Народні символи України

Мета: ознайомлення учнів з народними символами України через фольклор та
народознавство. Виховання почуття причетності до прадавньої культури
нашого народу.

Святково прикрашена класна кімната. На дошці прислів’я «Без верби і
калини нема України». З двох боків дошки звисає гілля верби, а зверху —
грона калини. Стіл застелений вишитим обрусом. На ньому розміщено
народні символи: писанки, вишиванки, маковійські віночки, полин,
чебрець, чорнобривці, мак, терен.

Вчитель.

Сьогодні у нас перший урок у цьому навчальному році і ми традиційно
пов’язуємо його з іменем нашої Батьківщини — України. Поговоримо
сьогодні про її народні символи. Символи (від грецького — знак,
прикмета, ознака) — це умовне позначення будь-якого предмета, поняття
або явища. Національними символами України є тризуб, синьо-жовтий
прапор. Символом християнської віри є хрест. Інші народи теж мають свої
символи.

Народними символами українців здавна вважалися калина, верба, писанка,
вишитий рушник та інші. За цими символами знають Україну в цілому світі.
Це ті характерні ознаки, котрі притаманні тільки нам, українцям. Калина
завжди була символом незнищенності духу, боротьби за волю.

(Пісня «Ой у лузі червона калина»).

Вчитель.

В Україні здавна вважають вербу і калину священними: «Без верби і калини
— нема України». Верба символізує прадерево життя, так само, як
Чумацький шлях. Недаремно верби завжди садили обабіч шляху, за
уявленнями нашого народу наша галактика є початком утворення Всесвіту —
берегом космічного океану. Обряд плескання вербою означає поєднання з
Космосом, можливість відновлення сили і здоров’я. Посвячені гілочки
верби у вербну неділю набували магічних властивостей. Нею вдаряли членів
родини, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а
багатий, як земля». Виганяючи на пасовисько худобу, її вдаряли свяченою
вербою щоб уберегти від хвороби та усяких напастей.

Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел вона ніби є ознакою
води на землі. Криницю завжди нама¬галися копати під вербою. Де срібліє
водиця, там здорова водиця. Верба була чудовим природним фільтром
усіляких домішок, що містилися у воді.

Побутувало повір’я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка.
Вважалося, що верба перешкоджає дорогу нечистій силі в дім.

Цвітіння верби — потрійне свято, адже і природа святкує початок весни, і
людина радіє першим «котикам», і бджола бере перший мед. Верба також є
чудовим лікарським засобом: відварами вербового гілля лікарі лікували
князівським дружинникам рани; шанували її і запорозькі козаки за цю
властивість «склеювати рани». В українському фольклорі — це поетичний
символ дівчини чи заміжньої жінки:

1. Ой на горі верба рясна,

Там стояла дівка красна

2. В кінці греблі ростуть верби, що я їх садила…

3. Висока верба, висока верба

Широкий лист пускає.

Велика любов, тяжка розлука

Серденько зриває.

Калина символізує свято коляди, Різдва світу. Наруга над нею вкривала
людину ганьбою, так само, як вбивство лелеки. Біля хати завжди садили
калину, взимку її ягоди клали між шибками. Досі існує повір’я: якщо
вирізати з калини сопілку, то в сім’ї з’явиться продовжувач роду — син.
Калиновий чай — найкращі ліки від застуди. Калина постає в українському
фольклорі одним з найулюбленіших поетичних образів, її завжди
супроводжує епітет червона, що символізує жіночу красу, дівочу цноту. Із
замилуванням писав про калину Тарас Шевченко.

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Поряд з барвінком калина широко використовувалась в народній
обрядовості, зокрема весільній: китицями калини прикрашали весільний
каравай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце.

Діти, пригадайте народні пісні, прислів’я, приказки, в яких згадується
калина.

Діти відповідають.

Вчитель.

j I

a

о ще один символ України, за яким її знає цілий світ — писанку. Цій
красуні-українці в Канаді поставили великий пам’ятник, який нагадує їм
рідну землю.

Розповідь про писанку.

Вчитель.

Не менше відомим символом України є вишита сорочка. Вона належить до
найстарішої одежі наших предків. Вишивка відігравала роль оберега.
Вважалося, що вишивка на грудях захищає душу людину від руйнування,
занепаду, а отже і смерті. Ця давня українська традиція протистояла злу
красою. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, готувати
одяг собі і дорогим своїм рідним, коханим, вкладаючи у вишиті узори
найпотаємніші мрії та почуття. У пісні співається:

Як я колись збирався навесні,

Піти у світ незнаними шляхами.

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.

(Пісня «Два кольори»).

Розповідь про сорочку.

Вчитель.

Вишитий рушник є оберегом дому, символом, який поєднує людину з її
предками, не дає забути свого роду, котрий навік закарбувався в
орнаментах і передавався з покоління до покоління. (Вірш «Пісня про
рушник» «Рідна мати моя».)

Вчитель.

Магічними функціями наділив наш народ чебрець — українське
«євшан-зіллля». Для українців саме це зілля є символом Батьківщини. Його
брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край.
Дівчата, котрих забирали в полон, співали на чужині:

Ще повернемось додому

Та й на Україну

Де чебрецем засіяна

Мамина могила.

Чебрець був однією з тих трав, які застосовувались при богослужінні ще з
трипільської доби. Трава чебрецю має надзвичайно ароматний запах, який
здатна зберігати довгий час, навіть висушена при спалюванні вона дає
ніжний запах. В Східній Україні чебрець ще називають «богородицькою
травою». Посвячений на Маковія чебрець дівчата на Благовіщення вплітали
в коси йдучи до церкви. Чебрець їм віщував добру долю. В Україні є села,
названі Чебрецями.

Вчитель.

Вірш «Чебреці».

Вчитель.

Ще з доби трипільців існує староукраїнське повір’я про священність
лелеки. Вбивство птаха прирівнювалось до вбивства. Нині в Україні є
прикмета, якщо на хаті звив гніздо лелека, то в хаті поселилось щастя.
Колись в дитинстві я почула, що один чоловік вчинив щось погане, а мій
батько відповів, що той не міг так зробити, бо в нього бузьки на хаті.
Тому я й сьогодні милуюся кожним лелечим гніздом.

Майже завжди біля кожної хати знаходилося місце мальвам, чорнобривцям,
нагідкам, барвінку, любистку, м’яті. Їх садили дівчата, щоб бути завжди
коханими і бажаними, а молодиці — щоб була міцною родина.

(Пісня «Чорнобривці»).

Вчитель.

Терен відомий в Україні понад дві тисячі років. Вважали, що терен
захищає від нечистої сили. Є дуже цікава легенда. Терновий кущ ще
називають «неопалима купина». Він виділяє ефірні пари, які можуть
горіти, проте самої рослини вогонь не торкається. Вважалося, що з
неопалимої купини виходить Бог, щоб показати людям істину. У Біблії
говориться, що Бог явився Мойсею з неопалимої купини. В Україні з
неопалимою купиною пов’язаний образ Діви Марії. Терен часто
зустрічається у фольклорі.

Цвіте терен, цвіте терен

Листя опадає,

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

Терен є символом терпіння, мук.

Вишня — одне з найстаріших дерев в Україні. Воно вважалося священним
деревом. Красу вишні оспівано в народних піснях.

Розпрягайте хлопці коні

Та й лягайте спочивать,

А я піду в сад вишневий,

В сад криниченьку копать.

Хата в вишневому садочку — одвічне замилування українського народу. Тому
Шевченківський «садок вишневий коло хати» став символом України, рідним,
близьким образом.

Вірш «Хата моя, біла хата».

Вчитель.

Сьогодні, діти, ми зупинилися лише на деяких симво¬лах народу нашого,
землі української. Але і те, про що ми говорили, дало нам змогу глибше
пізнати наше минуле, ознаки нашого менталітету через символи.

Бесіда.

Які символи України ви ще знаєте? Знайдіть їх у класі. Що шанують у
ваших родинах?

Похожие записи