Реферат з педагогіки

Методика викладання рідної мови у молодших класах

Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української
мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви
опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування,
дипломатичних відносин та ні.) вимагають оновлення методики викладання
української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних,
достатніх і спеціальних грунтових знань та умінь з української мови.

Непевна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і
закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на
виховання мовної особистості, на природне бажання повернутися в
щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій, на
створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя на
прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування
літературною мовою.

Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим змінити і що дати, необхідно
глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних
сферах: державній, суспільній, культурно-освітній і власне мовній.

Наївно сподіватися, що можна побудувати українську державу без
державності української мови.

Кого і що повинна дати мовна освіта Українській держав і суспільству?
Найперше – громадян. Які (незалежно від етнічного походження) вільно
володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною
мовою, її стилями, жанрами.

Мовна освіта повинна забезпечувати інтелекту державі. Мова як
матеріалізована думка і процес народження, як засіб від
конкретно-чуттєвого до постійно-абстрактного пізнання світу. Як “канал
зв’язку” для одержання інформації з інших, немовних сфер людського й
природного буття – є основним чинником формування інтелекту. Тому в
школі викладання української мови аж не може зводитися до етнографічного
рівня, хоч включати його в навчальний процес треба.

Мова має виховувати духовно-емоційну сферу україномовних громадян через
організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є
скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських
морально-естетичних цінностей і це благородній матеріал для виховання
молодої людини.

Що дає громадянам України вивчити державної мови – сучасної літературної
української мови?

Найперше – гарантію реалізовувати всі права і свободи в межах
Української держави на всіх виробничих, державних посадах. Можливість
реалізувати творчі здібності в усіх сферах культурно-освітнього життя.
Мати доступ до джерел української державності – культури, науки,
літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання
відповідно до соціальної ролі.

І головне – відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живе
лом, з народом – творцем; почуття комфортності від носій історичної
пам’яті однієї з найдавніших мов і культур.

Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стан
виховання мовної особистості.

Важливу роль в цьому процесі відіграє розвиток зв’язного мовлення
школярів.

Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні
явища формуються через застосування знань з мови у різних видах,
мовленнєвої діяльності. Логічно чітке, образне усне й писемне мовлення
учня є показником його загального розвитку.

З перших уроків української мови діти в доступній для них формі
засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом
спілкування. Обміну думками і почуттями між людьми; передачі й засвоєння
певної інформації, колективного досвіду людства…

Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва.
Вчителі повинні пам’ятати, що умовою успішного розвитку мовлення,
формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей є потреба спілкування,
або комунікації, тому під час проведення будь-якого уроку з рідної мови
необхідно передбачати такі ситуації, які спонуками б дитину висловлювати
свою думку, розповідати про щось.

Основна мета мовленнєвого розвитку молодших школярів — формування вмінь
висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.
Важливе місце в цьому процесі займає робота над розвитком монологічного
мовлення учнів. У 1—2 класах вона має пропедевтичний характер. Основне
її завдання полягає у збагаченні лексичного запасу школярів, формуванні
вмінь будувати словосполучення, речення, невеликі усні розповіді за
малюнком, серією малюнків, про побачене за вікном, у класі, про події з
повсякденного життя, записувати складені з 2—3 речень зв’язні
висловлювання. Робота над розвитком зв’язного мовлення учнів 1—2 класів
здійснюється на всіх уроках української мови. Крім того, згідно з
базовою навчальною програмою один раз на два тижні проводяться окремі
уроки розвитку мовлення. їх мета полягає у збагаченні, узагальненні й
застосуванні набутих на уроках мови знань та вмінь у процесі побудови
зв’язних висловлювань.

Дослідження стану мовленнєвого розвитку молодших школярів та методичного
забезпечення уроків розвитку мовлення дало підстави для висновків про
вдосконалення чинної методики розвитку мовлення учнів 1-2 класів.

У результаті експериментально-дослідної роботи нами розроблено й
апробовано методичну систему розвитку монологічного мовлення учнів 1 і 2
класів, її суть полягає в тому, що першокласникам на уроках розвитку
зв’язного мовлення пропонується ознайомлення з тематичними групами слів,
складання з даними словами словосполучень, речень, створення усних
зв’язних висловлювань за малюнком чи запитаннями на задану тему з метою
активізації вивчених слів. Другокласникам на зазначених уроках
пропонується складання та записування словосполучень, речень і невеликих
текстів на актуальні і близькі для них теми, наприклад: «Тваринка в
моєму домі», «Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко» і подібні.

Розкриємо зміст розробленої методики розвитку зв’язного мовлення учнів у
1 класі. На уроках розвитку мовлення (їх календарне планування подано в
журналі «Початкова школа», 2006 p., № 8) учням пропонується для
опрацювання 17 тематичних груп слів: шкільне приладдя, іграшки, одяг,
посуд, меблі, побутова техніка, овочі і фрукти, ягоди, квіти, рослини,
птахи, звірі, пори року, явища природи, професії, транспорт, ввічливі
слова.

Робота над словами кожної тематичної групи здійснюється в кілька етапів.
Спочатку учні поповнюють власний словник словами певної тематичної
групи. З цією метою використовуються предмети, предметні малюнки,
віршові чи прозові тексти, загадки.

У процесі аудіювання школярі знаходять у віршах чи уривках з прози
слова, що належать до нової теми, називають запропоновані предмети і
предметні малюнки, доповнюють тематичні групи словами з власного
лексичного запасу. Під час озвучування першокласниками нових слів
педагог звертає увагу на правильність їх наголошування і вимовляння.
Потім учитель підводить учнів до тлумачення значення узагальнюючого
слова тієї чи іншої групи.

Продемонструю методику ознайомлення першокласників із словами тематичної
групи на прикладі вивчення теми «Одяг».

Я показую учням предметні малюнки із зображенням одягу {пальто, сорочка,
сукня тощо) і запитує: — Що ви бачите на малюнках? (Діти озвучують назви
одягу).

— Що роблять із цими предметами? (Одягають).

— Чи можна назвати ці предмети одним словом? Як? (Одяг).

— Подумайте, як утворилося це слово? (Від слова одягатися).

— Що ж таке одяг? (Це речі, які одягає людина).

— Ці предмети можна ще назвати виробами, бо їх виготовляють (виробляють)
із тканини, шкіри, хутра. Тому одяг — це вироби з тканини, хутра, шкіри,
які люди одягають на своє тіло.

Потім учитель читає вірш Т.Лисенко «Домовик».

Я зібрався погуляти —

одяг мушу свій шукати.

Це, напевне, домовик

заховав десь черевик.

Зникли светр та піджак,

не знайду їх теж ніяк.

Я з-під ліжка, із куточка,

витягнув свою сорочку.

Хто її туди запхав

й медом замастив рукав?

Ну, звичайно, домовик

заховав її та втік.

В кухні біля табуретки

я узяв одну шкарпетку.

Другу домовик забрав,

бо нема. Я скрізь шукав…

— Який одяг шукав хлопчик?

— Чому ви не назвали черевик і рукав?

— Який ще одяг, крім названого у вірші, ви знаєте?

На другому етапі нові слова вводяться в словосполучення і речення. З
цією метою школярам пропонується сказати, якими можуть бути названі
предмети, що вони можуть робити або що можна робити з цими предметами.
Щоб відповісти на поставлені запитання, першокласники повинні будувати
словосполучення і речення. У процесі цієї роботи формуються вміння
правильно поєднувати слова у словосполучення, розташовувати слова в
реченнях, а також поширювати речення другорядними членами (без уживання
термінів).

Наведемо зразок такої роботи на прикладі фрагмента уроку на тему
«Квіти».

Спочатку пропоную учням послухати текст і знайти в ньому назви квітів та
слова, які їх описують.

Перед хатою був великий квітник. У його центрі височіли горді мальви. їх
оточували барвисті айстри. Поряд усміхалися яскраві гвоздики. А біля
їхніх ніг стелився синій барвінок.

— Якими словами автор описав квіти? (Горді мальви, барвисті айстри,
яскраві гвоздики, синій барвінок).

— Виберіть квіти, які вам найбільше подобаються, і опишіть їх.
Використовуйте для цього не одне, а кілька слів. Наприклад: ромашка
біла, з жовтою серединкою, запашна, корисна, лікарська квітка.

Під час заслуховування відповіді кожного учня доцільно, щоб клас
доповнював її.

Потім педагог пропонує першокласникам скласти речення про квітку з
використанням дібраних слів. (Запашна ромашка ~ красива і корисна
квітка).

— Побудуйте схему свого речення.

Завершальним етапом роботи над словами тематичної групи є використання
їх у зв’язних висловлюваннях. З цією метою учням пропонується скласти
розповідь чи висловити міркування на теми, пов’язані з їхнім життям.
Наприклад: Хто складає тобі в портфель шкільне приладдя?, Де
зберігаються твої іграшки? Чи є там порядок?, Розкажи, що за чим ти
одягаєш, коли збираєшся до школи., Вибери мовчки одну з пташок і розкажи
про неї так, щоб однокласники відгадали її назву., Яка професія тобі
подобається? Ким ти мрієш стати, коли виростеш! і подібні.

У ході цієї роботи в першокласників формується уміння пов’язувати
речення між собою, уникати невиправданих повторів, послідовно
висловлювати думку, не відступати від теми висловлювання. Однак,
методикою передбачено, що під час заслуховування дитячих висловлювань
учитель не перебиває першокласників. Педагог вказує на допущені
мовленнєві помилки і виправляє їх дуже доброзичливо і толерантно після
завершення учнями своїх висловлювань.

Робота над розвитком монологічного мовлення учнів 2 класу, згідно з
базовою навчальною програмою з української мови, полягає в збагаченні
мовлення школярів яскравими, образними словами і словосполученнями,
практичному ознайомленні з виражальними засобами мови — порівняннями,
епітетами (без уживання термінів), формуванні вмінь будувати з ними
речення та використовувати їх у власних усних розповідях і письмових
творчих роботах.

У 2 класі створена методика розвитку монологічного мовлення представлена
у вигляді системи уроків розвитку зв’язного мовлення, на яких
передбачене формування в учнів наступних умінь: добирати влучні слова
для висловлення закінченої думки (побудови речення), відновлювати
деформовані речення, спостерігати за значенням образних слів і
словосполучень у реченні, використовувати в мовленні виражальні засоби
мови, ставити й записувати запитання до тексту, відновлювати
деформований текст, добирати заголовок до тексту, редагувати текст із
стилістичними недоліками, продовжувати текст за поданим зачином,
складати усні і письмові розповіді за малюнком, серією малюнків,
запитаннями, опорними словами і словосполученнями, за зразком, будувати
опис з використанням малюнка та опорних слів.

Продемонструємо методичні прийоми реалізації окреслених завдань на
прикладі фрагментів уроків окремих тем.

Практичне ознайомлення другокласників із виражальними засобами мови
здійснюється на уроці » Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко».

Учні читають і відгадують загадку:

Вдень у небі гуляє,

а ввечері за обрій сідає.

Після відгадування повідомляю школярам про те, що на уроці вони
говоритимуть про сонце, ознайомляться з багатьма словами, які описують
сонце, розповідають, що воно робить.

Потім проводиться бесіда про те, на що схоже сонце. Під час відповідей
педагог пропонує учням пояснити, чому вони так думають.

Далі другокласники читають, на що схоже сонце на думку Всезнайка —
казкового героя, який «працюватиме» з ними на всіх уроках розвитку
мовлення. А Всезнайко вважає, що:

Сонце схоже на маму, кульбабку, м’ячик, ліхтарик.

— Хто зможе пояснити, чому Всезнайко так думає? Після усних відповідей
учні виконують завдання

такого змісту:

— Запишіть пропущені в реченні слова. Користуйтеся довідкою.

Сонце ……………………., як мама, ……………………..,

як кульбабка, ………………., як м’ячик, …………………….,

як ліхтарик.

Довідка: яскраве, жовте, ласкаве, кругле.

Після колективної роботи над поданим завданням дітям пропонується
самостійно скласти і записати речення про те, яким може бути сонце. Перш
ніж записати речення в зошит, учні мають їх озвучити, учитель, за
потреби, — відредагувати. Кожний учень записує своє речення або те, яке
йому найбільше сподобалося.

Наступним етапом є робота над словами — назвами дій. Дітям пропонується
прочитати слова, принесені Всезнайком у скриньці, які розповідають про
те, що робить сонце.

Припікає, пробуджує, світить, звеселяє, заглядає, виглядає, пестить,
заходить, сідає, усміхається, сходить, пригріває, голубить.

— Доповніть скриньку своїми словами.

Далі учням пропонується вибрати із скриньки і вставити в речення
пропущені слова.

Із-за хмарки…………………… сонечко.

Сонце………………….землю.

Надворі яскраво……………….сонце.

Перше речення клас розглядає колективно. Учитель пояснює, що вибрати із
скриньки можна різні слова (із-за хмарки сонечко може усміхатися,
виглядати, визирати і т. ін.). Кожний учень записує те слово, яке йому
більше подобається. Решту речень можна запропонувати виконати
самостійно. Під час перевірки заслухати кількох учнів, поставивши після
відповіді першого учня запитання: А хто дібрав інше слово»]

Після виконання цього завдання другокласникам пропонується скласти і
записати своє речення про сонце. Спочатку діти будують речення усно, а
потім записують (кожний своє речення). Учитель спрямовує дітей
використовувати ті слова, з якими вони ознайомилися на уроці. Після
завершення роботи можна влаштувати конкурс » Чиє речення найкраще!»

Поширенню речень образними словосполученнями присвячується урок «Жовте
листячко летить, під ногами шелестить».

Діти читають вірш К.Перелісної:

Пожовтіло листячко на кленочку,

почорніли айстроньки у садочку.

Заховалось сонечко, не видати,

сипле вітер дощиком кругом хати.

— У яку пору року ми потрапили?

— Знайдіть у вірші слова, які підказують, що події відбуваються саме
восени.

Потім учням пропонується продовжити речення, записавши, що відбувається
з листям восени.

Листя
восени…………………………………………………….

Після перевірки дитячих робіт учитель разом з учнями розглядають, як
виконав це завдання Всезнайко. А він для продовження речення дібрав
кілька висловів: опускається на землю, прощається з деревами, вкриває
землю барвистим килимом, кружляє над землею у прощальному вальсі, виграє
на сонці різними барвами, шепоче прощальну пісеньку.

Кожний учень вибирає із запропонованих Всезнайком той вислів, який йому
найбільше сподобався, і записує з ним речення у своєму зошиті.

Далі діти складають і записують речення про осіннє листя іншої структури
з використанням яскравих, образних слів чи словосполучень. (Наприклад: Я
люблю прислухатися до шурхотіння опалого листя. Осіннє листя вкрило
землю жовтим килимом. І подібні).

Кожний школяр записує в зошит своє речення.

Важливою є робота над спостереженням за значенням образних слів і
словосполучень у реченні. З цією метою дітям пропонується порівняти
речення в двох колонках:

Дедалі більше жовтіє зелений Дедалі більше береться золотом

ліс та луг. зелений ліс та луг.

Мовчки обсипається листя. Злітає листя зливою і падає німе.

Другокласники зачитують по одному реченню з кожної колонки.

— У якому реченні (першому чи другому) є образні слова? Назвіть їх.

— Якими образними словами замінено в другій колонці слова: жовтіє,
обсипається, мовчки?(Жовтіє — береться золотом, обсипається — злітає
зливою, мовчки — падає німе).

— Що сталося з реченнями після такої заміни?

— Які речення вам більше подобаються? Запишіть їх.

Необхідною для формування вміння будувати речення є робота над
відновленням деформованих речень. Розглянемо її на прикладі фрагмента
уроку «Звірі готуються до зими».

Учні одержують завдання допомогти Всезнайкові правильно розташувати
слова в кожному реченні.

їсти, борсукам, нічого, узимку.

сплячку, у, залягають, вони.

весни, борсуки, норі, до, у, сплять.

Спочатку школярі зачитують слова в кожному рядку, визначають головні з
них:

— Про кого йтиметься в реченні? (Про борсуків).

— Що про них сказано? (їм нічого їсти).

Учні складають речення із названих слів: Борсукам нічого їсти.

— Яке слово залишилося? (Узимку).

— Де краще його розмістити? {На початку речення).

— Яке речення утворилося? {Узимку борсукам нічого їсти).

Аналогічна робота здійснюється над відновленням решти речень.

Доцільними у процесі формування вмінь будувати речення і поєднувати їх у
невеликі тексти є завдання на встановлення межі речень у тексті,
записаному без розділових знаків. З цією метою на уроці «Поважай
старших» учням пропонується прочитати текст, визначити в ньому недолік і
записати, виправивши помилки.

Роман і Сашко дружили якось хлопці їхали в автобусі на зупинці зайшла
бабуся Роман повернувся до вікна Сашко швидко підвівся і посадив бабусю
йому було соромно за друга.

Робота над цим завданням розпочинається з того, що школярі ділять текст
на частини, кожна з яких виражає закінчену думку, тобто утворюють
речення, і ставлять у кінці крапку.

— Про що йдеться на початку тексту? (Про те, що Роман і Сашко дружили).

— Яким буде перше речення? (Роман і Сашко дружили).

— Про що розповідається далі? (Про те, що хлопці їхали в автобусі).

— Яким буде друге речення? (Якось хлопці їхали в автобусі).

Аналогічно проводиться робота над рештою тексту.

З метою запобігання в учнівських роботах такому недоліку, як
невиправданий повтор того самого слова, методикою передбачено навчити
дітей знаходити цей недолік у готовому тексті і виправляти його.

На уроці «Тваринка в моєму домі” другокласникам пропонується для
редагування наступний текст:

У мене є котик. Котика звати Мурчик. У котика гострі зубки і рожевий
носик. Очі в котика ніби вогники. Котик має білу шерсть і пухнастий
хвостик.

Учні читають текст, знаходять у ньому недолік — повтор того самого
слова. Вчитель пояснює, яким чином можна уникнути цього недоліку.
(Шляхом використання близьких за значенням слів). Потім школярі
колективно добирають такі слова, користуючись підказкою Всезнайка.

Підказка: його, у нього, у Мурчика, він.

Відредагований текст діти записують у зошити.

Створеною методикою розвитку монологічного мовлення в 2 класі
передбачено побудову та записування школярами невеликих за обсягом
текстів за малюнком і запитаннями, серією малюнків, даним початком,
малюнком і опорними словами, за зразком і запитаннями.

Продемонструємо на кількох прикладах методику роботи над формуванням
умінь будувати зазначені тексти.

Готуючись до написання твору за малюнком і запитаннями, на уроці «Весело
взимку на гірш»» учні стають учасниками бесіди про те, які зимові
розваги вони знають, які з них їм найбільше подобаються.

Потім розглядають малюнок, на якому зображено, як діти розважаються
взимку: катаються з гірки на санчатах і лижах, ліплять снігову бабу.
Учитель пропонує розповісти про кожний епізод на малюнку, придумати
імена зображеним дітям, дібрати назву малюнка.

Далі другокласники складають розповідь за запитаннями Всезнайка:

1. Який день був надворі?

2. Що зробили діти?

3. Як розважалися хлопчики і дівчатка?

4. Який настрій був у дітей?

Відповідь на кожне запитання дається кількома реченнями. У складанні
колективної розповіді беруть участь усі учні, доповнюючи колективну
розповідь своїм реченням.

Звертаю увагу на те, що розповідь складається із чотирьох частин (кожна
є відповіддю на одне із запитань Всезнайка).

Записувати складений твір діти розпочинають із заголовка, який у кожного
учня може бути різний. Запис можна робити колективно, з коментуванням
орфограм та розділових знаків.

Після завершення роботи учні повинні зробити самоперевірку написаного
(один учень читає текст, а решта перевіряють свої записи).

Методику формування вміння складати опис предмета за зразком і опорними
словами продемонструємо на прикладі уроку «Перші весняні квіти».

Робота розпочинається з бесіди.

— Чому весну називають квітучою?

— Які весняні квіти вам відомі?

Далі учні розглядають малюнки із зображенням весняних квітів, називають
їх і пояснюють, за якими ознаками вони їх розпізнали.

— Чим тюльпан відрізняється від інших квітів? (У нього довгі і широкі
листки, велика квітка у формі ковпачка, пелюстки можуть мати різне
забарвлення).

Аналогічно розглядаються інші квіти, зображені на малюнку. Учитель
звертає увагу на особливості будови, розміру і кольору листків та квіток
кожної рослини, підкреслює, що саме за цими ознаками вона відрізняється
від інших.

Потім учні розпізнають квітку за її описом — відгадують Всезнайкову
загадку:

Ця квітка жовтенька і пухнаста, ніби курчатко. Вона має
стебельце-трубочку. Як зірвеш його, потече біленьке молочко.

Після такої підготовчої роботи школярі одержують завдання описати
весняну квітку (на вибір) так, щоб однокласники могли її відгадати.
Перед складанням опису слід звернути увагу учнів на те, що квіткові
рослини складаються з листків, стебла і квітки. Потім клас
ознайомлюється з підказкою Всезнайка, у якій подано перелік слів для
опису квітки, стебла і листків рослин.

Далі вчитель повідомляє дітям алгоритм їхніх дій: спочатку кожний учень
обирає весняну квітку, яку буде описувати, добирає слова, що називають
її характерні ознаки (яке в неї листя, стебло, квітка) і описує рослину,
не називаючи її. Під час опису потрібно звернути увагу на ті ознаки
рослини, які притаманні тільки їй. При цьому можна скористатися
підказкою Всезнайка.

Підказка: Квітка — біла, жовта, фіолетова, червона, ніжна, пахуча,
велика, мала.

Стебельце — тоненьке, товсте, соковите, високе, коротеньке, струнке,
вигнуте.

Листя — кругле, довге, тоненьке, гостре.

Після завершення роботи школярі зачитують свої описи, а клас відгадує,
яку весняну квітку вибрав кожний учень. Той, хто відгадує, повинен
вказати, які саме слова допомогли йому здогадатися, про яку квітку
йдеться.

Експериментальна перевірка запропонованої методики розвитку зв’язного
мовлення учнів 1-2 класів засвідчила, що дібрані завдання, методи і
прийоми роботи є посильними для школярів цього віку і забезпечують
збагачення лексичного запасу учнів та формування вмінь будувати речення
і зв’язні висловлювання в усній і письмовій формах.

На сучасному етапі викладання української мови одноманітні, стандартні
види робіт уже не оправдовують себе. Під час опрацювання певної теми
прагну збагатити словниковий запас школярів, працюю над образними
висловлюваннями, побудовою словосполучень, дотриманням логічної
послідовності у викладі думок. Розвиваю усне і писемне мовлення різними
методами і прийомами роботи. Використовую у своїй практиці різні творчі
завдання. Сприяю зацікавленню учнів до вивчення рідної мови: залучаю
дітей до змістовної і цікавої діяльності. Виховую бажання самостійно
працювати, доводити свою думку, вчу школярів втілювати набуті знання в
повсякденному житті. У своїй роботі використовую різноманітні вправи,
ігри та творчі завдання, які спрямовані на збагачення словникового
запасу учнів.

Гра «Плутанина». Скласти якнайбільше слів з букв одного слова.
Наприклад: взаємодопомога — допомога, мама, вода, мова, ого, мода, зав,
ваза, мапа,…

«Мовленнєві перлини», робота з фразеологізмами та фразеологічними
зворотами. Фразеологізми є невідмінною складовою будівельного матеріалу
речення. Щоб правильно вживати фразеологізми в мовленні, слід добре
знати їх значення. Вчу дітей вводити фразеологізми в речення, вміти
пояснювати їх значення.

На практиці це має такий вигляд:

І етап — робота в групах.

Кожна група учнів отримує конверт із завданням. Це фразеологізми та їх
тлумачення (основні, антоніми, синоніми до основної групи, антоніми до
попередніх прислів’їв). Учні опрацьовують отримані завдання,
співвідносять фразеологізми із тлумаченням. На другому етапі розглядають
малюнки, визначають, які фразеологізми можуть стати підписами до них.
Пізніше пропоную учням ввести фразеологізми у речення.

На уроках проводжу хвилини творчості.

Згадай свої почуття, коли вперше одержав 10 балів.

За що я люблю свою матусю.

Моя матуся радіє, якщо я…

Моя матуся найкраща, бо вона…

На уроках розвитку зв’язного мовлення вчимося складати твори за даним
початком, кінцівкою, назвою. Прищеплюю інтерес до роботи з текстом,
розвиваю композиційні уміння, закріплюю знання про будову тексту.

У безмежному морі української народної прози на чільному місці стоїть
казка. Нема такого народу, який би не знав її. Казку люблять і знають
від малого до старого. Але по-справжньому казка хвилює серце тільки
дитини, яка володіє найціннішим скарбом радіти радістю і боліти болем
землі, лісу і річки, травинки, дерева, птаха, хто відчуває душу живої
природи. Тому на уроках я часто звертаюсь до казки, до її героїв.

На підсумковому уроці з розвитку мовлення на тему «Світ маленьких
казкарів» проводжу бесіду. Складаючи казки, діти придивляться до
навколишнього світ природи, ставили тисячі «чому?», порівнювали.
Встановлювали зв’язки між окремими предметами і явищами. Природа робила
їх добрішими, дбайливішими, людянішими. Так світ їхніх казок — листочок
і травинка, дощова краплина і ромашка на тоненькій ніжці, пшеничний
колосок і журавлиний ключ у небі, білокора береза і дзвінкий весняний
струмок. Цього нас вчив В.О.Сухомлинський, який любив повторювати, що
«казка — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої
думки і мови».

На основі спостережень за природою учень з класу Корнат
В. склав казочку “Мій їжачок”:

МІЙ ЇЖАЧОК

У моєму садочку жив дуже розумний їжачок. Я подружився з ним. Коли він
мене побачить, то його очі світяться, як зірочки. Я часто носив йому
молоко. Він швидко випивав його і довго дивився на мене. Я читав в його
очах слово «дякую».

Коли хтось чужий підходив до нього, то їжачок згортався в клубочок.
Одного разу до нього підійшов великий собака. Я дуже злякався його, а
тому взяв палицю, щоб захистити їжачка. Він спочатку відкрив мордочку.
Як тільки пес до нього, а їжачок швидко звився в клубочок. Тут моєї
допомоги не треба було, бо той чотириногий поколов собі мордочку і втік.

Учні дуже люблять складати казочки за даним початком.

Радісно знати, що залишив щось добре на землі (казка за даним початком).

Настала зима. Закружляли в повітрі маленькі сніжинки. Тихенько
спустились на землю та й думають: — Як тихо, спокійно, затишно тут!
Будемо жити роки.

Сплять, дрімають, пригорнувшись одна до одної, слухають зимову пісеньку.

Ось прийшла весна. Весело засвітило сонечко. І заплакали сніжинки,
полилися потічки їх сльози. Почула плач вишенька і сказала: «Не
журіться, сніжинки, ви цілу зиму зігрівали землю, і з вашою допомогою
оживе земля, зазеленіють поля і луги. І всі вам подякують. Бо коли зима
з снігом, то літо з хлібом.

Після цих слів звеселились сніжинки, бо вони залишили добрий слід на
землі.

Так, залучаючи школярів до природи, привчаю їх спостерігати за її
розмаїтою красою, змальовувати живі барви, збагачувати дитячу уяву,
розвиваю мовленнєві здібності, прагну наповнювати юні душі світлими
почуттями навколишнього світу, вчу берегти і любити рідний край.

Серед багатьох видів робіт з розвитку мовлення практикую складання
оповідань за прислів’ями. Це нелегка, але цікава робота. Пояснюю
значення того чи іншого прислів’я, добираю з учнями кілька варіантів
зачину тексту, а потім починається творча самостійна робота учнів. Для
того, щоб полегшити творчий процес школярів, добираю ілюстрації, які
перегукуються із змістом прислів’я.

Похожие записи