.

Методи викладання громадянської освіти в середньої загальноосвітньої школи США(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
292 1836
Скачать документ

Реферат на тему:

Методи викладання громадянської освіти в середньої загальноосвітньої
школи США

Як процес впровадження системи знань про людину i суспільство
громадянська освіта в школі може здійснюватись у чотирьох формах:

як навчальний предмет,

як мiжпредметна форма дiяльностi в рамках освiтянського простору,

як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),

як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Тобто ідеї громадянськості та демократії мають бути основними та
наскрізними в системі шкільного життя, в його формальних та неформальних
проявах. При формуванні змісту громадянської освіти та запровадженні її
в рамках предметно-тематичної моделі в навчальний процес слід
дотримуватись принципу послідовності та безперервності.

В громадянській освіті використовується весь спектр методів навчання,
але особливу роль грають активні й інтерактивні методи.

Класифікація методів навчання:

У педагогіці існують численні класифікації методів навчання. Можна
умовно розділити всі методи на пасивні, активні і інтерактивні .

1. Пасивні методи

Учень виступає як “об’єкт” навчання, повинний засвоїти і відтворити
матеріал, що передається йому педагогом – джерелом правильних знань
(іноді ці методи називають ще репродуктивними). Звичайно це відбувається
при застосуванні таких методів як лекція-монолог (односпрямована
передача інформації від учителя до учня), читання, демонстрація й
опитування учнів (також односпрямоване відтворення інформації учнем для
вчителя). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують
будь-яких творчих завдань.

2. Активні методи

Учень є “суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог
з учителем. Основні методи: творчі завдання (часто – домашні ), питання
від учня до вчителя і навпаки, що розвиває творче мислення.

3. Інтерактивні методи

Інтерактивні методи було б більш правильно представити як підвид
активних методів. Однак вони тут свідомо виділені в окремий вид , щоб
підкреслити їхню особливу роль в процесі громадянської освіти.

Термін “інтерактивне навчання” – навчання, побудоване на взаємодії,
співробітництві . Це і є сутність інтерактивних методів: навчання
відбувається у взаємодії і співробітництві всіх що навчаються, включаючи
педагога.

Ці методи найбільше відповідають індивідуально-орієнтованому підходу в
навчанні. Адже вони припускають навчання (колективне, кооперативне
навчання, навчання в співробітництві), до того ж і учень, і педагог є
суб’єктами навчального процесу. Педагог часто виступає лише в ролі
організатора процесу навчання, лідера групи, фасилитатора, помічника,
творця умов для ініціативи учнів.

Крім того, інтерактивне навчання засноване на прямій взаємодії учнів зі
своїм досвідом і досвідом своїх друзів, тому що більшість інтерактивних
вправ звертається до досвіду самого учня, причому не тільки
“навчальному, шкільному”. Нове знання, уміння, відношення формується на
основі й у зв’язку з таким досвідом. Часто творчі завдання не
припускають однієї правильної відповіді і тоді важливий процес
знаходження рішення , що завжди ґрунтується на досвіді учня.

Інтерактивні методи, як правило, припускають моделювання реальних
життєвих ситуацій, спільне рішення проблем, рольові ігри. Тим самим
інтерактивні методи найбільше сприяють формуванню навичок і умінь,
виробленню цінностей, створюють атмосферу співробітництва, взаємодії,
дозволяють стати педагогові дійсним лідером, а не
ментором-адміністратором. Така атмосфера і є дійсна тканина
громадянського суспільства і демократії, що поглинається тим, кого
навчають, цілісно – не тільки через інформацію, але і через почуття і
дії.

Дослідження, проведені в 80-х роках Національним тренинговим центром
(США, штат Мэриленд) показали, що інтерактивні методи дозволяють різко
збільшити відсоток засвоєння матеріалу. Результати дослідження Центра
були виражені в таблиці, що одержала назва “Піраміда навчання” (див.
Додаток )

З піраміди видно, що найменший відсоток засвоєння мають пасивні методики
(лекція – 5%; читання – 10%), а найбільший – інтерактивні (дискусійні
групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне
застосування – 90%). Багато педагогів США критично (часом дуже
негативно) оцінюють цю “Піраміду”. Дійсно, важко точно вимірити
“засвоєння матеріалу”. Бувають учні, що прекрасно засвоюють матеріал при
читанні (розвита зорова пам’ять). Але можна погодитися, що в середньому
закономірність, виражену “Пірамідою”, можуть простежити, напевно, багато
людей, ґрунтуючись на своєму досвіді навчання, особливо досвіді навчання
професійним навичкам. Дані, приведені в “Піраміді” частково
підтверджуються й іншими дослідженнями (1;16(.З іншого боку, незважаючи
на свою спірність, “Піраміда” звертає увагу на важливість інтерактивних
методів. Здається, що тенденція, відбита в “Піраміді” вірно помічає
високий потенціал інтерактивних методів, що дозволяють вести обговорення
в групах, практикувати і відпрацьовувати уміння і навички на уроці й у
реальному житті. І це не випадково, оскільки інтерактивні методи задіють
не тільки свідомість учня, але і його почуття, а також волю (дію,
практику), тобто включають у процес навчання “цілісної людини “.

Місце пасивних, активних і інтерактивних методів також добре ілюструє
так названа “таксономія Блума” – таблиця рівнів і цілей навчання і
розвитку пізнавальних навичок, розроблена групою американських
психологів і педагогів під керівництвом професора Чикагського
університету Бенджамина Блума. Термін таксономія означає систематизацію
об’єктів за визначеними критеріями з метою створення визначеної
послідовності (ієрархії) (2;87(. Блум запропонував ієрархію навчальних
цілей за їх складністю. До теперішнього часу таксономія Блума
залишається однієї із самих популярних систематизацій навчальних цілей.

Зупинимося на методах викладання громадянської освіти в американських
школах, які застосовуються найчастіше.

Освітнє співробітництво (cooperative learning). Під час використання
цього методу учні працюють у невеликих групах над вирішенням поставлених
учителем проблем. Вони поділяються на 4 або 5 невеликих груп по 4—6
чоловік у кожній. Можливо вирішення однієї проблеми для всіх: «Які риси
характеру мають бути притаманні лідеру суспільства?» Загальні риси
мотивуються і записуються на дошці або на ватмані.

Практичне навчання (service learning). Методика практичного навчання
така: учні разом працюють над вирішенням місцевих проблем. Це — один із
основних напрямів у галузі громадянської освіти. Більше того, при
університеті штату Міннесота нещодавно був відкритий «Національний
об’єднуючий Центр практичного навчання», що займається розробкою
методики викладання і навчання, які поєднують реальне навчання учнів у
суспільному житті на місцевому рівні з академічними знаннями, особистим
розвитком і громадянською відповідальністю. Таким чином в американській
освіті наріжним каменем є розвиток навичок, необхідних для активної
участі у функціонуванні громадянського суспільства.

Проведення групової гри. Під час вивчення теми учням надається
інформація про основи того чи іншого процесу в суспільстві. Ці
визначення будуть основними для подальшої розробки гри. Учням надається
загальна схема процесу зі знаками «+» і «-». При позитивних зрушеннях
розвиток суспільства іде впевнено вперед, а при негативних —
відбувається «тупцювання суспільства на одному місці» або його регрес і
поступ назад. Схематичне оформлення на папері результатів роботи
дозволяє учням розкрити себе аналітиками, художниками, творчими
особистостями, що сприяє поєднанню індивідуальних якостей для активної
співпраці у межах групи.

Роль ЗМІ у побудові громадянського суспільства. Робота з журналами.

Під час підготовки до уроку учням роздають або журнали, або ксерокопії
деяких статей. Клас поділяється на групи по 4—6 учнів, які самі обирають
найбільш цікаву для них статтю. Учні мають обговорити:

Чому ця стаття є для вас цікавою і важливою?

Як вона зможе вплинути на вас і ваших друзів, суспільство, район,
країну, світ?

Від кожної групи обирається представник, який розповідатиме про наслідки
дискусії, зробить невеличкий звіт про статтю, та обговорюється в групі.
Звіт повинен містити заголовок і причину, яка спонукала до написання
статті. По можливості подається план статті. Після його обговорення
проводиться дискусія щодо необхідності конкретизації чи, навпаки,
спрощення плану статті.

Робота в групах.

Пов’яжіть із життям суспільства чи особисто учнів, як стаття може
вплинути на позитивне вирішення ситуації, що випливає з публікації.
Обговорення може вестися за кількома напрямками: суспільство, бізнес,
мистецтво, права людини, законотворчість і т. д.

Всі ці методи не є повним переліком тих засобів, якими володіє
американський учитель і які допомагають йому у справі навчання та
виховання громадянина.

Література:

Штейнберг В.Э. Образование – технологический рубеж: инструменты,
проектирование, творчество// Школьные технологии, №1, 2000.

Чошанов М.А. Обзор таксономии учебных целей в педагогике США//
Педагогика, №4, 2000. С. 86 ( 91.

ДОДАТОК

 

 

Середній відсоток засвоювання

 

ЛЕКЦІЯ 5%

 

 

 

ЧИТАННЯ 10%

 

 

ВІДЕО/АУДІО МАТЕРІАЛИ 20%

 

 

ДЕМОНСТРАЦІЯ
30%

 

 

ДИСКУСІЙНІ ГРУПИ
50%

 

 

 

ПРАКТИКА ЧЕРЕЗ ДІЮ
75%

 

 

 

НАВЧАННЯ ІНШИХ

НЕГАЙНЕ ЗАСТОСУВАННЯ НАВЧАННЯ
90%

 

 

 

 

 

 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020