Реферат на тему:

Напрямки соціально-педагогічної діяльності й умови формування культури
здоров’я ліцеїста-медика

Низький рівень здоров’я молоді обумовлений, зокрема, відсутністю
належного інтересу до свого здоров’я і, як наслідок, несформованістю
настанов на здоровий спосіб життя. Оцінки рівня культури здоров’я
старшокласників виявили слабкі знання з питань гігієни, фізичного й
статевого виховання, репродуктивного здоров’я, значущості особистих
факторів здоров’я. Особливу стурбованість викликає факт дуже низької
фізичної активності учнів [3, 4]. Це вказує на необхідність
цілеспрямованого педагогічного формування культури здоров’я
старшокласників. Поставлене завдання актуалізується тим, що саме в цей
час загострюється потреба в самопізнанні, інтенсивно розвивається
самосвідомість особистості, виробляється ставлення до себе, до свого
способу життя, які і визначають надалі рівень здоров’я людини [5].

Соціально-педагогічні умови ліцею (як найважливіша частина
соціокультурного середовища ліцеїста) задають і затверджують критерії
формування культури здоров’я, коректують фактори і параметри оптимізації
системи індивідуального здоров’я і його життєдіяльності в цілому [2 —
4]. Через вікові особливості ліцеїста робота з розвитку настанов на
здоровий спосіб життя в цей час може бути особливо ефективною, якщо вона
організована з урахуванням природних інтересів і потреб учнів. Корекція
особистої системи здоров’я ліцеїста здійснюється більш успішно шляхом
організації його самостійної діяльності, ґрунтуючись, зокрема, на
прагненні до самооцінки, самопізнання й порівняння себе з іншими. Це
найважливіший фактор соціалізації у віці ліцеїста й розглядається надалі
як одна з концептуальних основ організації навчально-виховної
діяльності, що забезпечує можливість формування культури здоров’я,
наступної самореалізації ліцеїста, високої його працездатності й
активної життєтворчості [2, 4, 7 — 10]. Тому створення
соціально-педагогічних умов формування культури здоров’я, які
безпосередньо пов’язані з діяльністю ліцею й університету, є актуальним
навчально-виховним завданням.

Основна особливість навчально-виховної діяльності ліцею, що відрізняє
його від традиційної загальноосвітньої школи, — це її профілізація й
тісна взаємодія з університетом. Профілізація, безумовно, підвищує
мотивацію навчання, а, отже, інтелектуально-пізнавальний і творчий
рівень занять. Ліцей має досить розвинену матеріальну базу, тому що на
правах кафедри входить до складу університету й має можливість
користуватися матеріальною базою університету. Це дозволяє створити
необхідні умови для розвитку індивідуальних інтелектуальних і творчих
здібностей ліцеїста, для його оволодіння першими навичками наукової
діяльності, прищеплювання навичок самоконтролю, самоорганізації й
самовдосконалювання, забезпечити мотивацію навчання і закласти основу
для наступної успішної практичної діяльності й соціалізації. Ліцей веде
цілеспрямований відбір найбільш підготовлених і здібних дітей для
навчання, що вимагає використання спеціальних форм профорієнтаційної
роботи, а надалі — інтенсивних методик навчання, спрямованих на
активізацію пізнавальної діяльності [1 — 4].

Нами розроблена, впроваджена та апробована система формування культури
здоров’я ліцеїста-медика, що включає наступні компоненти.
Профорієнтаційна робота, яка спрямована на пошук і підбір професійно
орієнтованих старшокласників, мотивованих до медичної діяльності, є
однією з найважливіших соціально-педагогічних складових наступної
корекції їхньої культури здоров’я; вона розглядається як один із
пріоритетних напрямків роботи педагогічного колективу ліцею. При цьому
на різних ступенях використовуються такі форми роботи, як: інформаційний
зв’язок зі школами області через ліцеїстів; тематичні періодично діючі
виставки; тренінги в 9-х класах шкіл області (на теми: «Фактори
здоров’я», «Твій вибір професії», «Компетентне спілкування», «Конфлікти»
тощо); бесіди (наприклад, про ринок праці, ринкову економіку,
призначення медицини в нових умовах, рівні кваліфікації фахівця, цікаву
і високооплачувану роботу тощо); проблемні й тематичні заняття зі
старшокласниками на кафедрах університету; батьківські збори й семінари;
дні відкритих дверей; Мала академія наук, олімпіади; робота Народного
університету «Юний медик» і Центр довузівської підготовки; залучення
засобів масової інформації; опитування й співбесіди з абітурієнтами
тощо.

Співбесіда організована в інтерактивній формі, що включає тестування,
анкетування й опитування, то дозволяє деякою мірою виявити професійні й
духовні інтереси, потреби, ціннісні й морально-психологічні настанови,
елементи способу життя, а отже, і рівня культури здоров’я респондента.

Під час прийому документів з абітурієнтами ліцею проводиться співбесіда,
що включає питання, які дозволяють оцінити особливості його способу
життя; і загальний рівень еколого-валеологічної культури. Особлива увага
приділяється питанням мотивів вступу до ліцею. В окремих випадках
вдається виявити й оцінити модальність, силу й гостроту мотивів, що є
найважливішим експертним матеріалом для формування планів індивідуальної
роботи.

Результати співбесіди заносяться в спеціальний анкетний бланк. Аналіз
анкет показує, що більша частина абітурієнтів розуміють здоров’я як
відсутності хвороб і шкідливих звичок. Здоровий спосіб життя, на їхню
думку, спрямований на те, щоб уникнути хвороби, не порушувати заборони
на дії, що наносять шкоду здоров’ю. Невелика частина абітурієнтів (менш
за 10%) дотримується правил і норм деякої оздоровчої системи,
прищеплених у ранньому дитинстві: режим дня, баланс праці й відпочинку,
раціональне харчування, сон, власна гігієна, «спілкування» з природою,
обмеження в роботі за комп’ютером, у перегляді телевізора. Приблизно
стільки ж юнаків і дівчат активно займаються спортом або фізкультурою,
розвитком окремих фізичних якостей (сили, спритності) з метою бути
здоровими, але, головне, — привабливими. Ще менше абітурієнтів здоровий
спосіб життя пов’язують із освітою, гарною роботою, сім’єю, відпочинком,
особистісним ростом. Як правило, у наборі кожного року перебуває лише
трохи абітурієнтів, які поняття здоров’я зіставляють із процесом
розвитку психорегуляції й загартовуванням, особистісним ростом і гарними
відносинами з людьми й собою, автономністю, творчим ставленням до життя.
Як правило, це переможці предметних олімпіад різного рівня (в основному
по біології); іноді — це успішні спортсмени, танцюристи, музиканти й ін.

Досвід співбесід показує, що абітурієнти мають помітно більш високий
рівень інтелекту, ніж середні учні загальноосвітньої школи. У них часто
сформовані деякі стійкі індивідуальні інтереси (до чогось), що свідчать
про самостійну діяльність й уміння якоюсь мірою самотужки трудитися.
Багато хто твердо розуміє необхідність глибоких знань у тій вузькій
галузі діяльності, що вони вибирають; деякі мають глибокі знання з
окремих питань (при цьому знання програмного матеріалу вступних іспитів
нерідко виявляються посередніми). У цілому ж, як показує досвід
співбесід, потреби, життєві цінності, мотиви вступу, як правило, не
мають чіткої індивідуальної визначеності.

Особливо підкреслимо, що методика співбесіди з абітурієнтами ліцею має
принципову особливість. Ураховується, що в юнацькому віці (вік
абітурієнта) відбувається різка зміна внутрішньої позиції людини,
спрямованість у майбутнє стає соціально-психологічною основою її
особистості, домінує проблема вибору подальшого життєвого шляху й
самовизначення; інтенсивно формуються ціннісна, світоглядна орієнтації
людини, різко загострюється потреба самооцінки й порівняння себе з
однолітками [4, 5]. Тому тести й завдання, що використовуються в
бесіді-опитуванні, спрямовані на розвиток інтересу підлітка до себе
самого, до самооцінки рівня свого фізичного й соціального розвитку і
здоров’я.

Зазначимо також, що ліцеєм Донецького медичного університету, починаючи
з 1993 року до сьогодні, ведеться систематичне дослідження з виявлення й
оцінки значущості факторів здоров’я учнів для конкретних умов
навчально-виховної діяльності і з погляду різних груп респондентів.
Думки абітурієнтів складають, при цьому, особливу групу.

Таким чином, співбесіда з абітурієнтами несе як діагностичне, так і
мотиваційне навантаження, спрямоване на підвищення рівня культури
здоров’я, а отримані результати враховуються в планах подальшої роботи
педколективу.

Іншим пріоритетним напрямком удосконалювання освітнього простору й умов
формування культури здоров’я є інтеграція викладання (навчально-виховної
діяльності в цілому), що розвивається за наступними напрямками.

1. Формування цілісного подання цілей, завдань і методів формування
культури здоров’я. Це забезпечують розділи таких навчальних дисциплін
як: вступ до спеціальності, біологія, валеологія, екологія, науки про
людину й ноосферу. Окремі заняття можуть бути спрямовані на розвиток
діяльнісного, творчого підходу до свого здоров’я, розвитку фізичних,
психічних, соціально-психологічних і духовних здібностей і можливостей
людини. Більше того, елементи знань (підходів) цих дисциплін можуть бути
подані в робочих програмах практично всіх навчальних предметів ліцею.

2. Для узгодження діяльності педагогів необхідно періодично уточнювати
графи логічної структури міжпредметних зв’язків і наступності
навчально-виховної діяльності (як по вертикалі, так і по горизонталі),
виходячи з необхідності й на основі:

— розвитку мотивації самоформування культури здоров’я;

— створення комфортного фізкультурно-оздоровчого й навчально-виховного
простору;

— соціально-психологічної підтримки.

Логічна структура зв’язків кожного предмета з іншими повинна
передбачати:

— узгодження проблем, цілей, завдань і конкретних питань, що мають
медичну, валеологічну й екологічну спрямованість;

— установлення поняттєво-часових зв’язків розглянутих тем;

— можливо більшу уніфікацію понять і термінів;

— установлення наступності в змісті й рівні знань, вимог, контролі;

— усунення прямого дублювання;

— установлення зв’язку між теоретичною й практичною підготовкою;

— формування світогляду на основі принципів пріоритетності людини в
природній світобудові, здоров’я як благополуччя людини й середовища,
здоров’я як вищої цінності тощо;

— еколого-валеологічні аспекти кожного із предметів (варіативний
компонент, методичні матеріали);

— контроль засвоєння.

3. Університет, Головне управління освіти, Інститут післядипломної
педагогічної освіти виступають як експерти в оцінці міжпредметних
програм еколого-валеологічної спрямованості, програм тренінгів й
інтерактивних занять, спрямованих на формування культури здоров’я.

4. Інтеграція на базі ідеї підвищення еколого-валеологічної
компетентності при викладанні конкретної дисципліни припускає
розвиваючий і виховуючий аспекти навчально-виховної діяльності, що
орієнтує ліцеїстів на саморозвиток і самооздоровлення на базі
самопізнання й правильної самооцінки свого організму. Можна виділити
творчі групи рішення цієї дидактичної проблеми, наприклад, за планом НДР
університету:

— наповнення занять новим (екологічним, валеологічним) змістом шляхом
інтегрування матеріалу;

— використання інтерактивних методів навчально-виховної діяльності;

— робота в малих групах змінного складу;

— суб’єкт-суб’єктна взаємодія, збалансовані ініціативи, орієнтація на
процес, а не на результат тощо.

5. При рішенні завдань інтеграції використовуються такі форми й засоби
організації навчально-виховної діяльності:

— неформальний обмін думками викладачів;

— спільні семінари й методрозробки;

— спільне керівництво НДР університету й НДР ліцеїстів;

— взаємовідвідування занять;

— загальні звіти про методичну роботу;

— складання інтегрованих програм;

— створення банку завдань і питань, що мають міждисциплінарний або
пролонгований характер тощо.

6. Наступна обов’язкова умова інтеграції навчально-виховної діяльності
при формуванні культури здоров’я — це розробка й викладання спецкурсів
(елективних курсів і курсів за вибором): «Вступ до спеціальності»,
«Основи наукових досліджень (теорія й методи наукових досліджень)»,
«Культура здоров’я й спосіб життя», «Машинні методи обробки
медико-біологічної інформації» тощо.

З огляду на ту обставину, що НДР у ліцеї є важливим чинником
інтелектуального розвитку педагогічного колективу, з 1997 року в ліцеї
введений спецкурс «Теорія й методи наукових досліджень». Перша частина
спецкурсу передбачає ознайомлення учнів з методологією й найбільш
загальними науковими методами, виявляється взаємозв’язок наук і місце
медичної науки в системі знань. Ця частина спецкурсу значною мірою
засвоюється також на заняттях з обов’язкових дисциплін, тому що їхніми
програмами передбачені розділи, що стосуються взаємозв’язків
досліджуваної дисципліни з медициною [5, 6].

Oe

O

N P I I ?

?

? ??{?мірювань. Він має особливе значення у зв’язку з підвищенням вимог
до якості медичних вимірювань, рівня їхнього метрологічного
забезпечення. Курс формує культуру діагностичних вимірювань і
досліджень, закладає у ліцеїстів основи дослідницьких навичок, логіки
мислення майбутнього лікаря, дозволяє розуміти й спілкуватися із
професійними дослідниками.

При вивченні обов’язкових дисциплін передбачені відповідні медичні
додатки метрології. Так, у кожній групі, як правило, проводиться
науково-практичне заняття з методів вимірювання звукових сигналів і
оцінки слуху та слухової пам’яті. Результати цих вимірювань як складова
частина даних психофізіологічних вимірювань заносяться до таблиці
матриці табличного процесора і можуть використатися для подальших
досліджень, обробки і аналізу даних.

Особливість такої форми занять полягає в тому, що учні виконують
дослідження своїх власних характеристик на психофізіологічному рівні з
використанням апаратури [5, 6]. Отримані результати мають безпосередню
наукову цінність. Така форма занять підвищує їх мотивацію, формує
установки на самооцінку й самостійну роботу.

Таке заняття має й чисто науковий аспект. На конкретному прикладі
вдається показати можливості багатьох методів дослідження: фізичних —
звуковий генератор й осцилограф; психофізіологічних — слухові відчуття;
кваліметричних — психофізіологічна суб’єктивна й об’єктивна оцінка
слухових відчуттів; статистико-математичних — починаючи від обчислення
середніх значень і закінчуючи побудовою рівнянь регресії.

У рамках даного спецкурсу може ефективно координуватися частина планової
дослідницької роботи і ліцеїстів, і викладачів. Обробка отриманих даних
планових наукових досліджень дозволяє виявити дітей, схильних, зокрема,
до точних наук, знакових систем, природничих наук, наук про людину тощо.

Значна частина творчої дослідницької роботи виконується ліцеїстами в
рамках загального спецкурсу “Вступ до спеціальності”, що включає,
зокрема, латинську мову, медсестринську справу, основи нормальної
анатомії, ембріології, фізіології. Окремо ведуться заняття за курсом
“Введення в психологію”. Деякі заняття проводяться на базі лікарні ім.
Калініна м. Донецька й кафедр Донецького державного медичного
університету.

Особливий розділ роботи з корекції культури здоров’я — це цілеспрямована
практична діяльність кураторів груп. Вона, зокрема, розвивається за
такими напрямками:

1. Колективна творча робота (організація свят, конкурсів, виступів
художньої самодіяльності, робота в гуртках тощо).

2. Мотивація й організація самостійної навчальної діяльності кожного
ліцеїста.

3. Робота із сім’єю.

4. Залучення батьків-медиків до навчально-виховного процесу.

5. Участь у плановій НДР.

6. Інтерактивні заняття й тренінги за темами, спрямованими на корекцію
способу життя.

7. Робота за програмами інших організацій. Для поглиблення теоретичних
знань і розвитку установок на самостійність і самореалізацію, безумовно,
необхідно працювати в природному й виробничому середовищі поза ліцеєм
(наукові лабораторії кафедр, заповідники, клініки, промислові
підприємства, госпрозрахункові групи та ін.)

У виховній роботі куратори ліцею широко використовують відому методику
колективної творчої діяльності, яка найбільш відповідає
організаційно-методичним умовам університету й ліцею. Тематика заходів
(свят, тем досліджень, кураторських годин) вибирається переважно
ліцеїстами; творчими групами розробляються сценарії їхнього проведення,
плануються етапи підготовки. Формування такої системи педагогічної
взаємодії вимагає значно більше часу для спілкування з учнями, високого
професійного рівня педагогів. Акцентація виховного впливу на підготовчий
період заходів максимально сприяє створенню умов для творчого
самовираження кожного учня. Досвід, що здобувається, є підсумком власної
активної роботи, включення до виконання різної соціально значущої
діяльності. Для педагога постає складне завдання: не тільки забезпечити
якісне засвоєння знань, умінь і навичок, але й спеціально організувати
провідну для старшокласника діяльність, створити всередині цієї
діяльності атмосферу співробітництва, взаємної довіри й допомоги. Саме
таке соціокультурне середовище затверджує настанови на здоровий спосіб
життя й формує культуру здоров’я.

Учбово-дослідницька і науково-дослідницька робота ліцеїстів (УДР і НДР)
— також одна з важливих умов успішності формування культури здоров’я.
Вона розроблена в ліцеї досить глибоко. Залучення ліцеїстів до НДР й УДР
найефективніше формує мотивацію використання знань і компетентності з
метою навчитися ставити задачі, шукати алгоритм їхнього розв’язання й
успішно розв’язувати.

Для цього рекомендується теоретичний розбір матеріалу вести з позицій
системного підходу з максимальним аналітико-синтетичним навантаженням:
уміла постановка проблеми (з інтригою, гострим протиріччям), реферати у
вигляді аналітичних оглядів, проблемні ситуації в окремих публікаціях
або думках, історичні довідки, структурно-логічна схема тощо. На етапах
обговорення актуальності, формулювання мети, завдань, висування гіпотез
і вибору методик дослідження необхідно відзначати новизну роботи і її
спрямованість на особистісний і професійний ріст. Такий підхід сприяє
також розробці й удосконалюванню нових ефективніших форм
навчально-виховної діяльності. При організації цієї роботи можна
скористатися технологією Л. Александрова, що припускає чітке виділення
етапів роботи [1].

Саме УДР і НДР дозволяють ліцеїстові відчути роль учителя (керівника) у
створенні емоційного, соціально-психологічного, духовного мікроклімату в
неформальній дослідницькій мікрогрупі. Завжди можна виділити час, місце
й створити необхідний стан мікрогрупи, щоб поділитися своїми знаннями,
досвідом з питань культури здоров’я, способу життя, «висвітлити» складну
проблему через якийсь цікавий епізод, підвести, підштовхнути учня до
бажання самостійно попрацювати над питанням, завданням і над собою.

Планова науково-дослідницька робота (найважливіший чинник) у ліцеї
виконується спільно з кафедрами фізіології, гігієни, інформатики й
спрямована на оптимізацію навчально-виховної діяльності ліцею. У роботі
беруть активну участь викладачі ліцею та ліцеїсти. Медична спрямованість
НДР забезпечує стійку мотивацію роботи ліцеїстів як майбутніх медиків.

Актуальність обраної наукової складової у навчанні пов’язана з тим, що
перехід на більш доконані форми навчання (ліцей) обумовив створення
відповідного вищого рівня навчальних планів і програм. Це, у свою чергу,
спричинило інтенсифікацію й ускладнення навчальної діяльності учнів.
Було встановлено, що значно зріс обсяг навчального навантаження: число
досліджуваних предметів, тижневе й денне навантаження, інформаційна
насиченість занять.

Суттєво змінилася й організація навчальних занять у ліцеї: підвищилася
щільність занять (до 70 — 90 %), збільшилася питома вага самостійної
роботи, спрямованої на освоєння й закріплення нового матеріалу (до 40
%). Труднощі навчального процесу обумовлені також таким суб’єктивним
фактором, як його монотонність (іноді лише 4 — 6 видів діяльності на
занятті).

З огляду на ці обставини, важливим завданням планової НДР залишається
науково обґрунтована регламентація навчальної діяльності ліцеїстів, що
базується на створенні фізіологічно, педагогічно й соціально
раціональних умов і особистісно орієнтованої організації
навчально-виховного процесу.

У рамках планової НДР ліцеїсти виконують разом з викладачами й
вихователями груп конкретні завдання з оцінки значущих
психофізіологічних характеристик ліцеїстів. Використовувані при цьому
методики цілком доступні для засвоєння старшокласниками, вони добре
апробовані й стали частиною науково-методичної системи ліцею. Це
дозволяє вести моніторинг основних особистісних характеристик ліцеїстів,
а також параметрів і факторів успішності навчального процесу як для
всього потоку, так і окремо для кожного з ліцеїстів. Основні результати
цієї роботи публікуються. Ліцеїсти вже на першому курсі мають можливість
залучатися до дослідницької діяльності, здобувати навички наукової праці
в наукових гуртках кафедр університету, вести практичну роботу на
кафедрах, здійснювати наукові дослідження в рамках Малої академії наук.
Таким чином, ліцей стає науково-дослідною й творчою лабораторією, у якій
здібні діти під керівництвом викладачів і вчених університету проводять
дослідження, роблять експерименти, наукові доповіді на конференціях,
пишуть сценарії свят, готують публікації.

У цілому ж, методична, регулярна підготовка найбільш здібних дітей до
олімпіади, розв’язання задач медико-біологічної спрямованості, практична
робота на медичних кафедрах університету, міжпредметні зв’язки курсів,
домашні експериментальні завдання, участь у плановій НДР, цілеспрямована
робота кураторів і психолога — всі ці види діяльності включають елементи
творчості, підвищують мотивацію навчально-виховного процесу, пізнавальну
активність ліцеїста, але головне, дозволяють спілкуватися зі старшими й
вирішувати загальні соціально значущі завдання, формують установку на
самостійність як при постановці, так і при розв’язанні життєвих задач.
Саме в такій діяльності прищеплюються основи самовиховання й
самовдосконалення, а формування культури здоров’я й установок на
здоровий спосіб життя стає природним і обов’язковим елементом
навчально-виховної й професійної діяльності.

Основні рекомендації досліджень апробовані й впроваджені в практику
ліцею Донецького медичного університету. Це дозволило суттєво (в 1,5
рази) знизити психоемоційну напруженість (тривожність, депресивність);
поліпшити показники загального стану (число скарг на самопочуття
зменшилося в 1,3 рази); підвищити працездатність: інтервали стійкої
працездатності протягом тижня збільшилися на 15-20%, підвищилася
відвідуваність, значно (в 2 рази) скоротилося число невідпрацьованих
занять; незамічено зниження гострих захворювань. Значимо підвищилася
успішність навчання в цілому: зросли освітній і культурний рівні,
ефективність реалізації творчих здібностей та інтерес до наукової
діяльності. Ця робота ліцею, за відгуками батьків, викладачів
університету і практичних лікарів, приносить відчутні практичні
результати.

Література:

1. Александрова Л.М., Маслов А.В., Александров Н.Г. Технология развития
творческого мышления при подготовке научных работ учащихся // Актуальні
проблеми бесперервної освіти. Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції / Харків, Харківський національний
університет імені В.Н. Каразіна, 2003. С. 3.

2. Алфiмов В.М. Сучасний україньський ліцей. – К., 1995. – 136 с.

3. Латышева Т.В., Тарапата Н.И., Попов Б.Г. и др. Медико-педагогическая
оптимизация учебно-воспитательной деятельности в учебных заведениях
нового типа // Вестник гигиены и эпидемиологии. — Том 5, № 2, Донецк —
2001, С. 216 – 219.

4. Латышева Т.В., Тарапата Н.И., Манжелеев Г.Н., Попов Б.Г., Латышев
В.В. Факторы формирования эколого-валеологической культуры
лицеиста-медика //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми
фізичного виховання і спорту: Зб.наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. –
Харків-Донецьк: ХДАДМ, 2004. №18. – С. 283-289.

5. Манжелеев Г.Н., Латышева Т.В, Антонов В.А. и др. Проблема
формирования эколого-валеологической культуры лицеиста-медика // Фізичне
виховання – здоров’я студентів: Материалы Международной
научно-практической конференции. – Донецьк: ІПШІ “Наука і освіта”. –
2005. – С. 43 – 45.

6. Максимович В.А., Максимович М.В. Математическое моделирование
психики: Монография, — Черкассы: Брама –Украина, 2006. – 184 с.

7. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для
студ. высш. учеб. заведений / Б.Н. Алмазов, М.А. Беляева, Н.Н. Бессонова
и др.; под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. – М.: Издательский
центр “Академия”, 2002. – 192 с.

8. Руководство практического психолога: Психологические программы
развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте / Под ред.
И.В. Дубровиной. – 4-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр
«Академия», 2000. – 128 с.

9. Тарапата Н.И., Манжелеев Г.Н., Латышева Т.В. и др. Динамика отношения
к жизненным ценностям и формирование личности старшеклассника //
Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання
і спорту: Зб.наук пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків-Донецьк: ХДАДМ,
2005. — №10. – С. 116-119.

10. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В. Дубровиной.
М., 1989.

Похожие записи