

Рефлексія психологічної готовності до уроку.

З яким настроєм ви розпочинаєте роботу? Намалюйте обличчя з
вашими емоціями

Наприкінці уроку ви проведете самооцінку роботи, а також осмислите свої
досягнення. Бажаю вам гарного настрою й успішної роботи.

3. Вивчення нового матеріалу. Захист проектів.

І група Доповідь про автора: (демонструють фотографію письменниці,
збірки)

Учень І: Викладач іноземних мов Севастопольського національного
технічного університету, члеп Спілки письменників Росії Катерина
Козицька — Найдьонова добре відома в літературних колах Криму.

Об’єктивно оцінюючи сьогодення та аналізуючи минуле, перевагу у своїй
творчості вона все ж таки віддає чутливому жіночому серцю, яке знаходить
вищу правду, коли це стосується людських відносин. І коли думка рветься
до обрію всесвітніх проблем, українська мова дозволяє Катерині
Дмитрівні, уродженці Чернігівщини, передати словом ті особливі барви, що
притаманні лише світосприйняттю не заплямованого дитинства, яке мешкає
десь поруч з нами все наше життя.

Учень II: Катерина Козицька – поет — романтик, її вірші зрозумій у
кожному віці.

Одна за другою впродовж останніх десяти років з’являються книги.
Спочатку лірика- «Любові гарячі джерела», «Тайноцвіт», «Крапелька
дзвонів», «Слов’янка». Далі робить спроби й у прозі- «Листи Анпи»,
«Сповідь розстріляного солдата», «Світ підземних шкіл», «Суть». Її
оповідання вражають чистою правдивістю й високою художністю. Ці твори
написані російською мовою, але пише Катерина Дмитрівна й українською:
лірична збірка «Плин», сказання «Я-Херсонеситка», поема «Свята земля”.
Твори з’являються на сторінках московських журналів «Іспити», «До
єдності», в київському журналі «Веселка». Твори письменниці прикрашають
сторінки кримських видань — «Чорне море», альманах «Поетична карта
Криму», геокультурний альманах, збірка оповідань, віршів, казок для
дітей «Кримські чудеса».

Учень : У 1996 році за твір «Слов’янка» Козицька була визнана найкращим
поетом року. Ця поема про віру письменниці у кращу долю Київської Русі,
віра в розум й мудрість пращурів. Ліричний образ жінки й особистості
автора у творі повністю співпадають.

Чи не зворуше ваше серце «Я- херсонеситка»? Це пісня хрещенню
Володимиром Русі. Тільки закохана у нашу давню землю людина спроможна
так піднесено говорити про неї.

За цю книгу Катерина Козацька у 2002 році отримала диплом лауреата
Міжнародного літературного фестивалю дитячих письменників «Кімерійські
музи», який проводився в м. Феодосії.

Особливо дорога серцю повість про підземні школи Севастополя, які
працювали під час оборони 1941-42 років. Катерина Дмитрівна була близько
знайома з головною героїнею книги — Наталею Миколаївною Донець. Козицька
використала її розповіді того жорстокого часу, документи, фотографії.

На жаль, тираж повісті мінімальний через те, що автор видає їх за свій
рахунок. А у спонсорів вона просто не вміє просити. Вона вміє тільки
дарувати свої книги бібліотекам, школам, друзям.

Учень : Добра пам’ять у Катерини Козацької про своїх батьків. Разом з
братом допомогли видати книгу батька, Дмитра Козицького «Під гілкою
роздумів».

Любов до людей й участь в їх долях — провідний лейтмотив всіх творів
письменниці,

її натхненна душа всупереч усьому продовжує творити.

Але творчість — це і титанічний труд, повна самовідданість. Вражає
велика працездатність Катерини Дмитрівни. Її творчість очищує та
єднає душі людей, братські народи заради миру, злагоди і дружби, заради
щастя наступних поколінь.

Бесіда з учнями

Що вас вразило у творчій біографії письменниці?

Якою ви уявили Катерину Козацьку? Вона — слабка тендітна жінка, чи

навпаки?

Занотуйте свої враження, думки у «листі успіхів», доберить рядок з
віршів (5

балів), які, на вашу думку, влучно характеризують письменницю.
Наприклад,

квіточка-сонце з дощем — неспокійна душа — творчість.

Робота з текстом

(учитель вмикає спокійну, тиху музику та читає уривок з твору)

Заплющіть очі та уявіть собі таку картину:

Сідаю я на камінь сивий.

Від моря лине гомін хвилі…

У серці — спогади щасливі

З минулого й такії милі!

Був дім тут.

Цвів мистецтва храм.

Джерельця хлюпались в криницях.

Я чую грецьких діток гам,

Осонцені їх бачу лиця.

Півні удосвіта кричали,

Будили ранок — Жде соха!

Молитву Богу воздавали

І грішні, й ті, що без гріха.

Напишіть у «листі», якими постають перед вами образи, яким ви уявляєте
камінь, море, дім, джерельця, ранок. Оберіть один з образів, що
сподобався найбільше. Наприклад, камінь,він сивий, тобто білуватого
кольору, на дотик він гладкий, бо дуже давній, він теплий, бо гріється
на сонці, на смак-скоріше солоний, бо море омиває його своїми хвилями,
я чую: він щось шепоче, це не звичайний камінь, він нагадує метеорит з
іншої планети…

образ колір тактильне відчуття смакове температура слухове екзотизм

Аналіз структури сказання

Сказання складається зі вступу, шести частин .

Робота у групах.

Група читає окрему частину сказання, визначає тему й ідею, знаходить
історичний матеріал з теми уривка, порівнює художнє й історичне.

ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ

І гр. «Минуле»

2 гр. «Моє місто», «Десяте століття»

З гр. «Володимир-красне сонечко» ,«Політ у майбутнє»

4 гр. «Плин історії»

II група

І частина «Минуле»

Учень І:

Фундамент.

Стіни.

Лобода.

І тиша. І хмарок гряда.

Немарно я прийшла сюди,

Де ант викохував сади.

Письменниця звертається до міста Херсонеса, вона не називає його, але з
описів, образів зрозуміло, що це давне місто.

В музеї вироби гончарні:

Тут глечик, амфора, руно,

І персні, і намиста гарні,

Живеє в горщичках зерно

Учень II: Дуже виразно змальовується природа Криму:

Скелястая земля святая

Виплискує новітній цвіт:

Ось незабудка розквітає —

Вій еллінки небесний зліт.

І крокус із трави неждано

Шепнув назустріч: «Ну, привіт».

А маки, наче кров, багряні

Зітхають пелюстками вслід

Завдання класу — записати 2-3 метафори

Учень III: Автор порушує проблеми людського буття, людської
гідності, порівнює минуле й сучасне ставлення до рідної землі.

У плині літ, що промайнули,

Не збочився Чумацький шлях.

Та душі вже німі, поснули,

І холод скніє у серцях:

Ми Землю нашу не шануєм.

Самі собі копаєм рів.

Діткам майбутнє не плануєм.

І не відмолюєм гріхів.

Від того лиха світ старіє,

Вже не ростопить сонце криг.

Здається, білий світ чорніє

Від чорних вчинків нелюдських.

Учитель: Які ми повинні зробити висновки з почутого?

2,3 частина «Моє місто», «Десяте століття»

Учень.- Севастополь — героїчне місто з багатою історією. Катерина
Козицька пишається тим, що мешкає у Севастополі, для неї- це Свята
земля.

Пишаєтесь, напевно, містом?

— Вітчизна пращурів моя.

Люблю його. Хай буде звісно,

Херсонеситка зроду я.

?

°

p

T V r

t

?

????;?p

r

t

?

h?7??

hn

hn

( hn

. hn

hn

. hn

1 hn

hn

hn

hn

hn

hn

. hn

УченьІІ: Автор малює добу правління княгині Ольги, яка у свій час
зробила перший крок до хрещення Русі

Історик:

Захотівши побачити Царград, вибрала ближчих до себе людей і на човнах,
Дніпром та морем, поїхала у Візантію. Там тоді царював
Констянтан

Літератор:

Катерина Козацька малює епоху язичництва, яке вона вважає «лихоманкою»

Тисячоліття! -Це немало.

Багрянородний. Вона пану дуже припала до вподоби за свою
вроду і розум, і він хотів одружитися з нею, кажучи, що їй краще б
пристаю царювати у великому царстві,— от такому, яким була тоді
Візантія. Не треба жити, серед дикого народу! Ользі Костянтин був не
до мислі, і вона рада б була як-небудь відчепитись від нього, а через
те сказала йому: «Охрести мене,— будь мені хрещеним батьком, а то не
гаразд тобі мати жінку поганської віри». Цар дуже зрадів, і незабарам
патріарх константинопольський охрестив її, і дали їй ім.`я Єлени. Тоді
цар знову почав прохати її, щоб вона йшла за нього, але Ольга одмовила
йому: «Я б і рада була, царю, та сам ти гаразд знаєш, що християнська
віра не позволяє батькові брати собі дочку за жінку, а тепер ти ж мені
став хрещеним батьком, а я тобі донькою».— «Перемудрила ти мене,
Ольго»,— промовив Цар і, подававши подарунки грішми усім, хто був з
нею, пустив їх додому. Було це у 957році.

Так каже київський літопис, але, як ми певне знаємо з
візантійських джерел, імператор Костянтин був жонатий; до того ж , Ольга
тоді була вже зовсім стара; крім того, про охрещеная Ольги у Царграді
нічого не вказує візантійська історія. Вона детально описує те, як
приймали княгиню Ольгу у Цар-граді. Відтак, Ольга, ймовірно, їздила до
Царграда ще нехрещени, а охрестилася вона тоді, як повернулась звідти
до Києва, без усякої пишноти. І сталося це не пізніще, як у 958 р., бо
у німецьких джерелах згадується, що саме 959 року до короля Римського
Оттона Першого прибули посли од королеви Русі — Олени; а це, як ми
знаємо, християнське ім.`я Ольги.

Охрестившись, Ольга хотіла охрестити і єдиного сипа свого Святослава, та
він не схотів і одказав їй: «Не добре мені міняти віру, коли й уся
дружина моя держить віру наших батьків і прадідів,— вони ж
сміятимуться з мене». Так до смерті він і не охрестився.

Нас лихоманкою трясло:

Ми гріх язичництва пізнали,

Що жертв постійно вимагало,

Убивств нікчемне ремесло.

Княгиня Ольга у поета — сильна, мужня жінка, розумний керівник
держави, що прагне добра своїй країні. Образ патріотичний

…Княгині Ользі не до сну,

Бо колисає в серці мрію,

Почувши раз про Візантию,

Багату, кажуть, і міцну.

Попри всілякі забобони,

В Константинополь попливла.

І прийняла його закони,

І християнство прийняла.

І повернулась в Київ-град,

Зробивши цей важливий крок:

Язичництво — це шлях назад,

А Хрест — до Бога та зірок.

Учитель: У «листах» дайте відповеді на питання:

Чи схожі Ольга Козицької та історичний образ княгині?

Яке важливе рішення прийняла для себе Ольга?

Чому їй сподобалась Візантія?

Якої долі вона прагнула для своєї держави?

Чи є спільні риси у характерах головної героїні та автора? Які?

III група 4 частина «Володимир-красне сонечко», «Політ у майбутнє»

Історик: Ярополк був дуже м`якої вдачі: там він послухав Свенельда і
пішов на брата свого Олега, тут послухався Блуда і сам оддавсь до рук
Володимирові!!; своєю волею він нічого не робив, і крутили молодим
князем бояри, як хто хотів. У 980 році Володимир здобув собі Київ і
980—1015 почав становити скрізь по майданах божків і багато жертв
приносив тим ідолам. Володимир собі мав багато жінок і жив весело; ходив
походами на ляхів і забрав од них назад галицькі городи: Перемишль,
Червень та інші, побив Радомичів і В`ятичів, що жили на р. Оці, і пішов
аж у Полісся і його звоював. У 984 р. Володимир ходив походом на
Дунай, брав дань. У 988 р. виступив він походом у Таврію і там обложив
грецький город Корсунь (недалеко теперішнього Севастополя), що був
багатою колонією у Криму. Зробив він це через те, що грецькі царі
Василій та Костянтин не додержали свого слова: не оддали за нього
сестри своєї Анни за ту велику поміч, що він подав їм перед тим, і
допоміг придушити повстання у їхньому царстві.

На той час якийсь грек Атанас чогось зрадив своїм і кинув до
Володимирового стану стрілу із написом: «На схід сонця од города є
криниця, а з неї проведена вода у город: одведи воду, і здобудеш місто».
Так Володимир і зробив. Через спрагу мусили корсунці оддати свій город,
і Володимир увійшов у нього. Тоді царі візантійські побачили, що треба
додержати обіцянки. Вони вблагали свою сестру поїхати у Корсунь та
одружитись із Володимиром, хоч вона дуже того не хотіла і казала, що їй
смерть краща, ніж отой нелюб. Проте послухалась братів і поїхала.
Володимирові ж царі переказали, що як вій хоче брати християнську
царівну собі за жінку, то повинен уперед сам охреститись. Володимир на
це згодився, і от у Корсуні його охрестили, назвали Василієм і звінчали
з царівною Анною. Вінчав їх корсунський митрополит Михаїл. Про те, чи
охрещено Володимира справді у Корсуні, певних звісток не маємо, хоч
звичайно, коли взято було Корсунь Володимир міг охрестився у Києві або
під Києвом у Васильєві (тепер Васильків) без усякої пишноти, як і бабка
його Ольга. У 988 Володимир хрестив Київську Русь.

Літератор:

А згодом мудрий князь Великий,

Що в Новгороді голова,

Гряде у Київ ясноликий

Зректи пророчії слова:

— Колиска тут слов’ян щаслива!

Так він у завтра заглянув.

І вдіяв Володимир диво:

В майбутнє Русь він повернув.

І озирнувся — жертв не в міру.

Язичництво по людях б’є.

І заявив: ми зміним віру

На ту, що істиною є.

Літератор:

Зібрав князь Думу свою вірну:

-Піднімем поставець вина!

Є в світі істинная Віра

-У Православії вона.

Відомо стало, що на Півдні,

Де Корсунь в воду зазира,

Є християнства слуги вірні,

.А ще — кирилиці й пера.

Над містом нависають хмари,

Але радіє князя дух.

В минулому одвічні чвари,

Оре вже землю чорний плуг.

Слов’янська віра у Христа

Була кривава та свята.

Історик: з Корсуня із Володимиром приїхав митрополит Михаїл. котрий і
став першим митрополитом київським. Володимир покликав багато
священників; це були перші панотці по наших церквах, і з собою вони
привезли книжки Святого Письма, що переклали Кирило та Мефодій з
грецької на слов`янську мову; по них ото стали правити службу по
церквах. Так ті книжки зосталися в нас і досі

Учитель:У листах дайте відповідь на питання:

Яку важливу зміну у державі вніс Володимир?

Виразне читання частини «Політ у майбутнє»

Князь разом з клином журавлиним

Летить над Руссю, мовби тінь.

Над дивними місцями лине. Конають ідоли червоні

Несе його крилатий кінь. Уздовж слов’янського Дніпра.

Все думав: «Русь така могутня. І бачить князь церкви та скити,

Але мовчить, ще спить вона. Монастирі, хрести, хрести…

Чи буде всім нам Матір путня? Він Русь зуміє охрестити

Бо маєм звички дикуна. І у історію війти.

Гадав: чи то гречанку Анну, Але й те знав, що буде битва.

Яка у християн на службі. Нового доля непроста.

До цього підключити план)? Та помогла свята молитва

Як добре б їм жилось у шлюбі! І сила святості Хреста.

І Русь вдалось би освятити… Потрібніше за хліб нам віра.

Благословенная мета! Без неї — без коріння мов.

Рішив він греків сповістити. Як батьківщини небо гріє!

Що Русь прямує до Хреста.

..В танку весільнім люди, коні –

Русь нову долю вибира. Вона бо ситність і любов.

Не просто буду вати, сіять.

Плекати сонце стиглих нив.

Та Володимир, князь-месія.

Все зміг. І Русь він охрестив.

«Плин історії»

Учень: Минає час, все змінюється , відбувається розквіт Київської Русі,
але князі не

можуть поділити владу між собою, ідуть міжусобні війни. Вороги
розгромлюють

вже слабку державу.

І знову кров. І стогне гучно

Земля.

Й розпука.

Й недород.

3 болем письменниця відображає цю картину

Минулеє лишило слід:

Святе із грішним пополам.

Ми ті ж і через сотні літ,

І наш слов’янський корінь там.

0, княже!

Відгукнись, величний!

Навчи слов’ян, як вчив колись,

Щоб в злагоді жилось одвічно

Й дитячі сльози не лились.

4. Підсумки

Уявіть таку картину

10

І море.

І сонце.

І камінь.

І вічного неба блакить.

Чи милосердная пам’ять

Дасть мені спокію мить?

Дивлюсь я на церкву здалека

В риштованні знову вона.

Молюся за Ольгу і греків,

То жива давнина.

Жадана, несхитна надія!..

Вже дзвонами церкви гудуть,

Насущная здійснилась мрія:

До храму он люди ідуть!

За Русь помолимось нашу.

Учитель: Про яку церкву іде мова? Подивіться на
фотографії

Володимирського Собору. Який він величний! Це символ нашої історії,

спільного слов’янського коріння. Коли ви знов підете до
Херсонесу,

прислухайтесь уважно до його таємниць та згадайте високохудожні
рядки Катерини Козицької. Пишайтесь тим, що ви — херсонесити.
Бережіть своє місто, будьте гідними громадянами!

У своїх «листах» давайте створимо образ святої землі, який постав

перед нами. Поділіться думками у групах.

Севастополь

Херсонес

4. Рефлексія, оцінювання результатів роботи

Учні у групах проводять самооцінювання за результатами своєї праці під
час

уроку.

Відбувається рефлексія настрою учнів наприкінці уроку (знов малюють

«мордочки»).

Учні здають «листи успіхів», у яких наприкінці уроку у 2-3 реченнях

описують свої враження від уроку. За ці «листи» вони отримують окрему

оцінку.

5. Домашня робота

Намалювати ілюстрацію до твору чи вивчити уривок з твору напам ‘ять або

створити міні-твір «Історія мого міста».

Похожие записи