Сценарій свята

«Моя рідна школа»

Діючі особи: Шапокляк, вчителька, першокласники.

Шапокляк: Чому це ви тут усі зібралися? Та й ще такі гарні! І чому так
багато квітів? (Звертається до вчительки). Гей, громадяночко! Може ви
знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

Вчителька: По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і
звати мене Ірина Іванівна. А ви, якщо я не помиляюсь, пані Шапокляк?

Шапокляк: Так, це я. А діток як ваших зовуть?

Вчителька: Зараз ми дізнаємося. Дітки по черзі піднімайтеся і називайте
своє прізвище та ім’я. (Діти по черзі піднімаються і називають свої
імена та прізвища).

Вчителька: Сьогодні у нас велике свято. Адже 1 вересня всі діти України
прийшли до школи.

Шапокляк: Всі-всі?

Вчителька: Всі-всі.

Шапокляк: А як же я?

Вчителька: Вибачте, а скільки ж вам років?

Шапокляк: Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але
знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані
циферки. Ірино Іванівно, дорогенька, дозвольте мені вчитися у вас з
дітками.

Вчителька: Я навіть не знаю, пані. Хіба що, як виняток.

Шапокляк: Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (Забирає
портфель у дитини). Я готова вчитися.

Вчителька: О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу,
що вам і в перший клас йти ще рано.

Шапокляк: Оце так. То пізно, то рано. Але, Ірино Іванівно, я дуже хочу
вчитися. (Плаче).

Вчителька: Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося,
індивідуально.

Шапокляк: Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме
шпаргалки? За чиї спини я ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо
вчитися, то в колективі.

Вчителька: Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без
підказок і шпаргалок. Так, діти?

Діти: Так!

Шапокляк: Спасибі, малята. З чого ж почнемо? З математики? З
фізкультури?

Вчителька: З етики!

Шапокляк: З чого?

Вчителька: З вивчення правил поведінки. Слухайте і запам’ятовуйте:

Заходить вчитель – треба
встать.

Коли дозволить, тихо сядь.

Спитати хочеш – не шуми,

А тільки руку підніми.

У школі парту бережи,

&

AE |

¤

I

u

?????g

І на парті не лежи.

Щоб урок пройшов немарно,

Треба сісти рівно, гарно.

Не базікай на уроках,

Як папуга чи сорока.

Шапокляк: О, ці правила мені до вподоби. Я їх буду завжди виконувати.

Вчителька: Діти, ви вже знаєте, що звертаючись один до одного, виховані
люди говорять чарівні слова: спасибі, дякую тощо. Зараз пані Шапокляк
буде звертатися до вас з різними проханнями, але ви виконуйте їх лише
тоді, коли почуєте чарівне слово «будь ласка».

Шапокляк: Встаньте, будь ласка.

Поплескайте в долоні.

Поплескайте в долоні, будь ласка.

Посміхніться один одному, будь ласка.

Підніміть ліву ногу.

Пострибайте на лівій нозі, будь ласка.

Порухайте вухами. Тощо.

Вчителька: Молодці. Пані Шапокляк, я думаю, що ви готові вчитися з
нашими дітками.

Шапокляк: Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

Вчителька: Чого найголовнішого?

Шапокляк: Здогадайтеся самі:

Новий дім несу на спині.

Що за дім, хто скаже нині?

А живуть у домі тому

Книги, ручки та альбоми.

Діти: Портфель (ранець, рюкзак).

Вчителька: А про те, що покласти в рюкзак подумали, добродійко?

Шапокляк: Що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…

Вчителька: Так… Ви схожі на Миколку-першокласника із вірша Надії
Кир’ян. А щоб краще знати, що носять у портфелі, відгадайте загадки.
(Загадує загадки про шкільні речі, організовує гру «Збери портфель»).

Шапокляк: Дякую всім за допомогу, але мені час вертатися у казку.
Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю
успіхів!

Вчителька і діти: До побачення, пані Шапокляк! Щасти вам!

Похожие записи