РЕФЕРАТ

на тему:

Методи науково-педагогічного дослідження

ПЛАН

Вступ

1. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація. Методика
педагогічного дослідження. Документація і оформлення результатів
дослідження

2. Характеристика окремих методів педагогічного дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими
фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто
здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне
цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи
науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові
дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних
явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її
наукове обґрунтування.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов’язані з
практикою. Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних
наук здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію
педагогічних наук України, прикладні дослідження — науково-методичні
центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким
вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична
значущість; наукова об’єктивність і достовірність; доступність висновків
і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових
дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов
ефективного застосування отриманих результатів.

За роки незалежності України вчені-педагоги зробили вагомий внесок у
розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні
економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації
педагогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередженість наукових
досліджень в адміністративному центрі, недостатня мобільність
вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної
педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між
науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне
забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх
результатів.

1. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація.

Методика педагогічного дослідження. Документація і оформлення
результатів дослідження

Метод — певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які
застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.

Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або
теоретичного засвоєння педагогічної дійсності.

У педагогічних дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий
метод, а їх сукупність.

Існує ряд класифікацій методів наукового дослідження. Найбільш загальним
є поділ методів на дві групи:

Емпіричні методи, які використовуються для нагромадження фактичного
матеріалу за досліджуваною проблемою; вони служать для фіксації явищ, їх
опису, виявлення помітних зв’язків між досліджуваними явищами та
процесами. Донедавна всі автори об’єднували емпіричні методи в єдину
групу. Останнім часом у науковій літературі спираються на класифікацію
В.І.Загвязінського, який поділяє емпіричні методи на дві підгрупи:

1.1. Робочі, часткові методи, до яких відносять: вивчення літератури,
документів і результатів діяльності; спостереження; опитування (усне і
письмове); метод експертних оцінок; тестування.

1.2. Комплексні, загальні методи, які будуються на основі використання
одного чи кількох часткових методів: обстеження, моніторинг, вивчення
результатів і продуктів діяльності школярів, вивчення й узагальнення
педагогічного досвіду, дослідна педагогічна робота, педагогічний
експеримент.

2. Теоретичні методи — спрямовані на створення теоретичних узагальнень
та формулювань закономірностей досліджуваних явищ. Група цих методів
включає в себе аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, моделювання,
узагальнення, формалізацію, абстрагування та ін.

Відповідно до логіки педагогічного дослідження методи поділяють на такі
три основні групи:

методи нагромадження фактів — призначені для збирання емпіричних даних
(вивчення літературних джерел, документів та продуктів діяльності,
спостереження, опитування тощо);

методи узагальнення та осмислення зібраних фактів — аналіз та синтез,
порівняння та аналогія, моделювання та ін;

методи перевірки та уточнення положень і попередніх висновків —
експериментальна робота як сукупність методів.

2. Характеристика окремих методів педагогічного дослідження

Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовують такі методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання
педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження
пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження.
Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін,
фіксувати результати. Спостереження повинно бути систематичним. Якщо
педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза
його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню
позицію. За зовнішньою поведінкою треба вміти побачити справжні причини,
а за словом — справжні мотиви.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в
усіх видах його діяльності. Досвідчені педагоги намагаються бувати там,
де й їхні учні. Нерідко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на
одному уроці він активний і уважний, а на іншому — пасивний і неуважний.
У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з’ясовують
причини розходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до учня
педагогів.

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою
технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних
заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і
замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження
ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження
ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра,
унеможливлює вплив педагога на дітей.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод
науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною
мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів.
Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і
вчинків школярів. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими
методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через
безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних
умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й
додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну
думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити
педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати
бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за
допомогою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у
природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить
наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді
співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в
об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає
уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі
типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник,
сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від
продуманості запитань.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об’єктивність інформації про
педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає
отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну
відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань
пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;
напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й
власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей
типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання повинні
бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували
досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;
використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви,
щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії
вчителя?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок;
використовувати відкриті й закриті анкети; попередньо перевіряти ступінь
розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до
змісту анкети.

Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід
організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах.
Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного
експерименту: констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища;
перевірковий, уточнювальний — перевіряється гіпотеза, створена у процесі
усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються
нові педагогічні явища.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає
змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано
змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати
педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити досліджуване
явище в умови, які піддаються контролю.

Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання
методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних
ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи
учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін,
предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові
об’єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх
ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та
навичок.

Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи
предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної
ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної
роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.

Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу виявляють
чинники, які сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх
впливу.

Метод рейтингу — оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями
(експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність —
знання сутності проблеми; креативність — здатність творчо вирішувати
завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до
конформізму — наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова
об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення;
самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик — узагальнення відомостей
про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих
відомостей, їх осмислення.

Метод психолого-педагогічного тестування — випробування учня на певний
рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за
допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати
тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів.

Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі
(запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання
типу: «З ким би ти хотів…» (сидіти за однією партою, працювати поруч у
майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має
дати три або більше «вибори». За числом виборів можна визначити місце,
роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних
угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати
внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його
впливу на важкого учня та ін.

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він
не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх
картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів різних
видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських
доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення
про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в
майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність,
старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать
про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках
характеризують його пам’ять, мислення, уяву, погляди, переконання.
Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для
висновків про спрямованість уваги, рівень розвитку спостережливості,
творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У
щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні
методи.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і
обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості
скоєних учнями негативних вчинків).

Метод ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній
послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду
об’єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності
та ін.).

Метод моделювання — створення й дослідження моделей.

Наукова модель — смислово представлена і матеріально реалізована
система, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад,
моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління
навчально-виховним процесом тощо).

Сутність цих методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою
кількісних характеристик, а також у використанні кібернетичних моделей
для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і
виховання. Застосування математичних методів для відображення
педагогічних явищ можливе за таких умов: масовий характер явищ; їх
типовість; вимірюваність явищ.

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)
становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.

Висновки

Отже, метод — певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які
застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.

Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або
теоретичного засвоєння педагогічної дійсності.

У педагогічних дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий
метод, а їх сукупність.

Емпіричні методи, які використовуються для нагромадження фактичного
матеріалу за досліджуваною проблемою; вони служать для фіксації явищ, їх
опису, виявлення помітних зв’язків між досліджуваними явищами та
процесами.

Теоретичні методи — спрямовані на створення теоретичних узагальнень та
формулювань закономірностей досліджуваних явищ. Група цих методів
включає в себе аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, моделювання,
узагальнення, формалізацію, абстрагування та ін.

Список використаної літератури

Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических
исследований. — М., 1982.

Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. –
М., 1982.

Засобина Г.А. Практикум по педагогике. — М., 1986.

Клименюк А.В., Калита А.А., Бережная Э.П. Методология и методика
педагогического исследования. Постановка цели и задач исследования:
Учеб. пособие. – К., 1988.

Кочетов А.И. Культура педагогического исследования. – 2-е изд., испр. и
доп. – Мн., 1996.

Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи
педагогічних досліджень. – К., 1998.

Скалова Я. Методология и методы педагогических исследований. — М., 1989.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти. – К., 2001.

Шилова М. И. Изучение воспитанности школьников. — М., 1989.

PAGE

PAGE 9

Похожие записи