Тема: Музика в житті Т.Г. Шевченка.

Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г. Шевченка,
залучити дітей до скарбниці рідної мови, прищеплювати любов і повагу до
Шевченкового слова, формувати відчуття прекрасного; виховувати любов до
рідного краю, української народної пісні, культуру слухання музики;
розвивати усне мовлення, увагу, уяву, мислення, пам’ять.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушником, виставка книжок
— видань творів поета, збірка хорових творів та пісень на вірш Тараса
Шевченка «Зоре моя вечірня» (упорядник К. Войтек, В. Горбатюк), збірка
віршів «Наша мова — солов’їна» (упорядник М. Слабошпицький), магнітофон,
фортепіано, репродукції картин і портретів, музичні записи.

Форма роботи: Бесіда.

Напис на дошці: «Бувають щасливо обдаровані особи і бувають щасливо
обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музику, це — українці.
П.І. Чайковський».

ХІД ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

I. Організаційний момент.

Перевірка готовності учнів до уроку. Привітання.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

Звучить запис пісні Я. Степового на вірші Т.Шевченка «Утоптала
стежечку».

— Ви слухали пісню «Утоптала стежечку». Про що ця пісня? (Відповіді
дітей.) Музику написав Яків Степовий, а вірші — поет, портрет якого ви
бачите. (Учитель демонструє репродукцію картини І.Кримського «Портрет
Т.Шевченка», 1871.) Хто це? (Тарас Григорович Шевченко.) Що ви про нього
знаєте?

Учні пригадують відоме їм з біографії поета пророки дитинства та
юнацтва: смерть матері, яку «ще молодою у могилу нужда та праця
положила», життя з мачухою, потім смерть батька, важкі, сповнені страху
й приниження обставини навчання грамоти в дяків Г. Губського і П.
Богорського, малювання — у живописця В. Ширяєва, перебування козачком у
передпокоях пана Енгельгардта.

Учитель, вислухавши відповіді учнів, звертає їхню увагу на виставку
книжок із творами Т.Г. Шевченка.

III. Ознайомлення з темою та метою виховного заходу.

— На світі є чимало поетів, віршам яких притаманна мелодійність. До
таких поетів, без сумніву, належить Т.Г. Шевченко, про якого П.І.
Чайковський сказав… (учитель зачитує вислів, записаний на дошці).

Сьогодні ми поговоримо про те, яке місце посідала в житті поета музика,
особливо народна пісня, яке значення мала вона для творчості Кобзаря.

IV. Розповідь учителя з елементами бесіди та слухання музики.

— За багатовічну історію український народ створив неперевершену
культурну традицію, скарби літописів, багатий фольклор з величним епосом
козацьких дум, красою ліричних пісень, створив образну, співучу мову,
наче призначену для поетів. Співучість і краса української народної
пісні перелилися в чудові поезії Т.Г. Шевченка.

Велику невгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе
своє життя. Вона з дитинства живила його мрії, звучала голосами
кирилівських співаків, сумними переборами кобзарів і лірників.
Подивіться на цю репродукцію (учитель демонструє репродукцію картини
Т.Г.Шевченка «Сліпий») та пригадайте, що ви знаєте про кобзарів? Які
пісні вони виконували? (Кобзар — народний співець і музикант, що грав на
струнному інструменті — кобзі, ходив від села до села та співав пісні. У
тих піснях розповідалось про історію нашого народу, про його долю, про
надію на краще майбутнє.) Послухайте запис однієї з таких пісень.
(Звучить запис «Пісні про Морозенка».) Малий Тарас любив, навіть більше
за розповіді дорослих, слухати пісні. За свідченням сучасників, він мав
надзвичайну пам’ять і пісень тих знав «силу без ліку». Хлопчик-козачок
тихо стояв у кутку і, чекаючи наказів пана, наспівував сумні пісні. А
коли чув від когось нову пісню, одразу запам’ятовував її слова та
мелодію.

Учитель демонструє репродукцію картини М. Дерегуса «Малий Тарас слухає
кобзаря», 1956.

Пісня стала найкращим другом Тараса. Вона була основою творчості та
першою книжкою, з якої Т.Г.Шевченко довідувався про історію народу, його
думки, почуття. Згодом про пісню поет писав: «Вона мене і порадить, і
розважить, і правдоньку мені скаже».

Поясніть, як ви розумієте цей вислів. (Відповіді дітей.)

Т.Г. Шевченко постійно вводив народні пісні, або хоч окремі рядки з них,
у чудове мереживо своїх оригінальних творів. У повісті «Близнецы» Тарас
Григорович використав понад 20 народних пісень. Іноді досить було одного
рядка, щоб надихнути поета на багато неперевершених строф.

Сучасники Т.Г. Шевченка, відзначаючи чудове виконання ним народних
пісень, називали поета «наш соловей» (П.Куліш). За свідченням друзів,
Т.Г. Шевченко мав тенор. А княжна Варвара Рєпніна (учитель демонструє
репродукцію портрета В.Рєпніної роботи Г.Псьола, 1840), друг і
шанувальниця таланту поета, розповідала, що співав поет із щирістю, так,
що м’який, сповнений суму голос Кобзаря мимоволі проймав душу. Особливо
любив Тарас Григорович «співати» свої вірші «Тяжко, важко в світі жити»,
«Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови»[1].

Послухайте запис романсу В. Губаренка «Тяжко, важко в світі жити» та
уявіть, що це співає сам Т.Г. Шевченко. (Звучить запис романсу.)

Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто
записував їх у свої етнографічні альбоми. (Учитель демонструє
репродукцію картини П. Носко «Т. Шевченко серед селян-кріпаківу
Кирилівці».) Серед таких пісень значне місце посідали історичні. Кобзар
свідомо ретельно збирав усе, що зберігало славну історію народу. Адже
історична пам’ять народу завжди показувала ту найбільшу правду, яку
часом не могли зберегти кращі історики. Ці пісні згодом давали поштовх
творчій фантазії Тараса Григоровича та ставали історичною основою
багатьох його творів («Гайдамаки», «Тарасова ніч»). З ними ви
ознайомитесь у старшій школі.

Цінував поет і ліричні пісні. Які пісні називають ліричними? (Пісні, у
яких висловлюються почуття автора до героя пісні, або розраховані на те,
щоб викликати почуття слухачів.) Це рекрутські, бурлацькі пісні, пісні
про дівочу й жіночу долю, про материнську любов.

Шевченкові дуже подобалися чумацькі пісні, які він чув з самого
дитинства від свого батька. (Учитель демонструє фотографію літогравюри
Г. Принцевського «Т. Шевченко слухає пісні», 1961.) Поет добре знав
багатьох народних співаків, кобзарів, лірників, чудово описав їх у своїх
літературних творах, закарбував їхні образи в живописних полотнах (Т.Г.
Шевченко, «Сліпий»). Часто оригінальні вірші поета настільки наближалися
до народнопісенного варіанту, що досить швидко переходили в народні
пісні. Так, великого поширення набула пісня «Зоре моя вечірняя» з поеми
«Княжна», яка була записана Т.Г.Шевченком від кобзаря.

Послухайте запис цієї пісні. Як ви гадаєте, за що її так полюбили люди?

Звучить запис пісні Г. Гладкого «Зоря моя вечірняя». Учитель вислуховує
відповіді дітей і робить висновок.

Правильно, саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових
поезій, близькість до народнопісенної творчості зумовили їх надзвичайну
популярність, стали причиною широкого музичного втілення в народній
музиці. Недаремно відомий український композитор і вчений-музикознавець
С. Людкевич писав про Т.Г. Шевченка: «Він не складав, а виспівував свої
поезії, хоч і без мелодії».

За спогадами друзів поета, коли Тараса Григоровича було викуплено з
кріпацтва й улаштовано на навчання до Академії мистецтв, він за роботою
завжди тихенько наспівував, зачаровуючи товаришів і свого вчителя
«великого Карла» (Карла Брюллова).

Учитель демонструє репродукцію картини Г. Меліхова «Молодий Тарас
Шевченко у К. Брюллова», 1947.

Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, Т.Г. Шевченко постійно
перебував у гущі культурного життя столиці, відвідуючи театри, концерти,
осередки творчої інтелігенції. Поет був знайомий із В. Бєлінським, В.
Жуковським, І. Криловим, В. Стасовим, І. Тургенєвим, товаришував з С.
Гулаком-Артемовським, А.Ф. Олдріджем, М. Щепкіним. Імена кого з цих
діячів мистецтва вам знайомі? Хто вони за фахом?

Діти відповідають, а вчитель ілюструє їхні відповіді портретами діячів
мистецтва: І. Тургенєв і В.Бєлінський — письменники, В. Жуковський —
поет, І. Крилов — байкар, С. Гулак-Артемовський — композитор, співак,
автор опери «Запорожець за Дунаєм». Учитель підказує.

Айра Олдрідж — негритянський актор-трагік, гастролював у Росії та в
Україні. Відзначався майстерним виконанням ролей у п’єсах В. Шекспіра.

¦

?

A

O

O

?

O

??k

??k

6Шевченко і Олдрідж були добрими приятелями. У них було багато
спільного: обидва — чисті, чесні душі, обидва — справжні художники,
обидва змалку зазнали тяжкого гніту. Один, щоб потрапити до театру, який
він пристрасно любив і до якого вхід був заборонений «собакам і неграм»,
найнявся в лакеї до актора, другого відшмагали за спалений під час
малювання недогарок свічки.

Учитель демонструє репродукцію картини Т. Шевченка «Портрет Айри
Олдріджа», 1858.

Михайло Семенович Щепкін — видатний російський актор, якого теж свого
часу викупили з кріпацтва. Велика щира дружба зв’язувала Шевченка і
Щепкіна. «Какая живая, свежая, поэтическая натура. Великий артист и
великий человек! И, с гордостью говорю, самый нежный, самый искренний
мой друг! Я бесконечно счастлив» (Т.Г.Шевченко).

Учитель демонструє репродукцію картини В. Савина «Зустріч Т. Шевченка з
М. Щепкіним у Нижньому Новгороді», 1939.

Володимир Васильович Стасов — музичний критик, цінував талант поета і
вважав романси М. Мусогорського на вірші Т. Шевченка кращими з написаних
композитором.

Усе своє життя Т. Шевченко творчо спілкувався з композиторами,
артистами, поетами, художниками, істориками, філософами, яких знала не
тільки інтелігенція мистецьких осередків Києва, Москви,
Санкт-Петербурга, а й уся Європа. Як свідчать літературні джерела, Тарас
Григорович був добре обізнаний зі світовою художньою літературою та
мистецтвом.

Дружба з артистами, співаками, композиторами впливала на світогляд
поета, а його природна музикальність перелилася в чудові рядки його
поезій та повістей. З музичних інструментів особливо любив Тарас
Григорович віолончель. Тембр цього інструмента за своєю теплотою й
виразністю наближається до звучання людського голосу. Як проникливо
писав Т.Г. Шевченко саме про віолончель у повісті «Музикант». Читаємо:
«Я вам, кажется, не писал еще о вилончели? Чудный, дивный инструмент!..
Боже мой, что за игрушка! Только одна душа человека может так плакать и
радоваться, как поет и плачет дивный инструмент… И если б я был два
раза раб, то за этот инструмент продал бы себя в третий раз». Послухайте
запис звучання цього чудового інструмента та скажіть, чому його тембр
наближається до звучання людського голосу?

Звучить запис Па-де-де із балету П.І. Чайковського «Лебедине озеро».

Зворушливо. Т.Г.Шевченко пише про мазурки Ф.Шопена в повісті «Музикант»:
«Не отнимая от струн, он заиграл одну из задушевних мазурок
вдохновенного Шопена. Кончивши мазурку, он едва внятно проговорил: «Вот
у нас свой бал». Проиграл он еще несколько музурок Шопена, одну другой
лучше, одну другой задушевнее. К концу последней мазурки я заметил
сквозь виноградные листья безмолвные лица многочисленных слушателей — то
были горничные, лакей и форейторы приезжих господ. Они оставили окна, в
которые глазели на немецкие танцы вымуштрованных господ и госпож и
пришли послушать, как Тарас играет…».

Уявімо себе серед слухачів Тараса Федоровича. Ось одна з прекрасних
мазурок Ф.Шопена.

Звучить мазурка Фа мажор Ф.Шопена у виконанні вчителя.

Т.Г. Шевченко добре знав конкретні твори кращих композиторів, В.
Моцарта, Л. Бетховена, Й. Гайдна, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, М. Глінки,
О.Дрогомижського… У бесідах і листуванні з друзями він часто згадував
імена скрипалів, співаків, піаністів. Поет мав про них свою думку,
виявляв глибоке розуміння музичних творів і давав правильну оцінку їх
виконавської майстерності.

В. Моцарта і Л. Бетховена Шевченко вважав геніальними композиторами.

Читаємо в «Щоденнику» від 17.04.1858 про М.І. Глінку: «Вечером в
цирке-театре слушал оперу «Жизнь за царя»! Гениальное произведение!
Бессмертньш Глинка!»; від 01.10.1857 про виставку в Нижньому Новгороді:
«Маленький оркестр в антрактах играл несколько номеров из «Дон Жуана»
Моцарта прекрасно, может быть потому, что это очаровательное создание
трудно играть не прекрасно».

Наведені приклади яскраво свідчать про те, що Т.Г. Шевченко був знавцем
і шанувальником музики.

Звучить запис «Місячної сонати» Л. Бетховена. Один з учнів читає
напам’ять вірш Вадима Скомаровського «Над Кобзарем».

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.

Наша Оленка відкрила «Кобзар»,

Вголос читає Тараса Шевченка.

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Добре і щире Шевченкове слово[2].

Учитель показує дітям «Кобзар» Т.Г. Шевченка і демонструє репродукцію
картини В. Касіяна ««Кобзар» став улюбленою книгою широкий мас», 1951.

Читати «Кобзар» народ став по-своєму: він почав його співати. І справді,
важко назвати іншого поета, який би викликав своїми поезіями такий
глибокий резонанс у творчості народу. Авторами пісень на Шевченкові
вірші ставали музиканти, невідомі лірники й кобзарі. Поширеними ще за
життя поета були в народі пісні на його вірші «Тяжко, важко в світі
жити», «Нащо мені чорні брови» тощо. Імена авторів деяких пісень, що
з’явилися в перші двадцять років після смерті поета, дійшли до нас. Так,
автором музики до знаменитого «Заповіту» був полтавський музикант Г.
Гладкий, пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» написав учитель латинської
мови Д. Крижанівський, а «Думи мої, думи мої» — К.Борисюк[3].

Серед багатьох Шевченкових творів, музичне прочитання яких було
започатковане ще в XIX столітті, особливе місце посідає «Заповіт». До
втілення цього безсмертного твору Кобзаря неодноразово зверталися
професіонали — і ті, хто жив в Україні, і ті, хто давно її покинув,
композитори різних соціальних, національних, філософських, естетичних
поглядів, які знаходили в цій полум’яній поезії відповідні ідеї та
настрої (М. Лисенко, М. Вербицький, Г. Гладкий та ін.). Але «Заповіт» Г.
Гладкого став улюбленою народною піснею, що передавалася з покоління в
покоління в усній традиції. Подорожуючи по селах, музикознавці
записували «Заповіт» Г.Гладкого, наче давно існуючу народну пісню.

Полум’яний «Заповіт» Т. Шевченка знайшов різні інтерпретації в музиці
композиторів минулого і наших сучасників. І сьогодні він робить велике
емоційне враження на слухачів, незалежно від їхньої національності,
стверджує ідеї людської гідності й волелюбства. Послухаємо запис пісні
Г. Гладкого «Заповіт» і спробуємо відповісти, чому ця пісня так впливає
на людей.

Звучить запис пісні Г. Гладкого «Заповіт». Учні діляться своїми думками.

V. Підсумок виховного заходу.

— Тарас Григорович Шевченко — постать велична й унікальна. Серед
світових геніїв важко назвати ім’я поета, вірші якого перелилися б таким
широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні
й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати,
інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети.
Інтерпретація поезії Т.Г.Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета
й триває в наші дні. Досить нагадати, що на початку XX століття 227
поезій «Кобзаря» було втілено у 1500 музичних творах. Живе й могутнє
слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у
різних країнах — в Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції… Але кожен
із митців знаходить такі поетичні рядки, які найбільше торкаються саме
його серця й збуджують невтомну думку.

Завдяки надзвичайній мелодійності та ритмічній віртуозності своїх поезій
Т.Г. Шевченко здобув славу одного з наймузикальніших поетів світу.
Народна пісня, любов до якої поет проніс через усе життя, стала матір’ю
Шевченкової поезії. Вона виросла з фольклорної стихії, а потім
продовжила побутування в усній народній творчій традиції.

Пісні на слова Т.Г. Шевченка мали значний вплив на українську
народнопоетичну творчість. Вони внесли в народні пісні свіжі мотиви,
ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання. Перехід
Шевченкових поезій у народний репертуар триває, кожне покоління і
самодіяльних митців, і композиторів-професіоналів поповнює його новими
зразками.

Звучить запис пісні Д. Крижанівського на вірші Т.Г. Шевченка «Реве та
стогне Дніпр широкий».

Похожие записи