Методи і засоби навчання

Правильний підхід до вдосконалення методів і засобів навчання слід
будувати на науковій основі, розглядаючи навчання як цілеспрямований
організований процес взаємодії, співпраці учителя та учнів, покликаний
дати їм науковий світогляд, знання та вміння. Педагогічною психологією
виведений основний закон засвоєння: сприйняти – осмислити – запам’ятати
– застосувати – перевірити результат. Із цієї формули нічого не можна
виключати і недоцільно розривати етапи засвоєння в часі, бо вони
взаємопов’язані: сприйняття супроводжується осмисленням, осмислення –
запам’ятовуванням, сприйняття, осмислення і запам’ятовування
розширюються, поглиблюються і закріплюються у процесі їх самостійного
застосування та перевірки на практиці. Порушення об’єктивного закону
засвоєння знань, коли на уроці діяльність учнів зводиться лише до
сприйняття готових знань, які викладає учитель, і не залишається часу на
осмислення, запам’ятовування, застосування та перевірку результатів, є
причиною низької якості знань учнів. Слід нагадати просту, але важливу
істину: всі названі вище етари засвоєння знань, умінь повинні
виконуватися особисто кожним школярем, його розумовою працею, хоч і під
керівництвом учителя. Розвиток творчих здібностей школярів полягає в
пізнавальній (навчальній) активності. Яка виявляється у прагненні
навчатись, долаючи труднощі на шляху здобування знань, у докладанні
максимуму власних вольових зусиль та енергії у розумовій роботі. Мова
йде не лише про зовнішню активність (піднімання рук, переписування,
бездумне перегортання друкованих книжок), а головним чином про
внутрішню, розумову активність школяра, про творче мислення. Психологи
переконують, що творчі здібності учня – якість не вроджена і не
постійна. Ці здібності динамічно розвиваються, можуть прогресувати і
регресувати під впливом школи, товаришів, сім’ї, праці та інших
соціальних чинників. На рівень творчих здібностей дуже впливають
відношення учителя та стиль його спілкування з учнями на уроці,
успішність і настрій самого учня. В одного й того ж учня на різних
уроках творчі здібності так само, як і пізнавальна активність різко
змінюється, в залежності від того, який учитель навчає, чому навчає і як
навчає, як він може активізувати клас. Але, ступінь творчих здібностей
учнів залежить і від них самих, від їхньої вихованості, свідомості,
допитливості, вольових зусиль, адже учень не лише об’єкт, а й суб’єкт
навчального процесу. Ступінь творчих здібностей школярів є реакцією на
методи та засоби роботи, інтегративним показником педагогічної
майстерності. Отже, активними методами навчання слід назвати ті, котрі
максимально підвищують рівень пізнавальної активності школярів,
спонукають їх до старанного навчання. При активних методах, які сприяють
розвитку творчих здібностей, всі учні класу на уроці працюють
інтенсивно, з інтересом і бажанням: — уважно слухають – думаючи, —
спостерігають – думаючи, — читають – думаючи, — виконують практичні та
самостійні завдання – думаючи. У шкільній практиці традиційно ділять
методи навчання за джерелом знань на три групи: словесні (розповідь,
лекція, бесіда…), наочні (демонстрація натуральних, екранних та інших
посібників) і практичні (контрольні, самостійні роботи). Кожен із них
може бути більш або менш активним, пасивним. Кожен метод навчання за
джерелом знань має активізуючі тенденції, реалізація яких залежить від
творчості учителя, наприклад, від його вміння створювати на уроці
проблемну ситуацію. Сучасна педагогіка виділяє такі дві групи за
ступенем пізнавальної активності учнів: проблемно – пошукова та
репродуктивна (поснювально – ілюстративна).

Організація творчих здібностей учнів.

h?

h?

% h?

h?

( h?

h?

gd?

« вивчення нового навчального матеріалу вчитель створює таку ситуацію,
коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за
допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти
новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них
обдумування, міркування. Результат проблемного навчання полягає не лише
в глибших і міцніших знаннях або навичках, нових прийомах навчальної
роботи, а й у тому, що мислення школярів набуває нових якостей: стає
глибшим, жвавішим, гнучкішим. Учні ставляться критичніше до власних
знань і матеріалу, який вивчається. І хоч ці якості розуму важко
визначити точно, але їх помічає вчитель, і вони дають задоволення в
роботі. Для проблемного навчання слід добирати навчальний матеріал, який
потребує знання процесів, про причинно – наслідкові зв’язки та ін.
Найважливіша ознака уроку проблемного характеру – наявність у ньому
проблемної ситуації. Після відбирання навчального матеріалу, потрібно
продумати способи створення проблемних ситуацій. Щоб навчитися
створювати проблемні ситуації, учитель повинен уміти перебудовувати і
текст підручника. Залежно від того, наскільки важке проблемне питання,
пізнавальну діяльність учнів організовують по-різному. Учні найменш
самостійні тоді, коли на запропоноване класове запитання відповідає сам
учитель. Проблемне навчання не лише активізує пізнавальну діяльність
учнів, а й сприяє розвитку творчих здібностей та швидкому формуванню
прийомів навчальної роботи.

Самостійна робота учнів та розв’язання пізнавальних завдань.

Самостійна робота – другий спосіб розвитку творчих здібностей школярів.
Системи самостійних робіт є засобом засвоєння багатьох тем курсу
математики. Метою самостійної роботи є не лише засвоєння математичних
знань, а й оволодіння різними способами навчальної роботи. Тому
необхідна система самостійних робіт, яка забезпечує їх однотипність,
повторюваність і поступове ускладнення змісту й способів виконання
завдань учителя. Поруч із самостійною роботою йде – розв’язання
пізнавальних завдань. По суті, пізнавальні завдання – один з видів
самостійних робіт, оскільки дають змогу засвоїти математичні знання й
оволодіти прийомами навчальної роботи. Пізнавальні завдання складаються
з двох основних елементів – умови і запитання. Воно відрізняється тим,
що на нього не можна відразу відповісти, відтворюючи раніше засвоєний
навчальний матеріал. Щоб розв’язати таке завдання, треба обміркувати
відповідь, зіставити умову й запитання, згрупувати відомі учневі знання.
Найскладніші пізнавальні завдання, пов’язані з пошуком способів їх
розв’язання, мають проблемний характер.

Використання малюнка в навчанні математики.

Знання й уміння учня безпосередньо залежать від його діяльності на
уроці. Важливу роль у педагогічному стимулюванні пізнавальної діяльності
учнів відіграють схематичні малюнки на класній дошці. Їх цінність
полягає в тому, що на відміну від таблиць, фотографій, вони не мають
другорядних деталей, створюються на очах в учнів. Це допомагає краще і
надовго запам’ятати факти чіткіше уявити предмет. Малюнок на класній
дошці – це спрощена схема, яка розкриває учням зміст теоретичного
матеріалу підручника, розповіді учителя. Схематичний малюнок має різну
дидактичну мету: пояснювати новий матеріал; закріплювати знання, уміння,
навички й уявлення; узагальнювати й систематизувати новий матеріал;
допомагати вчителеві з’ясувати якість засвоєних учнями знань;
контролювати учнів у процесі проведення самостійних робіт. Учитель, який
систематично й цілеспрямовано використовує схематичний малюнок на
уроках, розвиває в учнів уміння не тільки дивитись, а й бачити,
порівнювати, аналізувати, встановлювати взаємозв’язки та
взаємозалежності між предметами. Схематичний малюнок активізує
навчальний процес, розвиває мислення, допомагає уявити розміщення фігур,
об’єктів у просторі. Різні способи активізації навчального процесу і
діяльності учнів, що сприяють розвиткові творчих здібностей учнів дають
змогу достатньою мірою здійснювати освітні і виховні завдання всього
курсу математики.

Похожие записи