«Ніколи не зробимо шкоди ми пташці у ріднім краю»
Мета. Поглибити знання учнів про зимуючих птахів. Показати дітям, як
тяжко пташкам жити під час сувороїзими. Викликати у них співчуття до
птахів, бажання допомагати їм узимку та ознайомити із способом життя у
природі в зимовий час. Виховувати любов і бережне ставлення до пташок.
Розвивати діалогічне мовлення, збагачувати словниковий запас дітей,
розвивати уміння висловлювати свої думки.
Обладнання. Гілки різних порід дерев, різноманітні годівниці, зразки
корму для птахів, грамзаписи голосів птахів.
Клас оформлюється як парк. На вікнах, дошці висять гілки різних порід
дерев. А на гілках знаходяться різноманітні годівниці.
(До класу заходять учні).
Вчитель. Діти, куди ми з вами потрапили? Прислухайтесь. Що це? (Звучать
голоси пташок).
Яка пора року в нашому парку?
(Голоси птахів стихли. Звучить музика П. Чайковського «Грудень»).
Що сталося? Куди поділися пташки? Чому?
А чи всі птахи відлетіли у теплі краї?
До нас сьогодні завітали гості. Це птахи, які залишились у нас зимувати.
(До класу заходять діти у костюмах птахів).
Учень.
Гуляють білі сніговиці,
Тріщить мороз. Гудуть вітри.
Сидять зажурені синиці,
І повзики, і снігурі…
Зима… зима. Не те, що влітку –
Біліє далеч снігова,
І на малесеньку чечітку
Колючий острах навіва.
Дзьобатий дятел працьовито
У кору стука – не дріма.
Але тепер йому не літо –
Кругом зима, кругом зима!
А сніг лежить, а вітер злиться.
І навіть щиглик на біду,
Хоч звичка в нього – бадьориться,
Притих під кущиком в саду.
Сніжинки білі – не комахи,
А ковдра біла – не тепло,
І повели розмову птахи
Про те, що буде, що було.
Вчитель. Давайте послухаємо, що цікавого вони нам розкажуть. Перший наш
гість – Синичка. А тепер, Синичко, розкажи, як тобі живеться.
Синичка.
Скільки тут пташок співало,
Веселилося щодня.
Коли сонце пригрівало
І літала комашня,
Кожний кущик, кожну гілку
Обсідали залюбки,
Щоб не шкодили ніскільки
Їм зажерливі жуки.
Сили в крильцях не жаліла
Кожна пташка – ой, люлі!
І комах, і гусінь їла
На зеленому гіллі.
Я одна тоді, бувало,
Не хвалюся задарма,
За добу комах з’їдала,
Скільки важила сама.
А тепер кругом зима –
Ні комашечки нема.
(Звучить пісня про синичку).
Вчитель. Другий наш гість вам усім добре знайомий. Хто це?
А як тобі, Дятле, живеться взимку?
Дятел.
Ой було, було, було –
Всюди зелено було.
Хто працює, а не спить,
Досхочу міг їсти й пить.
Пробудився на зорі –
Застрибав по корі,
Де сховався жучок,
Короїд-черв’ячок…
Лиш прицілився – стук-стук!
І вже у дзьобі жук.
Деревце не одне
Звеселяло гучне:
Стук-стук-стук!
Стук-стук-стук!
То личинка, то жук,
А тепер кругом зима,
Їжі доброї нема!
Вчитель. Наступного ми теж часто зустрічаємо. Хто це?
Снігур.
Рід наш, друзі, не з добра
Взяв наймення снігура.
Крихти їжі на бігу
Ми шукаємо в снігу.
Та бува не завжди:
Не знайшов – то й так сиди.
Тільки як же нам сидіть –
Ще примерзнемо, глядіть,
До водиці, до землі –
Ми ж малі, малі, малі!..
Краще стриб-стриб-стриб! –
Зерно десь знайшли б!
Вчитель. Подивіться уважно на наступного гостя. Можливо, хтось цього
птаха сьогодні бачить вперше.
Звуть його Повзик.
Повзик.
Оце б мені, Повзику,
Та піти на ковзанку,
Відшукати гірочку,
Взяти в лапку гілочку,
Відштовхнутись другою,
Позмагатись з хугою…
(Тремтить від холоду).
То на мо-морозику,
Хо-холодно Повзику,
Бо знайшов за дниночку
Тільки зе-зерниночку
І зга-згадувать шкода.
Ой, біда, біда, біда!
Вчитель. А наступний гість – Щиглик.
Щиглик.
Не чути свисту-щебету
У рідному саду.
Невже звикать до шепоту
В пташиному роду?
Мені ж іще ввижається
Не сніг серед лісів,
А личка, що всміхаються,
Привітних школярів.
Всю весну, ціле літо ми
Скрізь дбали про врожай.
Хай стогне важко віхола –
Ми любим рідний край,
З мотивами дитячими
Сплітавсь пташиний гам.
Тож будем сподіватися –
Підмога прийде нам.
Бо як трапиться біда –
Вірний друг не покида.
Вчитель. А ось і весела Чечітка до нас завітала.
Чечітка.
Я, що звуть мене Чечітка,
Буду в Щиглика за свідка:
Чи не ми трудились чесно,
Вздовж, і вшир, і перехресно
Облітали гай і ниви,
Берегли сади й посіви.
А чи нам того не знати,
Як нам дякують юннати
За оту постійну, строгу,
\ ^ – ? n
p
?
O
Oe
BDRT\^??L
N
?
‚
”
p
TN
‚
CБезкорисливу підмогу.
Ой, погляньте: в тому домі
Школярі живуть знайомі,
Що не раз мене, Чечітку,
Годували навіть влітку.
Тож пошлім до них Синицю,
Всього птаства представницю.
А вона метка на слово –
Все налагодить чудово!
Вчитель. І веселий, безтурботний пустун Горобчик тут з’явився.
Горобчик.
В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджаках.
Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла;
Та жаль, що всюди віхола
Поживу замела.
Сніги мов білі килими,
І долі ні зерна.
Ви хліба накришили б нам,
Посипали пшона.
Горобчики наїлися
І наче у теплінь
Всі радо розлетілися,
Цвірінь-цвірінь-цвірінь.
(Діти виконують пісню про горобчика).
Вчитель. А ось до класу забігають Ворона і Сорока.
Сорока. І мене діти взимку біля своїх годівниць бачать.
Строката сорока
В садку білобока,
Веселої вдачі,
Навприсядки скаче.
Де, Вороно-Каркароно,
Ти була?
Що, Вороно-Каркароно,
Принесла?
Ворона.
Я проснулась,
Стрепенулась
І кар-кар!
На воронячий зібралась я базар.
Рано-рано
Прилетіла до струмка,
На городі проковтнула черв’яка.
Покружляла, покружляла
Я вгорі.
Горобців порозганяла у дворі.
Сорока (глузливо).
Стріла півня –
Розбишаку-пісняра –
І чкурнула,
Дременула із двора.
Ворона. Неправда, Сороко! Зовсім не тому я поспішала, що від півня
втікала. Я до дітей хотіла встигнути, розпитати, що вони до зими для
птахів готують.
(Діти розповідають про годівнички, які вони зробили, з якого матеріалу
їх можна виготовити, про той корм, який можна класти у годівниці для
пташок взимку. Дівчата виконують пісню «Хоровод сорок»).
Вчитель. Діти, а хто з вас бачив цих пташок під своїми вікнами?
Тож послухаємо.
Снігур.
Цір-цір-цір,
Вийди, Іванку, на двір!
Синичка.
Час-час-час,
Вийди, Марійко, до нас!
Дятел.
Цинь-цинь-цинь!
Хлопчику, зернятко кинь!
Щиглик.
Ціть-ціть-ціть,
Нас рятувати спішіть!
Повзик.
Цір-цір-цір,
Діти любі, спішіть!
Горобчик.
Подбайте, діти, про нас!
На сніданок для пташки
Киньте зерен, киньте кашки.
Ми ж все літо працювали –
Сади з черви обчищали,
Ще й співали всім на втіху,
Світ навколо звеселяли.
Вчитель. Тепер, діти, давайте відгадаємо загадки, які підготували для
вас птахи.
Вірно людям я служу,
Їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю. (Дятел)
Всі в блакитнім піджаку,
В рожевій сорочці,
В нас зимою по садку
Гуляють, як гості. (Снігур)
Біла латка, чорна латка,
По дереву скаче. (Сорока)
Бідовий хлопчина
В теплій сорочці
По дворах стрибає,
Крихти підбирає. (Горобець)
Невеличка сніжно-біла,
Що її в небесну шир
Люди радісно пускають
Сповістити всіх про мир.
Кожний з нас цю пташку знає,
Її назву відгадає. (Голуб)
Чорна, як гар, кричить: «Карр». (Ворона)
Я ловлю комах, жучків,
Їм біленьких черв’ячків,
В теплий край я не літаю.
Під стріхою хату маю.
Цвірінь – сів я на хлівець,
Звуть мене… (горобець).
В лісі, скверах, на алейках –
Птиці в чорних тюбетейках.
Сірі та червоногруді,
А самі аж із тайги
Принесли до нас сніги…
Хто вони? (Снігурі)
Вчитель. Діти, а що ми можемо на прощання пообіцяти птахам?
1-й учень.
Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.
2-й учень.
Зустрінуться в рідному краї
З ключем журавлиним вгорі
Синичок та щигликів зграї,
І сонце всміхнеться мені.
3-й учень.
У кору застукає дятел
Сигналом робочого дня,
І знову почне працювати
Корисне мале пташеня.
4-й учень.
Жуки і комахи хай чують,
Що договір маєм з цих пір
З пташками, які в нас зимують,
На дружбу, на пісню, на мир.
І лапкою навіть синиця
Приклала печатку сама.
Даремно хурделиця злиться,
Даремно лютує зима!
5-й учень.
Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у ріднім краю.
Нехай звеселяють природу –
Співають для нас у гаю.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
