героїко-патріотичне виховання як один із напрямків національного
виховання

Оксана Іванівна Мінська –

директор Суботівської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

краєзнавець, член Черкаської обласної Національної спілки краєзнавців

України

Кожна людина повинна усвідомити з малих літ, що вона є нащадком творців
великої історії, вона є сином чи дочкою Матері-Батьківщини, ім’я якої
Україна. А Україна починається з малої Батьківщини – рідного краю, де
ти народився і виріс, звідки починається коріння родоводу. Тож кожен з
нас повинен знати історію свого рідного краю, а допомогти її пізнати
підростаючому поколінню покликана перш за все школа.

Суботів – це свята земля, де кожний крок, камінь – історія України,
героїчні та трагічні сторінки боротьби народу за незалежність і свободу.

Суботів – це колиска українського козацтва. З ім’ям Б. Хмельницького,
його життям і діяльністю пов’язаний самий героїчний і славетний період
історії села.

Село завжди привертало до себе увагу істориків, етнографів,
письменників, поетів, художників – патріотично налаштованих людей,
небайдужих до славної минувшини краю. Вони зберегли, прославили,
популяризували найяскравіші сторінки історії колишньої козацької
вольниці. Своє слово про Суботів сказали історики Д. Бантиш –
Каменський, П. Куліш, М. Максимович, М.Костомаров, Д. Дорошенко,
етнографи П. Чубинський, Б. Грінченко незабутній

Т. Шевченко, Марко Вовчок та багато інших подвижників, які є гордістю
української нації. Мало яке село може похвалитися так всебічно описаним
життям його мешканців, як це зумів зробити чотириюрідний брат першого
президента Української держави, Михайла Грушевського, український
фольклорист, засновник дитячої етнографії та один з основоположників
Української Православної Автокефальної церкви Марко Грушевський, який
впродовж 10 років був настоятелем Михайлівської церкви та вчителем
двокласного приходського училища в Суботові. В його збірках «Дитячі
забавки та гри усяки», «Дитина в звичаях і віруваннях українського
народа», «Гетьманське гніздо. Урочища і перекази села Суботова», «З
життя селян на Чигиринщині» звучить збережений навіки неповторний
колорит старого козацького села. [ 1; 7 ]

Отже, село наше історичне, має славне минуле, багате на історичні
пам’ятки, а тому невід’ємним напрямком виховної роботи нашої школи є
героїко-патріотичне виховання засобами історичного краєзнавства.

Враховуючи історичне минуле свого села, шануючи славні традиції
нашого народу, учні школи вирішили обрати і відповідну структуру
учнівського самоврядування – Козацьку республіку, метою діяльності якої
є творче продовження у сучасних умовах козацьких звичаїв та
традицій, виховання підростаючого покоління на традиціях українського
козацтва.

Творчо відроджуючи вітчизняні виховні традиції, педагоги Суботівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів у своїй діяльності успішно використовують ідеї,
принципи, засоби козацької педагогіки з метою поліпшення
героїко-патріотичного виховання учнів, формування у них високої
шляхетності, політичної культури, сили волі і сили духу, усвідомлення
прав і обов’язків перед Батьківщиною, відповідальності перед рідним
народом.

Поштовхом до створення моделі учнівського
самоврядування «Козацька республіка» стало і те, що за умов
незалежної України почалося творче відродження багатогранних
козацько-лицарських традицій нашого народу. Починаючи з 1995 р. на
загальнодержавному рівні реалізуються укази Президента України “Про
відродження історико-культурних та господарських традицій Українського
козацтва” (1995), “Про День Українського козацтва” (1999), “Про
Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва” (1999), “Про
Положення Координаційної ради з питань розвитку українського козацтва”
(1999), “Про склад Координаційної ради з питань розвитку Українського
козацтва” (1999).

В указах, дорученнях і розпорядженнях Президента України мають місце
положення про відродження і розвиток історико-культурних традицій
українського козацтва, залучення сучасних козацьких товариств до
героїко-патріотичного виховання, організації фізкультурно-спортивної,
туристсько-краєзнавчої та культурно-просвітницької роботи серед молоді.

Міністерство освіти України видало “Методичні рекомендації педагогічним
колективам закладів України по відродженню історико-культурних та
господарських традицій Українського козацтва” (1995).

Науковцями і методистами створено програму “Сучасне козацько-лицарське
виховання дітей та юнацтва України” (1997), написані до неї методичні
рекомендації.

У листопаді 2001 р. Президент України затвердив “Національну програму
відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки”. У
цьому важливому державному документі ставляться завдання творчо
розвивати козацько-лицарські традиції у сферах героїко-патріотичної
роботи.

Сучасна учнівська молодь повинна знати, що козаки не лише воїни, які
боролися з ворогами, захищали від них рідну землю. Козацтво було яскраво
вираженим національним, соціальним, політичним, державним, культурно –
історичним, психолого – педагогічним феноменом. Сила і велич ,
могутність козацтва були настільки впливовими, суспільно значущими, що
кожен українець прагнув стати козаком.

Тому учні школи вивчають історію, культуру, природу рідного краю,
свого села, історію своєї школи, знайомляться із історією козаччини –
збирають легенди, перекази, народні пісні, описи традиційних обрядів та
інші матеріали про життя,
побут, походи козаків.

Вчителька Козубенко Т.О. проводить заняття з народознавства

Шкільна модель самоврядування «Козацька республіка» складається з
куренів (тобто клас), кожен із яких має своє конкретне краєзнавче
завдання і досить таки успішно їх виконує. Так, учні 6 класу, курінь
яких носить ім’я Сагайдачного, вивчає обереги свого народу. Ними зібрано
цінний матеріал народознавства. І вони не зупиняються в своїх
дослідженнях, нині працюють над зібранням матеріалу про старовинну
українську кухню самобутні страви козаків . Учні 7-го класу — курінь
ім.. Б. Хмельницького –
збирає легенди,
фотографічний матеріал, вірші, перекази про Б. Хмельницького та
історичні місця нашого села, що з ним пов’язані.

.

Іллінська церква, с.Суботів

А курінь ім.. Сірка (нині 9 клас) досліджують і записують від
старожилів нашого села пісні, приказки, прислів’я, старовинні свята та
обряди.

Українські вечорниці

Традиційно 14 жовтня в День українського козацтва у нашій
школі проводиться свято посвячення в козачата. Велике пізнавальне і
виховне значення мають конкурси козацької пісні і каші, вечори козацької
слави, виставки малюнків на цю тематику, козацькі вікторини.

Велика увага звертається і на відродження славних бойових
традицій українського козацтва нашого краю по вихованню фізичних та
вольових якостей молоді. Тож звичними у нашій школі стали спортивні
змагання «Козацькі забави», які сприяють гартуванню духу майбутніх
воїнів – захисників держави.

Є діти, які не можуть себе показати в навчанні, яким важко
дається опанування науки, але вони могли б показати себе з іншої сторони
(так як вони переважно фізично здорові) і уже з ранніх шкільних років
готувалися до захисту своєї Вітчизни, так як в недалекому майбутньому
воїни служитимуть на контрактній умові і, я думаю, що юнаків будуть
набирати на конкурсній (основі) умові. Тож велика увага в школі
звертається на виховання фізичних і вольових якостей, залучення школярів
до участі в спортивних змаганнях, за участь у яких мають грамоти і
нагороди.

Свято «Посвята в козачата»

Призери Холодноярських ігор ім. М Залізняка

Кожен учень повинен неухильно дотримуватися Кодексу лицарської честі і
звитяги, який вони самі утвердили:

виховувати у собі любов до батьків, рідної мови, вірність і дружбі,
побратимстві, ставленні до Батьківщини;

бути готовими боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;

турбуватися про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів,
бережливо ставитися до рідної природи, землі;

скрізь і всюди поступати благородно, шляхетно, проявляти доброзичливість
і доброчинність, інші чесноти;

поважно ставитися до дівчини, жінки, бабусі;

захищати слабших, турбуватися про молодших;

бути непохитно вірними ідеям, принципам народної моралі, духовності
(правдивість і справедливість, скромність і працьовитість, культ
волелюбних заповідей батьків і дідів, вшанування пам’яті загиблих та
ін.).

Народ повинен свято берегти пам’ять про своїх героїв. Українці
завжди дотримувалися цих традицій, тому у школі діє пошукова група
«Пам’ять», членами якої зібрано і записано понад 60 спогадів жителів
нашого села, які пережили страшне лихоліття голодомору, свідчення
односельців, які знесли на собі окупаційний період села за часів Великої
вітчизняної війни, члени групи продовжують проводити історико-фольклорні
експедиції у пошуках старих легенд чи переказів про період козацтва.

Голова ветеранської ради села Каплоуха Г.В

біля могили невідомого солдата з учнями школи

Пошукову групу «Пам’ять», мета якої була відшукати всіх родичів,
близьких і знайомих воїнів, які загинули, визволяючи наше село, в
Суботівській школі було створено ще в далекому 1985 році, коли країна
святкувала 40-річчя з Дня Перемоги над фашистами. Ще в ті далекі 80-ті
роки члени цієї групи надсилали у військові комісаріати, редакції
обласних і районних газет, в архіви листи, в яких просили надати
інформацію про того чи іншого воїна.

Листи – відповіді надходили нам навіть із Центрального архіву міста
Подольська. Маючи адреси родичів, члени пошукової групи писали їм
листи, в яких повідомляли про те, що за могилою, в якій поховані воїни,
учні постійно доглядають, висівають і висаджують квіти, поливають їх. За
це нам надходили листи вдячності. Рідні визволителів розповідали нам про
того чи іншого воїна, про спосіб життя, який він вів до війни. Чи не
найбільшою радістю для нас було те, коли ми одержували особисті речі,
фотографії воїнів – визволителів.

Наприклад, з Курської області

дружина воїна Свєженцева Миколи

прислала нам документ, який

підтверджує те, що цей воїн

був нагороджений медаллю

«За оборону Сталінграда».

Посвідчення Свєженцева

Миколи Павловича, 1943 р.

Згадуючи ті роки, мені хотілося б сказати добре слово про людину, яка
наштовхнула дітей і вчителів на пошук, на цю кропітку працю, яку члени
клубу проводили. Це Ольга Дем’янівна Жалдак, яка в 70–ті роки працювала
піонервожатою в нашій школі. Саме вона розпочала пошукову роботу. Ольга
Дем’янівна зібрала фотографії майже всіх воїнів – односельців, які не
повернулися з фронтів, які потім ми розмістили на стенди.

Щороку 9 -го травня ми виносимо ці стенди до пам’ятника Слави, який
знаходиться в центрі села. Люди вдячні нам за це, адже вони
зустрічаються немов із живими односельцями.

Членами групи «Пошук» також встановлено місце знаходження 4-х
могил, в яких поховані останки радянських бійців, що визволяли наше село
від німецько-фашистських загарбників. Гуртківці намагалися зібрати від
старожилів села якомога більше інформації про тих, хто покоїться у
могилах, за яких обставин це поховання відбулося та інші важливі факти.
Останки з однієї із цих могил за клопотанням школи було перепоховано в
червні 2009 року. Матеріали про пророблену роботу було представлено на
конкурсі «Пізнай свою країну» за напрямком «Із попелу забуття».

Суботники біля могил невідомих солдатів

загарбників. Доброю традицією стало проведення в школі тижнів
допризовної підготовки, патріотичного виховання, присвячених річницям
Збройних Сил України, визволення села, України від фашистських
загарбників, Дня Перемоги.

Пам’ятник жертвам фашизму. х. Буда

Класні керівники проводять уроки мужності, виховні години, зустрічі з
ветеранами війни. Постійними у нашій школі є акції « Збережемо пам’ять
про подвиг», «Як живеш, ветеране?», «Забуті могили», «Говорять
ветерани», «Війна очима дітей» та інші. . Такий зв’язок поколінь
допомагає у створенні справедливого літопису про Велику Вітчизняну
війну.

Щороку в січні проводиться лінійка «Пам’яті героїв Крут» .

В грудні проводиться виховний захід , присвячений річниці визволення
села від фашистських загарбників.

Вчителями на уроках історії, географії, літератури, захисту
Вітчизни використовуються елементи героїко — патріотичного виховання.
Педагоги спонукають дітей до участі у конкурсах патріотичного
спрямування, підтвердженням цього є учнівські нагороди та грамоти.
Традиційним у травні є шкільний конкурс читців віршів «Шляхом Великої
Перемоги», конкурс малюнків «Безсмертний твій подвиг, Україно». Учні
школи також беруть участь і в районних конкурсах, де, як правило,
отримують призові місця.

Тридцять років поспіль 19 жовтня на Вдовичиному хуторі збираються люди,
щоб віддати данину пам’яті мирним жителям, закатованим фашистами тут в
1943 році. До цієї акції долучилися і учні нашої школи, які щорічно
здійснюють піший похід на хутір. Варто зазначити, що похід, який став
традиційним, набув позитивного резонансу серед громадськості краю. Якщо
в перші роки його проведення місцеві мешканці дещо здивовано сприймали
появу групи учнів на мітингу, то тепер чекають нашого приходу.

Криниця-могила закатованих жителів х.Вдовичине

2004 р., коли ми поверталися з походу, на околиці хутора до нас
підійшла старенька згорблена бабуся і передала цього вірша:

Чи давно ти, Вдовин хутір, удовою стався?

Були роки, війна ішла — партизанським звався.

Хати були білесенькі і двори просторі,

Було в хатах, було в дворах, і було в коморах.

Сади рясні біля дворів і ставки прозорі,

За ворітьми простяглися стежки та дороги.

По них ходили підпільники і бійці-партизани.

Вони ішли, як додому, до своєї мами…

Широким яром серед лісу Вдовичин хутір тягся,

Ніхто німця тут не ждав і не сподівався…

Охватили ліс в окрузі фашистські розбої

Їм хотілось виявити партизанські загони.

І так німці з полуночі в ланцюг ліс цей брали,

До розсвіту з нетерпінням ракети чекали…

Ця ракета їх сигналом їхнього розбою

Не залишить на їх шляху людину живою.

О сьомій годині ранку, коли люди спали,

Як розбійники в селі за торжествували.

Попалили всі двори, усі хати білі.

І зробили попелище – усе погоріло.

П’ятсот душ убили – у полон не брали,

І живих в вогні палили, в криницю вкидали…

А тепер про їх згадаєм – про кожну людину,

Бо вони всі повмирали за рідну Вкраїну.

І хоча він далекий від досконалості, проте написаний серцем,
слізьми вдовичан, які були очевидцями цього жахіття.

Цього року ініціативу Суботівської школи підхопили і учні сусідньої з
Вдовичиним хутором Матвіївської загальноосвітньої школи І-ІІ с

Щороку в січні проводиться лінійка «Пам’яті героїв Крут» .

В грудні проводиться виховний захід , присвячений річниці визволення
села від фашистських загарбників.

Існує тісна співпраця з головою сільської Ради ветеранів Г. В.
Капловухою, яка є частим гостем у школі. Вона допомагає організовувати
змістовні зустрічі з ветеранами, людьми похилого віку. А учні
влаштовують їм святкові концерти, приємні хвилини спілкування.

Святкове чаювання

Збір продуктів для ветеранів та інвалідів війни

Педагогічний колектив школи постійно працює в напрямку виховання в учнів
доброти, милосердя, поваги до старших. В школі діє волонтерський загін
«Милосердя», члени якого намагаються постійно оточити увагою і турботою
людей похилого віку, чимось допомогти, підтримати морально. Ними
проводяться операції «Турбота», «Милосердя», «Ветеранам нашу шану і
допомогу».

Волонтери прийшли допомогти солдатській вдові Дон Н.Є.

Святим обов’язком дітей є постійний догляд та впорядкування закріплених
за школою могил і пам’ятників загиблим воїнам.

Учні 7-го класу біля могили Олександра Квартальнова

(напис на хресті свідчить, що загинув Олександр Квартальнов 5 січня 1944
року. Йшов йому на той час 21 рік… )

Братська могила. Тут спочивають 46 воїнів, 46 синів рідної Вітчизни.

Учні та вчителі школи беруть активну участь у проведенні мітингу та
концерту на честь Дня Перемоги.

Під час святкування Дня Перемоги

Традиційно кожний рік у школі проводиться тиждень вшанування
пам’яті жертв голодомору, на заходи якого ми запрошуємо очевидців цих
страшних подій у нашому селі, а також проводиться поминальна акція
жалоби «Засвіти свічку пам’яті».

. Учні і вчителі школи розбили і впорядкували клумби біля
пам’ятного знака жертвам голодомору в центрі села.

Впорядкування учнями пам’ятного знаку жертвам голодомору

Робота музеїв і організованих навколо них гуртків дозволяє піднести
рівень компетентності учнів, їхньої обізнаності з історією рідного краю,
сприяє розвитку загальної та естетичної культури, комунікативних
здібностей, спонукає до плідної самостійної роботи, до творчої та
громадянської активності. [2; 108] Тому для учнів школи постійно
організовуються відвідини музеїв різного рівня. Наші учнів побували у
музеях шкіл Чигирина та інших сільських шкіл району, музей Великої
Вітчизняної війни м.Києва і м. Корсуня.

Багато років існує тісна співпраця школи зі співробітниками
НІКЗ «Чигирин», які приїздять у школу і влаштовують дітям пересувні
виставки

( „Нагороди Великої Вітчизняної війни ) проводять з ними цікаві заняття,
а саме: «Життя Чигиринського краю за нацистського окупаційного режиму»,
„ Доля жінки-матері в часи війни”, „ Каральна акція на хуторі Буда 18
червня 1943 р.” та інші.

Виставка „Нагороди Великої Вітчизняної війни

( з фондів Національного історико — культурного заповідника „
Чигирин”)

Щоб глибше і ширше охопити дітей патріотичним вихованням, щороку у
навчальному плані з варіативної частини виділяються години на
факультативи: «Народознавство», «Історія Чигиринщини», «Патріот
Батьківщини».

У школі вже кілька років працює гурток «Історичне
краєзнавство». Його заняття веде старший науковий співробітник НІКЗ
«Чигирин» Кукса Надія Василівна. Гурток історичного краєзнавства носить
ім’я фундатора історичного краєзнавства, нашого відомого земляка Михайла
Максимовича. Члени гуртка поглиблено вивчають історію села, рідного
краю, його героїчне минуле [3; 111-114 ].

Н.В.Кукса організовує роботу гуртка як багатогранну
діяльність – освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно корисну.
Так, під її керівництвом діти успішно здійснюють пошукову роботу,
систематизують, оформляють і відправляють свої роботи на конкурси різних
рівнів. Більшість її вихованців із задоволенням проводять туристам
екскурсії біля церкви Б.Хмельницького та на території його колишньої
садиби.

Гуртківці під час

проведення екскурсії

Особливої уваги заслуговує дослідницько-пошукова робота гуртка.
Підсумковим етапом цілеспрямованої дослідницько-пошукової роботи
стало запровадження щорічних учнівських історико-краєзнавчих конференцій
з циклу «Чигиринщина в історії України». У ході підготовки та проведення
цих конференцій допомагає тісна співпраця школи з співробітниками НІКЗ
«Чигирин», кандидатом історичних наук, доцентом Черкаського державного
технологічного університету В. Лазуренком, головою Черкаської обласної
спілки краєзнавців В. Мельниченком та президентом організації
«Товариство істориків Черкащини», професором М.Бушином.

Започатковано проведення даних конференцій випускником Суботівської
школи, відомим краєзнавцем, помічником ректора з гуманітарної освіти
та виховання вказаного вузу, кандидатом історичних наук, доцентом
Валентином Лазуренком.

Перша учнівська історико-краєзнавча конференція « Суботів – минуле і
сучасність», що відбулася 12 травня 2007 р., відзначилася системним
підходом та максимально широким хронологічним охопленням проблематики
історії старого козацького села.

Учнями школи під керівництвом науковців НІКЗ «Чигирин» було підготовлено
17 виступів і повідомлень. Науковці закладу виступили з узагальнюючими
доповідями на пленарному засіданні конференції.

Друга учнівська конференція «Чигирищина в роки Великої Вітчизняної
війни», що була проведена 31 січня 2008 р., узагальнила
історико-краєзнавчі пошуки учнів, вчителів, науковців заповідника та
викладачів ЧДТУ одного з найбільш складних і суперечливих періодів
вітчизняної історії.

Систематизовані краєзнавчі матеріали обох конференцій були видані
окремими збірками. Таким чином, напрацьована інформація, що є надбанням
кількох поколінь Чигиринщини, не розпорошиться, а прислужиться наступним
поколінням [ 4; 4-7].

Проведення учнівських конференцій було висвітлено регіональними засобами
масової інформації. Зокрема, про їх перебіг розповідалося в програмі „
Пілігрим” Черкаської обласної державної телекомпанії „ Рось ”. Досвідом
роботи з розбудови шкільного краєзнавства в краї працівники заповідника
ділилися з телеглядачами під час прямого ефіру „Студії +”:

„Національно-патріотичне виховання учнівської молоді крізь призму
розвитку шкільного краєзнавства” ( 8 січня 2008 р.).

Третя учнівська конференція присвячена трагічним сторінкам української
історії – Голодомору 1932-1933рр., репресіям 30-х – 40-х рр.. ХХ ст..,
голоду 1947 р. на Чигиринщині, яка була проведена 27 листопада 2008
року, набула статусу загальнорайонної.

21 грудня 2010 р. відбулася Четверта конференцію вказаного циклу
«Чигиринщина в історії України. Шкільна освіта. Чигиринщини: погляд
крізь століття».

Розпочато підготовку П’ятої учнівської конференції, приуроченої
500-річчю заснування міста Чигирина, яка відбудеться в жовтні 2011 р.

Отже, в нашій школі започатковано актуальний для сьогодення шкільний
краєзнавчий виховний патріотичний рух, формою якого є проведення
історико-краєзнавчих учнівських конференцій, із залученням до їх роботи
науковців вищих навчальних закладів Черкащини. А вивчати, і цим самим з
дитинства закладати в душу і серце учнів любов до рідної землі, на
Чигиринщині є багато чого. В історії Чигиринського краю є чимало людей,
життєвий шлях яких примножив її славу.

Переконана, що учні Суботівської ЗОШ І-ІІІ ступенів – нащадки видатного
державного діяча України XVII ст. Богдана Хмельницького, і надалі
примножуватимуть славетні традиції національної культури, вірно
служитимуть ідеї розбудови демократичного суспільства, утвердження
заможної, духовно багатої України.

ПОСИЛАННЯ:

1. Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу.
– К., 2001. – 96 с.

2. Кукса Н. Місце музейних установ у становленні і розбудові шкільного
краєзнавства. // Розвиток музейної справи на Черкащині. — До 90-річчя
заснування обласного краєзнавчого музею. – Матеріали науково-практичної
конференці 18 червня 2008 року м. Черкаси //. — Черкаси, 2009. — С.108

3. Кукса Н. Місце музейних установ у становленні і розбудові шкільного
краєзнавства. // Розвиток музейної справи на Черкащині. — До 90-річчя
заснування обласного краєзнавчого музею. – Матеріали науково-практичної
конференці 18 червня 2008 року м. Черкаси //. — Черкаси, 2009. —
С.111-114.

4.Лазуренко В. Роль шкільних історико-краєзнавчих конференції у
формуванні національного патріотизму. – Черкаси, 2008. – С.4-7.

АНОТАЦІЯ

Даний опис досвіду роботи розкриває основні форми та види
робіт, направлених на формування в учнів патріотичних почуттів. Матеріал
статті може слугувати як методичні рекомендації молодим керівникам
навчально-виховних закладів, вчителям, класоводам.

Похожие записи