Реферат на тему:
Методичні аспекти викладання зарубіжної літератури
У процесі викладання зарубіжної літератури перед словесником постає ряд
проблем, які потребують розв’язання. Серед них неузгодженість об’єму
програмного матеріалу та кількості відведених годин; відсутність чітких
критеріїв о вивчення текстів у пропевдевтичному та систематичному
курсах.
Природно що твори, які виникли на рідному грунті, сприймаються учнями
легше, адже «вони насичені повітрям, яким змалечку дихає дитина”.
Розкриття закономірностей розвитку окремих національних літератур
неможливе без взаємозв’язку з історією, географією, народознавством,
біологією.
На нашу думку, в основу інформації повинні лягти матеріали, які б
висвітлювали факти, що свідчать про своєрідність країни, епохи чи
конкретної характеризували літературні явища (особистість письменника чи
окремо взятий твір).
Що ж являють собою перечислені вище чинники? На думку великого Гейне,
той хто хоче; знати письменника, повинен побачити його батьківщину.
Звичайно, словесник не має можливості показати учням країни, літературні
надбання яких вивчаються в школі. Однак розповісти окремими штрихами про
країну, назвати найцікавіші місця (стосовно соціального та мистецького
плану) потрібно.
Поштовхом до пошуку є запитання: що в цій державі є такого, чого немає в
іншій? Який її символ? Так, для Данії є статуя Русалочки, яка зустрічає
кораблі порту Копенгагена; Бремена — Ослики у вигляді статуеток в усьому
місті; Шотландії — чортополох та вереск.
Факти, які проливають світло на особистість письменника, його твір,
літературні явища окремо взятої країни, умовно можна розмежувати на три
підгрупи; повідомлення про народно-визвольний рух та особливості
правління (наприклад, Річарда III, відомого під іменем Річарда Левове
Серце — англійські балади та творчість В. Скотта); війна білої та
червоної троянд у Англії (творчість В. Скотта); війна Півночі та Півдня
(творчість Ф. Купера та М. Твена). Без них не можна зрозуміти, чому вода
в епосі “Калевала” звеличується; у творчості російських письменників
зима майже завжди набирає символічного значення, як у шотландських
літераторів вереск і г. ін.
Знання окремих явищ, народних звичаїв, традицій дають підстави зрозуміти
художні твори в цілому та деякі його фрагменти, які потребують
додаткових коментарів. Так, під час вітання у слов’ян гостинність
виражається висловом “хліб-сіль”, а в населення крайньої Півночі
(Чукотка) – “риба вам та родині”. Походження окремих літературних
образів-персонажів можна простежити на прикладі:
Датчани (Данія)
Снігова королева (Андерсен) Льодяна діва (епос)
як втілення зла та підступності
Слов’яни (Україна-Росія-Білорусь)
Снігуронька (Островський)
Зимова царівна (епос)
як втілення добра та самопожертви
Z
v
o
~?
†
–
h9h?@?
h3eM@?
??????????n?думки та емоційного захоплення. Пам’ятаючи твердження, що
вчитель не той, хто вчить, а той, у кого є чого навчитися, він передусім
має сам демонструвати те, що прагне побачити у своїх учнів,
дотримуватися тих постулатів, на незаперечності яких наголошує. Мусить
любити й цікавитися літературою. Саме від цього буде залежати вміння
підібрати матеріал до заняття, цікавий за змістом та оригінальний за
формою, що в свою чергу пробудить в уяві школярів яскраві образи, яких
так бракує на уроці літератури, де господарює залізна логіка: тут добро,
а тут зло, тут позитивне, а тут негативне. Значно допоможе робота над
образами-персонажами, котрі є основою художнього твору. Тому вже з 5
класу слід розпочинати формування поняття “національний образ-персонаж”,
що є тривалим і неоднозначним процесом, який відбувається під 4ас
вивчення кожної окремо взятої теми поетапно.
Поступово накопичуючи знання в 5 та поглиблюючи їх у 6 —7 класах,
необхідно використовувати вже засвоєне й надалі;
Окрім поняття “національний образ-персонаж”, у курсі “Зарубіжна
література” словесник зустрінеться ще з рядом літературознавчих
термінів, які необхідно зрозуміти та трансформувати на сприйняття учнів.
Серед них християнські, біблійні та вічні образи.
Біблійні визначаються першоджерелом — Біблією. Серед них Мойсей, Авель,
Каїн, Ісус Христос, Марія, Іуда, Пілат тощо.
Християнські — втілюють окремі філософські та естетичні ідеї
християнської релігії. До них належать образи Соні Мармеладової
(Достоєвський), Квазімодо, Есміральди (Гюго), Гайавати (Лонгфелло), а
.також створені Дан-те, Булгаковим, Метерлінком, Айтматовим тощо.
Вічні — виникли за певних історичних обставин, мають загальнолюдське
значення й продовжують зберігати пізнавальну, виховну, естетичну силу.
До них літературознавці відносять Ромео та Джульєтту (Шекспір), Гайавату
(Лонгфелло), Ісуса Храста та Понтія Пілата (Булгаков), Наташу Ростову
(Толстой).
Робота над аналізом художнього твору націлює вчителів на використання
традиційних шляхів аналізу — пообразного, ідейно-тематичного слідом за
автором, проблематичного тощо.
Як і інші, компаративний аналіз має чітко визначені етапи: підготовчий,
реалізації та узагальнення.
На підготовчому збирається додатковий матеріал, який сприяє глибшому
розумінню художнього тексту.
Вивчення конкретних зв’язків допомагає учням усвідомити взаємозв’язок і
взаємодії національних літератур, готує їх до реалізації подальшого
компаративного аналізу. Розглядаються генетичні зв’язки всіх визначених
рівнів: тематичного (тема, сюжет, мотиви); генетичного (роди, жанри,
види); міфологічного (складові частини літературного твору або процесу).
Останній етап допоможе перевірити, як учні зрозуміли прочитаний твір,
які зробили висновки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
