Методичні рекомендації щодо використання історичних джерел
на уроках історії
При скороченому обсязі навчальних годин (фізико-математичний,
природничий, технологічний, спортивний профілі навчання) учитель повинен
подавати навчальний матеріал у максимально сконцентрованій формі,
виділяючи в ньому основні структурні елементи, найважливіші факти і
події, що забезпечать цілісне концептуальне сприйняття історичного
процесу.
У той же час у класах соціально-гуманітарного, філологічного та
універсального профілів навчання необхідно сприяти розвитку історичного
мислення та формуванню навичок роботи учнів з історичним матеріалом , що
забезпечить становлення початкових дослідницьких умінь. У цих класах
бажано організувати роботу учнів з вивчення й аналізу різноманітних
джерел, наукової літератури та обговоренню власних концепцій бачення
суспільного розвитку.
У сучасному суспільстві викладання історії покликано виконувати такі
завдання:
посідати значне місце в процесі формування відповідального та активного
громадянина та розвиток поваги до різноманітних розбіжностей…;
відігравати важливу роль у пропагуванні таких основних цінностей, якими
є терпимість, взаєморозуміння, права людини і демократія;
надати можливість розвивати в учнях інтелектуальні аналітичні здібності
та інтерпретувати інформацію в критичний і відповідальний спосіб через
діалог, пошук історичних фактів та завдяки відкритому обговоренню,
побудованому на різнобічних поглядах, зокрема на суперечливі та гострі
питання.
(Рекомендація щодо викладання історії в ХХІ столітті в Європі. Ухвалена
комітетом міністрів Ради Європи 31 жовтня 2001 року на 771-му засіданні
заступників міністрів).
У цьому контексті неможливо обійтися без широкого використання
різноманітних джерел. При цьому важливо розуміти їхню самоцінність і
відійти від традиції застосовувати джерела лише як ілюстрації до
тексту.
Тому дуже важливим є передовсім відбір джерел. Але спочатку спробуємо
класифікувати їх.
Класифікація.
Зводячи до спільних знаменників різноманітні класифікації, виділимо лише
дві:
За видом: первинні і вторинні (інтерпретації). Зрозуміло, що перевагу
потрібно віддавати первинним. Але і вторинні джерела цілком можуть
використовуватись за умови дотримання принципу контрверсійності при їх
відборі.
За типом відображення. Виділяють джерела документальні (письмові),
візуальні (різноманітні – від карикатур і плакатів до матеріальних
джерел). Інколи як окремий тип виділяють усні джерела. Використовуватись
на уроці можуть будь-які з них, але важливо намагатися дотримуватись
збалансованості.
Основні критерії відбору (використано матеріали Р. Кушевої)
Документи (джерела) повинні бути:
– реально застосовуваними, а не просто ілюстративними;
– представницькими (максимально повно висвітлювати різноманітні
аспекти теми);
– контраверсійними, тобто репрезентувати одночасно різні точки
зору, в тому числі офіційні і неофіційні;
– репрезентувати достатньою мірою точку зору більшості
(передовсім більшості населення);
– бути різноманітними (письмові, фото, статистичні дані,
плакати,
карикатури тощо);
– бути доступними і зрозумілими за змістом;
– бути достатньою мірою короткими;
– сприяти з’ясуванню важливих понять, давати можливість роботи з
ними;
– давати можливість ставити питання і давати відповіді на них;
– компенсувати відсутність інформації в інших видах документів,
доповнювати або протистояти один одному;
– не потребувати додаткової обробки;
T
V
p
ae
h
?
U
T
??C?жливість різних інтерпретацій, у тому числі і співставлення
реальності і офіційної позиції;
– надавати можливість порівняння.
Способи використання джерел.
Можна використовувати джерела різноманітними способами. Виділимо
найчастіше застосовувані:
для активного і цікавого початку уроку;
для того, щоб викликати цікавість в учнів (для цієї мети найчастіше
застосовують візуальні джерела);
для ілюстрування різноманітних інтерпретацій (найчастіше використовують
вторинні джерела з різних політичних таборів);
для активізації розумової активності учнів, для провокації дискусії;
для формування навичок дослідницької роботи;
для закріплення вивченого матеріалу;
для проведення підсумково-узагальнюючих уроків;
Зрозуміло, що на практиці ці способи використання джерел можуть
комбінуватись. У практиці європейських шкіл широко застосовується робота
з джерелами як спосіб проведення звичайних уроків, при вивченні планових
тем. Це цілком прийнятно, але, на жаль, мало може бути застосовано у
нас, оскільки потребує значної попередньої роботи вчителя, можливо,
навіть, справжнього перевороту в його свідомості.
Не ставлячи завдання проаналізувати все, пов’язане з використанням
джерел, ми вважаємо, що неможливо обійти питання про первинні навички
роботи з ними, які необхідно сформувати в учнів. Такий первинний аналіз
джерела дозволяє зробити певні висновки щодо його об’єктивності, формує
навички дослідницької роботи і критичного мислення.
Первинні навички (прийоми) роботи з історичними джерелами.
І. Письмовими.
хто автор документа, що ми про нього знаємо чи можемо сказати (політична
позиція, соціальний статус тощо); чи є він учасником подій; наскільки ми
можемо йому довіряти (які інтереси він має чи представляє);
коли було створено документ, як це випливає з його змісту, яке значення
має час написання; для чого призначено документ;
де відбувалися події, про які йдеться в документі, як це випливає з його
змісту, яке це має значення;
які факти наведені (відображені) в документі, яку інформацію ми можемо з
нього “витягти”, які висновки зробити;
чому і для кого було створено цей документ, як це відобразилося на його
змісті і ступені нашої довіри до нього;
про що «мовчить» даний документ, як він співвідноситься з іншими.
ІІ. Візуальними.
що зображено (сцена повсякденного життя, аполітична подія, портрет
тощо);
коли відбуваються події, з чого це випливає, наскільки співвідноситься з
підписом до джерела (якщо він є); коли створено зображення, з якою метою
(особливо для плакатів і карикатур);
де відбуваються події, які характерні ознаки даного місця, яке це має
значення;
дати характеристику зображених осіб: до яких соціальних груп і типів
вони належать, чому саме такий склад учасників;
хто автор зображення, яка його соціальна та політична позиція, як він
ставиться до зображеного; де й коли надруковано це зображення (у той же
час, у який відбуваються зображені події, чи пізніше, в офіціозі чи
опозиційному джерелі тощо)
чи є це зображення типовим для епохи, чи відображає воно певну
тенденцію, явище і наскільки повно й об’єктивно.
Підкреслимо ще раз, що це – методи первинного аналізу джерел, який
необхідно провести до аналізу і інтерпретації власне його історичного
змісту.
Звичайно, це далеко не вичерпує всіх питань використання історичних
джерел у викладанні історії. Це лише первинні підходи. Але хотілося б
вірити, що вони стануть у пригоді вчителям, які спробують дещо змінити і
модернізувати свої погляди і підходи до викладання історії.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
