Реферат на тему:

Моніторинг якості біологічної освіти

Проблема якості освіти непокоїть сьогодні всі без винятку країни світу.
Нині всі розуміють, що якісна освіта є запорукою випереджального
розвитку держави, її конкурентоспроможності на світовій арені. Якість
освіти забезпечується постійним контролем з метою своєчасного усунення
недоліків та підвищення ефективності функціонування всіх складових
системи. Такий контроль отримав назву моніторингу.

Інструментами цілісної системи моніторингу є освітні індикатори, які
визначаються як статистичні дані для забезпечення інформацією про стан
та напрямки розвитку освітньої системи або її окремих складових, а також
моніторинг освітнього процесу – показники, що стосуються навчального
плану, кількості навчальних годин, рівня школи тощо.

Процес входження України в єдиний світовий освітній простір вимагає
узгодження всіх параметрів національної системи освіти зі світовими
підходами. Статистична база щодо освіти в Україні, яка існує на
сьогодні, потребує змін та доповнень. При порівнянні вітчизняних
показників, наприклад, з індикаторами OECD видно, що деякі з них зовсім
відсутні (зокрема, дані про рівень учнівських досягнень з математики та
природничих дисциплін, отримані в результаті проведення аналізу в рамках
Програми міжнародного дослідження навчальних досягнень учнів (PISA) та
Програми міжнародного дослідження щодо оцінювання якості математичної та
природничої освіти (TIMSS), оскільки Україна не брала участі у вказаних
дослідженнях до останнього часу, а інші лише частково збігаються з
використаними OECD. Тож проблема відсутності низки статистичних даних,
яка робить неможливим визначення місця системи освіти України у світі та
отримання інформації про справжній рівень національної освіти,
залишається нерозв’язаною і вимагає від нас наполегливої роботи.

У педагогіці моніторинг має свої етапи становлення й розвитку. Інтерес
до моніторингу як явища педагогічного процесу вперше виникає в 30-ті
роки ХХ століття. Шлях становлення та розвитку моніторингу у світовій
системі педагогіки, за дослідженням О.Локшиною, пройшов три етапи.

Перший етап становлення (30-50-ті роки), посилаючись на американського
вченого Р.Тайлера, дослідниця відзначає як такий, що “вперше акцентував
увагу на можливості системного підходу в галузі моніторингу, починаючи
від адекватного структурування змісту освіти і закінчуючи ефективними
процедурами оцінювання навчальних досягнень учнів з основних дисциплін з
урахуванням не лише отриманих знань, а й набутих умінь і навичок”.

Другий етап (60-70-ті роки) пов’язаний з діяльністю групи вчених Центру
порівняльних досліджень у галузі освіти (США), яка ініціює проведення
міждержавних моніторингових досліджень шляхом тестування навчальних
досягнень учнів. 80-90-ті роки (третій етап) – це час завершення
формування моніторингу як цілісної системи.

У 90-х роках ХХ століття інтерес до моніторингу в педагогічній науці та
практиці активізується. Сучасні дослідження проблем моніторингу
вивчають: ефективність роботи початкових шкіл (Віліс та ін.); рівень
розвитку моніторингу в межах загальноосвітніх навчальних закладів
(А.Вілохін, А.Ісаєва, Г.Сігеєва, В.Кальней, С.Шишов, Дж.Уілмс та ін.);
організацію поточного відслідковування системи набутих знань, умінь і
навичок учнів (В.Аванесов та ін.); оцінювання навчальних програм
(Д.Кемпбелл та ін.); добір еквівалентних груп, класів для вивчення
ефективності експериментальних і контрольних шкіл (Ч.Тедлі та ін.);
управління якістю освіти (М.Поташник); управління якістю освіти на
основі нових інформаційних технологій (Д.Матрос, Д.Полев, Н.Мельникова
та ін.); удосконалення організації освітнього процесу (Л.Мойсеєва та
ін.) та інші. Сьогодні відбувається стрімка переорієнтація ціннісних
пріоритетів у суспільстві. Перебудова освіти, необхідність
переорієнтації й оновлення звичної системи навчання біології учнів шкіл
очевидна.

Якість освіти – соціальна категорія, визначає сукупність показників, які
характеризують різні аспекти навчальної діяльності освітнього закладу:
зміст освіти, форми та методи навчання, матеріально-технічну базу,
кадровий склад, які забезпечують розвиток компетенцій учнів. Разом із
запровадженням системи зовнішнього незалежного оцінювання Міністерство
освіти і науки України зробило ще деякі кроки в напрямку розробки
методів з’ясування якості навчальних досягнень учнів. Одним з цих кроків
стала підготовка до проведення у 2007 році Міжнародного порівняльного
моніторингового дослідження якості природничо-математичної освіти TIMSS.
Тому в багатьох вчителів цілком природно постає запитання, як краще
підготуватися до цього дослідження. Втілення моніторингу здійснює вплив
на методику роботи вчителя. Вірніше, моніторинг ставить перед учителем
конкретні методичні задачі, рішення яких і створює умови для його
використання в навчальному процесі.

Технологія методичної підготовчої роботи вчителя біології включає:
виділення еталонів засвоєння навчального матеріалу з біології для всіх
учнів, які визначені Державним стандартом базової і повної середньої
освіти. У відповідності з ними вчитель визначає навчальні одиниці для
засвоєння кожним учнем; визначення рівня засвоєння цих навчальних
одиниць (впізнання, розуміння, використання тощо), а потім – підбір
контролюючих засобів для того, щоб перевірити досягнення встановленого
рівня; розробка підсумкового контролюючого засобу, який дозволяє
впевнитися в досягненні результату за основними темами та розділами
навчальної програми біології.

З метою впровадження компетентнісно орієнтованого підходу до
навчально-виховного процесу та підвищення якості освіти з біології
пропонується технологія формування ключових життєвих компетенцій
(мотиваційної, соціальної, функціональної) на базі моніторингового
дослідження. Новизною запропонованої технології є те, що вона перш ніж
стимулювати та підтримувати процес самоосвіти дитини, створює умови для
самоосвітньої діяльності, активної взаємодії, у процесі якої індивід
виступає як суб’єкт і тим самим задовольняє свої потреби. Якість
біологічної освіти (результат) визначається рівнем сформованості
ключових життєвих компетентностей (схема 1).

Програма моніторингового дослідження включає:

1. Мета програми: вивчення рівня сформованості ключових компетентностей
та їх відповідності вимогам програми з біології.

2. Гіпотеза дослідження: якщо проектувати освітню систему на основі
компетентнісно орієнтованого та моніторингового підходів, то:
забезпечуються умови для повноцінної самореалізації кожного учня;
підвищується рівень сформованості ключових життєвих компетентностей;
підвищується якість біологічної освіти; розширюються можливості для
толерантної, продуктивної взаємодії між учителем та учнем.

Схема 1

Структура якості біологічної освіти

Якість біологічної освіти

(рівень сформованості ключових компетентностей)

Мотиваційна Соціальна

компетентність компетентність

Функціональна компетентність

3. Завдання: діагностика рівня сформованості функціональної
компетентності учнів з біології; вивчення мотиваційної сфери особистості
учнів; розробка моделі реалізації коригувально-аналітичного етапу
моніторингу; експертиза рівня сформованості соціальної, мотиваційної та
функціональної компетентностей учнів.

4. Об’єкт дослідження: суб’єктний досвід учня (компетентність).

5. Предмет дослідження: технологія формування ключових життєвих
компетентностей у процесі викладання біології.

6. Критерії оцінювання очікуваних результатів (прогноз): рівень
сформованості соціальної, мотиваційної та функціональної компетентностей
учнів; ступінь впливу рівня сформованості ключових компетентностей на
якість біологічної освіти; характер комунікативної взаємодії на уроці в
системі “учитель – учень”; ступінь демократичності освітнього середовища
для реалізації прав і свобод учня (свобода вибору способів навчальної
діяльності на уроці).

Схема 2

Технологія реалізації коригувально-аналітичного етапу

моніторингу якості біологічної освіти

компетентність Функціональна компетентність Соціальна компетентність

• технологія формування мотиваційної компетентності

• система творчих завдань (кросворди, вірші, досліди, казки-фантазії) •
урок;

• позакласна робота;

• різні види самостійної роботи (тести, розв’язування задач, творчі
завдання, реферати) • педагогічна майстерня як технологія формування
соціальної компетентності учнів

7. Технологія моніторингу має такі складові: базова (кваліметрична)
модель учня; система оцінювання і норми оцінки для супровідного контролю
освітнього процесу за допомогою базової (кваліметричної) моделі;
алгоритм дій при проведенні моніторингу; засоби встановлення зворотного
зв’язку.

8. Технологія моніторингу включає такі етапи: 1) змістовно-контрольний
етап (діагностичний): контрольні роботи з біології, різноманітні
тестування, система творчих завдань, анкетування; 2)
оцінювально-результативний етап: розроблення системи обробки та
систематизації інформації; 3) коригувально-аналітичний етап: розроблення
системи коригувальної діяльності вчителя (схема 2); 4) управлінський
етап: прийняття управлінського рішення за результатами дослідження.

Одним з важливих питань технології моніторингу – засоби та методи
контролю засвоєння навчального матеріалу. Можуть використовуватися
контрольні питання, завдання, тести, задачі тощо. Але практика втілення
технології моніторингу свідчить про те, що найбільш ефективним є
використання тестів. Вважається що більш розповсюджені об’єктивні тести
та тести з розгорнутими відповідями. Слід підкреслити, що для оцінки
якості навчання на рівнях “впізнання”, “розуміння” та “використання”
найбільш застосовані об’єктивні тести. Вони мають правильну відповідь,
оцінка якої не залежить від суб’єктивних факторів, використовуються для
великого набору знань. Недоліки цих тестів, які, як правило, мають вид
питань з чисельним вибором відповідей, є можливість вгадування відповіді
та обмеженість відповіді учня. Але вони ефективні, конкретні і просто
оцінюються.

Для контролю більш високих рівнів пізнання (аналіз, синтез, оцінка)
використовуються тести з розгорнутими відповідями. Їх вартість в тому,
що вони більш прості за технологією складання, практично відсутня
вірогідність вгадати відповідь. Вони надають учням більшу свободу при
відповіді на питання. До недоліків таких тестів слід віднести те, що
використання таких тестів вимагає розробки технології підрахування
балів. Для фіксації результатів моніторингових досліджень доцільно
запровадити “Паспорт успішності учня”, який розробляється на розділ
матеріалу, на кожну тему, яка вивчається на уроках. У ньому вказуються:
прізвище, ім’я учня, розділ, тема навчального матеріалу, види діяльності
учнів, оцінювання їх.

Засобом створення комфортних умов для успішної взаємодії вчителя та учня
на навчальному занятті виступає технологія педагогічної майстерні –
засіб передачі вчителем концептуального та практичного аспектів своєї
педагогічної системи. Майстерня – одна з головних навчальних і виховних
форм, що застосовуються “Французькою групою нової освіти” – добровільним
творчим об’єднанням учених і практиків Франції (ЖФЕН).

Педагогічна майстерня – нова для вітчизняного вчителя технологія
навчання, її головними положеннями є такі: 1. Виклик традиційній
педагогіці. 2. Особистість з новим менталітетом. 3. Усі здібні. 4.
Інтенсивні методи навчання та розвитку особистості. 5. Новий тип
педагога. 6. Пафос викладу педагогічних ідей і точний розрахунок
психологічного впливу.

Уведення моніторингу якості освіти можливе за наявності: 1) системи
вимог до рівня підготовки школярів на кожному ступені навчання; 2)
критеріїв державних вимірювачів досягнення учнями вимоги стандарту з
ступенями освіти; 3) системи Державних вимірювачів (тестів) з біології;
4) моделей шкільних, районних, регіональних банків інформації; 5)
методики визначення соціального замовлення населення на освітні послуги;
6) показники моніторингу реалізації освітньої програми установи.

Комплексний підхід до реалізації моніторингового та компетентнісно
орієнтованого підходів у навчанні біології є універсальним, оптимальним
прогностичним методологічним принципом проектування інноваційного
освітнього простору з метою підвищення якості біологічної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алферов Ю.С. Мониторинг развития образования в мире // Педагогика. –
2002. – № 7. – С.88-96.

2. Ампілогова Л. Особистісно орієнтовані технології навчання // Директор
школи. – 2003. – №45. – С.7-10.

3. Вербицкая И., Бодряков В. Мониторинг результативности учебного
процесса // Директор школы. – 1997. – №1. – С.33-37.

4. Дахин А.И. Педагогические технологии мониторинга успешности и
эффективности учебной работы // Школьные технологии. – 1999. – №1-2. –
С.39-41.

5. Жмутковська О.В. Моніторинг якості біологічної освіти // Біологія. –
2006. – №2. – С.2-7.

6. Локшина О. Щоб не нарікати на дзеркало // Управління освітою. – 2003.
– №6. – С.6.

7. Моніторинг якості освіти: сутність, зміст, технологія / За заг. ред.
Лавренюка А.О. // Довідник ЗД: накази, наради, моніторинг, аналіз. – Х.:
Вид. група “Основа”, 2006. – 176с. – (Б-ка журн. “Управління школою”;
Вип. 4(40.)

8. Матрос Д., Более Д., Мельникова И. Управление качеством образования
на основе новых информационных технологии и образовательного
мониторинга. – М.: Пед. общ-во России, 2001. – 128с.

9. Подмазін С. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління освітніми
системами // Освіта і управління. – 1997. – Т. А. – № 1. – С.137-139.

10. Репкин В.В., Репкина Г.В., Заика В.В. О системе
психолого-педагогического мониторинга в построении учебной деятельности
// Вопр. психологии. – 1995. – №1. – С.48-61.

11. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. –
М: Пед. общ-во России, 1999. – 354с.

Похожие записи