Курсова робота
Методика проведення уроків з позакласного читання
ЗМІСТ
I. Вступ. 3
II. Методика проведення уроків з позакласного читання. 5
1. Завдання і зміст позакласного читання. Вимоги програми. 5
2. Зв’язок класного читання з позакласним. 10
3. Керівництво позакласним читанням. 12
4. Уроки позакласного читання на підготовчому етапі. 16
5. Уроки позакласного читання на початковому етапі. 22
6. Уроки позакласного читання на основному етапі. 26
7. Бібліотечні уроки. 34
III. Висновок. 38
IV. Література. 40
V. Додаток. 41
І. Вступ
Відродження державності в Україні поставили перед початковою ланкою
освіти нові проблеми навчання і виховання. У центрі уваги сучасної
національної школи має бути людина, її духовний світ, творчі здібності,
високі моральні якості. Виплекати такі особистість можливо завдяки новим
підходам до викладання літератури в школі, початкової зокрема.
Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного
впливу художньої літератури на формування національної самосвідомості,
бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання –
совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.
Зміни в усіх сферах нашого суспільства безпосередньо впливають і на
літературну освіту школярів. Інакше бути не може, адже література – це
відображене в художньому слові життя людини та суспільства з усіма
складнощами та проблемами. А тому читання книжок в системі виховання
особливо гостро постало в останні роки. Соціологи, батьки, вчителі
відзначають, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання
«непродуктивною тратою часу», пропонує процес читання «якось
механізувати», надає перевагу екранізованим версіям творів.
Але, дитяча художня книга – це особливий світ, який юнак читає і осягає
і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в його життя
якомога раніше, тому що вона не замінима у виробленні уваги,
зосередженості, у вихованні душевності, моральності… Одночасно
прищеплення учням інтересу до читання. Бажання постійно звертатись до
книжок, прагнення навчитися читати їх самостійно забезпечують не менш
важливий аспект навчально-виховного процесу в школі – освітній. Така
функціональна багатогранність впливу художньої книжки на учнів потребує
кваліфікованого і системного підходу до роботи з нею як у школі, так і в
сім’ї. Книжка може і повинна виступати засобом духовного спілкування
батьків і дітей не лише молодшого шкільного, а й підліткового. юнацького
віку.
Дитяче читання відіграє велику роль у житті дітей, далеко більшу роль
ніж у житті дорослих. Книга, прочитана в дитинстві, залишається в
пам’яті мало не на все життя й впливає на дальший розвиток дітей з книг,
які діти читають, вони черпають певне світорозуміння, книги виробляють у
них певні норми поведінки.
Дуже багато зроблено на шляху прилучення дітей до книги, читання зовсім
не може вважатися вирішеною.
Вчитися читати і сприймати прочитане потрібно із шкільних літ. Ми
виходимо з того, що читання – це діяльність, це активні пошуки істин,
які не в готовому вигляді чекають читача.
Складаючи нові підручники з літератури й читання. Варто насамперед
провести соціологічне дослідження: що дійсно читають діти, що їх хвилює,
а що вони внутрішньо заперечують.
Узагальнюючи багатогранний досвід своєї виробничої і культурної
діяльності, людина за допомогою книги передає цей досвід наступним
поколінням. З книги людина дізнається по великі відкриття і винаходи,
про боротьбу людини з природою і завоювання влади над нею. Книга дає не
тільки знання, й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої
людини.
Книга є джерелом духовного збагачення дитини. В.О.Сухомлинський писав:
«Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів,
душі, думок, переживань є краса і величність, сила і виразність рідного
слова. Роль цього засобу в початковій школі, де зустріч з новим явищем
навколишнього світу пробуджує в серцях дітей почуття зачудування,
неможливо переоцінити».
Читання допомагає знайти в книгах тягові явища життя. дати їм оцінку,
зіставити із навколишньою дійсністю, прищеплює любов до книги.
Школа і вчитель виховують у дітей любов до книги, до друкованого слова,
навчають учнів читати книги, вміло користуватися нею.
ІІ. Методика проведення уроків з позакласного читання.
1. Завдання і зміст позакласного читання. Вимоги програми.
Для учня молодшого шкільного віку спілкування з літературним твором має
приносити радість, задоволення. «Книжка повинна стати для кожного
вихованця», – писав В.О.Сухомлинський, – другом, наставником і мудрим
учителем. Я бачив важливе виховне завдання в тому, щоб кожний хлопчик,
кожна дівчинка, кінчаючи початкову школу, прагнули залишитися наодинці з
книжкою, прагнули до роздумів і міркувань… Це початок самовиховання
думок, почуттів, переконань, поглядів. Воно можливе лише за умови, коли
книжка входить у життя маленької людини як духовна потреба».
Ось чому з перших днів перебування дитини в школі значне місце в
навчально-виховному процесі посідає робота з дитячою книжкою, уміла
організація уроків позакласного читання. Тут не обійтися без науки, і
перш за все методичної науки.
Методика навчання читанню – це розділ методики рідної мови, тобто
органічна частина науки про те, як найбільш економно, розумно і
продуктивно побудувати процес роботи з літературним твором, як прилучити
дитину до самостійного спілкування з книжкою.
Сучасного молодшого школяра треба навчити не просто читати
(розкодовувати текст), а читати книжки, вчити бачити в них
співбесідника, навчити «розмовляти» з ними, відгукуватись на їх думки,
вчинки. Розібратися у цьому дитині має допомогти вчитель, який добре
володіє методикою читання і методикою передачі свого уміння спілкуватись
з книжкою дітям.
Яких же умов і методичних настанов має дотримуватись учитель, щоб
навчити дитину читати книжки? На нашу думку таких:
1. Виховувати інтерес до книжки треба з першого навчального дня.
2. Матеріалом, об’єктом має бути тільки художня дитяча книжка у типовому
оформленні.
3. Роботу з дитячою книжкою проводити один раз на тиждень (20-25 хвилин
від уроку навчання грамоти), краще в обумовлений день.
4. Дотримуватись відповідної методичної системи в побудові занять.
5. Вчити думати над книжкою до читання і в процесі читання.
6. Допомогти дитині повноцінно сприйняти літературний твір.
Методично-організаційна структура заняття з дитячою книжкою – це
постійна творчість учителя й учнів, це цікаві і нестандартні засоби і
форми роботи. Разом з тим це все-таки структуроване заняття.
Позакласне читання – складова частина шкільного предмета, що іменується
читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено
окреме місце в системі початкової освіти. Його мета – сформувати в учнів
стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати
книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання
грамоти й класного читання. Ця мета продиктована самим життям: «Школярі,
які нічого, крім підручника, не читають, дуже поверхового оволодівають
знаннями».
Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного
ставлення до читання за власною ініціативою, Щоб допомогти їм у цьому,
необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну
роботу, яка передбачає втілення таких завдань:
1. систематично знайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, її
видами, що розкриє перед дитиною світ книги, допоможе визначити коло
читання на даний період;
2. ознайомити дітей з існуючими доступними їхньому віку видами
бібліотечно-бібліографічної допомоги, що дасть можливість самостійно
відповідно до власних уподобань знайти потрібну книжку;
3. навчити їх вибирати дитячу книгу, тобто ще до читання книжки скласти
уявлення про тематику, зміст. призначення дитячого видання; 4) виробити
у них уміння читати книгу, дотримуючись дидактичних і
санітарно-гігієнічних вимог роботи з нею;
5. розвивати у дітей уміння самостійно і змістовно проводити дозвілля з
допомогою книги.
Ці завдання розв’язуються на уроках позакласного читання і в позаурочний
час протягом усіх років навчання учнів у початкових класах.
Формування читацької самостійності на заданому програмою рівні
починається з першого класу. На уроках навчання грамоти відводиться
певний час для навчання дітей спілкуватися з книжкою. У другому і
наступних класах для позакласного читання виділяються окремі уроки з
числа навчальних годин, передбачених для читання. Оскільки вони включені
в розклад, їх необхідно вписувати в класний журнал. Значить, термін
«позакласне читання» сприймається як умовне позначення різновиду
читання. Хоч читання не називається позакласним, значною мірою воно
здійснюється на уроках починаючи з першого і закінчуючи четвертим
класом. Планує, організовує і проводить його вчитель-класовод.
Розбіжність між сутністю і назвою цього різновиду читання з’явилася
нещодавно. Річ у тому, що до сімдесятих років, хоч у програми з мов
вносилось позакласне читання, годин для нього навчальним планом не
відводилось. Передбачалося, що класовод разом з бібліотекарем
організовує позакласне читання дітей. Для їх заохочення до самостійного
читання пропонувалось проводити літературні ігри, вікторини, ранки,
конкурси тощо. Позакласне читання контролювалось вчителем. Учень
звітувався перед ним читацьким щоденником, у якому занотовував:
прізвище, автора, назву твору, про що твір, імена героїв.
Отже, основною формою керівництва самостійним читанням була позаурочна
робота з учнями, яка повинна була стимулювати самостійне спілкування
учня з книгою.
Спостереження показали, що таке керівництво позакласним читанням
молодших школярів не дає бажання результатів. Необхідне спеціальне
навчання дітей правильної читацької діяльності. Тому були введені уроки
позакласного читання, мета яких – навчити дітей розбиратися в «морі»
книжок й користуватися ними. У сучасній методиці основною ланкою в
керівництві позакласним читанням стали не позаурочні форми роботи з
книгою, а уроки позакласного читання. Так виникла невідповідність назви
цього різновиду читання його змісту: позакласне читання, що здійснюється
на уроках.
Завдання позакласного читання – виховати в учнів любов до книги,
розширити їх знання, пізнавальні інтереси.
У «Пояснювальній записці» до програми з української мови так визначено
завдання позакласного читання:
1) розширити і поглибити знання, набуті під час класного читання з усіх
предметів;
2) навчити дітей знаходити необхідну книгу в бібліотеці, потрібний
матеріла у книзі;
3) ознайомити учнів з кращими книжками;
4) виховати читацьку активність і допитливість;
5) розвивати індивідуальні інтереси і нахили.
Ті знання, уміння і навички, які здобувають діти на уроках читання, вони
поповнюють у позакласному читанні. Яке є обов’язковою частиною
підготовки учнів 1-3 класів у навчанні рідної мови.
Мета позакласного читання – забезпечити педагогічне керівництво
самостійним читанням учнів. Саме позакласне читання привчає, заохочує
дітей до самостійного, вмілого, вдумливого читання книжки, газети,
журнали. Воно має на меті розширити, поглибити знання, здобуті під час
класного читання. познайомити учнів з широким колом доступної для учнів
молодших класів літератури; розвивати за допомогою читання бажання і
уміння вчитися; розвивати індивідуальні інтереси і нахили.
Школа прищеплює вперше в житті людини смак до читання. потребу
самостійно читати, щоб поповнити свої знання.
Позакласне читання має важливе значення ф для навчання дитини в школі,
для кращої успішності учня. Воно розширює світогляд, сприяє розвиткові
мислення. збагачує мову.
Діти, які багато читають, краще навчаються. Звикають самостійно учитися
з книжок, краще орієнтуватися в них.
Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити дітей книгою, навчити
міркувати над прочитаним, самостійно здобувати знання, тобто навчити
дитину вчитися з книги.
Вимоги програми.
У пояснювальній записці до програми з читання в першому класі чітко
визначається мета позакласного читання і вказується, що в першому класі
«робота на книгою, яку організовує вчитель, є пропедевтикою позакласного
читання», підготовчою роботою, бо діти ще тільки навчаються грамоти.
Основне завдання такої роботи – пробудити в учнів любов до книги як
джерела знань і радості.
У програмі виділяються два етапи позакласного читання:
1. Підготовчий, який охоплює перше півріччя.
2. Початковий – друге півріччя.
На першому етапі, поки ще мало дітей читає, всю роботу з читання
проводить учитель. Читання вчителем казок, віршів, оповідань має
викликати у дітей інтерес до книги, бажання читати.
Робота з позакласного читання в другому півріччі спрямовується на
вироблення в дітей навичок читати самостійно.
Заняття з позакласного читання проводиться за рахунок загального часу,
відведеного на уроки читання (одна година на два тижні).
Робота проводиться з двома – трьома творами: один читається в класі, а
інші вчитель роздає окремим учням. Які за його допомогою можуть
прочитати для всіх, або дає індивідуальні завдання для роботи в класі чи
вдома.
Проводяться також дитячі ранки, літературні ігри, вікторини.
При доборі творів для позакласного читання вчитель використовує списки
літератури, складені для позакласного читання.
У другому класі закріплюються уміння, а також знання і навички в роботі
над книгою.
Крім того. учні знайомляться з елементами книги (змістом, передмовою),
вчаться вести найпростіший каталог книг, користуватись картотекою.
Програма рекомендує ознайомлення учнів з книгами кількох провідних
дитячих письменників, з газетою і дитячим журналом.
Заняття з позакласного читання в другому класі будуються так, як і в
першому класі, але використовуються. Крім заданих жанрів,
науково-популярні статті, розширюються і поглиблюються читацькі
інтереси.
У програмі з позакласного читання для третього класу основна увага
приділяється самостійному читанню учнями казок, оповідань, повістей,
науково-популярних творів.
Тематику позакласних занять учитель визначає сам. Виходячи з програмних
вимог до знань, користуючись рекомендованим списком літератури для
додаткового читання.
Завдання позакласного читання в третьому класі – розширення і
поглиблення читацьких інтересів, ознайомлення з творами нових авторів,
читання науково-художніх і науково-популярних творів.
Програма вимагає навчити третьокласників користуватись дитячою
довідковою літературою, ознайомити з серіями книг, що пропонуються для
читання дітям; вимагає виробити навички визначення орієнтовного змісту
незнайомих книги за її елементами (титульною сторінкою, заголовком,
передмовою, ілюстраціями).
Учні третього класу набувають навички орієнтації в карточці каталогу і
уміння правильно записати в картку необхідну книгу, уміння вибрати
книгу, користуючись каталогом дитячої бібліотеки чи відкритим доступом
до книжкових полиць, уміння цілеспрямовано читати дитячу періодику, а
також вести щоденник читача.
2. Зв’язок класного читання з позакласним
Як різновиди предмета класне і позакласне читання не ізольовані і не
відірвані одне від одного. Позакласне читання ґрунтується на знаннях і
уміннях, здобутих учнями на уроках класного читання. Успіх позакласного
читання залежить передусім від сформованості навички читання вголос і
про себе. Без цього виконати програмові вимоги позакласного читання
немислимо. Звідси й залежність уроків позакласного читання від класного.
Але залежність першого від другого не тільки в цьому. Уроки класного
читання розвивають у дітей свідоме читання, без чого не уявляється
ефективна робота над вихованням активного читача. Свідоме читання – це
розуміння тексту, знаходження причиново-наслідкових зв’язків в
описуваних подіях, уміння відповісти на запитання, переказати частину
твору чи весь твір, знайти необхідні для відповіді місця у тексті і
процитувати їх. Усьому цьому діти навчаються на уроках класного читання.
Нарешті, позакласне читання спирається певною мірою і на ту любов до
книги, яка з’являється у дітей в процесі роботи над творами на уроках
класного читання.
У свою чергу, позакласне читання сприяє ефективному виконанню завдань
класного читання. Маючи змогу у системі позакласного читання читати те,
що їх цікавить, чим вони захоплюються, діти підвищують інтерес не тільки
до читання взагалі, а й до уроків класного читання. Розширення
читацького кругозору дозволяє вчителеві вводити до класного читання
лементи зіставлення. Порівняння, узагальнення, що збагачує методику
проведення уроків класного читання.
Проте, тематично методика не рекомендує «прив’язувати» позакласне
читання до класного. Це ознак, не означає, що вчителеві взагалі не
дозволяється пов’язувати тематику позакласного читання з класним,
наприклад, порекомендувати учням ознайомитися з творами того
письменника, оповідання чи вірші якого опрацьовуються в програмі
класного читання. Відомо, що вчителі рекомендують школярам дібрати для
позакласного читання казки різних народів чи казки про тварин, коли на
уроках класного читання триває вивчення казки. Корисною для дітей може
стати порада вчителя прочитати поезії Тараса Григоровича Шевченка в той
час, як на уроках класного читання діти опрацьовують його творчість.
До взаємозв’язку між позакласним і класним читанням слід вдаватися лише
тоді, коли для цього є умови і виникає необхідність, зокрема, коли діти
готуються до відзначення ювілею якогось письменника. Взагалі позакласне
і класне читання можуть не збігатися ні тематично, ні за авторами, ні за
жанрами. Залежить це від віку учнів, від їх підготовленості. Від умов
роботи школи.
Якщо вчитель на уроці класного читання зацікавить дітей якоюсь темою, що
в них з’явиться бажання ще щось прочитати з цієї теми.
Зв’язок може здійснюватись під час читання творів того чи іншого
письменника. Наприклад, після читання оповідання М.Коцюбинського
«Харитя» учитель рекомендує прочитати інші оповідання М.Коцюбинського.
Часто у читанках вміщені уривки з великих творів. Учитель, коли це
можливо і доступно, рекомендує прочитати весь твір.
На уроках позакласного читання ці твори обговорюються. Внаслідок такого
читання розширюються знання дітей про творчість певного письменника.
Після читання в класі казки «Колосок» (1 кл.) учитель рекомендує дітям
читати інші казки про тварин.
Ті навички роботи над книгою, які учні набувають на уроках класного
читання, переносяться на самостійне читання: вміння вдумливо читати,
виділяти головну думку, характеризувати героїв твору, виявляти своє
відношення до зображених подій і вчинків героїв, зіставляти читане з
життям.
У позакласній роботі з читання проводяться літературні ранки, ранки
казок, вікторини, конкурси на краще читання. інсценізації тощо; вся ця
робота розширює кругозір учнів, збагачує їхні знання і допомагає в
роботі над творами у класному читанні.
3. Керівництво позакласним читанням
Позакласне читання здійснюється в різних сферах учнівського життя на
уроках і в позаурочний час. Це й визначає різноаспектні напрямки роботи
вчителя, яку він виконує, керуючи самостійним читанням дітей. Перший:
учитель дає завдання і прищеплює дітям читацькі уміння на уроках
позакласного читання. Другий: в обов’язки вчителя входить підготовка,
організація і проведення масових позаурочних заходів, пов’язаних з
читанням літературних ранків, вікторин, книжкових виставок, створення
класних бібліотек). Третій: учитель повинен пропонувати читання,
створення домашніх бібліотек у сім’ях учнів.
Завдання вчителя – залучити учня до читання дитячих книг в усьому
тематичному і жанровому обсязі, доступному дитячому віку. При цьому не
можна забувати також і про нахили й інтереси дітей, задоволення яких
вони знайдуть у дитячих книгах.
Відповідно до цього класовод рекомендує учням тематику книг з
урахуванням можливостей і уподобань школярів. З кожним роком тематика
творів розширюється. Паралельно триває розширення знайомства з творами
різних жанрів. Спочатку доцільно заохочувати учнів до читання художніх
творів, потім припустимо рекомендувати літературу наукову, фантастичну,
тобто таку, яка не вводиться в класне читання.
Підключись про сформування в школярів стійкого інтересу до книги,
вчитель не може випускати з поля зору важливу дидактичну вимогу –
враховувати в навчанні індивідуальні особливості дітей. Не всі вони
мають однаковий ступінь підготовки до самостійного читання: володіють
неоднаковою технікою читання і відрізняються загальним рівнем. Тому
вчителеві доведеться оцінювати їх відповіді й участь в обговоренні не за
кількістю прочитаного і не тим, яку саму книжку (товсту чи тонку)
прочитав учень, а за старанністю дитини. Позитивно відрізняти слід сам
факт проявленого учнем інтересу до книги.
Позитивне читання повинно відбуватись під безпосереднім керівництвом
учителя.
Для того щоб забезпечити певну систему в читанні учнів, щоб позакласне
читання служило цілим всієї навчально-виховної роботи в школі, учитель
повинен організувати і повсякденно керувати читанням учнів.
Насамперед учитель мусить знати наявність дитячої літератури в шкільній
і місцевій бібліотеках, сам повинен бути добре обізнаний з дитячою
літературою, стежити за появою нових книжок.
На кожну чверть, півріччя вчитель складає список рекомендованих для
читання книжок, допомагає учням в обліку їх, доводить список
рекомендованої літератури до відома батьків.
Позакласне читання повинно проводитись учнями з додержанням певних
правил.
1. Перед читанням всякої книжки треба приготувати все необхідне для
роботи з нею: мати зошит, олівець чи ручку для заміток про прочитане.
2. Розкласти все потрібне для читання в певному порядку: книжку ліворуч
від себе, зошит – праворуч.
3. При читанні в читальні, класі, клубі треба дотримуватись тиші, не
заважати своїми розмовами іншим.
4. Уміти поводитись з книжкою: правильно перегортати її, не слинити
пальців при пере листуванні, при читанні не перегинати книжки по
корінцеві, бо від цього псується книга; закладки в книзі робити аркушем
паперу або стрічечкою, ниткою, але не товстими речами; не загинати
листків у низі, не робити поміток чорнилом, нігтями. Взагалі треба
привчати дітей бережно ставитись до книжки, бо нею користуються сотні
читачів.
5. Необхідно привчити учнів дотримуватись найелементарніших гігієнічних
вимог при читанні:
а) не читати книжки з брудними руками, бо від цього вона забрудниться.
Зіпсується;
б) шкідливо читати під час їжі, а також зараз же після їжі, бо при
читанні кров приливає до голови, а це шкідливо відбивається на процесі
травлення;
в) не можна читати лежачи, тримати книжку на колінах, близько або далеко
від себе (віддаль книжки від очей повинна бути 30-40 см);
г) читати слід при хорошому освітленні, світло повинно падати зліва на
зверху;
д) роботи при читанні перерви для перепочинку на 15-10 хвилин, не читати
до перевтоми.
Проте мало роз’яснити учням ці вимоги до читання, треба на кожному кроці
вимагати від них дотримуватись цих вимог, роз’яснювати батькам ці вимоги
і радити їм стежити за читанням дитини вдома.
Форми керівництва позакласним читання різноманітні. Це – уроки
позакласного читання, індивідуальна робота з окремими учнями або групами
учнів, масова позакласна діяльність учнів у зв’язку з читанням
(підготовка ранків, вікторини, конкурси на краще читання творів,
інсценізації казок, книжкові виставки); пропаганда читання в сім’ях
учнів.
Між уроками з позакласного читання учитель щоденно здійснює контроль і
допомогу учням у самостійному читанні.
Цей вид роботи може планувати вчитель на тиждень, передбачивши, що саме
буде проведено з окремими групами учнів.
У зв’язку з читанням проводяться також масові позакласні заходи:
літературні ранки, вікторини, конкурси на краще читання творів. За
допомогою вчителя, учні готуються до виступів, щоб продемонструвати свої
здібності, винахідливість.
Учитель так повинен скерувати роботу учнів у підготовці до масового
виступу, щоб у них виник інтерес до книги, щоб удосконалювались їх
пам’ять, культура мови, збагачувався словник. Важливу роль у
позакласному читанні матиме створення і участь дітей у роботі класної
бібліотеки, а також контроль за наявністю книг, які мають учні своїх
власних бібліотеках. Створення власної бібліотеки – це вже великий крок
до систематичного читання. За допомогою і порадою вчителя діти будуть
поповнювати свою домашню бібліотеку.
Мають місце, хоч і поодинокі, факти, коли учнів дістають десь у своїх
знайомих книжки, які не відповідають дитячому вікові ні за своїм
змістом, ні за доступністю, а іноді бувають й просто шкідливі. Учитель
повинен домовлятися з бібліотекарем, радити йому, які книжки якому
учневі видавати.
Учитель заохочує дітей до створення загальної класної бібліотеки,
організовує її діяльність; допомагає учням вибрати книгу залежно від
їхніх читацьких інтересів, керує підбором, упорядкуванням і збереженням
особистих учнівських бібліотек; навчає учнів вести простий каталог книг
із власної бібліотеки, вчить користуватись картотекою творів по авторах
і жанрах для того. щоб відшукати потрібну книгу, навчає вибирати книги
за допомогою анотацій, вміщених у дитячих газетах, журналах.
Батьки, а частіше самі діти купують книжки в магазинах, кіосках. Учитель
повинне порадити, допомогти дитині у виборі нею книжки. Здійснюється ця
допомога так.
У визначений день для обміну книжок учням-першокласникам учитель
організовано веде клас у бібліотеку і разом з бібліотекарем добирає
кожному учневі книгу відповідно до його читацьких інтересів.
Недостатньо спиратись лише на тих учнів, які самі виявляють бажання
читати. Треба організовувати роботу так, що усі учні, навіть пасивні.
Зацікавились книжкою, газетою.
Пропаганда читання в сім’ях дітей – це також одна із форм керівництва
позакласним читанням. На батьківських зборах учитель дає поради, як
заохочувати дітей до читання, обговорюються питання обміну досвідом по
організації читання в сім’ях.
Робота над позакласним читанням учнів потребує додаткової уваги і
витрати часу з боку вчителя, але наслідки роботи при вмілій організації
позакласного читання корисно позначаються на свій навчально-виховній
роботі учнів даного класу, школи.
4. Уроки позакласного читання на підготовчому етапі
У системі прилучення учнів самостійно читати виділяється три етапи:
підготовчий, початковий, основний.
Підготовчий припадає на той час, коли діти оволодівають грамотою. Вони
ще не вміють читати, але в уроки навчання грамоти вводиться робота з
дитячими книжками. Для неї відводиться щотижня на одному з уроків
грамоти 15-20 хвилин. Цей час учитель розподіляє приблизно так:
1) коротка бесіда (2-3 хв.) Учитель підводить дітей до слухання твору;
2) виразне читання (3-7 хв.) Учитель читає і перечитує твір;
3) відтворення прослуханого, обговорення прочитаного (4-6 хв.);
4) розгляд дитячої книги, в якій надруковано твір, відшукування його
(3-4 хв.);
5) рекомендація щодо читання книг вдома (1 хв.).
Спеціалісти не родять змінювати ні послідовність ведення занять. ні
запропонований для роботи час.
Вимоги щодо ознайомлення першокласників з книгою викладені в
пояснювальній записці шкільної програми. Їх виконання повинно привести
до того, що на кінець навчального року учні одержать уявлення про:
а) різноманітне коло книги, а саме: різної тематики – про дітей, тварин,
рослини, чарівні пригоди; різних жанрів – оповідання, вірші, казки;
різного наповнення – книжка з одним твором і книжка, де вміщено кілька
творів;
б) різних авторів (передусім тих, яких вони знають ще з дошкільних
років), а також про ті твори, які авторів не мають, тобто твори усної
народної творчості (до них, крім казок, належать прислів’я, загадки,
скоромовки).
Такі уявлення в учнів розвиваються послідовно. Спочатку йде ознайомлення
з дитячою окремою книгою (книжками-картинками, книгами з серії «Для
малят»), відібраною вчителем, потім – робота з книгами дитячого кола
читань, принесеними учнями (книги певної тематики чи окремого автора),і,
нарешті, триває навчальна діяльність з книгами різноманітної доступної
дітям тематики, а також і дитячим журналом «Малятко». Усю цю роботу
здійснює вчитель. Він читає їм дитячі твори. До ознайомлення дітей удома
з дитячою літературою залучає батьків. Важливо прищепити дітям бажання і
вміння самостійно працювати з книгою, розширювати і впорядковувати
читацький кругозір (до 25-30 книжок), навчити вибирати книгу за
обкладинкою й ілюстраціями. Істотною вимогою цього етапу є навчання
дітей дотримуватися правил гігієни читання, прийомів дбайливого
ставлення до книги, її збереження.
Отже, на підготовчому етапі, – мета якого – пробудити і сформувати
інтерес до дитячих книжок, заняття слід починати не з показу книжки, а
показу об’єктів (предметів, малюнків, ілюстрацій, тематичних серій
картинок, малюнків до загадок..), які допоможуть дитині зосередитись на
сприйнятті літературного твору.
Отже, першим етапом заняття буде підготовка до сприйняття твору на слух
– показ необхідних об’єктів.
Другий етап уроку – виразне читання (перечитування) вчителем вголос
дібраного твору. Якщо це вірш, то бажано читати напам’ять, якщо казка –
розказувати, здебільшого не розкриваючи книжку.
Третій етап – відтворення змісту прослуханого, розповідь про асоціації,
виконані прийомами: відтворення змісту за запитаннями учителя, словесне
і графічне малювання, опис ситуацій і персонажів, перечитування з
елементами інсценування, хорова декламація, заучування напам’ять,
постановка «живих» картин, вільні висловлювання дітей… І лише
переконавшись, що х його допомогою діти повно сприйняли зміст
прочитаного їм літературного твору, що запам’ятали персонажів, окремі
деталі, виділили важливі епізоди, уміють дати найпростішу оцінку,
вчитель переходить до розгляду дитячої книжки, це і є четвертий етап.
На цьому етапі вчитель користується провідним методом навчання читанню –
методом читанням-розглядом. Читання-розгляд – це найкоротший,
найнадійніший шлях читача у зміст будь-якої книжки, у коло читання. Його
першокласники можуть і повинні вслід за учителем засвоїти на рівні
навички.
Він спрямований на те, щоб молодший школяр відповідно до свого віку
поєднував обидві сторони сприймання книги: привабливий малюнок, тобто
розглядання і читання.
По-перше, цей метод здатний викликати інтерес дитини до книги:
привабливий малюнок, цікаве художнє оформлення.
По-друге, читання – розгляд дозволяє осмислено зробити вибір книжки для
читання, якщо необхідно дібрати її за певною темою чи жанром.
По-третє, розгляд книги допомагає дитині уточнити своє сприймання
прочитаного в процесі читання і перевірити розуміння прочитаного.
З цього методу починається прилучення дітей шестирічного віку до книги,
на ньому ґрунтується вся подальша робота з книгою. Навити дітей
користуватися цим методом – одне із завдань учителя. Його реалізація
здійснюється у куточку читача, який повинен функціонувати у кожному
класі. Він формується учнями під керівництвом учителя. Виставка книг
змінюється протягом року. Доступ до книг вільний, як і вільний обмін
наявною літературою між її володарями.
Доцільною є така методика розгляду книжок.
Спершу розглядають ілюстрації на першій і останній сторінках обкладинки.
Причому, вчитель нічого сам про книжку не розповідає. Він тільки ставить
перед дітьми питання: «Чи може бути саме в цій книжці прочитаний твір?
Якщо може, то чому?» Після цього своїми діями допомагає малюкам побачити
у ній те, що треба, – зіставити ілюстрації зі змістом, зробити висновок
– припущення, здогад: у цій книзі вміщено прочитаний твір, бо… (і
дається точна відповідь з наведенням усіх доказів).
Гортаючи сторінки, перевіряємо версію – знаходимо прочитаний твір,
ілюстрації до нього розглядаємо детально.
П’ятий етап – уроку – рекомендація до самостійної роботи з книжкою вдома
чи у класі в позаурочний час. Це не домашнє завдання, а рекомендації до
дії. Тому не слід думати, що всі першокласники з першого заняття
впораються з цими рекомендаціями. Діти входять у світ спілкування з
книжкою поступово. Крім того, не в усіх вдома є потрібні книжки. То для
цього варто після першого заняття організувати у класі «Куточок читача»,
самому вчителеві принести 10-15 своїх книжок («таких же», «про те ж»,
«того ж автора», «того ж жанру»), з якими він хоче ознайомити учнів.
Після цього діти захочуть «поритися» у своїх книжках, можливо, теж
принести деякі, щоб поповнити класний «куточок читача».
Якщо ці умови і рекомендації будуть повною мірою використані, то можемо
бути певні, що вже через місяць-другий у класі запанує атмосфера
інтересу до книжки, до її розгляду і читання.
Водночас першокласників слід постійно спонукати до багаторазового
звернення до однієї й тієї ж книжки, до одного і того ж тексту, привчати
вдивлятись, вчитуватись, запам’ятовувати, знаходити знайоме і схоже. Все
це сприятиме формуванню посильної самостійної читацької діяльності,
постановці і відповіді на такі три основні питання:
Чи знайома мені ця книжка?
Про що вона мені може розказати?
Чи знайду я в ній знайомі і улюблені мені казки. Вірші, оповідання?
Останнє запитання найбільш організовує заняття за методом
читання-розгляду, ефективність і результативність якого буде залежати і
від старанної підготовки вчителя до опрацювання того чи іншого тексту,
від дотримання ним структури уроку.
Структура заняття:
1. Показ об’єктів, які допоможуть зосередитись на сприйнятті
літературного твору – 3-4 хв.
2. Виразне читання і перечитування вчителем дібраного твору – 6-8 хв.
3. Колективне відтворення змісту прослуханого, роздуми над почутим – 6-8
хв.
4. Розгляд дитячої книжки, в якій вміщено твір – 4-5 хв.
5. Рекомендації до самостійної роботи з книжками вдома чи у класі в
позаурочний час – 1 хв.
Послідовність компонентів заняття і час, відведено на кожний, бажано не
змінювати. Творчість учителя виявлятиметься в доборі навчального
матеріалу, у визначенні методичних прийомів і засобів навчання.
ІІ півріччя.
У ІІ півріччі першого року навчання дитини – читача, які працюють за
системою 1-4, мета навчання і структура заняття зберігаються.
Учитель продовжує вести дітей від слухання до читання книжок (ведучий
метод). При цього книжка вперше з’являється у руках педагога, з неї він
(учитель, а не учні) читає тільки один твір, а тоді перевіряє, як діти
сприйняли його на слух.
На цьому етапі першокласники мають уважно прослухати твір, відтворити в
своїй уяві, картинах чи образах його зміст. Тільки після цього учні
знаходять прочитаний учителем твір у книжці. Така книжка є в руках
учителя, така ж книжка може з’явитись на партах у дітей (більшість букв
вивчені).
Відшукуючи потрібний твір, одні учні у цьому випадку будуть керуватися
своїми образними уявленнями про прочитане (впізнають їх в ілюстраціях),
інші використовуватимуть уміння прочитати окремі склади, слова, а ті, що
вже читають, допомагають учителеві прочитати надписи на обкладинці
книжки або заголовки в середині книжки – збірки.
Чи вимагати від учнів читати книжки вдома? Ні, не вимагати, бо
самостійне читання – дуже складний процес. Така вимога може надовго
відстрашити учня від книжки. Але якщо дитина вже добре оволоділа
навичкою читання, якщо вона з власної волі хоче і може читати, нічого
недозволеного немає – нехай читає. Таку роботу дитини треба всіляко
схвалювати.
Книжко на урок першокласники не приносять і це робить учитель. Тема
наступного заняття не повідомляється – про це знає лише учитель. Учні
працюють з книжкою тільки разом з учителем. Педагог-наставник постійно
стежить, як реагують учні класу на читання (чи хвилюються, чи виражають
свої емоції жестами, мімікою), наскільки охоче і активно беруться до
книжки в позаурочний час.
Оцінювати результати роботи з дитячою книжкою на підготовчому етапі не
варто. У цей час вчитель усно і щиро схвалює або заохочує записом у
щоденнику діяльність учня, відзначає його за старанність.
5. Уроки позакласного читання на початковому етапі
Основне завдання уроків позакласного читання на початковому етапі (2
клас (104)) – пробудити і сформувати інтерес до самостійного читання
книжок.
На цьому етапі для позакласного читання відводяться окремі уроки.
Структура уроку залишається приблизно такою, як і на підготовчому етапі.
Спочатку коротка бесіда вчителя, за нею – читання вчителем твору з метою
збудження інтересу до самостійного читання. За цією частиною уроку іде
колективний розгляд книжки і розмова з приводу прочитаного, потім триває
кількахвилинний самостійний розгляд нової книги. Після цього дітям
пропонується самостійне мовчазне читання твору. Завершується урок
бесідою за змістом прочитаного твору.
Названа послідовність ходу уроку може бути змінена. До вказаних пунктів
уроку може бути внесена додатково робота над загадками, прислів’ями…
У чому особливості підготовки і проведення уроків на цьому етапі
навчання? Перша – вводиться самостійне мовчазне читання. Діти читають не
повністю е знайомий їм твір, а той, який щойно вголос прочитав учитель.
Друга – діти працюють на уроці не з одним твором, а з кількома,
принаймні з двома. Третя особливість полягає в тому, що книги для
читання на кожен урок позакласного читання відбирає учитель, при потребі
пов’язуючи їх з тематикою творів класного читання.
z
‚
i
oe
?
ue
*?*?*Ue.®0 2X5iiia**************a******
M¦QUeRDW-XeX’Y
?occccccccccooccccccccccccc
1/2ae1/2AE3/4–A?AeaAE¦EaeEhI?I??zO|OaeO?OIO\OeOeOeV*oooooooooooooooooooc
cooooo
oooooooooooooooooooooooeeeo
&
l
TH
A8B?Boooooooooooooooocooooooooo
a$
вом.
З приводу цього учителеві слід перейнятися думкою, що сучасна методика
початкового навчання. в тому числі і методика навчання читанню, – це
наука. Методичну науку треба ж розвивати на рівні закономірностей,
формулювання понять, аналітико-критичної реалізації цих закономірностей.
Учитель має бути переконаний, що методика досліджує закономірності
навчання дітей не окремому навчальному предмету, а тільки через
навчальний матеріал, тобто через усвідомлення фактів, явищ, процесів
оточуючого дітей реального світу, через правильно організовану
діяльність з об’єктами, фактами, явищами і процесами, він зуміє
допомогти кожній дитині на доступному йому рівні пізнати не тільки
«чужий» світ. але і самого себе.
Отже, провідною діяльністю в цей період стає індивідуальна робота дитини
з книжкою.
Структура навчального процесу тепер така:
1. Розв’язування завдань на орієнтування в дитячих книжка – 5 хв.
2. Виразне читання вчителем твору 5-7 хв.
3. Бесіда – роздуми про прочитане – 6 хв.
4. Самостійне ознайомлення з новою книжкою 4-5 хв.
5. Самостійне читання учнями вказаного твору про себе – 10-12 хв.
6. Виявлення і оцінки якості самостійного читання-розгляду – 5-7 хв.
7. Рекомендації до позаурочної роботи з книжками на наступні тижні – до
3 хв.
Як бачимо, на уроці позакласного читання виразно виділяються вступ до
читацької діяльності ( п.1), рекомендації до позаурочної роботи (п. 7) і
дві основні частини, перша з яких (п.2-3) подібна до занять на
підготовчому етапі навчання. Різниця тільки в тому, що класовод читає
твір із книжки, в якій діти вже самостійно зорієнтувались шляхом читання
– розгляду до початку уроку. Така закономірність обов’язкова і для
другої, нової частини уроку (п. 4-6): в учнів є всі необхідні знання й
уміння. щоб звикнути самостійно думати над книжкою до читання,
передбачити її зміст. перевірити якість читання супровідним розглядом
ілюстрації, а далі для підтвердження правильності сприймання прочитаного
і роздумів над ним відтворювати не тільки уривки текстів, але й зміст
ілюстрацій.
Учитель в цей час доброзичливо оцінює самостійні зусилля читачів –
початківців. Доступними запитаннями, аналогіями, співставленнями вчить
дітей прийомів роздумів про прочитане після того, як книжка закрита. Цим
самим забезпечується просуванні молодшого школяра в загальному
інтелектуальному й літературному розвитку.
Читання для себе і про себе займає на уроці 10-12 хв. На перший погляд –
начебто замало часу. Але вголос учні перечитують текст, коли
відповідають на запитання вчителя, коли в процесі бесіди хочуть
переконати слухачів у правомірності своєї думки (вибіркове читання). В
окремих випадках, якщо твір всім дужне сподобався, можна перечитати
текст від початку до кінця. Це допускається замість заключної бесіди про
прочитане.
Щоб виконати навчальне завдання початкового етапу (сформувати інтерес до
самостійного читання) треба мати до 15-16 книжок «колективом» –
комплектів однакових книжок за кількістю учнів.
Учителеві вільно вибирати як для свого читання вголос так і для
самостійного читання учнями ті твори і книжки, які, на його погляд
потрібно саме його класові, які викликають позитивні емоції. Для цього
він може використовувати всі доступні тонкі дитячі книжки. Чому тонкі?
Тому, що з товстими книжками другокласники ще не впораються.
Навчальна діяльність другокласників перевіряється учителем та
керівництвом школи. Систематичному обліку підлягають, по-перше, хід
навчання, тобто його зміст і послідовність, по-друге, – результати:
обсяг і глибина читацького кругозору школярів, ставлення до книжки і
самостійного читання, рівень дотримання загальноприйнятих норм і правил
під час самостійного добору та читання дитячих книжок.
Провідник метод обліку – повсякдення спостереження за читацькою
діяльністю учнів.
Облік позакласного читання повинен вестись як самим учнем, так і
вчителем.
Є учні, які дуже багато читають книжок, але при потребі вони в змозі
назвати тільки кілька з них, тому що забули назви прочитаних книжок,
прізвища їх авторів, а іноді змішують і зміст однієї книжки з іншою.
Отже, доцільно привчити учнів обліковувати прочитані ними книжки.
У міру розвитку учнів, їх віку вчитель повинне домогтись того, щоб учнів
стисло чи повніше вели облік прочитаного.
Так, на кожну прочитану книжку учень початкових класів може зробити
запис за такою формою:
1 клас Дата Прізвище автора Назва книжки
2 клас Прізвище автора Назва книжки Головні дійові особи
3 клас Прізвище автора Назва книжки Головні дійові особи, що
сподобались.
Фірма обліку може бути ще такою: у класі вивішується полотно з нашитими
кишеньками, на яких записані прізвища учнів класу в алфавітному порядку.
У кишеньці є карточки, куди учень записує прочитану книгу. За допомогою
такої форми учень облікує книгу, а учитель має можливість встановити
контроль за позакласним читанням (облікові картки можуть зберігатись і в
ящику).
Учитель в свою чергу веде облік позакласного читання учнів свого класу.
Він різними способами виявляє, що читають учні, і заносить відомості до
свого облікового зошита.
На заняттях з позакласного читання вчитель шляхом бесіди, опитування
учнів виявляє, що учні прочитали за минулий тиждень.
Так само в бесідах з батьками, з окремими учнями, через ознайомлення з
абонентними картками в бібліотеці вчитель дізнається про те, який учень
читає більше, який менше, що саме читає кожен учень.
Всі ці дані вчитель заносить до свого зошита обліку і ним керується в
організації позакласного читання дітей. У цьому зошиті на кожного учня
відводиться сторінка: так вчитель може зробити ще помітки, як читає
учень – регулярно чи час від часу, з яких тем більше читає книжок, як
використовує прочитане самостійно у своєму навчанні.
Диференційовано оцінюється в журналі навчальна діяльність тих учнів,
які, виконавши колективну роботу, позитивно виявили себе під час
відповідей на запитання за змістом, усної розповіді, виразного читання і
перечитування окремих епізодів тексту, переказу прочитаного, тощо. Від
незадовільних оцінок, як правило, треба відмовитись.
Чи задавати домашні завдання другокласникам? Не задавати і нічого
непосильного не вимагати.
Процес самостійного читання і на цьому етапі продовжує бути складним,
особливо для тих учнів, у яких низька техніка читання. Водночас цей
процес приваблює учнів, бо переборення труднощів, нехай і незначних,
веде до задоволення, відганяє страх перед читанням незнайомої книжки.
Отже, слід не вимагати, а рекомендувати читати книжки на ту ж тему чи
художні твори тих авторів, які опрацьовувались на уроці позакласного
читання, складати цікаві запитання – загадки, загадувати їх батькам, а
потім своїм товаришам у класі, робити ілюстрації до окремих епізодів,
спостерігати за описаним, «говорити» з автором книжки, щось завчити
напам’ять.
Згідно з дібраними художніми і науково-художніми літературними творами,
виділяємо такі типи уроків: тематичні, жанрові, авторські (зустріч з
окремим письменником), бібліотечні уроки. За формою проведення це будуть
уроки читання – слухання, уроки-подорожі, уроки-бесіди (судження),
уроки-творчості, уроки-ранки, уроки-звіти тощо. Місцем проведення
переважно є клас, може бути кімната казки (якщо така є в школі), актовий
зал, лоно природи, бібліотека.
6. Уроки позакласного читання на основному етапі
Якщо молодші школярі оволоділи знаннями, уміннями і навичками роботи з
дитячою книжкою на підготовчому і початкову етапах, то можна переходити
до навчання дітей на основному етапі.
Основний етап триває протягом третього і четвертого року навчання. Уроки
позакласного читання проводяться один раз на два тижні. Їхнє завдання –
добиватися оформлення читацьких умінь на основі індивідуальних
особливостей кожного читача, закріплення загальних читацьких умінь.
Завдання позакласного читання на третьому етапі не змінюється. Протягом
усього часу учні повинні працювати над виробленням навичок, а потім і
потреби самостійно й осмислено вибирати і за всіма правилами читати
доступні їм книги. При цьому і раніше, основний навчальний матеріал,
тобто конкретні дитячі книги, які читають учні, визначається реальним
книжковим фондом, розмір і тематика якого залежать від умов роботи
школи: наявності дитячої бібліотеки, розташування школи (в місті чи
селі), рівнем підготовки батьків. Це обов’язково повинен передбачати і
враховувати вчитель, готуючись здійснювати на уроці навчально-виховну
роботу. Зокрема, у доборі книжок для позакласного читання необхідно
орієнтуватися не тільки на те, що є у вчителя, а й на те, що можуть
принести учні. У них. Можливо, немає того, що є у вчителя, і навпаки.
Класовод зобов’язаний враховувати це. Однак у яких би умовах він не
працював, його мета – звести дітей на вищу сходинку оволодіння
самостійним читанням.
Мета цього етапу – формувати навички і потребу самостійно, осмислено
добирати і за всіма правилами читати доступні дитячі книжки. Тепер учень
переходить повністю до самостійного вдумливого засвоєння змісту
незнайомих дитячих книжок з наступник аналізом якості сприйняття на
спеціальному уроці позакласного читання.
На третьому етапі навчання процес виховання самостійного читача-учня
ускладнюється. Перед кожним з них ставляться завдання:
1) навчитися самостійно вибирати і читати дитячі книжки без нагляду
вчителя – поза класом; це значить, що їхнє самостійне читання стає
позакласним у прямому значені слова;
2) навчитися користуватися бібліотечним чи книжковим фондом читацького
залу, що сприятиме вихованню у дітей інтересу до книги; щоб привчити
дітей до цього, вчитель має передбачити екскурсії дітей до бібліотеки,
ознайомлення з каталогом і правилами добору книг для читання.
Поглиблюється освоєння зв’язку понять: письменник – твір (тобто книга),
письменник – тема, а також тема – письменник. У цей час учні
ознайомлюються із новими іменами письменників. Запроваджується
диференціація тем читання. Вводяться науково-пізнавальні твори,
довідкові книги.
На цих уроках дитячі книжки будуть різні і за змістом, і зі структурою,
і за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх мусить те, що
вони мають бути для дитини новими, а ще – цікавими і доступними кожному
відповідно до його рівня читацького досвіду і рівня розвитку.
Велику вагу при цьому слід приділяти рекомендаційному списку – основному
бібліотечно-бібліографічному посібнику. Він може бути написаний учителем
від руки на звичайному аркуші паперу або оформлений у вигляді плакату.
Як ось:
Казки видатного французького письменника
1. Читайте казки Шарля Перро
«Червона Шапочка»
«Зачарована красуня»
«Синя Борода»
«Кіт у чоботях»
«Попелюшка»
«Чарівниці»
2. Добре розгляньте ці книжки.
3. Навчіться коротко переказувати прочитані казки.
4. Вичленіть найбільш цікаві епізоди і повправляйтесь у виразному
читання.
5. Підготуйтесь до інсценізації окремих епізодів казки.
6. Спробуйте поставити живі картинки (група за інтересами)
7. Відшукайте цікаві розповіді про автора казок.
Такий і подібний йому рекомендаційний список допоможе кожній дитині
вибрати книжку за своїми можливостями й уподобаннями, розширити
читацький кругозір, легше впоратися з домашнім завданням.
Щоб скласти орієнтований рекомендаційний список і своєчасно довести його
до відома дітей, вчитель сам заздалегідь ознайомлюється з наявним фондом
книг з даної теми і вносить у список тільки ті, які є в класній,
шкільній, районній бібліотеках.
Діти повинні довіряти рекомендаційному списку, розуміти, що книги,
вказані у ньому, – хороші. Доступні, але не єдині у підготовці до уроку.
І, звичайно. Не варто думати, що кожний учень прочитає всі вказані у
списку книги. Рекомендація – це побажання, порада. Ознайомившись зі
списком, школяр перш за все визначить, які книги він уже знає, які ні,
по які він звернеться в бібліотеку чи до домашнього зібрання.
Навчальний матеріал до уроків позакласного читання складають головним
чином авторські книжки-збірки. Такий відбір допоможе реалізувати
монографічний принцип засвоєння дітьми кола читання, а також забезпечить
розвиток в учнів-читачів літературного смаку, поглиблення і
впорядкування літературного смаку, поглиблення і впорядкування
літературного кругозору.
Разом з тим в навчальний процес пропонуємо не тільки короткі твори, але
і так звані велико об’ємні, товсті книжки. Вважаємо, що в 3 класі вже
можна і треба бодай з ІІ півріччя вчити читати такі книжки, а цим самим
послідовно готувати їх до підсумкового читацького періоду і до уроків
літератури в наступних класах. На цьому етапі рекомендуємо для
самостійного читання також і книжки-довідники та науково-художні твори.
Такі книжки ознайомлюють юних із законами розвитку природи, з життям
рослин і тварин, прилучають до знань, що виходять за межі шкільної
програми, сприяють формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду,
виробленню справжнього наукового погляду на світ, природу, ставлення до
неї.
Водночас у науково-пізнавальній. Тим більше в науково-художніх книжках
автори ставлять завдання не стільки подати максимальну кількість
відомостей. Скільки викликати інтерес до предмета викладу. Захоплений
учень – читач сам зуміє здобути всі необхідні йому відомості. Бо ж потяг
до пізнання, до осягнення всього живого на Землі зростає в дитини день у
день, рік у рік. І якщо вона одержує на свої тисячі «Чому?» «Для чого?»,
«Як?» ґрунтовні й чіткі відповіді, які можуть бути одночасно і поштовхом
до здобуття нових знань, то у неї виникне не тільки бажання дізнатися
«Чому?», а й потреба в пошуку, що згодом може перерости в потребу
самовдосконалення у тій чи іншій галузі діяльності.
Згадані книжки допомагають виховувати такі риси, як кмітливість,
допитливість, самостійність мислення, інтерес до пошуків, прищепити
любов до рідного краю. Адже героям цих книг притаманна доброта,
співпереживання, любов до всього живого. Тому вчителеві необхідно знати
про можливості пізнавальної книжки і широко використовувати її на уроках
позакласного читання. систематично рекомендувати для самостійного
читання взагалі.
Під час планування навчального матеріалу до уроків позакласного читання
враховувались пори року, сезонність.
Якщо попередньо на основному етапі навчання на кожну тему чи
монографічну добірку книжок одного автора планувалось і проводилось один
урок, то тепер рекомендовано здебільшого по два уроки на одну і ту ж
тему. За структурою ці уроки будуть різні, як будуть і різні типи:
рекомендаційні, узагальнено-тематичні, авторські, уроки-звіти.
А їх структура буде така:
Рекомендований, авторський:
1. самостійний розгляд нової книжки-збірки чи книжки-колективки.
2. Читання вчителем вголос будь-якого твору (за власним вибором).
3. Самостійне знаходження і читання дітьми вказаного вчителем твору.
4. Колективний аналіз прочитаного дітьми твору.
5. Домашні завдання.
Узагальнено-тематичний:
1. Робота з виставкою прочитаних і принесених дітьми на даний урок
книжок.
2. Обмін читацьким досвідом: колективне обговорення прочитаних творів.
3. Доповнення, розширення читацького і літературного кругозору.
4. Завдання додому.
Отже, за змістом і структурою ці уроки відрізняються один від одного.
Перші із них дещо нагадують початковий етап навчання, а другий урок
проводиться з елементами узагальнення. Відмінне і те, що кожний урок у
3(2) класі завершується домашнім завданням, виконання якого на
наступному уроці позакласного читання буде оцінюватись.
У період між уроками позакласного читання вчителю не варто зосереджувати
увагу на так званому обліку прочитаного. Тут важливо допомогти учням
впоратися з домашнім завданням. Тим дібрати книги для читання.
поговорити про прочитане, іншим підказати, що ще прочитати, як
користуватися книгою, поцікавитися. Як вони розповідають на уроці. Таким
чином, основний шлях – повсякдення спостереження за діяльністю дітей,
концентрування цієї діяльності в дитячому колективі.
Згодом у групах дітей за інтересами варто продовжити підготовку ігор –
інсценівок, добір книжкових виставок, оформлення рекомендаційного
списку, карток на книги, збір ілюстрацій з тієї чи іншої теми.
Спонукуючи дітей об’єднуватись у групи, вчитель старається допомогти їм
подружитися, звертає увагу не стільки на успішність товариша, скільки на
позитивні якості його характеру, рекомендує взаємно цінувати такі риси,
вчитися добра, взаємоповаги. Від цього залежить виховна суть процесу
формування у дітей читацької самостійності.
Успіх формування читацької самостійності залежатиме від рекомендацій,
які учні одержали як домашнє завдання до уроків позакласного читання, і
перевірки його виконання.
У систему цих завдань входять такі етапи:
– завдання, виконання якого обов’язкове для всіх учнів;
– додаткові рекомендації для допитливих;
– пошук відповіді на додаткове проблемне питання.
Аналізувати виконані завдання варто за тими ж етапами, за якими їх
задавали.
Школярі отримають від уроку максимум за доведення і користі, якщо
вчитель розкаже і покаже, як готуватися до нього. Насамперед, треба
навчити їх, як цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як
демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і
читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок,
записувати відповіді на запитання одним-двома реченнями. Дуже корисно
завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш
адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.
Наприклад:
Цікавий веселий смішний
Прекрасний чарівний кумедний
Хвилюючий чудовий суворий
Чим ширший оцінний словниковий запас дитини, тим легше їй зіставити свої
почуття і переживання з прочитаною книжкою.
Отже, формуючи читацьку самостійність, маємо забезпечити дітям
можливість потрапити у бібліотечні фонди та читальні зали.
Уроки-звіти – особливі і за змістом, і за формою їх проведення. Це
можуть бути уроки-ранки, колективний звіт по групах, захист читацьких
формулярів, урок-га, урок-подорож…
Для уроку звіту типова така структура:
1. Розгляд рекомендаційних списків кожної групи.
2. Групові виступи учнів за заданим вчителем планом.
3. Доповнення, розширення читацького досвіду (інтересу, кругозору)
учнів.
4. Колективна літературна гра.
Замість звичного рекомендаційного списку у «Куточку читача», доречним
тепер є плакати-завдання з планом підготовки до групових виступів:
подумайте, які книжки ви б хотіли дібрати в список до заголовку
наступного уроку позакласного читання;
напишіть такий список і оформіть його малюнками, листівками;
намалюйте малюнок до якогось епізоду твору (зробіть витинанку,
ліплення..);
підберіть загадки, прислів’я за темою уроку;
навчіться цікаво і виразно розповідати про прочитане вами.
Водночас такі завдання якоюсь мірою спонукають до колективних форм
підготовки і проведення уроку. Зазначимо, що молодші школярі тяжіють до
групових форм роботи, сприймають їх як цікаву навчальну гру, готуються і
працюють з більшою віддачею і відповідальністю. Крім того, організація
таких форм роботи дає змогу кожному школяреві активно проявити себе,
показати і застосувати свої читацькі знання в нових умовах.
Такі уроки потребують певної підготовчої роботи. За два тижні до кожного
проводиться коротка настановча бесіда, повідомляється тема уроку і форма
його проведення. Класоводові варто продумати склад кожної групи,
враховуючи побажання учнів. До групи мають входити як сильні, так і
слабші школярі. Бажано, порадившись з учнями, визначити конкретного
лідера (бригадира, капітана), який постійно цікавитиметься станом
підготовки до уроку. За кілька днів до нього готується виставка книжок,
учнівські плакати…
Щоб урок позакласного читання проходив цікаво і в певному темпі, бажано,
щоб в куточку читача постійно вивішувались і обновлялись зразки
відповідей, якими учні будуть керуватись під час підготовки до виступу
про прочитану книжку чи твір. Наприклад:
Ось книжка, яку я прочитав (ілюстрація)
А це оповідання. Про яке я хочу розповісти (повна назва)
Це головний герой, якого я хочу вам представити (малюнок)
Ось що пише автор про нього: «….»
А ще ось що: «….» (зачитую).
Твір називається, думаю, так тому, що…
Як бачимо, бесіду за прочитаними творами краще розпочинати з виділення
персонажа, який є головним образом. Водночас, представляючи героя твору,
школяр має звикнути посилатися на текст. Вказуючи на мистецтво
авторського слова. Ефективність уроку посилиться, якщо в центрі уваги
постійно будуть образи головних персонажів, риси характеру, яких
розкриватимуться під час перечитування художнього твору.
Така робота на уроках підготує дітей-читачів коротко, але змістовно і
логічно передавати зміст твору.
7. Бібліотечні уроки
Проблема дитячого читання багатоаспектна. На шляху прилучення дітей до
книжки і читання вже багато зроблено. Але і досі проблема розумного.
Повноцінного читання не може вважатися вирішеною.
Учителі початкових класів розуміють, що він них значною мірою залежить,
чи стануть їх вихованці активними читачами, полюблять книжку, чи
залишаться байдужими до літератури. Педагоги переконані, що бібліотека з
її великим фондом літератури, довідково-бібліографічним апаратом
допомагає виховувати в учнів потребу самостійно читати, розширює
читацькі інтереси.
Важливо сформувати у молодших школярів ставлення до бібліотеки як до
невичерпного джерела інформації, фундаменту освіти і самоосвіти,
осередку, де можна не лише поповнити знання, але й поспілкуватися чи
посперечатися з однодумцями.
Ці завдання допомагають розв’язувати бібліотечні уроки. Це уроки
незвичайні. Їх мета – виховання культури читання. інтересу до книжки як
засобу засвоєння шкільних наук, розвитку бібліотечно-бібліографічних
навичок, бажання працювати з додатковими виданнями.
Проводити бібліотечні уроки не обов’язково лише у бібліотеці. Місцем їх
проведення можуть бути читальний зал, кімната казки, відповідно
оформлена класна кімната, куточок природи, шкільна бібліотека…
Якщо бібліотечні уроки безпосередньо проводяться у бібліотеці, то їх і
проводить бібліотекар.
Важливо, щоб теоретичні знання подавались з лементами використання
грамзаписів чи радіопередач, мультфільмів чи діафільмів, гри-загадки,
конкурсів. Якщо ж бібліотечний урок проводиться в іншому місці, то його
проводить учитель і по можливості запрошує до співпраці бібліотекаря. Як
фахівець він може надати консультації класоводові з
бібліотечно-бібліографічних знань, допомогти оформити в класі книжкову
виставку з відповідної теми, дібрати цікавий матеріал до уроку, провести
гру, літературну вікторину. До такого співробітництва слід залучати і
батьків класу, звертаючи їхню увагу на значення інформаційної культури у
майбутньому дітей.
Дуже важливим є перше заняття: «Дім, де живуть книжки», мета якого –
формування образного уявлення про дім для книжок, образу бібліотеки як
берегині людського знання.
Ознайомлення з бібліотекою починається з подорожі по цьому дому.
Переходячи від стелажа до стелажа, з кімнати в кімнату, першокласники
переконуються, що це великий і впорядкований дім, що книжкам у ньому
затишно і добре.
Бібліотекар підводить малюків до «куточка першокласника» і докладно
знайомить з добіркою книжок, з книжковою виставкою. Заодно він нагадує
про правила користування книжкою (чисті руки, постійне місце для книжок,
не виривати сторінок, не робити помітки, не вирізати малюнки) та правила
спілкування з книжкою (чисте повітря в кімнаті, світло подає з лівого
боку, правильна постава, перерви при читанні).
Далі бібліотекар підводить учнів до виставки дитячих журналів і
повідомляє, що крім книжок для дітей щомісяця виходить багато журналів.
– Яку назву вони мають? Хто може прочитати назву журналу? (Показує
якого). Які з них ваші знайомі? Звідки вони вам знайомі? (Учні пробують
читати назви журналів, пізнають ті, які для них виписали батьки)
Журнал «Пізнайко» розглядається більш детально, відзначається, чому його
так полюбляють наймолодші, з’ясовується загальний зміст журналу. Діти
читають назву журналу, відзначають, що зображено на обкладинках, дають
відповідь на запитання: чим відрізняється журнал від книжки? Потім йде
читання одного чи двох текстів з журналу, відтворення їх змісту за
поставленими запитаннями. Насамкінець зачитується кілька загадок,
весели нок, цікавих запитань.
Рекомендується розповісти вдома про дім для книжок – бібліотеку,
впорядкувати домашню бібліотеку, попросити батьків виписати для них
журнал «Пізнайко».
Бібліотечний урок «Мої перші книжки» варті теж провести у бібліотеці.
Зваживши, що більшість учнів (ІІ півріччя) оволоділи технікою читання
(30-45 слів на хвилину), їх можна записати до бібліотеки.
Бібліотекар знайомить школярів з правилами запису та користування
бібліотечними книжками Дається і розширюється уявлення про «абонемент»
та «читач», «Абонемент» – документ (картка), який дає право на
обслуговування, користування в даному випадку бібліотекою і бібліотечним
фондом. «Читач» – відвідувач бібліотеки: той, хто читає, до кого
звернені твори письменників. Читача у бібліотеці ще називають абонентом.
«Абонент» – той, хто користується абонементом.
Далі учні групами передивляються щомісячні дитячі журнали, про щось
перемовляються, щось зачитують, сміються, чимось дивуються.
Бібліотекар особливу увагу привертає до журналу «Малятко», просить групи
читачів розглядати його більш детально. Журнал розглядається
посторінково, відзначається, що у ньому багато розповідей і цікавих
пригод, забавних історій і казок, кросвордів і конкурсів, весели
нок-сміховинок, а ще цікава сторінка «саморобок», яка навчає шити і
майструвати, будувати ракети, робити казкові герої…»
Після цього читається один твір із журналу вчителем, другий –
бібліотекарем чи добре читаючим учнем, розгадується посильний кросворд.
Рекомендується вдома розповісти, про що йшлося на занятті в бібліотеці.
Якщо є свій журнал – читати його і сказати, що найбільше сподобалося.
ІІІ. Висновок
Що ж і як читають на діти?
Результати досліджень засвідчили, що лише частина дітей (38%) читає
багато, вважає читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що викликають
особливу зацікавленість, залишаються казки (1-3 класи), оповідання (4
клас). Менше діти захоплюються поезією, низьким виявився інтерес до
науково-пізнавальної літератури.
Тривогу викликає те, що значна частина дітей на запитання «Чи ти любиш
займатися у вільний час?» відповіла: «Дивитись телевізор», причому
перегляд телепередач займає в середньому 2-2,5 години на день. Майже 20%
опитаних учнів у вільний час «гуляють».
У значної частини школярів (28%) відсутня елементарна бібліографічна
грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних
творів, у неточності передачі назви книжки, в невмінні самостійно
вибрати книжку за її основними ознаками, Оскільки чітка система читання
відсутня, багато учнів під час вибору літератури для позакласного
читання керується випадковими порадами або добирає книжку навмання. Так,
за порадою вчителя вибирають книжки лише 33% опитаних, за порадою
бібліотекаря – 21%.
Судження школярів про прочитаний твір часто виявляються стандартними,
позбавленими почуття особистісного ставлення. Відставання емоційного
розвитку культури почуттів від рівня інтелекту проявляються досить часто
в процесі опитування. Проте, відомо, що знання, не зігріті почуттями,
творчо не перероблені, залишаються холодними, мертвими знаннями й на
духовність особистості не впливають.
Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу,
такого потягу до читання, яке викликає співчуття співпереживання, робить
процес читання творчим.
Анкетування, проведене серед батьків, нажаль, теж не залишає оптимізму,
приводить до сумних роздумів. Не всі батьки розуміють, що інтерес до
книжки, перші читацькі навички закладаються саме в сім’ї. Нерідко,
перевіряючи щоденник, навіть сумлінні батьки не цікавляться тим, що
читає син чи донька, чи відвідує дитина бібліотеку.
Предметом дослідження стало й те, що і як читають самі батьки. В
результатів опитувань виявилось, що лише 39% респондентів читають
регулярно. Решта, – від випадку до випадку або зовсім не читають.
Якщо в сім’ї з повагою ставляться до книги, таке ставлення виробляється
і в дитини. Зрозуміло, о невміння дорослих по справжньому читати і
сприймати прочитане, невміння вибрати книжку для читання – це багато в
чому результат слабкого керівництва читанням у дитячі та юнацькі роки.
Загальновідомо, що у книжки, яка довго була основним джерелом інформації
та популярним засобом дозвілля, з’явились могутні суперники –
телебачення, відео.
Біле телевізора проводять більшу частину вільного часу батьки, тут же й
діти…
Втрату зв’язків із книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в
майбутньому.
Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає життєвого
досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у ній він
знаходить відповіді на свої незліченні «Чому?». Книжки, прочитані в
дитинстві, часто запам’ятовуються на все життя. впливають на подальший
розвиток, на світосприймання. Виробляють певні норми поведінки.
Ось чому важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його
так, щоб дитина не розгубилася в книжковому «морі», щоб до її рук
потрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним,
щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям.
Саме дорослі мають свідомо й цілеспрямовано виховувати в дитині читача,
починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.
Література
Початкова школи № 3, 2001 р.
Початкова школи № 7, 2001 р.
Початкова школи № 5, 2002 р.
Початкова школи № 9, 2003 р.
Початкова школи № 2, 2004 р.
Початкова школи № 5, 2005 р.
Початкова школи № 7, 2004 р.
Вертикаль № 4, 2004 р.
Програма середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів.
Г.П. Ткачук «Робота з дитячою книжкою на уроках позакласного читання»
(посібник для вчителя).
З.Л. Головко «Уроки позакласного читання»
Г.А. Чуйко, М.А. Білецька, Г.Ф.Школьна «Методика викладання української
мови в початкових класах».
Додаток
Я проходила практику у 3-В класі Київської загальноосвітньої школи №764
І-ІІІ ст.
Під час державної практики я провела два уроки з позакласного читання:
«Веселі вірші Грицька Бойка» та «Тарас Шевченко жити буде, поки на землі
житимуть люди».
При проведенні першого уроку з позакласного читання діти із задоволенням
та цікавістю слухати вірші Грицька Бойка, підібрані мною, а потім з
великою охотою декламували поезії, вивчені ними напам’ять.
Тема уроку: Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди.
Мета уроку: Продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторністю,
чарівністю Шевченкового слова, його біографічними даними, значенням
творчості Шевченка для українського народу. Розвивати пам’ять, мислення,
читацькі інтереси. Виховувати в учнів любов і шану до народного поета.
Обладнання: Портрет Т. Шевченка, виставка творів поета, на кожній парті
книга «Кобзар».
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Оголошення теми уроку
1. На дошці записано слова:
Ну що б, здавалося, слова…
А серце та голос – більш нічого.
Як їх почує! .. Знать од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Т.Шевченко
(Вчитель зачитує слова)
2. Вступна бесіда.
– Сьогодні ми убдемо говорити про життєвий та творчий шлях геніального
сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Це він мав правді
«од Бога і голос, і ті слова», які пішли «меж люди». І б’ються
схвильовано серця українців при читанні його творів. Навіть в найтяжчі
часи в родинах українців зберігались книги з його творами. А ті, кого
лиха доля в пошуках кращого життя гнала на чужину, разом з Біблією,
грудочкою рідної землі везли в ті далекі краї «Кобзар» Тараса Шевченка.
Він разом з ними промовляв:
«… я так люблю
мою Україну убогу»
3. Робота з виставкою книг поета.
– Як називалася найперша збірка поетичних творів Т.Шевченка?
– Чому поет вибрав саме таку назву?
– Які збірки творів видано для дітей?
– В яких видавництвах вийшли збірки творів поета?
Продовжити речення: Тарас Шевченко не тільки геніальний поет, він –
великий…
Які з художніх творів вам знайомі?
Що ви знаєте про перебування поета у нашому краї?
Чи відобразилось це в його поезіях, творах, живопису?
ІІІ. Закріплення нового матеріалу.
1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка.
1-й учень:
– 9 березня 1814 році в селі Моринцях Звенигородського повіту на
Київщині (тепер Черкащина) в сім’ї кріпака народився хлопчик, якого
назвали Тарасом. Гірке випало на його долю дитинство. Син кріпака –
власність пана.
2-й учень:
– Коли Тарасові було 9 років, померла його мати, а в 11 років від
злиднів і важкої роботи помер батько. Залишився хлопчик сиротою. Тарас
дуже хотів читати, писати, дуже любив малювати.
3-й учень:
– Як випадала вільна хвилина, хлопчик брав аркуш паперу, недогризок
олівця і, сховавшись в бур’янах. Малював усе, що бачив довкола, малював
лише чорним олівцем, бо інших у нього не було.
Перед вами картина І.Їжакевича «Тарас-пастух». В основу сюжету картини
автор поклав вірш «Мені тринадцятий минало…» Ми бачимо хлопчика, що
сидить під парканом якоїсь панської садиби. У лівому кутку картини в
долині видніються селянські хатки, а на пагорбку, за березами, –
вітряк. Хлопчик поклав клаптик паперу на коліна і малює. Поруч лежить
його солом’яний бриль, торбинка з хлібом. Так починається шлях
майбутнього художника.
Він дуже хотів учитися. У сільській школі навчився читати. Потім служив
у пана і той віддав його вчитися на маляра, щоб мати свого художника.
4-й учень:
– На життєвій дорозі Тарас зустрів добрих і розумних людей, які побачили
в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в
Академії мистецтв. Ставши вільною людиною в 24 роки, Тарас написав
багато поетичних творів, які увійшли до збірки «Кобзар».
5-й учень:
– Пани і цар злякались його віршів і заслали поета в далеку пустелю –
віддали у солдати із суворою забороною малювати і писати! Але не
скорився Тарас і потайки писав і малював.
6-й учень:
– Через 10 років повернувся він із заслання змучений, але не зломлений.
З-під його пера з’явилися слова:
«І на оновленій землі
Врага не буде – супостата,
ВА буде син і буде мати,
І будуть люди на землі»
2. Хвилини поезії.
а) Бесіда.
– Перед вами, діти, лежить «Кобзар». Ви вже відкривали сторінки цієї
дивної книги, захоплювались поетичним словом її автора. Прочитайте його
твори, які ви підготували. Передайте почуття автора, щирість його душі.
б) Конкурс на краще читання творів Великого Кобзаря.
Вчитель:
– Тарас Шевченко дуже любив природу своєї рідно землі, її степи, ріки,
верби, гаї. Червону калину. Декламування віршів «Зоре моя вечірняя», «За
сонцем хмаронька встає», «Встала весна»…
в) ознайомлення з віршем «На Великдень на соломі»
Вчитель:
– Про важку долю сироти оповів поету вірш «На Великдень на соломі».
Прочитайте. Підготуйте відповіді на питання:
– Якими подарунками хвалилися діти?
– А яким було свято для сироти?
– Як ви поясните слова: лиштва, чобітки шкапові?
– Які ще твори ви читали про важку сирітську долю?
Фізкультхвилинка.
3. Читання вчителем оповідання «Випадок»
а) бесіда за прочитаним твором.
– Як жилося Тарасові – сироті – мачухою?
– Що трапилося одного разу?
– Як покарали Тараса?
– Чи справедливо вчинили з Тарасом?
– Хто співчував йому?
– Хто по-материнському втішив хлопчину?
– Про яке заповітне бажання згадується в кінці оповідання?
ІV. Узагальнення і систематизація навчальної діяльності.
– Так доля змалку випробовували сироту-кріпака і готувала його до
нелегкого майбутнього.
4. Вивчення вірша.
Шевченко наша слава,
Наш пророк і наш співець
І за волю, за державу
Богом даний нам борець.
Микола Щербань
5. Шевченко і діти
– «…. я так люблю дітей, що не надивився б на справжній відбиток
ангела».
Мене діти люблять, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий
чоловік».
Тарас Шевченко
– Дуже хотілося поетові мати на Україні маленький будиночок. Але не
судилося йому не сімейного затишку, ні діток, яких він дуже любив. Це
для них він написав і безплатно відправив на Україну 1000 «Букварів».
Було це незадовго до смерті.
6. Заповіт.
« І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте помнути
Незлим тихим словом»
Т.Шевченко
Вчитель:
– Помер Шевченко в Петербурзі, пізніше його було перезахоронено у Каневі
на Чернечій горі, яка тепер зветься Тарасовою.
Ім’я геніального українського поета і художника Т.Г.Шевченка знають у
всьому світі, воно вічне у пам’яті нашого народу.
Його ім’ям названо вулиці міст і сіл України, національний університет
носить його ім’я, найвища державна премія імені Т.Г.Шевченка щорічно
присвоюється за найкращі досягнення в літературі та мистецтва. Створено
музей в Києві, і на його батьківщині – в Кирилівці.
Його ім’ям народ увіковічнив у легендах, переказах, прислів’ях,
приказках.
7. Творча робота.
Склади прислів’я.
– Шевченко Тарас наче… зорі.
– Шевченкові твори сяють, мов… сонце для нас.
– Шевченків «Кобзар» – то для народу… не забудем.
– Ми Шевченка слватии буде і ніколи… великий дар.
IIV. Підсумок уроку
а) Записати пропущені слова. Прочитати слово у виділеному стовпці.
1. … вишневий коло хати
2. Поговорим тихесенько
в .. з тобою.
3. Додолу.. гне високі,
горами хвилі підійма.
4. … моя вечірняя,
зійди над горою.
5. Поклала .. коло хати
маленьких діточок своїх.
6. Реве та стогне … широкий
б) Вчитель: Ми вчимося у Тараса Шевченка любити рідну землю, рідний
народ, рідну українську мову, матір свою. Пам’ятай те його слова «чужому
научайтесь й свого не цурайтесь».
PAGE \* MERGEFORMAT 47
1
К
2
О
3
Б
4 З
5
А
6
Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
