Реферат на тему:
Методика позакласної роботи з української мови
План
1. Значення позакласної роботи.
2. Основні види і форми.
1. Значення позакласної роботи
Позакласна робота з мови будується з урахуванням основних
загальнодидактичних принципів: на кожному позаурочному занятті у
нерозривній єдності реалізуються освітні й виховні завдання; усі
відомості про мову розглядаються і з’ясовуються відповідно до положень
сучасного мовознавства, чим забезпечується принцип науковості; явища і
факти, що аналізуються в процесі позакласної роботи, мають відповідати
віковим можливостям учнів, принцип доступності тісно пов’язаний з
принципом усвідомлення знань; позакласна робота враховує вимоги
розвиваючого навчання: формуються навички спостереження й аналізу мовних
явищ і фактів, уміння самостійно працювати з доступною мовознавчою
літературою, складати анотації, реферати. Особлива увага приділяється
розвитку творчих здібностей учнів: написання творів, випуск газет,
журналів, оформлення альбомів тощо.
У позакласній роботі важливим є принцип наступності й перспективності:
плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й
навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у
попередніх класах. Одночасно позакласні заходи можуть готувати основу
для кращого засвоєння матеріалу на уроках, до участі у факультативних
заняттях. У позакласній роботі реалізується зв’язок теорії з практикою,
учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення
думки, глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички
самоосвіти. У позакласній роботі реалізується принцип індивідуального
підходу до учнів, ураховуються їх здібності, нахили.
Проте одночасно позакласна робота з мови має і свої специфічні принципи,
а саме: врахування віку й ступеня підготовленості учнів до занять,
взаємозв’язок позакласної роботи і класних занять, добровільність,
наявність інтересу до вивчення мови, вибірковість, що виявляється у
відсутності єдиної програми для позакласної роботи й дозволяє вчителю
самому планувати її, виходячи з умов роботи школи, вікового складу
учнів, їхньої зацікавленості, а також залежно від програмовою матеріалу,
що вивчається. Цей самий принцип діє й у виборі форм роботи. Принцип
наукового підходу в проведенні позакласної роботи дозволяє ширше
розкривати програмові теми, вивчати теми, не передбачені обов’язковою
Позакласна робота з української мови — важлива складова частина
навчально-виховного процесу. Вона тісно пов’язана з класними заняттями,
але не підміняє їх, хоч і розв’язує ті самі навчальні й виховні
завдання, і в цьому відношенні є продовженням тієї роботи, яка
проводиться на уроці.
Під позакласною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє
спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не
завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та
прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі в
них учнів 272.
Завданням позакласної роботи є: збагачення й розширення знань учнів з
рідної мови, створення, за висловленням В.О. Сухомлинського,
інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню
програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках мови знань,
розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання
ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних
інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається,
формування почуття радянського патріотизму, пролетарського
інтернаціоналізму, дружби між народами.
Уміло й цікаво проведені позакласні заняття допомагають учням
заглибитися в історію походження та значення слів, вивчити питання
походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої
мови, її фразеології; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють
розвиток української мови, повніше осмислюють художньо-зображальні
засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною
літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати
потрібні матеріали з рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти
наочності.
2.Основні види і форми
Позакласна робота з мови має дві основні форми: систематичну, яка
постійно ведеться протягом року, та епізодичну — заходи, що проводяться
один-два рази на рік.
До систематичних форм позакласної роботи належать мовний гурток, стінна
мовна преса, видання учнівського журналу, регулярне проведення
лінгвістичних радіопередач. Тут постійний склад учнів. Форми епізодичної
роботи дуже різноманітні: це проведення мовних вечорів, конференцій,
конкурсів, виставок, екскурсій, тижнів чи днів мови в школі, олімпіад
тощо.
Мовний гурток —важлива й ефективна форма позакласної роботи, перевага
якої у тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при
постійному складі учнів.
Найкраще, коли в гуртку працюють учні одного класу (при наявності
кількох паралельних), часто доводиться об’єднувати учнів 5—7 і 8—11
класів. Заняття гуртка проводять два рази на місяць. До роботи залучають
тих учнів, які виявили бажання працювати в ньому. Плануючи роботу, треба
пам’ятати, що зміст, види й форми її мають відповідати віковим
особливостям учнів, рівневі їх загального розвитку. Гурток може бути
тематичний і широкого профілю. Відмінність між ними в тому, що учасники
тематичного гуртка поглиблено опрацьовують одну тему, наприклад
«Синонімічні синтаксичні конструкції» (гурток 8-9 класів), де протягом
року детально розглядають питання синоніміки односкладних речень,
функціонування в мові повних, неповних і еліптичних структур,
співвідносність простих і складних конструкцій, різних типів
складнопідрядних речень, співвідносність сполучникових і
безсполучникових речень, конструкцій з прямою, непрямою і невласне
прямою мовою тощо.
У зміст позакласної роботи входять найрізноманітніші питання — загальні
відомості про мову, питання лексики, фразеології; ознайомлення із
словниками, довідниками; викликає інтерес питання походження прізвищ,
імен, географічних назв, топоніміка селища, району, області, аналіз
діалектних особливостей у мові жителів даної місцевості; цікавить учнів
збирання матеріалів про мовні явища і факти, надруковані у газетах,
журналах, книгах.
У старших класах позакласна робота передбачає ознайомлення з питаннями
історії розвитку літературної мови, стилістики, культури мовлення,
дослідження мовностилістичних особливостей творчості
письменників-класиків і митців слова.
Сучасні завдання вивчення мови спонукають учителя в позакласній роботі
спиратися на обов’язкову навчальну програму. Треба встановити, як та чи
інша програмова тема може бути втілена в позакласній роботі, як вона
розширить знання учнів, допоможе збагатити їх словник, удосконалити
мовні навички, як сприятиме розвитку усного мовлення. Обсяг такого
матеріалу регулює сам учитель. Добираючи тематику позакласної роботи,
він враховує, по-перше, інтереси й запити самих учнів, по-друге, їх
знання, вікові особливості, підготовленість до проведення відповідної
роботи, по-третє, важливість теми для навчання, удосконалення культури
мовлення, виховання учнів.
Також слід відзначити, що характерними для лінгвістичних інтересів
учнів, які певною мірою визначають зміст позакласної роботи, є дві
особливості: перша — це прагнення школярів ознайомитися з різними
явищами і фактами з історії мови і друга — підвищена увага до тих
розділів науки про мову, що визначаються різними позамовними факторами.
Такі дані допоможуть учителеві правильно орієнтуватися у визначенні
змісту позакласної роботи, в її плануванні.
Бажані результати дає продумана система позакласної роботи від 5 класу і
до старших. Виробити таку систему вчитель може, орієнтуючись в основному
на шкільну програму з мови, на теми й розділи, що вивчаються у
відповідних класах. Перекладають з російської мови, змагаються у
визначенні прізвищ авторів і назв творів, уривки з яких прочитав
учитель.
Протягом року проводять одне-два відкритих заняття, на які запрошують і
не членів гуртка. Такі засідання популяризують роботу гуртка, збуджують
інтерес до вивчення мови і в інших учнів.
Роботу гуртка планують, план складають на півріччя; планувати роботу
гуртка можна й на цілий рік.
Успіх роботи мовного гуртка значною мірою залежить від того, наскільки
продумано і вдало організовує їі керівник. Він детально планує й готує
кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники,
консультує гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою
літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш
промовисті факти для ілюстрації теоретичних положень, де їх відшукати.
Проте вчитель ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм
готовий виступ, інакше вони втрачають інтерес і потяг до роботи.
Потрібно, щоб робота гуртка не замикалася у вузьких рамках, а ставала
здобутком інших класів, школи, тому робота його повинна популяризуватися
оголошеннями, виступами гуртківців у стінній пресі, по радіо.
Виготовлення таблиць, мовних плакатів — один із видів роботи мовного
гуртка. Це своєрідна популяризація норм літературної мови серед учнів
школи. Гуртківці під керівництвом учителя розробляють зміст і
виготовляють орфоепічні й орфографічні таблиці «Стеж за наголосом і
вимовляй» (із словами чисельник, знаменник, дільник, ознака, діалог,
завдання, заголовок, запитання, дефіс, громадський), «Говори правильно»
(я вважаю своїм обов’язком, а не рахую своїм обов’язком; найкращий
учень, а не самий кращий учень; решта залишилася, а не останні
залишилися) та ін. Виготовляють словники-мініатюри, в яких подають
слова-терміни й звороти, які треба запам’ятати ( науково-технічний
прогрес). Так само популяризується використання приказок і прислів’їв
про працю, дружбу, мир. Такі таблиці вивішують
Ще більше зацікавити учнів мовним матеріалом можна тоді, коли тематика
гуртка матиме так званий широкий профіль, тобто охоплюватиме кілька
мовознавчих проблем: походження мови, виникнення і розвиток писемності,
походження імен, географічних назв, розвиток значень слова, розвиток і
збагачення словника в певну епоху.
У мовознавчому гуртку учні 5 — 6 класів найчастіше опрацьовують питання
з лексики, фонетики, орфоепії, словотворення, у 7—8 класах вивчають
питання синтаксису, стилістики, досліджують відповідні синтаксичні явища
в мові письменників, наприклад, “Дієслівні словосполучення у творі Олеся
Гончара «Модри Камінь»”, “Іменникові словосполучення у новелі М. М.
Коцюбинського «Іпtermecco»” тощо.
Гуртківці 9-11 класів опрацьовують мовностилістичні явища творів, що
вивчаються за програмою. Це дозволяє їм глибше проникнути у творчу
лабораторію письменника, збагнути особливості його творчості, усвідомити
ідейно-тематичну й образну основи твору.
Заняття гуртка може складатися з таких основних структурних елементів:
вступне слово керівника гуртка, виступи гуртківців з відповідними
повідомленнями (рефератами, доповідями), виконання всіма учасниками
гуртка практичних завдань, відповіді на запитання, у 5-7 класах —
завдання з цікавої граматики, мовні ігри. Наприклад, заняття мовного
гуртка на тему «Слова нашої епохи» (учні 5-7 класів) відкриває вчитель —
керівник гуртка, який після оголошення теми заняття виступає з коротким
вступним словом про ті зміни, що сталися в нашій мові за роки Радянської
влади, коли «нове життя нового прагне слова». Далі з повідомленнями
виступають три учні-гуртківці і характеризуючи консенсус, ринкові умови,
контракт, факс, комп’ютер. У повідомленнях гуртківців біографія слів
переплітається з уривками, взятими з газет і журналів, пов’язані з ними
цікаві історичні довідки про походження назв, окремих слів, кращі твори
учнів. Наприклад, у журналі, підготовленому гуртківцями з нагоди
1500-річчя Києва, вміщено матеріал про історію українського народу,
подаються відгуки, нариси, вірші учнів, написані під враженням екскурсій
по визначних місцях, під час яких відбувалося знайомство з історичними,
архітектурними й культурними пам’ятками столиці України. Цікавий
пізнавальний матеріал зібрали гуртківці для розділу «Місто розповідає»,
в якому даються роз’яснення топонімів часів Київської Русі (Хрещатик,
Золоті ворота, Аскольдова могила, Батиєва гора), походження назв
(Контрактова площа, станція метро «Лук’янівка», вулиця Богдана
Хмельницького, вулиця Володимирська тощо).
Вміщуються зібрані гуртківцями фольклорні матеріали (приказки,
прислів’я, легенди).
Підготовка й оформлення таких альбомів стимулює творчість учнів,
розширює їх запити, збагачує новими фактами, має виразну виховну
спрямованість.
Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над
діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови,
сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.
Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим
займаються насамперед члени мовного гуртка, відповідно підготовлені й
проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання
діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх
місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і
місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед
гуртківцями завдання.
Важливе значення має випуск гуртківцями стінгазет (регулярні і тематичні
спеціальні випуски) «Слово про слово», «За культуру мовлення», «Вогонь в
одежі слова» та ін. У таких газетах висвітлюються короткі, але виразні
матеріали про суспільне значення мови, розвиток нашої мови в радянський
період, роль російської мови як мови міжнаціонального спілкування; також
широко висвітлюються питання культури мовлення, тлумачаться значення й
правильність вживання окремих слів і словосполучень, складні випадки
слововживання, керування, узгодження, критикуються засміченість,
стилістична невправність писемного й усною мовлення окремих учнів.
У стінгазеті гуртка висвітлюються факти його роботи, завдання й
запитання мовних вікторин, умови конкурсів, що їх проводить мовний
гурток.
Члени гуртка можуть видавати журнал, випуски якого найчастіше
приурочуються до знаменних дат політичного, історичного й культурного
значення. У журналі вміщуються матеріали, що характеризують ці події,
108 сільськогосподарських термінів: гібридна пшениця, озима пшениця, яра
пшениця, гібридизація, пари, підпари, зяблева оранка, суперфосфат,
калійна сіль, азотисте добриво, гній-сирець, селітра та ін.
Екскурсії як вид позакласної роботи не дуже поширені, хоч вони потрібні
для збагачення життєвих вражень гуртківців, розвитку вміння
спостерігати, вивчати і точно називати побачене.
Досвід роботи мовних гуртківців широко висвітлений в методичній
літературі.
У позакласній роботі практикують проведення мовних вечорів. Такий вечір
може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації
його належить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими
повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер
тематично об’єднаними і відповідно скомпонованими.
Найчастіше мовний вечір проводиться як самостійний вид позакласної
роботи, присвячується важливим мовним проблемам або приурочується до
знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому
залучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково
оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку
наочності, виготовленої гуртківцями, демонструють кращі учнівські зошити
з творчими роботами, альбоми тощо.
Тематика мовних вечорів може бути найрізноманітніша: «Мужай, прекрасна
наша мово, серед прекрасних братніх мов!» (М. Т. Рильський), «Ну що б ,
здавалося, слова…» (Т. Г. Шевченко.), «Слово, моя ти єдиная зброя…»
(Леся Українка.).
Вечір на тему «Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх
мов!» можна розпочати доповіддю вчителя (або учня-старшокласника), в
якій розкриваються цими завдання записати характерні для місцевої
говірки слова й укласти словник.
Збирання діалектного матеріалу треба починати із запису лексики,
найбільш доступної для гуртківців (діалектизми на означення виробничої
діяльності людей, слова, що характеризують суспільні відносини тощо).
Учні, записуючи слова, повинні стежити за тим, щоб букви відповідали
звукам вимови інформаторів. Крім того, всі діалектизми слід подавати в
реченнях і обов’язково ставити наголоси в них.
На одне заняття виділяється не більше двох-трьох тем, за кожною темою
закріплюються три-п’ять гуртківців, що дозволяє уникнути помилок,
неточностей у записі. Зібраний матеріал опрацьовують на наступному
занятті: зіставляють відповіді на запитання всіх збирачів, діалектизми
заносять у картки, які розставляють в алфавітному порядку. Відповідно
проводиться запис картки: Шуляк (шул’ак). 1.Яструб, їдне курча вкрав
шул’ак, а друге десь так поділося. 2. Листя капусти, що не утворило
головки: Капусти ними зусім, а сама шул’аки є на градци.
Коли матеріалу збереться багато, гуртківці приступають до написання
словникових статей. У них слова записують у початковій формі за нормами
українського правопису, в дужках діалектизм подають так, як він звучить
у говірці (добре було б подавати фонетичною транскрипцією) ;
обов’язковим є наголос, коли слово має два або більше складів; далі йде
літературний відповідник чи пояснення значення слова, нарешті, приклад —
речення, в якому виступає слово-діалектизм. Якщо слово має кілька
значень, вони всі фіксуються з відповідним роз’ясненням, коли з
діалектним словом виступає фразеологізм, фіксується також і він.
Робота над діалектним матеріалом вносить багато цікавого й цінного в
заняття мовного гуртка, розвиває в гуртківців дослідницькі павички,
поглиблює їхні знання з мови.
Один-два рази на рік керівник організовує для гуртківців екскурсію
пізнавального характеру з метою збагатити їхній словник термінологічною
чи професійно-виробничою лексикою. Екскурсію організовують на завод,
польовий стан, де працюють учнівські бригади, до бібліотеки, друкарні,
радіовузла.
Лексику, записану під час екскурсії, гуртківці аналізують на своїх
засіданнях. Наприклад, перебуваючи на особливому стані, учні
знайомляться із значенням таких лексем.
Під керівництвом учителя учні-активістами добирає потрібний матеріал,
виготовляють таблиці, плакати, альбоми, макети, готують магнітофонні
записи та ін. Комісія по проведенню тижня мови складає програму й
затверджує її, визначає відповідальних за окремі заходи. Усю підготовчу
роботу — затвердження складу комісії, програми тижня мови, обов’язки
кожного члена комісії — треба розпочинати заздалегідь, ще на початку
року, тоді ж складають оголошення й основні питання, вивчення яких буде
своєрідною перепусткою на це шкільне свято.
Великий інтерес у школярів викликає участь умовних олімпіадах, що
проводяться в масштабах школи, міста, району, області й складаються з
двох турів: першого — у межах школи й другого — загальноміського чи
обласного. Переможці першого туру одержують право на участь у другому
турі.
Для кожного туру журі розробляє план проведення олімпіади і визначає її
зміст. Зміст і складність завдань визначаються як програмовим
матеріалом, що вивчався на уроках, так і тим матеріалом, який
зорієнтований на загальний мовний розвиток учнів.
У завдання олімпіади включають творчі роботи (твори, перекази залежно
від віку учасників), запитання з різних розділів шкільного курсу мови,
виконання різних практичних завдань: поставити наголос у словах,
утворити нові слова від поданих, визначити твірну основу, виділити слова
з переносним значенням, дібрати синоніми, фразеологізми відповідної
групи, замінити дані словосполучення синонімічними, виправити порядок
слів у поданих реченнях, дібрати відповідні синонімічні варіанти
синтаксичних конструкцій, відредагувати текст та ін.
Бажано, щоб запитання і завдання олімпіади не повторювали формулювань,
поданих у шкільних підручниках.
Мовні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх —
популяризувати важливі матеріали з мови перед широкою учнівською
аудиторією. Тематика мовних конференцій зумовлюється інтересами та
запитами учнів — «Слово — гостра зброя», «Про що розповідають
фразеологізми», «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й
ненастанно політь бур’ян». (М. Т. Рильський.) На конференції «Не бійтесь
заглядати у словник…» учні виступають з короткими доповідями:
«Словники і культура народу», «Словник розповідає біографію слова»,
«Скільки значень у слова?», «Чи правильно ми наголошуємо?», «Поглиблюй
знання братніх мов».
Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених
учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом
використання словників, розповідають про їх значення для піднесення
культури мовлення.
Проведення мовних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності,
пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває
організаційні здібності.
До масових форм позакласної роботи з мови належить також організація і
проведення тижнів мов и.
Тиждень мови краще проводити в третій або четвертій чверті, а підготовку
здійснювати протягом усього року. При цьому результати будуть кращими за
умов, якщо готуватися будуть учні — члени мовного гуртка.
Список літератури:
1. Вихованець І. Р. У світі граматики.— К., 1987.
2. Гамалій А. Т. Настільні мовні ігри.— К-, 1969.
3. Глинський Іван. Твоє ім’я — твій друг.— К., 1985.
4. Кравчук Д. М., Мірошниченко М. В. Олімпіада з української мови//Укр.
мова і літ. в школі.— 1975.— № 9.— С. 71-78;
5. Передрій Г. Р. Позакласна робота з української мови в 4-8 класах — С.
141-147.
6. Потапенко О.І. Робота мовного гуртка // Дивослово. – 1998. – №10.
7. Лугина Наталія. Філологічний КВК // УМЛШ. – 2002. – №5.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
