.

Нові можливості школи в умовах модернізації освіти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
157 1615
Скачать документ

Нові можливості школи в умовах модернізації освіти

Ми продовжуємо публікацію матеріалів, які презентують методичні
матеріали з розробки програм управління якістю освіти в сучасних умовах
реформування системи освіти

Поєднання навчання дітей із формуванням їхнього життєвого досвіду

Зміни у змісті навчального матеріалу, організації освітнього процесу в
освітніх технологіях стосуються лише одного шляху досягнення нової
якості освіти – навчального процесу. Але якість освіти визначається не
тільки результатами, досягнутими в навчальному процесі, навіть якщо ці
результати мають інтегративний характер. Якість освіти визначається
співвідношенням «шкільних знань» і життєвого досвіду учнів, що
представляє собою сукупність знань про способи рішення проблем, норми
поведінки, існуючі правила, яких варто дотримуватись. Такі знання
формуються в усіх людей у процесі спілкування та практичної діяльності.
Нерідко «шкільні знання» та життєвий досвід являють собою паралельні
системи. Діти в міру дорослішання все більше починають розрізняти
ситуації «як у книжці» та «як у житті».

Поєднання навчання дітей із формуванням їхнього життєвого досвіду
можливе за декількох умов:

якщо елементом змісту освіти стає життєвий досвід учнів (на уроках
розглядаються явища, протиріччя, проблеми, з якими учні зустрічаються у
своєму житті);

якщо у школі використовуються можливості для залучення учнів у проектну
діяльність, у процесі якої реалізуються «шкільні знання»;

якщо у школі формуються міжособистісні відносини учасників освітнього
процесу, засновані на принципах, що відповідають цілям шкільної освіти.

Створення умов, названих вище, залежить від сформованого у школі укладу
життя – прийнятих норм існуючих взаємин, традицій, ритуалів, видів
діяльності.

Оптимізація відносин між учасниками освітнього процесу – учнями, їхніми
батьками, учителями – пов’язана з регулюванням їхніх прав та обов’язків.
Під час обговорення питання про права дітей у педагогічній аудиторії
нерідко виникає питання про обов’язки дітей. Це цілком логічно, тому що
будь-які права завжди пов’язані з певними обов’язками.

Необхідність розгляду питання про взаємозв’язок прав та обов’язків дітей
обумовлена досить важливою обставиною, характерною для сучасного етапу
розвитку освіти. Проблема прав дітей має кілька аспектів. Вона може бути
проаналізована з різних точок зору. Дана проблема насамперед
розглядається з погляду обов’язків суспільства зі створення умов для
повноцінного фізичного, інтелектуального та духовного розвитку дітей.
Якщо зізнається право дітей на освіту, то це означає, що суспільство
зобов’язане створити необхідні умови для того, щоби всі діти могли
отримати таку освіту. При цьому самі діти можуть нічого не знати про
свої права.

Але на певному етапі розвитку суспільства ситуація змінюється. Обов’язки
суспільства стосовно дітей не зникають. Але самі діти починають
усвідомлювати себе суб’єктами права, починають усвідомлювати, що вони
мають певні права, з якими повинні рахуватись дорослі. Виникає проблема
відносин дітей і дорослих на основі взаємного визнання прав.

Проведене у 2002 р. дослідження дало цікаву картину усвідомлення учнями
своїх прав. В анкету для школярів було включене запитання про те, як
вони оцінюють дотримання різних прав дітей в умовах своєї школи. Серед
можливих варіантів відповідей був запропонований і такий: взагалі не
знаю про таке право. Частка опитаних учнів, які вибрали цей варіант,
склала в середньому від 2,7 % (право вільно виражати свою думку) до 12,3
% (право на професійну орієнтацію). Але в переважної більшості учнів не
виникло яких-небудь сумнівів у існуванні своїх прав.

Цікаве й інше – про існування прав дітей, з якими повинні рахуватись
дорослі, 54,8 % опитаних учнів довідались у школі; 27,7 % чули по радіо,
телебаченню; 25,2 % опитаних школярів довідались про дані права від
батьків; 22,1 % прочитали самі.

Орієнтація у правах дітей – необхідний компонент громадянської освіти.
Але разом із тим орієнтація у правах породжує й виховну проблему: діти
повинні усвідомлювати, що їхні права повною мірою можуть бути
реалізовані, якщо вони самі виконують певні обов’язки та з повагою
ставляться до прав інших людей, починаючи зі свого сусіда по парті. Мова
йде про обов’язки учня, без виконання яких неможливо реалізувати право
на освіту; і про обов’язки члена колективу, без виконання яких не можна
створити у школі комфортне та безпечне середовище; і про обов’язки
піклуватися про власне здоров’я, без чого оздоровчі заходи не принесуть
будь-якої користі.

Питання про співвідношення прав та обов’язків учнів пов’язане з питанням
про співвідношення прав та обов’язків учителів. Для того щоби діти
навчилися виконувати свої обов’язки, учитель повинен виконувати свої.
При цьому треба зважати на те, що обов’язки вчителя не можуть бути
безмежні – щось учитель зобов’язаний робити, а щось робити він зовсім не
зобов’язаний. Безмежним може бути почуття педагогічного обов’язку, але
педагогічний обов’язок відноситься до категорії моральних зобов’язань,
які кожний учитель приймає добровільно, самостійно визначаючи межі таких
зобов’язань.

Для виконання своїх обов’язків учитель повинен мати певні права, у тому
числі при пред’явленні вимог до учня, при необхідності впливати на
недбайливого учня й у багатьох інших ситуаціях шкільного життя.
Природно, що і права вчителя, як і його обов’язки, не можуть бути
безмежні: є речі, на які вчитель має право, а є – на які він права не
має.

Для рішення проблеми оптимального співвідношення прав та обов’язків
учасників освітнього процесу треба знайти сам спосіб рішення. Можна,
звичайно, спробувати сформулювати права й обов’язки учнів, батьків і
вчителів і викласти їх в якому-небудь нормативному документі державного
чи регіонального рівня. Але спроба регламентувати відносини учасників
освітнього процесу «зверху» нічого хорошого не дасть. Адміністративним
шляхом вирішити дану проблему не вдасться.

Проблему взаємозв’язку прав та обов’язків учасників освітнього процесу
краще вирішувати на рівні освітньої установи шляхом переговорів і
дискусій.

Результатом переговорів і дискусій може стати визначення нормативів
діяльності школи. Існують нормативи, які задаються управлінськими
структурами: освітні стандарти, мінімальні соціальні нормативи
(визначальні норми забезпечення установ освіти матеріальними ресурсами),
санітарно-гігієнічні та інші нормативи, спрямовані на забезпечення
безпеки дітей і персоналу освітніх установ. У цьому випадку мова йде про
норми діяльності, яких дотримуються в конкретній школі.

Прикладом подібних норм може служити сукупність характеристик школи,
здатна гарантувати дотримання прав дітей, передбачених нижче зазначеними
основними рисами школи, що гарантує реалізацію прав учнів.

Така школа готова прийняти всіх бажаючих у ній учитись і дати можливість
вибору освітніх програм.

Ця школа має у своєму розпорядженні необхідні навчальні кабінети,
спортивну базу; кількість учнів на один комп’ютер наближається до рівня
найбільш розвинених країн.

Школа безкоштовно забезпечує всіх учнів посібниками, що відповідають
державному переліку підручників.

Шкільна бібліотека у своєму фонді має всі видання, включені у списки
літератури, що рекомендуються для учнів.

Учні школи мають можливість отримати додаткові освітні послуги, що
відповідають їхнім запитам.

Учні навчаються в першу зміну, у класах, наповнюваність яких не
перевищує встановлені норми.

Персонал школи проявляє поважне ставлення до учнів та їхніх батьків.

У статуті школи конкретно визначені види соціально-педагогічної,
психолого-педагогічної, консультативної допомоги, які можуть отримати
учні у школі.

Школа дає батькам учнів усю інформацію, що їх цікавить, про свою
діяльність.

Обсяг домашніх завдань для учнів не перевищує встановлених норм і дає їм
реальну можливість займатися додатковою освітою та спортом.

Кваліфікація педагогічного персоналу є достатньою для ефективного
навчання дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Режим роботи школи відповідає інтересам збереження здоров’я дітей, він
погоджується з батьками.

Години змін строго дотримуються; цей час достатній для приймання учнями
гарячої їжі.

У школі є медичний кабінет, регулярно проводяться профілактичні медичні
огляди, надаються стоматологічні послуги, гарантована екстрена медична
допомога; є можливість отримати інформацію про консультації фахівців
медичних установ.

У школі систематично проводяться оздоровчі заходи, спрямовані на
збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Усі учні мають можливість отримати якісне гаряче харчування безкоштовно
або за плату, що відповідає реальним фінансовим можливостям родини.

Школа сприяє додатковій освіті дітей, їхнім творчим заняттям, забезпечує
можливість занять спортом.

У школі для учнів проводяться розважальні заняття, що відповідають
запитам різних вікових груп школярів.

??;?У статуті школи чітко визначено, у чому полягає право учнів вільно
виражати свою думку, з яких питань життя школи думка учнів повинна
систематично вивчатися, при рішенні яких персональних питань учнів їхня
думка повинна обов’язково враховуватися.

У статуті школи чітко визначено, у чому полягає право учнів на свободу
думки, совісті та релігії.

У статуті школи чітко визначено, у чому полягають права учнів на
особисте життя. Інформація про особисте життя учнів, ситуації в родині,
результати психологічного тестування є закритою. У школі неможливе
публічне обговорення питань, що стосуються особистого життя учнів. У
школі існує заборона на читання особистих щоденників, листів і записок
учнів.

Педагоги школи готові допомогти учням на їхнє прохання в рішенні
існуючих у них особистих проблем.

У школі існують і реально функціонують органи учнівського
самоврядування.

У школі чітко визначені права й обов’язки кожної групи учасників
освітнього процесу. У ній немає місця адміністративному та педагогічному
свавіллю.

У школі неприпустимі образа або приниження кого-небудь із боку
персоналу, а також із боку учнів. Діти можуть не боятися, що їх хтось
скривдить у школі.

У школі здійснюються заходи, що попереджають травматизм учнів.

У школі є охорона, що виключає можливість проникнення у школу сторонніх.

У школі неможливі продаж наркотиків, куріння, уживання спиртних і
слабоалкогольних напоїв, поширення порнографічної продукції.

Учні мають можливість отримати у школі допомогу в рішенні значущих для
них проблем, включаючи допомогу в розв’язанні конфліктів у самій школі й
у родині.

Імідж школи

Перераховані вище 30 позицій можуть бути уточнені та доповнені. Але в
кожному разі було би важливо сформувати образ школи, заснований на
дотриманні прав дітей. Очевидно, що перейти від реально існуючої школи
до школи, що наближається до бажаного образа, не так просто і навряд чи
такий перехід відбудеться швидко. Відразу усунути всі фактори, що
перешкоджають реалізації прав дітей у системі освіти, неможливо.

Разом із тим варто враховувати, що імідж школи в очах громадськості,
батьків, учнів і самих педагогів є одним з головних факторів її
розвитку. Від іміджу школи багато в чому залежать суспільна підтримка
школи, вибір школи батьками, ставлення педагогів і дітей до виконання
своїх обов’язків.

Уявлення про школу, що складається в різних групах учасників освітнього
процесу та громадськості, виражається у відповіді на запитання, чому
саме в даній школі приділяється головна увага. У зв’язку з цим має сенс
відзначити, що в результаті дослідження, проведеного наприкінці 90-х
років у ряді регіонів, з’ясувалося, що, з погляду опитаних учителів,
максимальна увага в їхніх школах приділялась: веденню шкільної
документації (26 % опитаних), рівню знань учнів (21 %), чіткому
плануванню роботи (19 %), урахуванню успішності (18 %), ретельності
вчителя (18 %). На увагу до умов роботи вчителя вказало від 4 до 15 %
опитаних, самоосвіти вчителя – від 7 до 16 %, спільної роботи з родиною
– від 4 до 12 % опитаних.

Реалізація програми модернізації освіти може стати істотним фактором
зміни суспільного уявлення про сучасну школу в цілому та про конкретну
освітню установу. В очах суспільства школа може стати соціальним
інститутом, що захищає право дітей на щасливе життя й успішно готовить
їх до ефективного вирішення «дорослих проблем».

Зрозуміло, що зміна іміджу школи можлива в тому випадку, якщо школа
зможе здійснити дійсні кроки в даному напрямку. Здійснення програми
модернізації освіти залежить від ефективності управління якістю освіти
на всіх рівнях – від держави до освітньої установи.

Від управління на основі приписів до вибору власної програми розвитку

Для забезпечення ефективності управління процесом модернізації освіти
необхідна модернізація самого управління. Найбільш помітні зміни у сфері
управлінської діяльності відбуваються в галузі економіки. Вони
стосуються принципів управління, його методів, організації, змісту
управлінських завдань, а в остаточному підсумку – самої стратегії
управління.

У галузі освіти зміни менш помітні. Це стосується й управління освітніми
установами й управління освітніми системами більш високого рівня
(муніципальними, регіональними, федеральними). Найбільш помітні зміни у
взаєминах федеральних і регіональних управлінських структур, у
визначенні сфер компетенції кожної зі структур. Аналогічні зміни мають
місце й у взаєминах регіональних і муніципальних структур, хоча в цьому
випадку ситуація в різних регіонах може мати відмінності.

Взаємини освітніх установ та управлінських структур більш високого рівня
багато в чому залишилися колишніми. Закони про освіту включають кілька
десятків позицій, що визначають компетенцію та відповідальність
освітньої установи. На практиці компетенція освітньої установи нерідко
обмежується. Це стосується й матеріально-технічного оснащення освітнього
процесу, і затвердження навчальних планів, і розробки робочих програм, і
встановлення штатного розкладу, і встановлення ставок заробітної плати,
і формування контингенту учнів, і вибору навчальних посібників.

Якісь обмеження пов’язані з дефіцитом бюджетних засобів, частина яких
може розподілятися на розсуд органу управління освітою. Багато обмежень
існують у силу традиції, інерції відносин минулих років. Нерідко
керівники освітніх установ при порушенні законних прав установи воліють
уникати конфліктних ситуацій, побоюючись негативних наслідків. Варто
підкреслити, що характер взаємин освітньої установи та органу управління
освітою багато в чому залежить від позиції керівника установи, що, у
свою чергу, визначається не тільки його характером і рівнем професійної
компетентності, а й тією суспільною підтримкою, на яку він може
розраховувати.

Управління самою освітньою установою також багато в чому зберігає риси
минулих часів. Значною мірою воно ґрунтується на приписах «зверху», які
трансформуються у приписи персоналу установи. У силу цього управління
найчастіше носить реактивний характер – такий термін використовується в
теорії управління для характеристики управлінської діяльності, що являє
собою реакцію на поточні події: отримана вказівка, виникає конфлікт,
відхилення від звичних норм. Внутрішньошкільне управління, як і раніше,
є переважно адміністративним управлінням. Таку ситуацію не можна ставити
за провину шкільним адміністраторам, хоча особистість керівника визначає
багато чого.

Характер управління освітньою установою визначається ступенем його
автоматизації, роллю місцевого соціуму в управлінні та вибором стратегії
управління керівниками установи освіти.

Здійснення програми модернізації освіти буде сприяти створенню
об’єктивних передумов для переходу від стратегії виконання приписів до
стратегії вибору власної програми розвитку освітньої установи.

Існуюче законодавство створює правову базу для автоматизації освітніх
установ, для прийняття ними самостійних стратегічних рішень у сфері як
освітньої, так і фінансово-господарської діяльності. Програма
модернізації припускає, що установи освіти не тільки зберігають право на
самостійність, а й зобов’язані реалізувати це право, тому що, як показав
попередній аналіз, буде розширюватися коло питань, з яких установи
освіти приймають самостійні рішення.

Програма модернізації припускає розвиток державно-суспільного управління
у сфері освіти. Тенденції переходу до державно-суспільного управління
проявляються у створенні піклувальних рад, розвитку міжрегіонального
співробітництва та значних масштабів інноваційної діяльності у сфері
освіти. При цьому треба враховувати, що об’єктивні умови будуть
«підштовхувати» установи освіти до використання форм державно-суспільної
установи, будуть усе сильніше залежати від суспільної підтримки та
власної ініціативи. Розвиток державно-суспільного управління стане одним
із факторів модернізації змісту освіти, забезпечення її відповідності
сучасному соціальному замовленню.

У ситуації, коли буде зростати самостійність установи освіти в
організації освітнього процесу й одночасно зростати її відповідальність
за освітні результати, буде зростати й необхідність у формуванні кожною
освітньою установою власної програми управління якістю освіти, тому що
буде потрібна тривала, протягом декількох років, діяльність зі створення
умов для досягнення бажаних результатів «на виході».

Шкільну програму управління якістю освіти не слід розглядати як
особливий «документ». Вона може бути відбита в перспективній програмі
розвитку освітньої установи, а найголовніше – у практичній діяльності
шкільної адміністрації та педагогічного колективу в цілому з досягнення
нової якості освіти. Можна сказати, що шкільна програма управління
якістю освіти – це програма розвитку школи, спрямована на створення
умов, необхідних для досягнення нової якості освіти, і сама практична
діяльність з її реалізації.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020