Навчання педагогів за допомогою інтерактивних методів

Дослідження проблеми застосування інтерактивних методів навчання в
освіті дорослих постійно знаходиться у полі зору та стало можливим
завдячуючи публікаціям авторів А.Панченкової, Л.Пироженко, О.Пометун,
М.Скрипник та інших. У працях вище зазначених авторів проаналізовано
суть інтерактивного навчання, виявлено форми, зроблено класифікацію та
визначено методику застосування переважної більшості групових форм
навчальної взаємодії.

Можливості та здібності дорослих людей (вчителів) істотно відрізняються
від тих, які притаманні у шкільному періоді навчання . З часом деякі
фізіологічні функції людини (слухача), пов’язані з процесом навчання,
дещо слабшають (знижується зір, слух, погіршується пам’ять та гнучкість
мислення, зменшуються деякі моторні реакції), однак з’являється вміння
робити обґрунтовані та раціональні висновки, виконувати детальний аналіз
ситуацій. Тобто, за рахунок інтегрованості психофізичних функцій
дорослої людини проходить поступовий процес компенсації деяких втрат
(наприклад, погіршення пам’яті) за рахунок розвитку інших функцій
організму (наприклад, зростання глибини мислення). Саме мислення
дорослих, згідно із [6], відрізняється більш гнучкими переходами у
взаємозв’язках образних, логічних і діючих компонентів, аніж у дітей.

Зміна освітньої парадигми потребує розв’язання численних практичних
проблем, серед яких надзвичайно важливим є відбір оптимальних методів
навчання. Слід зауважити, що навчання є доволі складним процесом, який
містить у собі непрості види психічної та практичної діяльності об’єктів
та суб’єктів, а його організація є багатофакторною функцією таких
компонентів, як особливості учасників процесу (лектори, слухачі),
характеру, змісту, форм та методів навчального процесу та умов його
організації. Однак в Україні система навчання дорослих людей, на чиїх
плечах лежить відповідальність за формування засад та реалізацію програм
соціально-економічного розвитку суспільства, ще й надалі використовує
певні усталені аспекти освіти попередніх часів.

Розглядаючи педагогічні технології, які використовуються в підвищенні
кваліфікації вчителів в сенсі активізації навчання та урізноманітнення
його пізнавального характеру, всі відомі методи класифікуються як
неімітаційні та імітаційні. [4]

До перших відносять засоби активізації пізнавальної діяльності тих, хто
навчається на лекційних заняттях, а до других  — здійснення та
ініціювання навально-пізнавальної діяльності дорослих шляхом імітації
умінь та навичок, достатніх для їх фахової (спеціалізованої) діяльності.

На різних освітніх рівнях застосовують інтерактивні методи навчання
дорослих, що сприяють позитивному психолого-педагогічному клімату,
осмисленню системної цілісності життя.

Реалізація професійної компетентності сучасного вчителя неможлива без
зміни мотивації засвоєння та застосування знань, отриманих у процесі
курсової підготовки. Здобування нових знань учителем має перетворитися в
засіб самореалізації та самоствердження через використання системних
знань у шкільній практиці.

У зв’язку з цим зростає потреба в організації курсів підвищення
кваліфікації, які б допомагали вирішити суттєві питання, пов’язані із
побудовою навчальних ситуацій пізнання, через які необхідно «провести»
вчителя, щоб він набув інтегративно-особистісного досвіду.

Традиційними неімітаційними формами занять, які широко використовуються
викладачами, є :

— лекція-бесіда або діалог з аудиторією, дає можливість встановити
контакт зі слухачами;

— лекція-консультація, побудована на роз’ясненні найбільш складних чи
важливих запитань з теми;

— проблемна лекція, протягом якої відбувається розв’язання певних
проблем, які формулює лектор в ході занять;

— лекція-прес-конференція, на яку запрошують фахівців, експертів,
консультантів, іноді цей вид занять носить назву ”круглого столу».

Вище згадані діалогові технології є домінуючими в інститутах
післядипломної освіти вчителів України (саме їм належить левова частка
аудиторних годин у робочих планах навчальних та професійних освітніх
закладів післядипломної освіти). На нашу думку, із входженням нашої
системи освіти у Болонський освітній процес застосовуватимуться
інтерактивні навчальні технології, які підвищуватимуть якість освіти та
рівень професійності вчителів, сприятимуть створенню комунікативного
оточення та розвиватимуть співробітництво на рівнях ”викладач-слухач»,
”слухач-слухач».

Тому у викладацькій діяльності особливу увагу звертаємо на формування
інтегративних умінь, як перспективним та ефективним у роботі з дорослою
аудиторією, насамперед, на вміння планувати свою педагогічну діяльність,
вміння користуватися широким спектром методичних прийомів та вмінням
застосовувати їх відповідно до віку учнів та поставлених цілей навчання.
Сформулювати ці та інші вміння можливо лише при активній участі вчителів
у практичній діяльності.

Віддаючи належне дослідженням застосування методів інтерактивного
навчання, визначимо основні питання проблеми: інтерактивне навчання — це
учіння, яке базується на взаємодії. Взаємодія в освітньому процесі
здійснюється через педагогічне спілкування (діалог, полілог).
Міжсуб’єктна взаємодія — діалог — спонукає учасників до особистісного
розвитку, самовизначення. За словами М. М. Бахтіна: «Тільки в
спілкуванні , у взаємодії розкривається людина в людині як для інших так
і для себе…Бути — значить спілкуватися діалогічно. Коли діалог
закінчується, усе закінчується». Таким чином, педагогічне спілкування
визначається як діалог, полілог на полімодульних рівнях (викладач —
слухач, учитель — учень, учитель -батьки, учитель — навколишній світ,
учень — навколишній світ). [5]

Підсумовуючи вище сказане про діалог, можна стверджувати, що саме через
діалог відбувається вплив на людську свідомість. Сьогодні, як і раніше,
люди шукають шляхи до успіху і знайшли спеціальні технології, які
допомагають краще усвідомити власний внутрішній світ. Зробити своє життя
успішним, вміти керувати власними бажаннями та діями. До таких
технологій належить навчання за допомогою тренінгів, який на думку
фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі та є захоплюючою
подорожжю для розуму і душі, в той же час є моделлю групової роботи.
Тренінги надають не лише специфічні знання та навички з навчальної
тематики, а й допомагають змінити неконструктивне ставлення до інших
людей на ефективну модель співробітництва. Суттєвою перевагою даного
методу над іншими є орієнтованість тренінгів на запитання та пошук,
охоплення всього потенціалу людини: рівня знань, обсягу компетентності,
самостійності, здатності приймати рішення та взаємодіяти. Широкого
впроваджуються в практику роботи нашого закладу тренінгові заняття з
формування креативності у педагогів, з питань організації міжвідомчої
взаємодії, ефективності спілкування вчителя та учнів, ділові та рольові
ігри.

Педагогічне спілкування здійснюється в системі післядипломного навчання
за допомогою методів: інформаційних, пізнавальних, мотиваційних,
регулятивних. У їх основу покладено принцип активності. Так, прикладами
фізичної активності є зміна робочого місця, запис, малювання тощо.
Учасники включені в соціальну активність тоді, коли ставлять запитання,
відповідають. Пізнавальна активність: доповнення учасниками викладеного
матеріалу, виступі як джерело професійного досвіду, самостійний пошук
розв’язання проблеми.

Віддаючи належне даному підходу, пропонуємо класифікувати інтерактивні
методи післядипломного навчання, ураховуючи ключовий принцип навчання, а
саме взаємодії — діалогу.

?

O

O

<знання - оцінювання - вплив) розглядаються як форми реалізації його основних функцій: інформаційної, пізнавальної, мотиваційної, регулятивної. Відтак, інтерактивні методи педагогічного навчання спрямовуються на реалізацію окремих функцій педагогічного спілкування — діалогу. Інформаційні методи навчання — це способи діалогічної взаємодії учасників навчання з метою обміну матеріальними або духовними цінностями. Викладачами використовуються такі ідеї: ”Моє ім'я". Учасники називають своє ім'я, пригадуючи цікаву, кумедну, яскраву історію, пов'язану з ним. Така інформація дає змогу запам'ятати кожного учасника. ”Хвилина мого життя". Учасники записують щось цікаве, дивовижне, що відбулося в їхньому житті. Викладач збирає описи, формує сторінку ”Хвилина мого життя". Наступне заняття починає із цієї сторінки. Отримана інформація прискорює знайомство в групі, дає змогу запам'ятати ім'я кожного. ”Намисто унікальності". Учасники записують на листівках свої уподобання, знаходять свою пару, створюють свій значок. Далі кожна група представляє свій значок. Кожен з учасників має змогу вибрати собі 3 значки, які йому сподобалися, та додати свій. Із значків нанизується ”намисто" та знаходять спільне в різноманітності, таким чином використовується вміння спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми. ”Спілкування це...". Кожен учасник складає список якостей людини, важливих для ефективного спілкування. Після цього проводиться дискусія, метою якої є узагальнений список якостей. Кожен член групи висловлює свою думку з аргументами та прикладами. Пізнавальні інтерактивні методи педагогічного навчання  — це способи пізнавальної взаємодії (діалогу) учасників з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь і навичок. До цих методів можна віднести: ”Від А до Я". Слухачам пропонується скласти словничок педагогічних термінів на чотири вибраних літери: А, Б, В, Г; Ж, З, Л, К ; ”Мережа знань", ”Лотерейна лихоманка", ”Мистецтво самоперевірки" тощо. Ділова гра практикується викладачами як форма відтворення предметного і соціального змісту, професійної діяльності спеціаліста, моделювання відносин, характерних для цієї діяльності. Наприклад, засідання атестаційної комісії може бути розігране впродовж одного ігрового заняття, а розробка перспективного плану розвитку навчального закладу - впродовж одного дня. Або конференція з обміну досвідом роботи вчителів-логопедів та дефектологів у формі гри ”Дефектологічна кухня". Гра зазвичай відбувається за такою технологічною схемою: I - етап підготовки, який включає в себе розробку гри (сценарій, план, опис, зміст інструктажу, підготовка матеріального забезпечення гри) та введення до гри (постановка проблеми, умови, правила, розподіл ролей, формування груп, консультації); II - етап проведення: групова робота над завданнями (робота з джерелами, тренінг, мозкова атака, робота з ігротехніком) та міжгрупова дискусія (виступ групи, - захист результатів, правила дискусії, робота експертів); III - етап аналізу та узагальнення (вихід із гри, аналіз, рефлексія, оцінювання та самооцінювання роботи, висновки та узагальнення, рекомендації).   Ділова гра базується на саморегулюванні. Від викладача, який її проводить, вимагається активізація учасників перед грою, під час аналізу гри на завершальному етапі. Відповідно, це вимагає великої підготовчої роботи, теоретичних та практичних навичок конструювання гри. Практика післядипломного навчання переконує в тому, що найраціональніше використовувати ділові ігри, розраховані на 4 години практичних занять, та проводити їх в останні дні навчального тижня, враховуючи емоційне навантаження слухачів. Пізнавальні інтерактивні методи включають у себе евристичні методи навчання. Вони допомагають вирішити нестандартну задачу, розвивають творчі здібності. У літературі існує цілий перелік евристичних методів, таких як алгоритм розв'язування винахідницьких задач, метод конференцій ідей, метод ліквідації проблемних ситуацій, метод мозкової атаки, метод керованого мислення, метод економічного аналізу й поелементної обробки та ін. Мотиваційні інтерактивні методи педагогічного навчання - це способи діалогічної взаємодії учасників навчального процесу, за допомогою яких кожен визначає власну позицію у ставленні до способів діяльності групи, окремих учасників, викладача, самого себе. Серед цих методів можна назвати такі: ”Мої очікування". Слухачі на мотиваційному етапі заняття (діагностиці) визначаються за такими напрямками: Я очікую від себе... ... від своїх колег... ... від викладача (куратора)...     Такі висловлювання практикуються на початковому та кінцевому етапах заняття.     Методи ”Самооцінка", ”Лист до самого себе", ”Інтерв'ю", ”Минуле - сьогодення - майбутнє" зазвичай сприяють активній взаємодії та встановленню партнерських стосунків у процесі навчання. Регулятивні інтерактивні методи педагогічного навчання  — це способи, завдяки яким встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників навчання. До цих ідей можна віднести такі: ”Виробимо правила", слухачі формулюють правила, якими керуються впродовж навчання. Найперспективнішою інноваційною технологією також вважається метод ”кейс-стаді" - навчання з використанням конкретних ситуацій. Метод ”кейс-стаді", чи кейс, - це опис конкретної ситуації, взятої з реального життя, для розв’язання якої потрібно запропонувати варіанти дії. Звичайно, робота з кейсами містить у собі знайомство з умовами, рішення та презентацію. Над кейсами працюють як індивідуально, так і в групі. Завдяки розбору ”кейсів" слухачі набувають знань( це свого роду ”консерви рішень"). Формуються навички роботи в команді, а саме: готувати презентації, проводити переговори, приймати та обґрунтовувати власні рішення. Отже, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити наявність певного досвіду роботи з впровадження в систему післядипломної освіти вчителів інтерактивних методів навчання, однак стратегія розвитку післядипломного навчання вимагає створення єдиної інформаційної бази інтерактивних методів. Процеси пошуку та відбору інтерактивних методів навчання викладачами післядипломної освіти здійснюється поки що ситуативно. Висновки: Непристосованість освіти до вимог часу полягає найчастіше у пасивності та домінуванні традиційного способу переказування знань за допомогою лекцій. Для того, щоб скористатися знаннями, вміти аналізувати, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими людьми, слід активніше застосовувати інтерактивні методи, в яких наявні важливі елементи: активність та співпраця. Застосування інтерактивних методів відзначатиметься ефективністю лише за наявності планування викладачем результатів роботи з групою, залучення слухачів до активної діяльності та дасть змогу наблизити процес навчання до конкретного досвіду групи. В статті розглядається проблема методів навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Інтерактивні та традиційні методи навчання, які ввійшли в практику роботи викладачів. Ключові слова: методи навчання, педагогічне спілкування, інтерактивні уміння, післядипломне навчання. Література: 1. Безпалько О. Спілкуємось та діємо. / О. Безпалько  — К: Міленіум, 2002.  — C.15 —17. 2. Буховцев А. Золотий ключик XXI століття / А. Буховцев // Відкритий урок.  — 2003.  —№17 —18. 3. Иванова Л.Ф. Инновационные условия развития профессиональной компетентности учителя / Л.Иванова // Инновации в обучении. — 2003.  —№4. — С.69 —72. 4. Інтерактивні методи навчання: навч. посібник / за ред. П. Шевчука і П. Фенриха. — Щецін: Вид-во WSAP, 2005. — 170 с. 5. Кларин М.В. Интерактивное обучение  — инструмент освоения нового опыта / М.В. Кларин // Педагогика. — 2000. — №7. 5. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / О. Пометун , Л. Пироженко  — К., 2002. 5. Скрипник М. Ігри дорослих / М. Скрипник // Управління освітою. — 2003. — №№20, 21. 6. Степанова Е.И. Умственное развитие и обучаемость взрослых / Степанова Е.И.  — Ленинград, 1981.  — 240с.

Похожие записи