Наслідки релігійного впливу на дітей
Ви скажете, що спілкування дітей з релігійними організаціями у період,
коли ще не сформувалась особистість дитини, небезпечне для неї. І будете
праві
Розглянемо ступінь небезпеки впливу будь-яких релігійних організацій на
ще не сформовану особистість дитини. Релігійні організації, як правило,
використовують здатність індивіда до атракції – адже це обумовлює
інтерес дитини до інших людей, а поруч із ними члени релігійної місії,
секти, організації. Адже атракцією дитина залучається до спільної
діяльності. Але якої діяльності? Читання молитов, слухання проповідей і
музичних релігійних творів? Що відбувається в момент спілкування дитини
з членами релігійних місій, організацій, як поводиться її несвідоме
(воно не має суб’єктивного контролю над тим, що відбувається)? Дитина не
може усвідомити того, що з нею відбувається, тим більше пояснити
дорослим про ступінь свого переживання, що відбувається в цей момент.
Дитина не може оцінити ступеня значущості впливу молитов, проповідей,
вивчення релігійної літератури на свою психіку.
У момент релігійної обробки в дитини можуть виникнути неусвідомлені
мотиви, а раптом ці мотиви соціально неприйнятні? Дитина не може оцінити
справжнього змісту дій релігійних діячів. Чи не тоді починає працювати
підпорогове сприйняття, що виробляє поведінкові автоматизм і стереотипи?
Інформація від релігійних діячів надходить у свідомість дітей бурхливим
потоком і не усвідомлюється ними. Урахуємо такий аспект дитячої психіки,
як сугестивність. У них підвищена піддатливість, готовність підкорятись
(адже старші для них у цьому віці – авторитет), вони готові перейматися
чужими ідеями, думками, спонуканнями. Усе це буде виявлятись при
подальшому спілкуванні як з однолітками, так і з дорослими. А оскільки
спілкування з релігійною місією має скоріше постійний характер, ніж
тимчасовий, у цих дітей прямий шлях у такій ситуації формувати певні
особистісні якості. Хто скаже, які з них формуються в наших дітей у
момент релігійної обробки? Адже контролю немає!
Чи не в цьому лежать причини виникнення девіантної поведінки дитини?
Поведінка індивіда багато в чому обумовлена генотипом. Інформація,
отримана під час роботи з деструктивними місіями, організаціями (тепер у
нас є привід їх так назвати), стає їхнім особистим досвідом і може
закріпитись виробленою поведінковою реакцією дитини та закріпитись у
генотипі, передаватись нащадкам, а зміни генотипу формують новий
фенотип! Невеличка довідка: відмінність фенів від генів у тому, що їх
реплікація не пряма, інформація про неї закладена в генах. Але ген,
узятий окремо від фенотипного оточення, безсилий, він не може
реплікувати (повторювати передачу інформації від покоління до
покоління). Тоді ми маємо фенотип дитини, сформований впливом релігійної
організації, що домінує в регіоні! Ми це хотіли одержати, віддаючи
дитину до школи, інтернату, училища? Напевно ні! Нам необхідно було, щоб
дитину доглянули кваліфіковані викладачі й вихователі, які люблять
дітей, навряд чи було потрібно, щоб дітям промивали мозок. А дітям
промивають мозок різні релігійні організації, що переслідують свої цілі
й завдання. Подивимося, що ж буде далі з дитиною, якщо вона не припинить
зустрічатися з членами релігійної організації. Ми говорили про
особистість дитини, а як поводиться дитина за таких обставин у групі, і
як поводиться з нею група?
Діти ідентифікують себе, але з чим, з ким? Ідентифікують із групою або
членом групи, в якій перебувають. У цьому віці прийняття якого-небудь
рішення, як правило, некритичне. Приймає дитина у цій групі насаджені у
процесі роботи з нею релігійної організації її цінності, ідеологію,
завдання. У дитини в цей момент відбувається неправильне декодування
отриманої інформації. Цілком можливо, що до цього моменту в дитини
виникла домінанта – джерело збудження в головному мозку, позв’язане з
актуальною потребою, а потреба в цілковитому й беззастережному
підпорядкуванні лідеру релігійної організації, релігійній доктрині.
gdknJ релігійних переживань, – релігійне навертання дітей, те, чого й
домагались релігійні місії. Оскільки ці переживання емоційно дуже
сильні, інтенсивні, такі, що часом доходять до екстазу, чи не розхитують
вони нервову систему дітей? Дитина починає приймати релігійні погляди
дорослих, залишаючись при цьому дитиною. Як наслідок у дитини виникає
емоційна нестабільність, і все це на тлі сензитивного періоду, що може
призвести до патологічних змін особистості, виникнення акцентуацій,
девіантної поведінки. Це свідчить про справжню небезпеку дій релігійних
організацій на особистість дитини, адже такий вплив призводить до
деструктивних змін особистості індивіда, його психіки. Дитина
спілкується не тільки в ізольованій групі. Вона має широкі комунікативні
соціальні зв’язки, постійно вступає у взаємодію з іншими індивідами.
Якою буде якість таких взаємодій? Чи не будуть вони постійно приводити
дитину до конфлікту з оточуючим її світом, порушення адаптації в
соціумі? Адже в основі поведінки особистості лежать потреби. Які потреби
встигла сформувати в дитини до цього часу релігійна організація? Слід
задовольнити будь-яку потребу, а генезис форм будь-якої поведінки
обумовлений соціальним середовищем, у якому перебуває людина.
Як може складатись поведінка нашої дитини, на яку мала вплив релігійна
деструктивна організація? Людське спілкування формується протягом усього
часу життя індивіда. Починає воно формуватися з дитячого віку, а
завдання соціуму не допустити впливу релігійних деструктивних
організацій на дитину аж до повноліття. Лише досягнувши повноліття,
дитина, яка сформувалась як особистість, сама може (на підставі
світоглядних установок) зробити вибір, вірувати чи не вірувати. Вибір
має бути зроблений без зовнішнього тиску, самостійно, за допомогою
критичного мислення. До моменту повноліття дитина вміє задовольняти свої
базові потреби, вона здатна себе захистити, починає поважати себе сама і
її поважають дорослі. Вона починає краще приймати та розуміти
реальність, приймати себе й інших, довкілля.
Усе це релігійна деструктивна організація забирає в дитини і стає
центром її внутрішнього світу, де дитина позбавлена самостійного вибору,
вона стає частиною релігійної організації, її гвинтиком –
деперсоналізується. У таких умовах неможливо стати самодостатньою
особистістю, а у структурі особистості починає переважати конформізм. У
такій ситуації страждає самооцінка особистості – немає можливості
зробити правильний особистісний вибір, захистити себе, забезпечити
відносну стабільність, незалежність. Дитина, яка піддається впливу
релігійної організації, як правило, має низьку самооцінку, підвищену
тривожність, почуття незахищеностї. Чи не цьому етапі дитина починає
компенсувати все те, чого позбавила її релігійна організація, і починає
самостверджуватись? Які методи вона використовує для самоствердження в
навколишньому світі? Адже самоствердження – прагнення дитини до
досягнення та підтримки суспільного статусу – є домінуючою потребою
людини. Як вона реалізує цю потребу? Як відстоює свою значущість перед
іншими – однолітками, дорослими? У цей період у дитини може виникнути
зрушення ризику, адже всю відповідальність за свої вчинки можна
перекласти на релігійну організацію, а із себе відповідальність зняти.
Це може призвести до скоєння злочину в сенситивний період розвитку
особистості. Тому педагогам, вихователям, батькам необхідно пам’ятати
про цей період і намагатись відгородити дітей від впливу релігійних
деструктивних організацій будь-якого спрямування, з будь-якими благими
намірами.
Крім самоствердження дитина ще й соціалізується – вона привласнює
соціальний досвід, накопичений людством. Привласнює певні соціальні
ролі, і все це здійснюється у школі, родині, серед однолітків і,
звичайно, у релігійних організаціях. Під час соціалізації в дитини
формується самосвідомість, а ми казали, що в релігійних деструктивних
організаціях самосвідомість (чим менше дитина критикує реальність
навколишнього світу, тим краще для релігійної організації) дитини
підтримується штучно, на дуже низькому рівні, і в неї відбуваються дуже
сильні особистісні зміни (акцентуації й т. ін.). Сам по собі
напрошується висновок: якщо ми з вами не зупинимо проникнення будь-яких
релігійних організацій у навчальні заклади, то будемо мати покоління
дітей зі зміненими соціальними нормами поведінки, стереотипами,
виробленими релігійними організаціями, певними соціальними установками,
відомими тільки цим організаціям. Руйнівний вплив релігійних організацій
на психіку дітей може призвести до пограничних станів у дітей. Одного
поштовху досить, щоб це призвело до непоправних наслідків. Буде змінено
суспільні форми поведінки цих дітей на вигідні для цих організацій форми
поведінки та спілкування, які вони зможуть використовувати у своїх цілях
і в будь-який час. І найголовніше, у цих дітей зміниться варіант
життєвого стилю, який поступово буде впливати на генотип людства, що
обумовить появу нового фенотипу людини. Як і які форми поведінки,
оперантно обумовлені, необхідно впровадити релігійним організаціям у
наше суспільство, який новий пошук відчуттів буде закладено в
мотиваційні потреби людини? Можливо, це буде пошук нових переживань,
небезпек і пригод, ризику, і для цих цілей релігійні організації
впроваджуються в систему освіти нашої держави?
Нам готують нове майбутнє, а чи готові ми до нього? Релігія витрачає
величезні ресурси (фінансові, людські, часові тощо) на впровадження в
суспільну свідомість релігійних доктрин, вони готові навіть об’єднатись
між собою, щоб не втратити нас із вами. Тож заради чого вони це роблять?
Може, замислимось?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
