Навчальна програма як історико-педагогічне джерело для дослідження
шкільного підручника «Суспільствознавство» (60-і – перша половина 70-х
років ХХ століття)

 

Розглядуваний хронологічний період – 60-і – перша половина 70-х років ХХ
ст. цікавий для дослідників вітчизняного підручникотворення тим, що
протягом 1962-1975 років відбувалося удосконалення змісту і структури
уніфікованого шкільного підручника «Суспільствознавство», який протягом
майже трьох десятиліть був основним засобом навчання суспільствознавства
у школі.

Вивчення історії розвитку вітчизняної шкільної суспільствознавчої освіти
другої половини ХХ століття та дослідження теорії і практики творення
відповідних підручників передбачає всебічний аналіз
історико-педагогічних джерел цієї доби. Зрозуміло, що основою для
написання шкільного підручника була і залишається навчальна програма,
зміни в якій трансформують відповідний підручник. Тому програма є
основним історико-педагогічним джерелом для вивчення підручникотворення.

Варто зазначити, що проблематика розвитку шкільної історичної освіти та
історичних навчальних книг знайшла своє відображення у фундаментальних
дослідженнях Л.П.Бущика, Ф.П.Коровкіна, О.І.Пометун та в низці
дисертаційних робіт останніх років, проблеми виникнення і становлення
інших суспільствознавчих предметів аналізувалися в російській
педагогічній науці, зокрема у працях Л.М.Боголюбова та Л.Ф.Іванової;
водночас навчальні програми шкільного курсу суспільствознавства
залишилися поза увагою сучасних учених.

Тому метою статті є аналіз змісту і структури навчальної програми
предмета «Суспільствознавство» у хронологічному періоді з 1962 по 1975
рік для виявлення основних причин зміни її змісту і структури та
визначення впливу цих змін на розглядуваний підручник.

Аналіз публікацій у тогочасній педагогічній періодиці, зокрема, у
журналах «Радянська школа», «Советская педагогика», «Преподавание
истории в школе», матеріалів щорічних методичних нарад та результати
експериментальної роботи вчителів (1966-1967 рр.) з удосконалення
навчальної програми дають підставу стверджувати, що сутнісним фактором,
який впливав на трансформацію програми із суспільствознавства в 60-і –
першій половині 70-х років, були зміни в державній системі освіти та у
практиці навчання суспільствознавства: зростання рівня професійної
підготовки вчителів, установлення міжпредметних зв’язків у процесі
навчання предмета, удосконалення методики навчання.

Уперше навчальна програма з нового шкільного предмета була видана
Держполітвидавом у 1962 році [3], а потім перевидавалася в 1963, 1964,
1965 та в наступних роках з відповідними змінами. Ці перевидання були
спричинені удосконаленням змісту предмета на основі врахування
ідеологічної кон’юнктури і практики навчання суспільствознавства.
Кардинальні ж зміни змісту навчальної програми 1962 року та її структури
відбулися в 1964, 1968 та в 1975 роках.

Наповнення навчальної програми, яке частково змінювалося під впливом
практики навчання, відображало визначені партійно-урядовими документами
підходи до змісту предмета. Так, курс суспільствознавства за програмою
1962 року починався вивченням основних питань діалектичного та
історичного матеріалізму, політичної економії [2]. Завдання вчителя
полягало в тому, щоб у доступній формі, спираючись на вивчений матеріал
з історії, біології, фізики, хімії та з інших предметів, дати учням
уявлення про основні закони розвитку природи і суспільства.
Передбачалося, що подальше вивчення питань філософії, політекономії та
наукового комунізму буде здійснюватися за допомогою самоосвіти та у
вищій школі.

У програмі зазначалося, що суспільствознавство включає в себе важливі
питання курсу «Конституція СРСР», які донедавна вивчалися як самостійний
предмет, а саме: політична організація радянського суспільства,
державний устрій СРСР, основні права та обов’язки радянських громадян, а
також деякі положення трудового, колгоспного та інших галузей права [2].
Протягом усього курсу передбачалося роз’яснення основ внутрішньої і
зовнішньої політики Комуністичної партії, характеристика КПРС та її ролі
в комуністичному будівництві.

Курс суспільствознавства, систематизуючи та узагальнюючи ті знання,
якими учні оволоділи на основі вивчення гуманітарних і природничих наук,
мав здійснити значний внесок у формування наукового світогляду молоді,
сприяти її вихованню в дусі комуністичної ідейності та переконаності в
перемозі ідеалів комунізму.

Оскільки основу всебічного розвитку особистості складає творча праця (з
точки зору марксистської теорії) у курсі суспільствознавства
розкривалася роль праці у виникненні і розвитку людського суспільства,
характер праці в умовах соціалізму і комунізму, показувалося значення
зростання продуктивності праці для перемоги нового суспільного ладу,
способи виховання комуністичного ставлення до праці як до першої
життєвої необхідності всебічно розвиненої особистості.

Програма передбачала вивчення морального кодексу будівника комунізму,
розкриття на конкретному матеріалі духовного багатства нової людини,
показ способів його формування. Зазначалося, що у процесі навчання
суспільствознавства необхідно на конкретному матеріалі показувати
переваги соціалістичного і комуністичного ладу над капіталістичним,
виявляти різноманітні прояви буржуазної ідеології, буржуазних пережитків
у свідомості і поведінці людей. Вивчення курсу передбачало усвідомлення
учнями необхідності рішучої боротьби проти всіх відступів від
марксизму-ленінізму, проти ревізіонізму, догматизму і сектантства.

Програма курсу суспільствознавства визначалася як загальна для середніх
шкіл і для середніх спеціальних навчальних закладів та складалася зі
вступу, п’яти навчальних тем і висновків. Так, перша тема курсу давала
уявлення про теорію, яка була обґрунтуванням будівництва комунізму;
друга тема характеризувала соціалізм як першу фазу комунізму, а третя
була присвячена партії – «керівній і спрямовуючій силі радянського
суспільства». У четвертій темі розкривалися способи поступового
переростання соціалізму в комунізм; завершувався курс п’ятою темою – «XX
століття – вік перемоги комунізму».

Предмет мав вивчатися після того, коли програма з історії в основному
вже була засвоєна, щоб учні мали необхідну підготовку для його глибокого
й усвідомленого сприйняття.

У програмі було передбачено, що успішне здійснення навчально-виховних
завдань цього предмета залежить від якості навчання, від уміння вчителя
довести до свідомості учнів ідейне багатство змісту предмета. Саме тому
викладання суспільствознавства повинно було здійснюватися у доступній
формі з урахуванням інтересів учнів, відрізнятися образністю,
переконаністю та глибиною аргументації. Пропаганда ідей комунізму
«…повинна бути близькою й зрозумілою учням, носити задушевний характер,
доходити до розуму і серця кожного з них, будити самі світлі та
благородні думки і почуття, сприяти формуванню комуністичних переконань»
[2, с. 6].

У пояснювальній записці до програми зазначалося, що вивчення матеріалу
необхідно пов’язувати з життям, з працею і практикою комуністичного
будівництва. Тому разом з лекціями і розповідями на уроках
суспільствознавства планувалося організовувати співбесіди, заслуховувати
учнівські повідомлення, проводити заняття семінарського типу.

У процесі викладання курсу було необхідно залучати матеріал з життя
республіки, області, де розташована школа, з трудового та
суспільно-політичного життя того виробництва, на якому здійснюється
виробниче навчання учнів. Вважалося корисним давати учням завдання
ознайомитися з діяльністю бригад комуністичної праці, народних дружин,
активу місцевих рад. Навчання також потрібно було унаочнювати таблицями,
діапозитивами, кінофільмами тощо; у його процесі передбачалася робота
учнів над першоджерелами. Так, вивчення першої теми потребувало
ознайомлення учнів з текстом «Маніфесту Комуністичної партії», а
осмислення сутності і форм держави вимагало ознайомлення з основними
положеннями роботи В.І. Леніна «Про державу». Також протягом всього
курсу учні повинні були працювати з положеннями Програми КПРС,
матеріалами з’їздів КПРС та пленумів ЦК КПРС.

Таким чином, у навчальній програмі було визначено певні форми і методи
роботи вчителя, змістові і дидактичні вимоги до підручника з предмета,
зазначено необхідність розроблення відповідних дидактичних матеріалів,
методичних матеріалів для вчителів, наочності та хрестоматій з текстами
першоджерел для учнів.

Практика навчання у першій половині 60-х років призвела до незначної
трансформації змісту навчальної програми. Програми 1962 та 1963 років за
змістом і структурою були тотожні. А вже у програмі 1964 року [4] на
чотири навчальні години було збільшено час для вивчення першої
філософської теми курсу та змінено структуру змісту цієї теми (табл. 1).

Таблиця 1

Відмінності у змісті теми «Марксизм-ленінізм – теоретична основа
будівництва комунізму» за навчальними програмами з суспільствознавства
1962, 1963 та 1964 років

 

№ п/п Навчальні програми 1962/1963 рр. Навчальна програма 1964 р.

1 Елементарні відомості про матеріалізм та ідеалізм Матерія і свідомість

2 Матеріалістична діалектика Матеріалістична діалектика

3 Пізнання світу Пізнання світу

4 Поняття про історичний матеріалізм Елементарні відомості про
історичний матеріалізм

 

У третій темі програми «Комуністична партія Радянського Союзу» також
відбулися певні зміни (табл. 2).

Таблиця 2

Відмінності у змісті теми «Комуністична партія Радянського Союзу» за
навчальними програмами з суспільствознавства 1962, 1963 та 1964 років

 № п/п Навчальні програми 1962/1963 рр. Навчальна програма 1964 р.

1 Перетворення Комуністичної партії з партії робітничого класу у партію
всього радянського народу КПРС – керівна і спрямовуюча сила всього
радянського суспільства

2 Як побудована наша партія Як побудована наша партія

3 Зростання ролі партії в будівництві комунізму Зростання ролі партії в
будівництві комунізму

4 КПРС – невід’ємна складова міжнародного комуністичного і робочого руху
 

 

Відповідно на чотири години було зменшено в програмі 1964 року час на
вивчення четвертої теми «Поступове переростання соціалізму в комунізм»
та здійснено перерозподіл змісту цієї і наступної тем. А в програмі 1965
року змінено структуру першої частини першої теми та перерозподілено
зміст у третій і п’ятій темах [5].

Такі зміни були викликані необхідністю оптимізації філософського
матеріалу курсу, який за раніше пропонованим підходом було дуже складно
засвоїти у відведений програмою час. Крім того, потребувала уточнення і
структура філософського розділу курсу. До цих висновків дійшли
педагоги-практики у процесі роботи; зазначені проблеми були також
озвучені на нарадах з методики навчання нового предмета і оприлюднені в
педагогічній періодиці відомими на той час методистами В.І.Мазуренко,
М.П.Овчинниковою, А.Т.Кінкулькіним, С.В.Щепровим та іншими.

Удосконалення навчальної програми знайшло відображення і в удосконаленні
тексту і структури матеріалу в перевиданнях (1964 та 1965 рр.)
підручника «Суспільствознавство».

Але практика навчання суспільствознавства, зміна акцентів у
внутрішньополітичному житті країни після зміни вищого керівництва в 1964
році та партійних рішень 1965 року призвели до нових трансформацій
змісту і структури навчальної програми з предмета. Ці зміни ретельно
апробувалися у процесі експериментальної роботи, яка здійснювалася в
1966-1967 навчальному році у школах Москви, Московської області, міст
Чити, Саратова, Ташкента, Мінська, Бобруйська та Осиповичів. Усього в
експериментальній перевірці нової редакції програми брали участь учні 22
десятих класів [1]. Учні працювали за підручником останнього на той час
року видання і хрестоматії із суспільствознавства. У послідовність
вивчення матеріалу підручника вносилися зміни відповідно до структури
експериментальної редакції програми.

yt*g¦?T Крім того, вчителями у навчальному процесі застосовувалися
матеріали березневого і вересневого (1965 р.) Пленумів ЦК КПРС, XXIII
з’їзду КПРС, інші партійні і державні документи, статті з газет та
журналів.

Наприкінці 60-х років, за висновками С.В. Щепрова, умови вивчення
предмета змінилися у зв’язку з переходом від одинадцятирічної до
десятирічної освіти, що зменшило термін навчання учнів і спонукало до
розроблення доступнішого для сприйняття старшокласниками викладу
матеріалу. Крім того, перехід до загальної середньої освіти передбачав
надання предмету завершеного характеру, оскільки багато дітей після
закінчення школи не планували подальшого навчання у вузі [9].

Експериментальна апробація програми призвела до її удосконалення. Нова
редакція програми 1968 року [6], зберігаючи все цінне, що було
накопичене і виправдане педагогічним досвідом, у той же час сутнісно
відрізнялася від програми, що була дієвою в попередні роки. Зміни у
програмі 1968 року полягали в такому:

з метою більш глибокого розкриття основних закономірностей соціалізму і
способів його переростання в комунізм друга тема «Соціалізм – перша фаза
комунізму» і четверта тема «Поступове переростання соціалізму в
комунізм» були об’єднані в одну: «Соціалізм і комунізм – дві фази єдиної
комуністичної формації». Ця тема визначена основною (35 годин);

третя тема «КПРС – керівна і спрямовуюча сила радянського суспільства»
була перенесена у кінець програми;

трохи зменшено час і розвантажено та зроблено більш доступною за
змістом першу тему, присвячену вивченню діалектичного та історичного
матеріалізму;

п’ятигодинну тему «ХХ століття – століття торжества комунізму» було
виключено, оскільки багато питань з неї дублювалися в курсі історії СРСР
і новітньої історії. Замість неї включено двогодинне заключне заняття
«Комуністичне будівництво в СРСР та світовий революційний процес»;

у самостійну тему було виділено питання «Капіталізм – останній
експлуататорський лад. Від капіталізму до соціалізму»;

значно розширено матеріали про Конституцію СРСР, про радянське
законодавство, про формування нової людини, які допомагали виховувати
почуття громадянськості [7].

За висновками С.В.Щепрова,  зазначена програма «ставить у сприятливіші
умови вивчення філософських питань та проблем політичної економії,
наукового комунізму: на них виділено більше часу, увага зосереджується
лише на найважливіших положеннях марксистсько-ленінської науки» [10, с.
63]. Разом з тим, стрункіша логічна структура курсу
«Суспільствознавство» дозволила підвищити теоретичний рівень викладання,
оскільки було обрано найбільш доступну для учнів форму і послідовність
вивчення наскрізних ідей навчального предмета. Програма в основному
базувалася на широких положеннях і була позбавлена тієї деталізації і
категоричності, які зв’язували руки вчителеві та позбавляли його творчої
самостійності. За таких умов він міг вільно варіювати вивчення розділів,
вносити деякі методичні виправлення в розгляд складних проблем.

Незважаючи на скорочення тексту програми, у ній уперше з’явилися
питання, що вимагали систематичного розгляду з метою повного формування
уявлень про проблему. Так, наприклад, у програмі в розділі історичного
матеріалізму було  передбачено докладне розкриття історичних форм
спільності людей: роду, племені, народності, нації. Вивчення теорії
нації сприяло узагальненню історичних знань учнів, показу основних
етапів формування суспільства. Разом з тим робота над поняттям «нація»
стала складовою частиною засвоєння марксистського погляду на розуміння
історії. Учні, намагаючись разом з учителем визначити, що таке нація,
простежували шлях складання історично стійкої спільності людей на базі
спільності виробничого, економічної життя, в основі якого – спільність
території, мови як засобу спілкування між людьми у процесі виробничої
діяльності, єдність психології, традицій, що складаються у результаті
тривалого історичного процесу.

Особливе значення для формування діалектико-матеріалістичного світогляду
мало вивчення третьої теми. Ця тема ліквідувала роздільне вивчення
проблем соціалізму і комунізму, як передбачалося попередніми програмами,
і давала цілісне послідовне їх розкриття під назвою «Соціалізм і
комунізм – дві фази єдиної комуністичної формації». Такий розгляд
створював нові внутрішні резерви часу для глибокого осмисленого аналізу
соціалістичної дійсності, процесів, що проходили в радянському
суспільстві [10].

Під час складання програми враховувалося завдання подальшого посилення
виховної значимості курсу, зокрема, підвищення його ролі у вихованні
громадянської самосвідомості випускників школи, ширшого зв’язку змісту
суспільствознавства з практичними завданнями комуністичного будівництва
[1]. У той же час було збережене все те, що виправдало себе в попередній
практиці навчання суспільствознавства.

З урахуванням віку учнів було трохи спрощено розділ з діалектичного та
історичного матеріалізму. У той же час у програмі 1968 року ширше, ніж у
попередній, розкриті питання держави й права, особливо – права і
обов’язки громадян СРСР. Значне місце приділялося ознайомленню учнів з
рисами соціалістичного способу виробництва, його перевагами перед
капіталістичним способом виробництва, характеризувалися найважливіші
закономірності розвитку соціалістичної системи господарства, розкрилася
сутність господарської реформи в нашій країні [1].

Досвід перших років навчання предмета відповідно до розглядуваної
програми показав, що учні виявляли цікавість до проблем політичної
економії соціалізму [1]. У той же час виникали значні труднощі у процесі
засвоєння низки понять цього розділу курсу. Все це і спричинило
спеціальну перевірку системи і змісту політико-економічних знань у курсі
«Суспільствознавство», викладених у програмі 1968 року. Тому в новій
редакції програми питання політичної економії соціалізму було викладено
більш компактно, оскільки основні риси соціалізму, завдання і
закономірності комуністичного будівництва розкривалися в одній темі
«Соціалізм і комунізм –  дві фази єдиної комуністичної формації».

Учасники експериментальної роботи відзначали у своїх звітах, що нова
редакція програми відповідає освітнім і виховним завданням школи на
сучасному етапі її розвитку. У звітах указувалося також, що проект
удосконаленої програми дозволяє уникнути низки зайвих повторень курсів
історії і суспільствознавства [1].

Дослідна перевірка показала, що зміст і структура програми, а також
дозування матеріалу тем «Соціалістична власність на засоби виробництва»,
«Ціль соціалістичного виробництва», «Товарно-грошові відносини при
соціалізмі», «Планомірний розвиток народного господарства» і «Праця й
розподіл при соціалізмі» сприяли вивченню програмового матеріалу на
доступному учням рівні  в межах визначеного часу.

У звітах Білоруського інституту педагогіки і Ташкентського міського
інституту вдосконалення вчителів підкреслювалося, що в розділі
«Економічний лад соціалізму» найбільші труднощі викликало засвоєння
механізму дії об’єктивних економічних законів [1]. У зв’язку з цим
пропонувалося в підручнику, крім розкриття сутності зазначених законів,
дати послідовно у відповідних параграфах узагальнювальний параграф,
присвячений специфіці дії і взаємодії досліджуваних економічних законів.

Учасники дослідної перевірки проекту програми наголошували також на
необхідності посилення виховної спрямованості матеріалу політичної
економії в курсі.

У 1975 році зі зміною певних політико-ідеологічних акцентів та
зменшенням часу на вивчення предмета  навчальна програма знову зазнала
певної модифікації. Так, перша філософська тема курсу, зважаючи на
пропозиції вчителів-практиків, була розширена положеннями про історичні
умови виникнення марксизму, його трьох складових, розвитку вчення на
сучасному етапі. Було також розкрито відмінності соціалістичної
революції від буржуазної, передбачався розгляд поняття «суспільна
свідомість».

Друга тема – «Капіталізм – останній експлуататорський лад. Від
соціалізму до комунізму» – була доповнена матеріалом про поглиблення
загальної кризи капіталізму, реакційну агресивну природу імперіалізму і
зростання мілітаризму.

Сутнісні зміни в матеріалі третьої теми стосувалися розкриття реалізації
рішень ХХIV з’їзду КПРС з побудови розвиненого соціалізму і формування
нової спільноти – радянського народу. Відповідні зміни були внесені і в
розділ про КПРС та економічне підґрунтя соціалізму.

Загалом замість 70 годин на вивчення предмета у новій програмі
передбачалося 68 годин. Половина навчального часу відводилася на
вивчення третьої теми: «Соціалізм та комунізм – дві фази єдиної
комуністичної формації».

Висновки. Підводячи підсумок проведеного аналізу, зауважимо, що протягом
1962-1975 років навчальна програма із суспільствознавства змістовно і
структурно трансформувалася, а в редакції 1975 року була остаточно
сформована і до початку 80-х років суттєво не змінювалася.

Таким чином, у зазначений хронологічний період відбувалися трансформації
змісту і структури навчальної програми із суспільствознавства під
впливом практики навчання, змін в освітній і політико-ідеологічній
сферах держави. Це знайшло відображення у перевиданнях уніфікованого
підручника «Суспільствознавство», який у 1975 році видано втринадцяте із
черговими змінами і доповненнями.

Дидактичне і поліграфічне оформлення зазначеної книги протягом указаного
часу практично залишалося незмінним (за винятком появи деяких нових
малюнків і схем, що відображали нові положення у змісті книги). Основні
зміни в підручнику стосувалися його змісту і спричинялися черговою
редакцією навчальної програми.

Саме тому можемо стверджувати, що історико-педагогічний аналіз
навчальних програм із суспільствознавства підтверджує раніше висунену
нами тезу [8] про переважний вплив навчальної практики на
підручникотворення із зазначеного предмета в період 1962-1975 років в
контексті реформування вітчизняної системи освіти, що відобразилося у
програмі з предмета. Зазначаємо  також, що вплив теорії підручника на
удосконалення суспільствознавчої навчальної книги в цей час був
мінімальний.

 

Список використаної літератури

1. Мазуренко В.И. Изучение вопросов политической экономии социализма
(опытная работа по усовершенствованию программы обществоведения) /
В.И.Мазуренко // Преподавание истории в школе. – 1968. – №3. – С. 43–51.

2. О преподавании обществоведения в школах Украинской ССР. Методическое
письмо програмно-методического управления Министерства просвещения УССР
/ ред. П.Л.Уховская. – К. : Радянська школа, 1964. – 139 с.

3. Программа курса «Обществоведение». Для средних школ и средних
специальных учебных заведений / отв. ред. Г.А.Бородач, А.Т.Кинкулькин,
В.И.Мазуренко. – М. : Госполитиздат, 1962. – 23 с.

4. Программа курса «Обществоведение». Для средних школ и средних
специальных учебных заведений / отв. ред. Г.А.Бородач, А.Т.Кинкулькин,
В.И.Мазуренко. – М. : Госполитиздат, 1964. – 29 с.

5. Программа курса «Обществоведение». Для средних школ и средних
специальных учебных заведений / отв. ред. Г.А.Бородач, А.Т.Кинкулькин,
В.И.Мазуренко. – К. : Радянська школа, 1965. – 20 с.

6. Обществоведение. Программа для средней общеобразовательной школы //
Преподавание истории в школе. – 1968. – №3. – С. 38–42.

7. Программа для средней школы. Обществоведение. 10 класс. – К. :
Радянська школа, 1975. – 16 с.

8. Смагін І.І. Етапи підручникотворення зі шкільних суспільствознавчих
предметів (1960-2005 роки) / І.І.Смагін //Анотовані результати
науково-дослідної роботи інституту педагогіки за 2008 рік. – К. :
Педагогічна думка, 2009. – С. 228–229.

9. Усовершенствовать программу курса «Обществоведение» // Преподавание
истории в школе. – 1967. – №3. – С. 79–80.

10. Щепров С.В. Особенности преподавания обществоведения в 1968/69
учебном году/ С.В.Щепров // Преподавание истории в школе. – 1968. – №5.
– С. 63–67.

Похожие записи