Літературно-музична композиція «На крилах Лесиних пісень»
Мета: вшанувати пам’ять відомої української поетеси Л. Українки.
Донести до свідомості учнів значення творчості поетеси і актуальність
творів на сьогодні. Виховувати вміння декламувати поетичні та прозові
твори.
Обладнання : святково прибрана зала, посередині сцени портрет Л.
Українки, прикрашений вишитим рушником, під портретом слова: ” Ні, я
жива! Я вічно буду жити! Я в серці маю те, що не вмирає …”, декорації
до уривку з драми-фейєрії ” Лісова пісня “, вступ з балету
М.Скорульського ” Лісова пісня “, грамзапис українських народних пісень,
уривок з балету ” Лісова пісня “, пісні про Україну, виставка творів
поетеси.
Звучить вступ з балету М. Скорульського ” Лісова пісня ”
Дівчина : Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами. летючими
зірка ми, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова.
Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли
серце, щоб піснею були, а не квилінням.
( Музика стихає )
Юнак : 25 лютого 2010 року минає 139 років відтоді, коли в
невеличкому дерев’яному будиночку на окраїні Новограда-Волинського
народилась велика поетеса Леся Українка. Та пора вже давно стала
історією. Багато чого, що здавалось незборимим, утвердженим на віки,
забулося назавжди., але немало залишила та епоха й таких надбань, яких
ніколи не забуде вдячне людство. Серед тих надбань – творча спадщина
Лесі Українки.
З не такої вже далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок
легендарності проступає до нас образ ніжний і чистий… Майже ніколи –
веселий, частіше в задумі чи смутку. Була вона ніжною в своїх поезіях.
Казках, поемах. Цього вона вчилась у рідного українського народу – з
його пісень та казок.
Дівчина: Дитинство! Незабутня пора, коли світ уперше розкриває нам
свої таємниці..Це початок становлення характеру, людської особистості,
час перших проявів таланту. Тому так важливо, щоб воно було зігріте
ласкавим словом, збагачене піснею, музикою.
( Звучить українська народна пісня )
Юнак: Рано в життя Лесі ввійшла пісня – її нерозлучний друг на
життєвих
дорогах, невичерпне і завжди нове джерело натхнення. Ще дівчинкою Леся
співала з мамою українських пісень. В сім’ї Косачів та Драгоманових
любили й шанували народні пісні, чудові колискові обряди, мистецтва
рукоділля – вишивання, мережання, ткацтво. Діти захоплювались колекцією
узорів народних вишивок, яку зібрала та підготувала до друку їхня мати
Олена Пілка.
Дівчинка: Мати помітила вроджену музикальність дівчинки – і п’ятирічній
дівчинці купують фортепіано. Вона починає вчитись грати на ньому,
виявляє неабиякі музичні здібності. Першою вчителькою стала її тітка
Олександра Косач-Шимановська, тьотя Саша.
( Звучить фуга І. Баха. Поступово музика стихає і на її фоні ) :
Юнак: Тож слухай: ти орган порушить можеш
Не дужою, та смілою рукою.
Всесвітнє зло тим гуком переможеш,
Здобудеш для землі і щастя, і спокою.
Дівчина: Леся відрізнялася лагідною вдачею, працьовитістю., винятковими
здібностями до науки, поезії, музики. Але настав трагічний для всього
майбутнього життя Лесі день: разом з іншими дітьми вона пішла подивитись
на обряд освячення води на річці Стир у Луцьку, промочила ногу і дуже
простудилась. Почався туберкульоз кісток, грізна , тоді майже
невиліковна хвороба. Завдяки постійному та інтенсивному лікуванню,
хвороба на деякий час відступила. Сповнена тривожних думок і почуттів,
писала Леся Українка рядки вірша ” До мого фортепіано “. І як завжди у
важкі хвилини, Леся шукала розради в музиці.
Юнак: Мій давній друже і мушу я з тобою
Розтатися надовго…Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою.
Вповідувати думки веселі і сумні.
Тож при тобі , мій друже давній , вірний,
Пройшло життя дитячеє моє.
Як сяду при тобі я в час вечірній,
Багато спогадів тобі встає!
Дівчина: Через хворобу Леся не могла ходити до школи, не вчилася у
жодному учбовому закладі. Але завдяки старанням, наполегливій праці,
вона самотужки здобула освіту, різносторонні і глибокі знання, які
вражали сучасників. Вона знала понад десяток мов, що давало можливість
займатися перекладами, читати мовою оригіналу твори зарубіжних авторів.
У 19 років вона написала підручник ” Стародавня історія східних
народів”. Ґрунтовно вивчала історію, філософію. ” На свій вік це
геніальна жінка ,”- писав про поетесу Михайло Павлик.
Юнак: До тебе, Україно, наша бездольна мати,
Струна моя перша озветься,
І буде струна урочисто і тихо лунати
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана,
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати.
Де схована доля людини.
І, може. Тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя Україно кохана,
Моя безталанная мати!
Дівчина: З кінця 80-х років Леся переважно живе у Києві, стає душею
молодіжного гуртка ” Плеяда “. Письменниця живе насиченим творчим
життям, пише вірші, поеми, оповідання, перекладає. Для Лесі Українки це
був час не лише напруженої праці, крилатих злетів і буйних фантазій,
надій. Це одночасно і роки страждань, коли горить серце і хочеться ” так
заридати, щоб зорі почули.”Життя молодої дівчини, часто прикутої до
ліжка, було позбавлене звичайних людських радощів, тяглися роки
безперервного лікування. Безтурботне щастя, юності, кохання – то все
було, з гіркотою скаже вона, та тільки за вікном.
Юнак: Перша поетична книжка Л. Українки ” На крилах пісень ” з’явилась у
Львові на початку 1893 р. До збірки ввійшла пейзажна та інтимна лірика.
Дівчина: Вільна, вільна пісня! Я не знаю
На щастя чи на горе тая воля,
v
z
i
?
?????E
??E? Та я ще не скувала їй кайданів.
Не знаю я, де взять на них заліза
І на якім вони вогні куються.
Та певне вже – кувати не кувати,
Прийде година – розпадуться.
І стріпенеться визволена пісня,
І вирветься з неволі, як ридання,
Що довго стримане, притулене таїлось
В темниці серця.
Не просіть потіхи
Ви всі, що смутні, від такої пісні.
Нічого в ній лагідного нема.
Вона від туги й розпачу зродилась,
За скритий жаль вона помститись хоче,
Вогнем, отрутою, мечем двосічним туги.
Коли вам страшно – геть ідіть з дороги1
Хай пролетить ця пісня одиноко,
Як вихор через море льодове.
Дівчинка: Письменниця плідно працювала одночасно в різних жанрах. З-під
її пера виходить поезія, проза, які синтезували епос, лірику, драму,
поєднували елементи народних пісень, легенд, казок, наповнюючи їх новим
філософським і морально-етичним змістом .
Дівчина: Л. Українка активно займається перекладацькою роботою. Її увагу
привертають такі велетні світової літератури як Шекспір, Данте, Байрон,
Гейне та ін. Неодмінним обов’язком перекладача вона вважала бездоганне
знання мови оригіналу.
Юнак: Особливе місце в творчій біографії письменниці займає фольклор.
Тридцять веснянок і обжинкових пісень з голосу Л. Українки записав М.
Лисенко. 225 пісень увійшло до книжки ” Народні мелодії “. З голосу Л.
Українки, яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка. ”
Ці пісні переймала Л. Українка від люду свого рідного і коханого
волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості”.
Дівчина: ( співає ) : Посію я рожу, поставлю сторожу.
Стороною дощик іде.
Стороною, над моєю рожею повною.
Юнак: І то був несвідомий початок її діяльності. За складанням цього
збірника
Застала Лесю смертельна стадія її хвороби.
Дівчина: ( Співає ): Нема в світі правди,
Правди не зискати,
Тільки в світі правди,
Що рідная мати.
Отож її життєва праця, почавшись з народної пісні, і скінчилась
народною піснею.
Юнак : З-під її пера вийшов цілий ряд талановитих безсмертних
драматичних творів, які і зараз не сходять зі сцен театрів не тільки
України, але й найкращих театрів зарубіжжя. Це – ” Одержима “, ” Осіння
казка “, ” Кам’яний господар “. ” В катакомбах ” і, звичайно ж її ”
Лісова пісня ” – найпоетичніший твір Лесі Українки. Назва твору говорить
про те, що у драмі-феєрії все пронизане пісенністю, звуками природи.
Глибокий філософський зміст твору: протистояння безсмертної краси і
мудрості природи, то обмеженості тих, котрі не здатні піднятися над
сірою буденністю, зрозуміти високий порив душі людської.
Дівчина : Мавка покохала Лукаша за його музичний хист, за його ніжну,
артистичну душу, що співала їй голосом сопілки.
( Звучить уривок з балету ” Лісова пісня “)
В лісі поночіє. З гущавини вибігає Мавка. Біжить, мов утікаючи, волосся
її розвіялось, одежа розмаялась. На галявині вона спиняється,
оглядаючись, притуляє руки до серця, далі притуляється до берізки.
Мавка: Мавка щирая тобі, ніченько-чарівниченько.
Що закрила ти моє личенько!
І вам, стежечки, мов мережечки,
Що вели мене до березочки1
Ой сховай мене, ти сестриченько!
( Ховається під березу, обійнявши її стовбур )
Лукаш : ( Підходить до берези, нишком )
Ти, Мавко?
Мавка : ( Ще тихіше ) Я.
Лукаш : Ти бігла ?
Мавка : Як білиця.
Лукаш : Втікала7
Мавка : Так !
Лукаш : Від кого ?
Мавка : Від такого як сам вогонь.
Лукаш : А де ж він ?
Мавка : Цить! Бо знову прилетить.
( Мовчання )
Лукаш : Як ти тремтиш! Я чую, як береза стинається і листок шелестить.
Мавка : ( Відхиляється від берези )
Ой лихо ! Я боюся притулятися,
А так не встою.
Лукаш : Притулись до мене.
Я дужий, здержу, ще й обороню.
( Мавка прихиляється до нього. Вони стоять у парі. Лукаш все ближче
притуляється до неї і раптом цілує.)
Мавка : ( Скрикує з болем щастя )
Ох ! Зірка в серце впала!
Русалка : Ха – ха – ха !
Лукаш : Що це таке ?
Мавка : Не бійся, то русалка.
Ми – подруги. Вона нас не зачепить.
Вона свавільна, любить глузувати,
Але мені дарма…мені дарма
Про все на світі.
Лукаш : То й про мене?
Мавка : Ні ти сам для мене світ, милішй , кращий,
Ніж той, що досі знала я, а й той
покращав, відколи ми поєднались.
Лукаш : То ми вже поєднались ?
Мавка : Ти не чуєш, як солов’ї весільним співом дзвонять?
Лукаш : Я чую…Се вони вже не щебечуть,
Не тьохкають, як завжди, а співають:
” Цілуй! “, ” Цілуй !”, ” Цілуй !”
( Цілує її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком )
Я зацілую тебе насмерть !
Мавка : Ні, я не можу вмерти, а шкода…
Лукаш : Що ти кажеш? Я не хочу.
Навіщо я сказав?
Мавка : Ні, се не так так добре – умерти, як летюча зірка…
Лукаш : Годі!
( Говорить пестячи )
Не хочу про таке! Не говори1
Не говори нічого!..Ні, кажи!
Чудна у тебе мова, але якось
Так добре слухати… що ти мовчиш?
Розгнівалась?
Мавка : Я слухаю тебе… твого кохання…
Юнак : Співуча муза великої української поетеси не раз наснажувала
творців музики. В наш час композитор Михайло Скорульський написав балет
на сюжет ” Лісової пісні ”
( Звучить фінал з балету ” Лісова пісня ” , поступово музика стихає )
Могутньою стоголосою піснею лунає поетичне слово Лесі Українки –
наймужнішої поетеси в світі. Сяє непогасною зорею у славному сузір’ї
великих майстрів українського слова.
Дівчина : Ні! Я жива ! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Юнак : Ці слова здійснились. Могутньою стоголосою піснею лунає поетичне
слово Лесі Українки по всьому світі – вона втілюється у звуки музичних
творів, наснажених її співочою музою, її безсмертним генієм.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
