Літературно-музична композиція

Мужай, прекрасна наша мово!

Мета: показати учням красу і багатство української мови, викликати
бажання вивчати її, збагачувати свій словниковий запас, розвивати
навички виразного читання, виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: вислови про українську мову, виставка книг, символи України,
українські народні пісні.

«Мова народу- найбільший національний скарб»

О.Гончар.

«Мова наша, мова-мова кольорова»

Ю.Рибчинський.

«Ну щоб, здавалося, слова…

Слова та голос-більш нічого.

А серце б’ється-ожива,

Як їх почує!»

Т.Шевченко.

Епіграф:

Велична, щедра і прекрасна мова!

Така багата, й вічно молода.

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це України мова барвінкова.

Хід літературно-музичної композиції

Діти співають пісню:

Ой зелене жито, пшениця.

Відкриває двері світлиця.

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

Слово вчителя:

Зі святом Вас, шановнії добродії, зі святом, шанувальники рідного слова.

Мова-то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам
всихає від спраги.

Століттями наша мова була тією повноводною рікою, яку миназиваємо
поезією.

Поетична грань живе у слові, і слово не мислиме без неї, як не мислима
річка без води.

Рідна мово! Запальна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і
квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася наша Україна.

Голос із мікрофона (звучить молитва до мови)

Виходять читці:

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бріліантів, це-мова моя,

Це-мова моєї Вкраїни.

Яка в неї сила і кличе й сія,

Яка в ній мелодія лине.

О мово моя,

Душа голосна України.

Ти- сурми на сонці, ти стягів гаї,

Ти вибухів огненних повна.

Це матері мова. Я звуки твої люблю,

Наче очі дитини.

Всі:

О мово вкраїнська! Хто любить її,

Той любить мою Україну.

(Ансамбль дівчаток виконує українську народну пісню).

Читці:

Купана-цілована хвилями Дніпровими.

Люблена-голублена сивими дібровами.

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця вітру і грози.

Виплекана веснами і серцями чесними

Всі:

Наша мова!

(На сцені з’являються «Мова» і її помічники- «Частини мови»)

Мова:

Як путівець між нивами – проста.

Барвиста, наче далеч веселкова,

Такою увійшла до вас в уста

І в долі заясніла Ваша мова.

З роси, проміння, шуму колосків

Я Вам дарую чисте перщослово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.

Іменник:

Є в світі слів багато,

Але дорожче всіх

Іменники: син, мати,

Оселя, дім, поріг.

А ще слова-«родина» і «ненька Україна».

Не забуваймо їх.

Прикметник:

Мово, моя мово! Мово кольорова!

Ой яке барвисте кожне твоє слово:

Синій, червоненький, любий, дорогенький,

Щирий, добрий, золотий-

Ось прикметник я який.

Дієслово:

Трудитись, працювати.

Любити і чекати, сіяти,

Ростить, збирати,

Вирости- до зір дістати.

Скільки різних дієсправ

На сьогодні я почав.

Займенник:

*

,

l

n

?

?

A

A

u

ue

,

n

?

A

ue

* H ` r ? i 2

j

?

Ue

??+ ???????+?F H ^ ` p r ? ? i i 0

2

h

j

°

?

U

Ue

??+?Є добрий друг іменника,

Числівника й прикметника.

А звуть його займенником-

Така ось арифметика.

Як втомляться іменники

У реченнях стояти,

До себе звуть займенників

Від втоми рятувати.

Числівник:

Можу вам порахувати

Скільки є озер, морів.

Скільки є зірок на небі,

Скільки в морі кораблів.

Прислівник:

Зустрілося слово,

Спинилося слово:

Полюби мене калиново.

Зникло в степу

І з’явилось як марево,

Полюби мене тополево.

Виходило вдаль

І поверталося знову:

Полюби мене ще й кленово.

Усі:

Всі ми любим нашу мову,

Наче пісню вечорову.

І служити будем їй,

Нашій мові дорогій.

(Пісня «Рідна мова» , виконує гурт дівчаток «Мрія» )

Вчитель:

Мова- багатство народу, її треба вивчати і берегти, щоб передати цей
скарб далі, новим поколінням, бо без мови немає народу. Зникає мова-
зникає й народ. Соромно буває за тих людей,які живуть в Україні, а
української мови не знають, як, наприклад, героїня гуморески
П.Глазового.

( Інсценізація гуморески П.Глазового «Кухлик» )

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має грощі- не мина жодної крамниці.

Попрохав він:

-Покажіть

Кухлик той, що з краю.

Продавщиця:-Што? Чево? Я не понімаю.

-Кухлик, люба, покажіть,

Той, що з боку смужка.

-Да какой же кухлик здесь,

Єслі єто кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

-На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Продавщиця теж була гостра та бідова:

-У мене єсть свій язик,

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

Цим пишатися не слід:

-Бо якраз така біда в моєї корови;

Має, бідна, язика і не знає мови.

( український танок «Калина»)

Вчитель:

Мова…Слово…здавна люди розуміли їхню силу.

З’являється слово:

-Ну щоб, здавалося, слова…

-Слова та й голос- більш нічого,

-А серце б’ється, ожива,

-Як їх почує!..

Великий Кобзар Т.Шевченко на сторожі людської честі поставив слово. Не
можна бути байдужим до того, як ми користуємось мовою, як виражаємо свої
думки, як цінуємо рідне слово.

( Учень читає вірщ В.Сосюри «Я знаю силу слова»)

Всі учні:

Дають обіцянку любити українську мову.

Вірш «Буду я навчатись мови золотої».

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою,

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В кореневищі пружному ниви колискової;

В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з нами Україна-мати…

Похожие записи